02 червня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
з участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 04 травня 2022 року,
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 04 травня 2022 року продовжено ОСОБА_7 строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 02 липня 2022 року включно.
Таке рішення суд, взявши до уваги те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні трьох кримінальних правопорушень, в тому числі і особливо тяжкого злочину, покарання за вчинення якого передбачає позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років, а також врахувавши особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, не має стійких соціальних зв'язків, мотивував існуванням на даний час ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме тим, що існує загроза переховування обвинуваченого від суду, з огляду на суворість покарання, яке йому загрожує у разі доведення його винуватості, та те, що він, може вчинити дії, спрямовані на виїзд за межі України, так як протягом 2016, 2018, 2019 та 2020 років неодноразово виїжджав з України, а також незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні з метою зміни останніми своїх показань, оскільки йому під час виконання вимог ст. 290 КПК України стали відомі їх анкетні та контактні відомості, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, так як ОСОБА_7 пред'явлено обвинувачення у вчиненні іншого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, кримінальне провадження за даних обставин перебуває на розгляді Вишгородського районного суду ____________________________________________________________
Справа №11-кп/824/2351/2022 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_8
Категорія: ч. 1 ст. 115 КК України Доповідач ОСОБА_1
Київської області, а також ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 07.02.2018 року ОСОБА_7 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК України з нереабілітуючих підстав, а у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, та жоден з більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних із триманням під вартою,не зможе запобігти вказаним ризикамта забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , вважаючи ухвалу суду незаконною та необґрунтованою через її постановлення з істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства та права на захист, просить її скасувати та обрати обвинуваченому ОСОБА_7 міру запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням засобів електронного контролю до обвинуваченого за адресою його проживання, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що посилання прокурора та суду на ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не мають під собою жодної підстави, так як 26.11.2021 року ОСОБА_9 був звільнений з ДУ «Київський слідчий ізолятор» на підставі ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 24.11.2021 року та виконував всі покладені на нього судом обов'язки щодо явки до суду, не спілкування з потерпілими та всіма свідками по справі, а також знаходження за місцем його проживання.
Крім того, суд визнав заявлені прокурором ризики обґрунтованими, незважаючи на те, що прокурор зазначав у заявленому усному клопотанні, без жодного доданого до нього доказу та копій документів, виключно припущення щодо ОСОБА_10 , оскільки ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду спростовується явкою обвинуваченого ОСОБА_10 до Солом'янського районного суду міста Києва 15.12.2021 року на судове засідання, в якому обвинувачений наполягав на тому, що він здав свій закордонний паспорт та не має жодного наміру переховуватись від суду та затягувати справу, так як має довести свою невинуватість в суді; ризик знищення, сховання або спотворення будь якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення спростовується всіма зібраними по провадженням матеріалами та відкриттям матеріалів досудового слідства в порядку ст. 290 КПК України; ризик незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні не підтверджено жодним доказом та є виключно припущенням прокурора та суду; ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження того, в якому підозрюється, обвинувачується спростовується тим, що вина ОСОБА_10 не доведена, а до того ж він в порядку ст. 89 КК України є не судимий.
Вказує й на те, що основною метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків і явка обвинуваченого до суду беззаперечно свідчить про добровільне виконання покладених на нього обов'язків у відповідності до отриманої ним судової повістки від суду, проте є очевидним, що така мета - як забезпечення виконання ОСОБА_11 покладених на нього процесуальних обов'язків - у цьому конкретному випадку не досягається, а тому можна стверджувати про невиправдане застосування до обвинуваченого такого виключного запобіжного заходу як продовження його тримання під вартою та про незаконне позбавлення його волі до винесення вироку у справі, що є порушенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, при винесені оскаржуваної ухвали, суддею не прийняті до уваги обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, а саме, що обвинувачений ОСОБА_9 тримався під вартою з 22.09.2020 року до 26.11.2021 року, тобто на даний час більше 1 року 2 місяців, був звільнений Вишгородським міськрайонним судом Київської області після дослідження матеріалів кримінального провадження та після внесення застави, та виконував покладені на нього судом обов'язки.
Також посилання прокурора на наявність ризику впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків є тільки припущенням, так як за 1 рік 2 місяці такі дані в сторони обвинувачення відсутні.
До того ж, на даному етапі кримінального провадження, враховуючи те, що місцезнаходження деяких свідків та потерпілих може бути змінено, та напевне змінено під час воєнного стану, то такий ризик може бути усунений шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, з покладанням відповідної заборони ОСОБА_12 спілкуватися із зазначеними особами.
Тому, вважає, що прокурором, на даний час, не наведено достатніх переконливих мотивів неможливості застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Крім того, зазначає, що ОСОБА_9 позитивно характеризується за місцем проживання, має вищу медичну освіту, міцні соціальні зв'язки, а також має на утриманні доньку, 2005 р.н., та матір пенсійного віку.
Таким чином, вважає, що запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_10 можливо шляхом застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, а саме - застосування домашнього арешту за адресою місця проживання ОСОБА_10 із забороною йому залишати житло цілодобово та застосуванням засобів електронного контролю.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_6 на підтримку доводів апеляційної скарги, а також заперечення прокурора щодо апеляційного прохання, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
За змістом ч. 1 ст. 331 КПК Українипід час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Таким чином, розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Як убачається з матеріалів справи, в провадженні Солом'янського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021110000000182 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 та ч. 3 ст. 301 КК України.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов висновку, що інші запобіжні заходи не зможуть запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків. При цьому суд, взявши до уваги те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні трьох кримінальних правопорушень, в тому числі і особливо тяжкого злочину, покарання за вчинення якого передбачає позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років, а також врахувавши особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, не має стійких соціальних зв'язків, мотивував існуванням на даний час ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме тим, що існує загроза переховування обвинуваченого від суду, з огляду на суворість покарання, яке йому загрожує у разі доведення його винуватості, та те, що він, може вчинити дії, спрямовані на виїзд за межі України, так як протягом 2016, 2018, 2019 та 2020 років неодноразово виїжджав з України, а також незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні з метою зміни останніми своїх показань, оскільки йому під час виконання вимог ст. 290 КПК України стали відомі їх анкетні та контактні відомості, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, так як ОСОБА_7 пред'явлено обвинувачення у вчиненні іншого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, кримінальне провадження за даних обставин перебуває на розгляді Вишгородського районного суду Київської області, а також ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 07.02.2018 року ОСОБА_7 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК України у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.
З такими висновками суду погоджується і колегія суддів, оскільки судом об'єктивно були досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання найсуворішого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення, яке цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Доводи захисника ОСОБА_6 проте, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є безпідставними.
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Враховуючи характер висунутого ОСОБА_7 обвинувачення, у вчиненні в тому числі тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у їх вчиненні, а також, приймаючи до уваги всі наявні у матеріалах провадження дані про особу обвинуваченого, та, з огляду на ці обставини, існування обґрунтованих ризиків, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, оскільки неодноразово виїжджав за межі України, що свідчить про можливість залишення обвинуваченим території України з метою уникнення від кримінальної відповідальності, впливати на потерпілих та свідків, які у справі ще не допитані, або перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином, а також вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки Вишгородським районним судом Київської області здійснюється розгляд кримінального провадження, в якому ОСОБА_7 пред'явлено обвинувачення у вчиненні іншого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,та раніше ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 07.02.2018 року ОСОБА_7 звільнявся від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК України з нереабілітуючих підстав, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали за тими доводами, на які посилається захисник ОСОБА_6 , а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при вирішенні судом першої інстанції питання доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як і підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який, колегія суддів не встановила.
Щодо посилань захисника ОСОБА_6 на те, що ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду спростовується явкою обвинуваченого ОСОБА_10 до Солом'янського районного суду міста Києва 15.12.2021 року на судове засідання, в якому обвинувачений наполягав на тому, що він здав свій закордонний паспорт та не має жодного наміру переховуватись від суду та затягувати справу, так як має довести свою невинуватість в суді, а також не порушував застосований до нього Вишгородським міськрайонним судом Київської області запобіжний захід у виді застави і виконував покладені на нього судом обв'язки, то вони є непереконливими, зважаючи на характер висунутого ОСОБА_7 обвинувачення у вчиненні трьох кримінальних правопорушень та тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у їх вчиненні інкримінованих, які переконливо доводять існування ризику втечі, що є надто високим, тому, на переконання колегії суддів, достатньо вмотивованим є висновок суду щодо необхідності тримання ОСОБА_7 під вартою, щоб завадити цьому.
Наведені в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_6 дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , самі по собі не дозволяють зробити висновок про те, що можливість уникнення встановлених судом ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, може бути досягнута шляхом застосування до нього іншого, більш м'якого запобіжного заходу.
Отже, враховуючи наведене, підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, зокрема, у виді домашнього арешту, що є змістом апеляційної вимоги захисника, принаймні на цій стадії судового розгляду, колегія суддів не вбачає.
За вказаних вище обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Солом'янського районного суду м. Києва від 04 травня 2022 року є законною та обґрунтованою, а отже, апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 04 травня 2022 року, якою продовжено ОСОБА_7 строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 02 липня 2022 року включно, - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
_____________________ _____________________ ___________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3