14 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/11890/21 пров. № А/857/4767/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Ніколіна В.В., Пліша М.А.,
за участю секретаря судових засідань - Михальської М.Р.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року (головуючий суддя: Комшелюк Т.О., місце ухвалення - м. Рівне) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехноекобуд» до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправною і скасування постанови, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротехноекобуд», 25.08.2021 звернулося з позовом до суду, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Рівненській області № РВ441/251/000030/тд-Фс від 12 серпня 2021 року про накладення штрафу у розмірі 240000 грн.
Обґрунтовує позов тим, що товариством не допущено порушення вимог статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), оскільки державний інспектор помилково дійшов висновку про те, що цивільно-правові угоди, укладені ТОВ «Агротехноекобуд» та виконавцями мають ознаки трудового договору. На думку позивача, відповідач прийшов до хибного висновку, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , виконують трудові функції, а не виконують роботи для досягнення матеріального результату та укладені договори про виконання робіт ТОВ «Агротехноекобуд» з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , є підміною трудових відносин. Дії відповідача, виражені в неповному та необ'єктивному здійсненні перевірки, фактичне ігнорування наданих позивачем пояснень та заперечень до Акту № РВ441/251/АВ від 25.06.2021 та необґрунтоване застосування санкцій до ТОВ «Агротехноекобуд».
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року позов задоволено.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідача та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт вказує, що цивільно-правові угоди, укладені ТОВ «Агротехноекобуд» з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , мають ознаки трудових договорів, оскільки у цих договорах не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні бути відображені в акті приймання-передачі. Крім цього, не містять відомостей щодо того, який саме конкретний результат повинні передати виконавці замовникові, не визначено перелік завдань роботи, їх видів, кількість та якісних характеристик.
Позивач, 12.05.2022 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідач, 13.06.2022 подав клопотання про розгляд справи без участі їхнього представника.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.
У відповідності до ч. 4 ст. 229 і ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлених про дату, час, місце розгляду справи не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що за своїм змістом, укладені ТОВ «Агротехноекобуд» угоди про виконання робіт з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , є цивільно-правовими договорами, а висновки відповідача про наявність у цих договорах ознак трудових договорів та порушення позивачем вимог пунктів 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України є помилковими.
З цими висновками суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не погоджується з огляду на таке.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у період з 15 червня 2021 року по 25 червня 2021 року Управлінням Держпраці у Рівненській області, відповідно до направлення на проведення заходу державного нагляду контролю № 472-Н/09-27 від 15.06.2021, проведено позаплановий захід державного (нагляду) контролю у формі інспекційного відвідування щодо додержання законодавства у сфері праці Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехноекобуд».
За результатами інспекційного відвідування складено Акт № РВ441/251/АВ від 25.06.2021 року (надалі - Акт).
У ході інспекційного відвідування встановлено, що між ТОВ «Агротехноекобуд» та ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , які виконували роботу підсобного робітника та ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , які виконували роботу бруківника за адресою: будівництво багатоповерхового будинку в районі вулиць Гагаріна та Марфи Струтинської в місті Рівне III черга трудовий договір не укладено.
В акті перевірки серед виявлених порушень зазначено про недотримання ТОВ «Агротехноекобуд» вимог частини 1 статті 21 та частини 3 статті 24 КЗпП України.
ТОВ «Агротехноекобуд» 01 липня 2021 року до Управління Держпраці подано заперечення до Акту (вих. № 01-07/21).
Відповідач листом від 02.07.2021 № 04-16/3649 надав відповідь, в якій зазначив, що інспекційне відвідування проведене у відповідності до вимог чинного законодавства, зауваження та аргументи наведені в заперечення не спростовують виявлені порушення (копія заперечення та відповідь на заперечення додається).
Управління Держпраці у Рівненській області 05 липня 2021 року винесено припис про усунення виявлених правопорушень законодавства про працю № РВ441/261/АВ/П, яким зобов'язано директора ТОВ «Агротехноекобуд» ОСОБА_6 усунути порушення передбачені ч.1 ст. 21 Кодексу законів про працю України та ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України до 19 липня 2021 року.
ТОВ «Агротехноекобуд» оскаржено припис в адміністративному порядку до Управління Держпраці у Рівненській області (скарга № 9 від 08.07.2021).
Управління Держпраці у Рівненській області листом від 11 серпня 2021 року № 04- 16/4413 надано відповідь на скаргу про те, що інспекційне відвідування проведено у відповідності до вимог чинного законодавства, зауваження та аргументи, що наведені у скарзі на припис, не спростовують виявлені порушення.
Управління Держпраці 12 серпня 2021 року винесено постанову про накладення штрафу на ТОВ «Агротехноекобуд» за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № РВ441/251/000030/тд-Фс у розмірі 240000 (двісті сорок тисяч) гривень.
Не погодившись із цією постановою про накладення штрафу позивач звернувся із цим позовом до суду.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно статті 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування. (тут і надалі в редакції чинній на момент винкнення спірних правовідносин).
Постановою Кабінету Міністрів України за № 96 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці.
Пунктом 1 цього Положення визначено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Так, у пункті 2 Положення № 96 зазначено, що Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (пункт 2 Положення).
Основним завданням Держпраці є, зокрема нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю (п. 3 Положення № 96).
Відповідно до пункту 7 Положення № 96, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, та Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон), регламентується Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» від 21 серпня 2019 р. № 823 (тут і далі Порядок № 823, в редакції постанови від 23.07.2020).
Заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів (п. 2 Порядку № 823).
Згідно п. 8-11 Порядку № 823, під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об'єкта відвідування (за його наявності).
Тривалість інспекційного відвідування не може перевищувати 10 робочих днів.
Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби, з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від органів державної влади, об'єктів відвідування інформацію та/або документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.
Вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступу до всіх видів приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.
Згідно п. 16 Порядку № 823 за результатами інспекційного відвідування складають акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.
Відповідно до п. 24-25 Порядку № 823, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об'єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування.
За змістом статті 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» від 17 липня 2013 року № 509 (тут і надалі в редакції чинній на момент винкнення спірних правовідносин Порядок № 509).
Пунктом 2 Порядку № 509 передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи накладаються на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв'язку з невиконанням вимог припису; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників; акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування; акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Аналіз положень цих правових норм свідчить про те, що Держпраці, через утворені в установленому порядку територіальні органи, мають право здійснювати нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю, зокрема юридичними особами, які використовують найману працю, у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань. За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). А однією з підстав накладення штрафів за порушення законодавства про працю є акт про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим, зокрема, при укладенні трудового договору з фізичною особою (ч. 1 ст. ст. 24 КЗпП України).
За приписами частини 3 ст. 24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що за своїм змістом, укладені ТОВ «Агротехноекобуд» договори про виконання робіт з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , є цивільно-правовими договорами, а висновки відповідача про наявність у цих договорах ознак трудових договорів та порушення позивачем вимог пунктів 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України є помилковими.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України.
Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З системного аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Також слід зазначити, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності.
Натомість, за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ ««Агротехноекобуд» укладено цивільно-правові договори від 05.05.2021 (а. с. 20-25) з:
- ОСОБА_2 на укладання вкладання бруківки біля будівництва багатоповерхового житлового будинку в районі АДРЕСА_1 ;
- ОСОБА_4 на укладання бруківки біля будівництва багатоповерхового житлового будинку в районі АДРЕСА_1 та Марфи Струтинської.
- ОСОБА_1 для підготовка матеріалів для виконання штукатурних робіт, прибирання території, складання цегли та інші допоміжні роботи.
- ОСОБА_3 для підготовка матеріалів для виконання штукатурних робіт, прибирання території, складання цегли та інші допоміжні роботи.
Проаналізувавши вказані договори, суд апеляційної інстанції вважає, що предметом цих договорів є процес праці, а не її кінцевий результат. Оскільки, фізичні особи повинні виконувати систематично певні трудові функції, відповідно до визначеного виду виконуваної роботи.
У цих договорах не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, тобто процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату, її обсягу, тобто конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню.
Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у п. 2.2 цих договорів, виконавцям надається право дострокової здачі робіт, що по своїй суті суперечить п. 1.1 договорів щодо зобов'язання виконавцями виконати роботи у період з 05.05.2021 по 31.08.2021.
Тобто, терміни виконання роботи по вкладанню бруківки та підготовці матеріалів для виконання штукатурних робіт, прибирання території, складення цегли, інші допоміжні роботи, характеризує тривалий робочий процес, який притаманний трудовим відносинам, а не виконанню одноразової роботи, що характерно для цивільних договорів.
Також суд апеляційної інстанції зауважує, що у п 4.5 наведених вище договір зазначено, що виконавці за договорами відшкодовують вартість пошкоджених чи втрачених матеріалів, виробів тощо.
Тобто, договорами встановлено матеріальна відповідальність пошкодження виробів, інструментів, матеріалів, що характеризує трудові відносини та по своїй суті суперечить цивільним договорам про надання послуг у частині того, що виконавець виконує роботу на свій власний ризик та самостійно організовує роботу.
Крім того, у договорах (п. п. 6.4.1 п. 6.4) встановлено відповідальність за порушення виконавцями вимог охорони праці, санітарно-гігієнічних та протипожежних правил, техніку безпеки, що також характеризує трудові відносини.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що до матеріалів справи подано відомості про виплату готівки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за травень-липень 2021 року (а. с. 88-90), однак суд оцінює критично вказані відомості, оскільки такі не містять посилання на договори укладені з цими фізичними особами.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутні достатні докази, які свідчать про виконання робіт ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , саме за цивільно-правовими договорами. Натомість, висновки суду першої інстанції про доведеність виконання робіт за цивільно-правовими договорами, вказаними фізичними особами є безпідставними.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № РВ441/251/000030/тд-Фс від 12 серпня 2021 року про накладення штрафу у розмірі 240000 грн прийнята обґрунтовано, з урахування усіх обставин, що мають значення для притягнення позивача до відповідальності за порушення трудового законодавства.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 313, 317, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області задовольнити.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року у справі № 460/11890/21 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді В. В. Ніколін
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 21.06.2022.