14 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 161/10717/21 пров. № А/857/1556/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Вовка А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського СР патрульної поліції Луцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області старшого сержанта Кузьми Михайла Васильовича, Головного управління Національної поліції у Волинській області про скасування постанови, -
суддя (судді) в суді першої інстанції - Івасюта Л.В.,
час ухвалення рішення: 12:53:05,
місце ухвалення рішення - м. Луцьк,
дата складання повного тексту рішення: не зазначена,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до поліцейського СР патрульної поліції Луцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області старшого сержанта Кузьми Михайла Васильовича, Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання дій протиправними, скасування постанови серії БАБ № 847123 від 05.06.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого в автоматизованому режимі, закриття провадження у справі.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 грудня 2021 року позов задоволено частково. Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі, серія БАБ № 847123 від 05 червня 2021 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.5 ст.121 та ч.1 ст.126 КУпАП, скасовано в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.5 ст.121 КУпАП. Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.121 КУпАП, відносно ОСОБА_1 - закрито. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції України у Волинській області в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 227 (двісті двадцять сім) гривень.
Рішення мотивоване тим, що відповідачем не доведено, що позивач керував автомобілем не користуючись ременем безпеки.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій з посиланням на неправильне застосування норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати в частині відмови в задоволенні позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуваним судовим рішенням скасована постанова в частині притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП і провадження у цій частині закрите, тобто на час розгляду справи про адміністративне правопорушення у поліцейського були відсутні підстави вважати, що ним порушено правила дорожнього руху та вимагати пред'явлення документів в т.ч. реєстраційного документу на транспортний засіб та посвідчення водія.
Вважає, що з урахуванням наведеного у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Також вважає, що відеозаписи на DVD-диску не можуть бути допустимими, належними та достовірними доказами у розумінні ст. 251 КУпАП.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 05.06.2021 поліцейським СРПП Луцького РУП ГУНП у Волинській області, сержантом поліції Кузьма М.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі, серія БАБ № 847123 про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.121 та ч.1 ст.126 КУпАП. З оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 05.06.2021 об 11 год. 13 хв. в с. Брище по вул. Миру керував автомобілем марки «Daewoo Lanos» д.н.з. НОМЕР_1 , не користувався ременем безпеки, не пред'явив для перевірки посвідчення водія та поліс обов'язкового страхування, чим порушив вимоги п. п. 2.1 «а», 2.3 «в», 2.4 «а» ПДР України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням вимог ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що вимогами ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», зокрема, передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
В розділі 2 ПДР України закріплено обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів.
Пунктом 2.1 «а» та 2.1 «б» Правил дорожнього руху України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон).
Крім того, за приписами, передбаченими пунктом 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.
Аналогічного змісту положення містяться також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII.
Так, водій зобов'язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред'являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Виходячи з наведених вище правових норм, суд першої інстанції вірно вважав, що право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи, а отже на вимогу поліцейського, водій транспортного засобу зобов'язаний пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб.
Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В свою чергу, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів зазначає, що до матеріалів справи додано диск з відеозаписами фіксації події, яка описана в постанові про адміністративне правопорушення, який в розумінні ст. 251 КУпАП є належними доказами по справі.
Крім того, згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Отже, безпідставними є покликання позивача на те, що відеозаписи на DVD-диску не можуть бути допустимими, належними та достовірними доказами.
Як встановлено судом з долученого стороною відповідача відеозапису із нагрудного відеореєстратора поліцейського, на ньому зафіксовано події, які мали місце 05.06.2021 близько 11 год. 55 хв., в с. Брище Луцького району, за участю ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом «Daewoo Lanos» д.н.з. НОМЕР_1 .
На даному відеозаписі зафіксовано рух автомобіля «Daewoo Lanos» д.н.з. НОМЕР_1 та те, що по приїзду до нього працівників поліції з нього вийшла особа, якою, як було встановлено пізніше, був ОСОБА_1 , при спілкуванні працівників поліції з позивачем, в ході якого йому було пред'явлено вимогу про надання для перевірки посвідчення водія.
Згідно даного відеозапису позивач відмовився пред'явити такі документи поліцейському.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем доведено, що ОСОБА_1 не пред'явив для перевірки посвідчення водія та поліс обов'язкового страхування, а тому у його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського Суду з прав людини, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04), згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.126 КУпАП.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 272, 286, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 грудня 2021 року у справі № 161/10717/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. М. Довгополов
судді Л. Я. Гудим
В. В. Святецький
Повне судове рішення складено 21.06.2022.