Справа №22ц-8392/10 р. Головуючий у 1 інстанції - Чернишов Ю.В.
Категорія - 20 Доповідач - Зінов'єва А.Г.
22 липня 2010 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Зінов'євої А.Г.
суддів: Олєйникової Л.С.
Шевченко В.Ю.
при секретарі: Калина О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, від імені якої на підставі довіреності діє ОСОБА_3, на рішення Слов'янського міськрайсуду Донецької області від 13 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу будинку і земельної ділянки недійсним та відшкодування моральної шкоди,-
Рішенням Слов'янського міськрайсуду Донецької області від 13 квітня 2010 року ОСОБА_2, від імені якої на підставі довіреності діє ОСОБА_3, у задоволенні позову, пред'явленого до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу будинку і земельної ділянки недійсним та відшкодування моральної шкоди, було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, представник позивача ОСОБА_3, діючий в інтересах ОСОБА_2, приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просив ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги ОСОБА_2 у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник позивачки посилався на те, що в ході слухання справи судом достовірно була встановлена зловмисна домовленість між відповідачами. ОСОБА_5 на підставі довіреності, виданої на її ім'я ОСОБА_2, уклала договори купівлі-продажу будинку та земельної ділянки щодо власності її довірителя за дуже низькою ціною. Про укладені угоди вона не повідомила власника і не передала кошти. За вказаних обставин у суду першої інстанції не було підстав для відмови у задоволенні позову. Крім того, суд безпідставно відмовив у проведенні експертизи з приводу оцінки проданої нерухомості. Суд також не дослідив матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_6, яка представлялася господаркою проданого будинку.
В судовому засіданні позивачка та її представник апеляційну скаргу підтримали і просили її задовольнити у повному обсязі.
Відповідачі проти апеляційної скарги заперечували, просили її відхилити, а рішення суду залишити без зміни.
Заслухавши доповідача, сторони, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами, надав їм відповідну оцінку і обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
При розгляді справи судом було встановлено, що на праві власності ОСОБА_2 належали жилий будинок та земельна ділянка, розташовані за адресою: АДРЕСА_1. 11 червня 2007 року позивачкою на ім'я ОСОБА_5 було видано довіреність, засвідчену головою Андріївської селищної ради Слов'янського району Донецької області, згідно якої ОСОБА_5 була уповноваженою продати вищевказану нерухомість за ціну на свій розсуд та на своїх умовах. Відповідно до вказаної довіреності, яка видана строком на три роки (до 11.06.2010 р.), останній надано право отримати гроші від продажу будинку та земельної ділянки. На підставі вказаної довіреності, 25 жовтня 2007 р. між відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу вищевказаних будинку за 2000 грн. та земельної ділянки за 500 грн., при цьому гроші передані продавцю до підписання договорів. Договори купівлі-продажу нотаріально посвідчені і пройшли державну реєстрацію.
Згідно уточненої позовної заяви, позивачка, від імені якої діяв її представник ОСОБА_3 за дорученням, ставили питання про визнання недійсним договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки з підстав, передбачених ст. 232 ЦК України, тобто вчинення правочину в результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.
Відповідно до вимог ст.. 232 ЦК України, правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв'язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.
Згідно п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.
Враховуючи надані за довіреністю ОСОБА_5 повноваження (продати будинок та земельну ділянку за ціну на свій розсуд та на своїх умовах), доказів того що між нею та покупцем мала місце зловмисна домовленість позивачем не надано.
Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи апелянта про відмову у призначення експертизи на предмет оцінки будинку та дослідження адміністративної справи щодо ОСОБА_6, оскільки вони безпідставні. Відповідачами не оспорювався факт наявності іншої вартості нерухомості, що навіть відображено в договорах купівлі-продажу. Стосовно Підгайної - вона не є стороною в справі, щоб відносно неї судом досліджувалися докази.
Таким чином, рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування не має. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.1-308, 313, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, від імені якої на підставі довіреності діє ОСОБА_3, відхилити.
Рішення Слов'янського міськрайсуду Донецької області від 13 квітня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: