14 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 2-а-274/11 пров. № А/857/7446/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Ніколіна В.В., Гінди О.М.,
за участю секретаря судового засідання Рибачука А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнєцовської міської ради на постанову Кузнецовського міського суду Рівненської області від 27 липня 2011 року (головуючий суддя Горегляд О.І., м. Кузнецовськ) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнєцовської міської ради про перерахунок і виплату щорічної допомоги на оздоровлення,-
ОСОБА_1 27.11.2011 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнєцовської міської ради в якому просив зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2010 рік та щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування в розмірі 30% від мінімальної заробітної плати з 27.07.2010 .
Постановою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 27 липня 2011 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 5 (п'яти) мінімальних заробітних плат, з врахуванням проведених виплат. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суд першої інстанції, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнєцовської міської ради оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що постанова винесена порушенням матеріального та процесуального права, просить таке скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі - Закон) учасникам ліквідації наслідків аварії на 2 категорії виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальні: заробітних плат.
Відповідно до статті 62 зазначеного Закону роз'яснення порядку застосування цього Закону проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади. Ця норма Закону судом повністю проігнорована, оскільки саме на виконання Закону прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та відповідно якої розмір щорічної допомоги на оздоровлення ліквідаторам 2 категорії становить 100,00 гривень. Даною постановою КМ України встановив розмір розрахункових величин для виплат, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідно до зазначеної постанови і було проведено виплату щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за 2010 рік.
Судом не враховано, що починаючи з 1996 року, в законах України щодо встановлення розміру мінімальної заробітної плати, які приймалися Верховною Радою України на відповідні роки, встановлювалось, що до прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальний розмір заробітної плати, не застосовувати його як розрахункову величину для визначення розмірів допомоги, компенсаційних та інших виплат. А Кабінету Міністрів України доручалось здійснювати застосування цих норм, виходячи з реальній можливостей видаткової частини Державного бюджету України на відповідний рік.
Таким чином, Кабінет Міністрів України, виконуючи Закон України Державний бюджет на відповідний рік, визначає видатки на реалізацію статті 48 Закону України, «Про статус та соціальний захист громадян. постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в межах асигнувань, затверджених Верховною Радою України, тобто відповідно до пункту 4.4.Порядку використання коштів Державного бюджету України на виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМ України від 20.09.2005р. № 936, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірах встановлених постановою від 12.07.2005 № 562.
Відповідно до статті 63 вищенаведеного Закону України норми, якого встановлюють, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», здійснюється за рахунок державного бюджету. А виконання цього Закону залежить від фінансових ресурсів доходної частини Державного бюджету України. Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік, не було передбачено коштів для виплат компенсацій і допомог в розмірах, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», а лише в розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р.№ 562.
Тому, є не можливою виплата зазначених суми за рішенням Кузнецовського міського суду за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті на 2011 рік за відповідними бюджетними програмами, виходячи з таких обставин.
При прийнятті рішення судом не взято до уваги те, що статтею 60 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» Кабінету Міністрів України було надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 25.01.1993 року, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 2.
Згідно листа управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області № 1/14-К-60 від 17.11.2010 вбачається, що відповідачем було проведено нарахування і виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 100 грн. Відомостей про донарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення позивачу відповідачем не надано.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах:
інвалідам І і II групи - п'ять мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи, дітям- інвалідам - чотири мінімальні заробітні плати; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії - три мінімальні заробітні плати; кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, - три мінімальні заробітні плати; евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, - три мінімальні заробітні плати.
За наведених підстав, суд першої інстанції вважав, що позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області в частині вимог про перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за 2010 рік підлягає задоволенню.
Проте, суд апеляційної інстанції з такими доводами суду першої інстанції не погоджується, з огляду на та таке.
Згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції чинній в 2010 році - період заявлених позовних вимог згадана стаття мала лише одну частину і була наступного змісту:
Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Вказана редакцій станом на 2010 рік була чинною, ніким не змінена чи скасована, і у встановленому законом порядку неконституційною не визнавалась.
Відтак, відповідач діяв у відповідності до вимог законодавства, оскільки виплату здійснив у розмірах встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та відповідно якої розмір щорічної допомоги на оздоровлення ліквідаторам 2 категорії становить 100,00 гривень.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що судом першої інстанції взагалі не наведено мотивів відмови у задоволенні позовних вимог щодо здійснення перерахунку та виплати щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування в розмірі 30% від мінімальної заробітної плати з 27.07.2010, хоча у задоволенні цих вимог судом було відмовлено.
У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки апелянтом вказана частина постанови суду першої інстанції не оскаржена, то відповідно колегія суддів вказаному не надає оцінки.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати в частині задоволених позовних вимог, бо судом порушено норми матеріального та процесуального права, і у задоволенні вказаних позовних вимог - відмовити.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнєцовської міської ради задовольнити, постанову Кузнецовського міського суду Рівненської області від 27 липня 2011 року по справі №2а/1711/274/11 в частині задоволення позовних вимог скасувати і у задоволенні позову в цій частині відмовити.
У решті постанову Кузнецовського міського суду Рівненської області від 27 липня 2011 року по справі №2а/1711/274/11 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді В.В. Ніколін
О.М. Гінда
Повний текст складено 21.06.2022