02 червня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
з участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2021 року,
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2021 року, крім іншого, застосовано до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 20.01.2022 року включно.
Рішення щодо застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд, взявши до уваги те, що він обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, що передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, а також, врахувавши особу обвинуваченого, який раніше не судимий, мотивував існуванням на даний час ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме тим, що існує ризик переховування обвинуваченого від суду, з огляду на суворість покарання, яке йому загрожує у разі доведення його винуватості, та те, що ОСОБА_7 переховувався від органів досудового розслідування і був оголошений у розшук в іншому кримінальному провадженні, а також ризик незаконного впливу на свідків, потерпілих, інших підозрюваних та експертів, хоча останній є мінімальним, та жоден з більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних із триманням під вартою, не може запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Справа №11-кп/824/526/2022 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_8
Категорія: ч. 3 ст. 146 КК України Доповідач ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі з доповненнями до неї захисник ОСОБА_6 , вважаючи ухвалу суду незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд взагалі не оцінив доводів сторони захисту стосовно неможливості розгляду клопотання про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незаконного кримінального переслідування ОСОБА_7 в рамках даного кримінального провадження, створеного з протиправною метою, а прийняв до уваги лише доводи прокурора та представників потерпілих, та обрав стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у тому самому кримінальному провадженні, про ті самі обставини, які вже є предметом дослідження на стадії підготовчого судового засідання у Білоцерківському міськрайонному суді Київської області в рамках ідентичного кримінального провадження № 62020000000000643, за наявності у цьому суді не розглянутого клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 знову ж таки, про ті самі злочини.
При цьому під час прийняття рішення про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу суддя не надає оцінку незаконному кримінальному переслідуванню ОСОБА_7 в ідентичному кримінальному провадженні, проте посилається на факт подвійного притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за одні й ті самі правопорушення, що міститься в оцінці суду стосовно питання визначення підсудності кримінального провадження, що прямо заборонено основним законом держави - Конституцією, міжнародними актами, а також прецедентною практикою ЄСПЛ, та пропри це все обирає запобіжний захід ОСОБА_7 в рамках ідентичного та незаконного кримінального провадження, тобто діє протиправно, грубо порушуючи конституційні права ОСОБА_7 , зокрема, на свободу та особисту недоторканність, передбачену ст. 29 Конституції України.
Крім того, прокурор в судовому засіданні не довела наявність будь-яких ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Так, прокурор зазначає про нібито можливість ОСОБА_7 виїхати за кордон з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки за ним зареєстровано два паспорти громадянина України для виїзду за кордон, проте сам факт зареєстрованих за особою паспортів для виїзду за кордон не свідчить про те, що особа має намір переховуватися від суду та не підтверджує наявність у особи таких намірів, а це є лише припущенням прокурора.
Також посилання прокурора на те, що ОСОБА_7 вже переховувався від органу досудового розслідування та був оголошений на підставі цього в розшук не доводять той факт, що ОСОБА_7 планує переховуватись від суду у майбутньому. Окрім того, факт перебування особи у минулому у розшуку, не може слугувати підставою для автоматичного продовження строку тримання під вартою фактично безстроково.
Водночас, прикладом відсутності заявлених стороною обвинувачення ризиків є те, що під час розгляду слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою 07.08.2021, попередній строк тримання під вартою ОСОБА_7 закінчився того ж дня - 07.08.2021, у зв'язку з чим ОСОБА_7 був звільнений з під варти в залі суду і дав зобов'язання прибути до суду на
наступний день, а 08.08.2021 року ОСОБА_7 прибув до Печерського районного суду м. Києва для продовження розгляду клопотання сторони обвинувачення про обрання запобіжного заходу, який врешті-решт був обраний. Отже, ризик того, що ОСОБА_7 має намір та буде переховуватись від суду є надуманим і жодним чином прокурором не доведеним.
Щодо посилання прокурора на ризик впливу ОСОБА_7 на свідків, потерпілих, експертів у цьому кримінальному провадженні, то прокурором не конкретизовано, на яких саме свідків може впливати
ОСОБА_7 , і які саме факти та обставини підтверджують реальність вказаного ризику. Долучена до клопотання копія заяви ОСОБА_9 від 27.05.2021, у якій зазначено, що ОСОБА_7 намагався з ним зустрітися, не підтверджує жодних намірів ОСОБА_7 якимсь чином вплинути на ОСОБА_9 . Більше того, копія вказаної заяви не містить будь-яких підтверджень про її реєстрацію в Офісі Генерального прокурора, що ставить під сумнів джерело походження самої заяви.
Більше того, зазначеного ризику не існує і не може існувати, оскільки жоден з потерпілих, свідків, не давав показань, в яких взагалі згадується ОСОБА_7 , не кажучи вже про надання показань, які б могли викривати ОСОБА_7 у вчиненні будь-якого злочину. Під час проведення впізнання жоден із свідків чи потерпілих, яким надавалися фото ОСОБА_7 , не впізнали його взагалі, не кажучи вже про те, що його не впізнали, як учасника якогось злочину.
Тому наявність ризиків щодо переховування ОСОБА_7 від органів правосуддя та незаконного впливу на свідків, або перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином прокурором не доведено, що мало слугувати підставою для відмови судом у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу.
Окрім цього, суд при винесенні рішення про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу не прийняв до уваги та не надав оцінку стану здоров'я ОСОБА_7 , який має ряд хронічних захворювань і потребує постійного догляду лікарів та належного кваліфікованого лікування, так як за час знаходження в слідчому ізоляторі він був позбавлений належної медичної допомоги, внаслідок чого його стан здоров'я значно погіршився.
Також судом не було взято до уваги дані, що характеризують особу ОСОБА_7 , а саме, що він має сталі соціальні зв'язки, сім'ю, двох неповнолітніх дітей, які перебувають на його утриманні, та постійне місце проживання в місті Києві, а також не взято до уваги заяву дружини ОСОБА_7 про можливість застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту у належній їй на праві власності квартирі.
Таким чином, вважає, що мотиви, на підставі яких суд прийняв рішення про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не є належними і достатніми з огляду на те, що ні один з доводів сторони захисту, зокрема й стосовно незаконності кримінального переслідування ОСОБА_7 в рамках ідентичної справи, суддя під час розгляду клопотання не оцінив та не врахував під час винесення судового рішення, а керувався лише мотивами, викладеними в клопотанні прокурора.
Прокурор у кримінальному провадженні у запереченнях на апеляційну скаргу захисника, вважаючи її необґрунтованою, просить її відхилити.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_6 на підтримку доводів апеляційної скарги, а також заперечення прокурора щодо апеляційного прохання, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК Українипідставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, суд першої інстанції для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини її життя, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Зазначені вимоги кримінального процесуального закону, на переконання колегії суддів, судом першої інстанції були дотримані.
Як вбачається з матеріалів провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , за результатами підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні №62021000000000682 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 127 КК України, суд першої інстанції, окрім рішення про передачу вказаного кримінального провадження до Київського апеляційного суду для вирішення питання його направлення з одного суду до іншого, задовольнив клопотання прокурора та застосував до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 20.01.2022 року включно.
Вирішуючи клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд, взявши до уваги те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні двох тяжких злочинів, покарання за вчинення яких передбачає позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, а також врахувавши особу обвинуваченого, який раніше не судимий, дійшов висновку, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме - ризик переховування обвинуваченого від суду, з огляду на суворість покарання, яке йому загрожує у разі доведення його винуватості, і те, що ОСОБА_7 переховувався від органів досудового розслідування та був оголошений у розшук в іншому кримінальному провадженні, а також незаконного впливу на свідків, потерпілих, інших підозрюваних та експертів, та інші, більш м'які, запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам та забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
З такими висновками суду погоджується і колегія суддів, оскільки судом об'єктивно були досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування найсуворішого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення, яке цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Доводи захисника ОСОБА_6 про те, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і неможливість застосування до Мисливого ОСОБА_10 жодного з більш м'яких запобіжних заходів, є безпідставними.
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Враховуючи характер висунутого ОСОБА_7 обвинувачення у вчиненні двох тяжких злочинів та їх конкретні обставини, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим в інкримінованих кримінальних правопорушеннях, а також, приймаючи до уваги всі наявні у матеріалах провадження дані про особу обвинуваченого, та, з огляду на всі ці обставини, існування обґрунтованих ризиків, що обвинуваченийможе переховуватися від судута незаконно впливати на свідків, потерпілих, інших підозрюваних та експертів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали за тими доводами, на які посилається захисник ОСОБА_6 , а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при вирішенні судом першої інстанції питання доцільності застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як і підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який, колегія суддів не встановила.
Щодо посилань захисника ОСОБА_6 на те, що не існує будь-якого ризику втечі ОСОБА_7 , оскільки сам факт зареєстрованих за особою паспортів для виїзду за кордон та перебування особи у минулому в розшуку не свідчить про те, що особа має намір переховуватися від суду та не підтверджує наявність у особи таких намірів, а до того ж, під час розгляду Печерським районним судом м. Києва клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, 07.08.2021 року, ОСОБА_7 був звільнений з під варти в залі суду у зв'язку із закінченням попереднього строку тримання під вартою та дав зобов'язання прибути до суду на наступний день для продовження розгляду даного клопотання, яке виконав та прибув до суду, то вони є непереконливими, зважаючи на характер висунутого ОСОБА_7 обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, а також наявність даних щодо тривалого переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та перебування його у розшуку в іншому кримінальному провадженні, які в своїй сукупності переконливо доводять існування ризику втечі, тому, на переконання колегії суддів, достатньо вмотивованим є висновок суду щодо необхідності тримання ОСОБА_7 під вартою, щоб завадити цьому.
Що стосується доводів захисника ОСОБА_6 щодо неможливості розгляду даного клопотання про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та незаконного кримінального переслідування ОСОБА_7 в рамках даного кримінального провадження, так як ці самі обставини, вже є предметом дослідження на стадії підготовчого судового засідання у Білоцерківському міськрайонному суді Київської області в рамках ідентичного кримінального провадження № 62020000000000643, за наявності у цьому суді не розглянутого клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 про ті самі злочини, то вони є безпідставними, оскільки чинний кримінальний процесуальний закон не встановлює жодних заборон стороні обвинувачення ініціювати застосування запобіжного заходу щодо особи в окремому провадженні.
Також слід зазначити, що на даній стадії кримінального провадження суд апеляційної інстанції не уповноважений досліджувати обставини вчинення кримінального правопорушення, перевіряти належність і допустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, а тому доводи захисника ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_7 подвійно притягують до кримінальної відповідальності за вчинення одних й тих самих правопорушень - не можуть бути предметом даного апеляційного розгляду.
Доводи захисника ОСОБА_6 про наявність у ОСОБА_7 ряду хронічних захворювань у зв'язку з чим він потребує постійного догляду лікарів, а в умовах тримання у слідчому ізоляторі він позбавлений належної медичної допомоги, є необгрунтованими, оскільки суду не були надані жодні відомості про те, що за станом здоров'я ОСОБА_7 не може утримуватися під вартою та вимагає невідкладної госпіталізації, а наданий висновок експерта від 19.04.2021 року на таке беззаперечно не вказує.
Наведені захисником дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , а саме, що він має сталі соціальні зв'язки, сім'ю, двох неповнолітніх дітей, які перебувають на його утриманні та постійне місце проживання, самі по собі не дозволяють зробити висновок про те, що можливість уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, може бути досягнута шляхом застосування до нього іншого, більш м'якого запобіжного заходу.
Враховуючи наведене, підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, принаймні на цій стадії судового розгляду, колегія суддів не вбачає.
За вказаних вище обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2021 року є законною та обґрунтованою, а отже, апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2021 року, якою, зокрема, застосовано до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 20.01.2022 року включно, - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
_____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3