Справа № 642/758/21 Номер провадження 11-кп/814/916/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
14 червня 2022 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12015220680000126, за апеляційною скаргою першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2021 року,
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком суду
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомир, громадянина України, українця, з середньою освітою, офіційно працевлаштованого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , маючого на утриманні малолітню дитину, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, визнано винуватим та засуджено:
- за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 1700 грн.
Вирішено долю речових доказів та порядок стягнення судових витрат.
Згідно з вироком суду, 22.02.2015 близько 17 год 00 хв., ОСОБА_7 , знаходився у приміщенні кафе «У Галини», що розташоване на колі трамваїв вокзалу станції «Харків Пасажирський», який розташований на території Холодногірського району м. Харкова, де побачив раніше незнайомого йому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який вживав алкогольні напої разом з раніше знайомим ОСОБА_7 - ОСОБА_10 , та молодим чоловіком на ім'я « ОСОБА_11 », особу якого в ході судового розгляду встановити не виявилось можливим.
Спілкуючись із своїм знайомим ОСОБА_10 , та чоловіком на ім'я « ОСОБА_11 », ОСОБА_7 дізнався від останніх, що їх пригощає ОСОБА_9 , за власні кошти, які отримує у банкоматі з банківської картки, та у нього виник раптовий намір на заволодіння грошовими коштами з банківської картки ОСОБА_9 , який знаходився у стані алкогольного сп'яніння.
ОСОБА_7 , спланувавши спосіб заволодіння грошовими коштами ОСОБА_9 , почав спостерігати за останнім та дочекавшись, коли у нього скінчились гроші, та ОСОБА_9 вийшов з кафе до банкомату, прослідував за ним до приміщенні сервісного центру вокзалу на ст. «Харків-Пасажирський».
Близько 18 год. 25 хв., ОСОБА_7 , увійшов слідом за ОСОБА_9 , до приміщення сервісного центру вокзалу, та помітивши, що потерпілий підійшов до банкомату ПАТ ДБ «Сбербанк Росія», маючи протиправний намір направлений на таємне викрадення чужого майна- грошових коштів ОСОБА_9 , піднявся сходами на другий поверх приміщення, щоб мати змогу бачити цифрову панель та дізнався який саме ПІН-код до банківської картки ПАТ «Державного ощадного банку України» вводиться потерпілим.
ОСОБА_9 , знаходячись у стані алкогольного сп'яніння і не усвідомлюючи, що за його діями хтось спостерігає, ввів до системи банкомату набір цифр, що склали ПІН-код банківської картки та отримав готівку у розмірі 200 гривень, а ОСОБА_7 , у свою чергу запам'ятав набір цифр, що являються ПІН-кодом до картки.
У цей же день, 22.02.2015 близько 18 год 40 хв., ОСОБА_7 , дочекавшись що ОСОБА_9 , зняв із себе свою шкіряну куртку, в кишені якої знаходилась банківська картка банку ПАТ «Державного ощадного банку України» на ім'я останнього, скориставшись тим, що ОСОБА_9 , разом з іншими відвідувачами кафе знаходяться у стані алкогольного сп'яніння, будучи повністю впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає діючи умисно з корисливих мотивів, таємно викрав шкіряну куртку, яка належала ОСОБА_9 , у кишені якої знаходилась банківська картка ПАТ «Державного ощадного банку України» мобільний телефон марки «Nokia C1-02» вартість якого згідно висновку експерта НДЄКЦІ при УМВСУ на ПЗ № 74 від 27.02.2015 складає 206 (двісті шість) гривень 00 копійок, службове посвідчення працівника ВОХОР на ім'я ОСОБА_9 , та ключі в кількості 4-х штук, з викраденим майном ОСОБА_7 , зник з місця вчинення кримінального правопорушення, яким розпорядився на власний розсуд.
ОСОБА_7 , вийшов з кафе «у Галини», перемістивши вміст кишені куртки ОСОБА_9 , знайшов у ній банківську картку ПАТ «Державного ощадного банку України» № НОМЕР_1 , яка належала потерпілому залишив її собі, позбувшись при цьому куртки, разом з мобільним телефоном «Nokia C1-02», ВОХРа, які викинув на вул. Червоноармійській у м. Харкові, прямуючи до банкомату ПАТ «Державного ощадного банку України».
Далі ОСОБА_7 , реалізовуючи свій протиправний намір, направлений на заволодіння грошовими коштами з банківської картки ОСОБА_9 , прийшов до приміщення «Укрпошти», яка знаходиться за адресою: м. Харків, майдан Привокзальний, 2, де використовуючи банківську картку ПАТ «Державного ощадного банку України», № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_9 , О 18 год 51 хв., у банкоматі АТМ1872 ПАТ «Райфайзен банк аваль» перевірив стан рахунку на картці та здійснив операцію зі зняття готівки у розмірі 200 (двісті) гривень НБУ, при цьому отримати залишок на картці у розмірі 2300 (дві тисячі триста) гривень, НБУ, ОСОБА_7 , не зміг з причин відсутності коштів у банкоматі.
Далі, ОСОБА_7 , переслідуючи мету власного збагачення, шляхом зняття грошових коштів з викраденої банківської картки ОСОБА_9 , діючи умисно, з корисливих мотивів, будучи впевнений у власній безкарності, направився до банкомату АТМ6626 ПАТ ДП «Сбербанку Росія», що розташований у головному залі вокзалу на ст. «Харків-пасажирський», де о 18 год. 54 хв., використовуючи банківську картку ПАТ «Державного ощадного банку України» № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_9 , отримав грошові кошти готівкою у розмірі 2300 ( дві тисячі триста) гривень, тим самим довівши свій протиправний намір до кінця, позбувшись банківської картки ОСОБА_9 у невстановленому в ході досудового розслідування місці.
Таким чином, ОСОБА_7 , привласнив грошові кошти з банківської картки ОСОБА_9 , у розмірі 2500 гривень.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі перший заступник керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_8 просить вирок суду змінити в частині призначення покарання, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягає застосуванню - ст. 49 КК України. Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. На підставі ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання, призначеного ч. 1 ст. 185 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Вказує, що ОСОБА_7 засуджено за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України. Зважаючи на те, що перебіг давності переривався, а ОСОБА_7 , інкриміноване йому кримінальне правопорушення вчинив більше 5 років тому - строк притягнення його до кримінальної відповідальності сплинув, у зв'язку з чим, на переконання прокурора, ОСОБА_7 необхідно звільнити від призначеного покарання на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності.
Позиції учасників судового провадження.
В суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_7 заявив клопотання про застосування щодо нього строків даності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження. Прокурор не заперечувала проти застосування щодо обвинуваченого положень ст. 49 КК України.
Мотиви суду.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, у якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Враховуючи, що в ході апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_7 звернувся до апеляційного суду з клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності щодо притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 185 КК України та закриття кримінального провадження, колегія суддів вважає за необхідне, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 286 КПК України, невідкладно розглянути таке клопотання.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення вчинено 22.05.2015. Органом досудового розслідування та судом першої інстанції його дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 185 КК України.
Санкція ч. 1 ст. 185 КК України передбачає покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п'яти років.
У відповідності до положень ст. 12 КК України в редакції, чинній на час розгляду клопотання, вказане кримінальне правопорушення відноситься до категорії кримінальних проступків.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.
Колегія суддів вважає, що оскільки з дня вчинення інкримінованого ОСОБА_7 кримінального проступку минуло понад сім років, в силу ст. 89 КК України він є раніше не судимим, а тому може бути звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Оскільки закон не пов'язує можливість застосування правил ст. 49 КК України із визнанням особою вини, обов'язковою передумовою для закриття кримінального провадження у справі є наявність згоди особи на звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.
В судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_7 звернувся до апеляційного суду з клопотанням та попросив звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, а кримінальне провадження щодо нього закрити, та був повідомлений про наслідки звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно зі ст. 417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку щодо необхідності задоволення клопотання та звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження щодо нього.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду ,-
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити.
Вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2021 року щодо ОСОБА_7 скасувати.
Звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 185 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності.
Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12015220680000126, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4