14 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/8764/20 пров. № А/857/7211/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Ніколіна В.В., Гінди О.М.,
за участю секретаря судового засідання Рибачука А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Представництва Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2022 року (головуючий суддя Мартинюк В.Я., м. Львів, повний текст складено 25.03.2022) по справі за адміністративним позовом Представництва Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу до Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області про визнання протиправними та скасування рішень,-
Представництво Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області в якому просило, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.02.2021 та ухвали про залишення позовної заяви без розгляду від 11.02.2021, визнати протиправними та скасувати рішення №10 від 24.01.2019 «Про дозвіл на розробку детального плану території для розміщення та обслуговування інших будівель громадського призначення шляхом реконструкції будівлі котельні» та рішення №29 від 30.01.2019 року «Про затвердження детального плану території для реконструкції будівлі котельні під готельно-відпочинковий комплекс в м.Камянка-Бузька».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Представництво Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу оскаржило його в апеляційному порядку вважає висновки суду необґрунтованими, такими що не узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, правовими висновками Великої палати Верховного Суду у сфері охорони культурної спадщини та просить скасувати таке і прийняти нове про задоволення позову.
В апеляційній скарзі зазначає, що місто Кам'янка-Бузька занесено до Списку історичних населених місць України, затвердженого постановою КМУ від 26.07.2001 № 878.
Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про оскарження Рішення Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області №10 від 24.01.2019 «Про дозвіл на розробку детального плану території для розміщення та обслуговування інших будівель громадського призначення шляхом реконструкції будівлі котельні» та Рішення Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області №29 від 30.01.2020 року «Про затвердження детального плану території для реконструкції будівлі котельні під готельно-відпочинковий комплекс в м.Кам'янка-Бузька».
До прийняття спірних двох рішень (№10 від 24.01.2019 та №29 від 30.01.2020) Кам'янка-Бузька міська рада приймала Рішення 29.05.2001 «Про умовне визначення меж старовинних єврейських кладовищ», 26.09.2002 №378 «Про надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження», 22.11.2012 Рішення №5 «Про дозвіл на розробку детального плану», 23.05.2019 Рішення №13 «Про дозвіл на розробку детального плану території для встановлення пам'ятного знаку», 28 серпня 2012 Рішення №15 «Про дозвіл Представництву Американського Об'єднання Комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу на розробку детального плану території по відведенню земельної ділянки для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у м. Кам'янка-Бузька по вул. Незалежності, вул. Шашкевича та вул. Шевченка», яким визначено міську раду замовником містобудівної документації, зазначеної у п.1 цього рішення, фінансування робіт по розробленню детального плану території вирішено здійснити за кошти позивача.
Позивач неодноразово звертався з вимогою про затвердження чотирьох детальних планів території.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.12.2014 у справі №914/3613/14 (щодо зобов'язання Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області затвердити детальні плани) вирішено:
-зобов'язати Кам'янка-Бузьку міську раду Львівської області (Код ЄДРПОУ: 04056196, адреса: 80400 Львівська обл., м. Кам'янка-Бузька вул. Шевченка, 2) у встановленому законодавством України порядку розглянути питання про можливе затвердження детального плану території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Кам'янка-Бузька Львівської області (ділянка № 1 по вул. Незалежності), детального плану території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Кам'янка-Бузька Львівської області (ділянка №2 по вул. Шашкевича), детального плану території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Кам'янка- Бузька Львівської області (ділянка № 3 по вул. Шевченка), детального плану території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у с. Забужжя Львівської області (ділянка № 4 в с. Забужжя).
З метою отримання інформації щодо виконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України» позивач звертався до відповідача з інформаційним запитом від 11.10.2019 про надання інформації про виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України.
З отриманої відповіді стало відомо, що відповідач в частині виконання Розпорядження КМУ №604-р прийняв Рішення «Про умовне визначення меж старовинних єврейських кладовищ» від 29.05.2001, але жодних інших дій в практичній його реалізації не вчинив в тому числі не розробив проекту землеустрою цієї ділянки як території історико-культурного призначення.
Як наслідок відповідачем не вжито і не вживаються жодні заходи, спрямовані на виконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України», зокрема в частині п. 3 а саме - щодо місць давніх поховань.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у справі №1.380.2019.006111 зобов'язано Кам'янка-Бузьку міську раду виконати Розпорядження Кабінету Міністрів від 20 липня 1998 р. № 604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України».
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України» затверджено додаткові заходи щодо збереження місць давніх поховань у населених пунктах України.
Відповідно до п. 2 Додаткових заходів щодо збереження місць давніх поховань у населених пунктах України зобов'язано Раду міністрів Автономної республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські держадміністрації, Держкомрелігій із залученням громадських організацій, у тому числі організацій національних меншин впродовж 1998-1999 років взяти на облік місця, де залишилися сліди давніх поховань, організувати їх обстеження та вивчення з наступним оприлюдненням результатів досліджень в засобах масової інформації.
Пунктом 3 Додаткових заходів щодо збереження місць давніх поховань у населених пунктах України зобов'язано Раду міністрів Автономної республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські держадміністрації, органи місцевого самоврядування із залученням громадських організацій, у тому числі організацій національних меншин впродовж 1998-1999 років провести роботу з вивчення стану закритих-кладовищ, у тому числі кладовищ національних меншин та міць масового розстрілу населення у роки Великої Вітчизняної війни, продовжувати здійснювати заходи щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження.
Крім того, відповідно до пункту 4 зазначених Додаткових заходів зобов'язано Раду міністрів Автономної республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські держадміністрації, Держбуд, органи місцевого самоврядування постійно не допускати проведення будівельних робіт у місцях де залишились сліди давніх поховань, та на території закритих кладовищ.
Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 19 червня 2017 року у справі 462/2787/16-а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року та Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року, позовні вимоги задоволено: визнано протиправними дії Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області щодо ухвалення рішення 29 грудня 2015 року № 20 «Про скасування рішень виконавчого комітету від 29 травня 2001 року № 209 та від 25 квітня 2004 року № 151» в частині скасування рішення виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради від 29 травня 2001 року №209 «Про умовне визнання історичних меж старовинних єврейських кладовищ», скасовано рішення Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області від 29 грудня 2015 р. № 20 «Про скасування рішень виконавчого комітету від 29.05.2001 року N 209 та від 25.04.2004 року № 151» в частині скасування рішення виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради від 29.05.2001 року № 209 «Про умовне визнання історичних меж старовинних єврейських кладовищ».
У цій справі суд забезпечував позов і встановив певну заборону - зупинив дію рішення Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області від 29 грудня 2015 року №20 «Про скасування рішень виконавчого комітету від 29.05.2001 №209 та від 25.04.2004 №151» в частині скасування рішення виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради від 29.05.2001 року №209 «Про умовне визнання історичних меж старовинних єврейських кладовищ» та заборонити відповідачу проводити будь-які дії щодо забудови, приватизації, продажу, передачі в оренду, використання для несумісних потреб території в умовно визначених історичних межах єврейських кладовищ, а саме: вул..Незалежності (територія кінотеатру, райдрукарні і котельні ПТМ «Камянкатеплокомуенерго»); частина вулиці (земельна ділянка між будинками №53 і №55 по вул.Шевченка до р.Західний Буг); частина території комбікормового заводу по вул.Шевченка до розгляду справи по суті.
Містобудівна документація, відповідно до п.7 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.
Планування і забудова територій, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 2 цього Закону - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає: визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об'єктів.
Використання земель історико-культурного призначення визначено ч.ч. 2, 3 ст. 54 ЗК України, відповідно до яких, навколо історико-культурних заповідників, історико- культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам'яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам'яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель; порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.
В силу вимог ч.ч. 1,3,4 ст. 30 ЗУ «Про охорону культурної спадщини», органи охорони культурної спадщини зобов'язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам'ятці або порушує законодавство, державні стандарти, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини; органи місцевого самоврядування, на території яких не створено органів охорони культурної спадщини, зобов'язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам'ятці, негайно повідомивши про це відповідний орган охорони культурної спадщини місцевого органу виконавчої влади; органи місцевого самоврядування зобов'язані повідомляти відповідні органи охорони культурної спадщини про бездіяльність власника або уповноваженого ним органу, особи, яка набула права володіння, користування чи управління, що створює загрозу пам'ятці.
Статус територій, пов'язаних з охороною культурної спадщини визначено ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про охорону культурної спадщини», а саме: землі, на яких розташовані пам'ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.
Однак, відповідач, всупереч вимогам нормативно-правових актів з питань збереження культурної спадщини, власному рішенні щодо заборони забудови і раніше вже розробленому детальному плану території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Кам'янка-Бузька Львівської області, а також всупереч перелічених вище судових рішень щодо протиправності дій і зобов'язання виконати Розпорядження КМУ 604-Р, затвердити детальні плани, дозволив проведення реконструкції котельні під готельний комплекс, в тому числі ігноруючи Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова вирішив від 20 травня 2016 року про забезпечення позову, якою серед іншого, заборонено відповідачу проводити будь-які дії щодо забудови, приватизації, продажу, передачі в оренду, використання для несумісних потреб території в умовно визначених історичних межах єврейських кладовищ, а саме: вул..Незалежності (територія кінотеатру, райдрукарні і котельні ПТМ «Камянкатеплокомуенерго»); частина вулиці (земельна ділянка між будинками №53 і №55 по вул.Шевченка до р.Західний Буг); частина території комбікормового заводу по вул.Шевченка до розгляди справи по суті (позов у цій справі задоволено у 2017 році, питання про скасування заходів забезпечення позову не вирішувалось і відповідно залишилось чинним до сьогодні).
Відповідач не надав доказів щодо легітимності цього плану стосовно спірної ділянки, адже Генеральний план був створений в 1983р. відповідно до норм матеріального права колишнього Радянського Союзу. Цей Генеральний план може використовуватись, однак з врахуванням обов'язкового Рішення Кам'янка-Бузької міської ради від 29.05.2001 р. «Про умовне визначення меж старовинних єврейських кладовищ», яким визначено умовно історичні межі єврейських кладовищ, зокрема, по вул. Незалежності (територія кінотеатру, райдрукарні і котельні ПТМ «Кам'янкатеплокомуенерго»), у якому зазначено: п.2 « Заборонити на територіях умовно визнаних єврейських кладовищ будь-яке будівництво і використання згаданих земельних ділянок для несумісних потреб.» .
Містобудівна документація міста Камянка-Бузька у складі старого Генерального плану 1983р. була доповнена обов'язковим для всіх Рішенням Кам'янка-Бузької міської ради від 29.05.2001 р. «Про умовне визначення меж старовинних єврейських кладовищ» визначено умовно історичні межі єврейських кладовищ, зокрема, по вул. Незалежності (територія кінотеатру, райдрукарні і котельні ПТМ «Кам'янкатеплокомуенерго»), яке встановило заборону використання цієї території для несумісних потреб, а також графічними матеріалами визначено розташування кладовища.
Закон України «Про планування і забудову територій» у редакції станом на 2001 рік визначав, що містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюються планування, забудова та інше використання територій, з урахуванням яких визначається цільове призначення земель.
Відповідно до ст.3 цього Закону Рішення органів виконавчої влади та місцевого самоврядування з питань забудови та іншого використання територій, прийняті в межах повноважень, визначених законом, є обов'язковими для суб'єктів містобудування.
З огляду на цю норму вже з 2001 року Рішення Кам'янка-Бузької міської ради від 29.05.2001 р. «Про умовне визначення меж старовинних єврейських кладовищ», яким визначено умовно історичні межі єврейських кладовищ та графічні матеріали є частиною містобудівної документації та є обов'язковими для суб'єктів містобудування.
Оцінка вказаним письмовим доказам судом першої інстанції не надана, внаслідок чого обставини справи належно не з'ясовані.
Встановлені преюдиційні факти щодо території кладовища, статусу ділянки, протиправності дій відповідача, невиконання вимог Розпорядження КМУ 604-р тощо в інших судових справах з тим же відповідачем при прийнятті спірного судового рішення були проігноровані.
Судом першої інстанції не застосував до спірних правовідносин правові висновки Верховного суду, на яких наголошував позивач у відповідній частині.
Нормами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Спосіб захисту цивільного права має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу.
Без дослідження та оцінки обставин справи і усіх аргументів щодо культурної спадщини висновок суду про неналежність способу захисту є передчасним та нелогічним.
Без усіх досліджень території кладовища подальше планування на такій будівництва готельно-розважального комплексу передчасне.
Суд цю обставину залишив нез'ясованою, хоча позивач і усно і письмово наголошував, що раніше при аналогічні ситуації у 2004 році відповідач відмовляв іншим особам у дозволі використання цієї території для бізнесу через наявність кладовища, вимог Розпорядження КМУ 604-р та потреби дослідити територію. З цього часу відповідач жодних дій для виконання вимог Розпорядження КМУ 604-р не вчинив, в тому числі і не виконав судового рішення про зобовґязання виконати це розпорядження.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про поховання та похоронну справу» одним з основних принципів діяльності в галузі поховання є забезпечення збереження місць поховань.
Пунктом 2 ч. 5 ст. 8 цього Закону органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи в межах своєї компетенції забезпечують будівництво, утримання в належному стані та охорону місць поховання.
Згідно зі ст. 28 цього Закону землі, на яких розташовані місця поховання, є об'єктами права комунальної власності і не підлягають приватизації або передачі в оренду.
На території місця поховання не можуть бути розташовані об'єкти іншої, крім комунальної форми власності.
Відповідно ст. 24 Закону на період обстеження та вивчення виявлених місць невідомих поховань виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують охорону їх територій.
На підставі висновків обстеження та вивчення виявлених місць невідомих поховань органи місцевого самоврядування можуть надавати їм статус кладовища з подальшим упорядкуванням його території згідно із цим Законом.
Місця невідомих поховань, віднесені в установленому законодавством порядку до об'єктів культурної спадщини беруть на державний облік і утримують органи охорони культурної спадщини.
Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 31 цього Закону охорону місць поховань забезпечують виконавчі органи сільських, селищних та міських рад. Виконання будь-яких будівельних робіт у місцях поховань, на місцевості із залишками слідів давніх поховань, на територіях закритих кладовищ, а також у прилеглих до місць поховань охоронних зонах забороняється.
Зокрема, відповідно до п. 11 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать забезпечення утримання в належному стані кладовищ, інших місць поховання та їх охорони.
Незастосування наведених норм закону, який підлягав застосуванню, міжнародних норм, наведених правових позицій Верховного Суду, порушення ст. 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами, свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення у справі.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 року у справі №1.380.2019.006111 позов задоволено повністю; визнано протиправною бездіяльність Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області щодо невиконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць давніх поховань - масові поховання розстріляних євреїв у с. Забужжя під час Голокосту у населених пунктах України», у частині п. 3 щодо єврейських кладовищ і місць давніх поховань на території Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області (а саме кладовища і поховання на: вул. Незалежності у м. Кам'янка-Бузька - територія кінотеатру, райдрукарні і котельні ПТМ «Кам'янкатеплокомуненерго»; частина вулиці М. Шашкевича у м. Кам'янка-Бузька - земельна ділянка між будинками №53 і №55; по вул. Шевченка до р. Західний Буг; вул. Шевченка у м. Кам'янка-Бузька - частина території комбікормового заводу та масові поховання розстріляних євреїв під час Голокосту у с. Забужжя); зобов'язано Кам'янка-Бузьку міську раду Львівської області виконати вимоги розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України», у частині п. 3 щодо єврейських кладовищ і місць давніх поховань - масові поховання розстріляних євреїв у с. Забужжя під час Голокосту на території Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області (а саме кладовища і поховання на: вул. Незалежності у м. Кам'янка-Бузька - територія кінотеатру, райдрукарні і котельні ПТМ «Камянкатеплокомуненерго»; частина вулиці М. Шашкевича у м. Кам'янка-Бузька - земельна ділянка між будинками №53 і №55; по вул. Шевченка до р. Західний Буг; вул. Шевченка у м. Кам'янка-Бузька - частина території комбікормового заводу та масові поховання розстріляних євреїв під час Голокосту в с. Забужжя).
Рішенням XIII сесії VIII скликання Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області №10 від 24.01.2019 року «Про дозвіл на розробку детального плану території для розміщення та обслуговування інших будівель громадського призначення шляхом реконструкції будівлі котельні» надано дозвіл виконкому міської ради на розробку проекту детального плану території для розміщення та обслуговування інших будівель громадського призначення шляхом реконструкції будівлі котельні в м.Кам'янка-Бузька по вул.Миру.
Рішенням XXVI сесії VII скликання Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області №29 від 30.01.2020 року «Про затвердження детального плану території для реконструкції будівлі котельні під готельно-відпочинковий комплекс в м.Кам'янка-Бузька» затверджено детальний план території для реконструкції будівлі котельні під готельно-відпочинковий комплекс по вул.Миру в м.Кам'янка-Бузька; надано дозвіл виконкому міської ради на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для реконструкції будівлі котельні під готельно-відпочинковий комплекс, право оренди якої виставлятиметься на торги, площею 0.4000 га по вул.Миру в м.Кам'янка-Бузька; затверджений детальний план території для реконструкції будівлі котельні під готельно-відпочинковий комплекс по вул.Миру в м.Кам'янка-Бузька вважається зміною та уточненням діючої містобудівної документації м.Кам'янка-Бузька в межах їх розробки.
29.09.2020 позивач звернувся до відповідача із інформаційним запитом №445-20 від 29.09.2020, в якому просив надати інформацію про усі прийняті рішення щодо надання дозволу на розробку, виготовлення чи затвердження проектів, планів, детальних планів забудов тощо, які мають відношення до реконструкції будівлі котельні під готельно-відпочинковий комплекс по вул.Миру в м.Кам'янка-Бузька, будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку по вул.Незалежності в м.Кам'янка-Бузька; інформацію про те, чи передавались у користування (оренду), власність тощо земельні ділянки фізичним та/або юридичним особам в умовно визначених межах старовинних єврейських кладовищ згідно рішення Кам'янка-Бузької міської ради від 29.05.2007 року, зокрема, єврейського кладовища у м. Кам'янка-Бузька Львівської області.
Листом №490-20 від 09.10.2020 відповідач повідомив позивача, що сесією Кам'янка-Бузької міської ради прийняті спірні рішення. При цьому, рішення щодо надання земельних ділянок в користування, в тому числі на умовах оренди, передача у власність фізичним чи юридичним особам в м.Кам'янка-Бузька (ділянка №1 по вул.Незалежності) за період з початку 2015 року по даний час не приймались.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд першої інстанції вірно врахував, що згідно п.37 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР), до виключної компетенції сесії сільських, селищних, міських рад належить прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками природи, історії або культури, які охороняються законом, прийняття рішень про оголошення в місцях масового розмноження та вирощування потомства дикими тваринами "сезону тиші" з обмеженням господарської діяльності та добуванням об'єктів тваринного світу.
Відповідно до підп.6 п. «а» ч.1 ст.31 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації.
Згідно із ч.1 ст.12 Закону України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 року №2780-XII, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №2780-XII), до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.
Частиною четвертою цієї ж норми передбачено, що до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території; визначення територій для містобудівних потреб; внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж населених пунктів відповідно до закону.
Згідно з положеннями п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI), детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону №3038-VI генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
Суд першої інстанції правильно зауважив, що як визначено у абзаці першому ч.1 ст.19 Закону №3038-VI детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території. Абзацом третім цієї ж норми передбачено, що детальні плани територій одночасно з їх затвердженням стають невід'ємними складовими генерального плану населеного пункту та/або комплексного плану.
Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів (ч.5 ст.19 Закону №3038-VI).
Відповідно до ч.10 ст.19 Закону №3038-VI внесення змін до детального плану території допускається за умови їх відповідності комплексному плану (за наявності), генеральному плану населеного пункту та плану зонування території.
Громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: комплексні плани, генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій (ч.1 ст.21 Закону №3038-VI).
Згідно із ч.8 ст.21 Закону №3038-VI оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється у двотижневий строк з дня їх прийняття шляхом опублікування в засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення таких рішень на офіційних веб-сайтах замовників містобудівної документації.
Порядок розроблення містобудівної документації затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 року №290, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок №290).
Відповідно до п.4.1 Порядку №290 рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.
Згідно з п.4.3. Порядку №290 замовником розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні або внесення змін до неї є: при розробленні генерального плану населеного пункту, плану зонування території, а також детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, - виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; при розробленні детального плану території, яка розташована за межами населеного пункту, - районна державна адміністрація, а в разі відсутності адміністративного району - відповідно Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
З урахуванням вказаних положень суд першої інстанції правильно вважав, що:
- детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту та повинен йому відповідати;
- внесення змін до детального плану території допускається за умови його відповідності генеральному плану;
- внесення змін до детального плану чи його прийняття можливе після проведення громадських обговорень.
Судом з'ясовано, що земельна ділянка, вказана у спірних рішеннях, у Генеральному плані м.Кам'янка-Бузька, у Детальному плані території для реконструкції будівлі котельні під готельно-відпочинковий комплекс по вул.Миру в м.Кам'янка-Бузька Львівської області, витягу з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №182051157 від 23.09.2019 року має одне і те ж призначення. Зокрема, у вказаних документах передбачено, що на згаданій ділянці розташований громадський об'єкт, а саме котельна.
Відтак, оскільки Детальний план розроблений відповідно до Генерального плану м.Кам'янка-Бузька та відповідає йому, то суд першої інстанції дійшов підставного висновку, що відсутні підстави вважати, що такий суперечить вимогам чинного законодавства.
З огляду на це суд слушно зауважив, що у даному випадку, якщо позивач вважає, що його права були порушені, йому необхідно було оспорювати або вносити відповідні зміни до Генерального плану м.Кам'янка-Бузька, а не оспорювати детальний план як його невід'ємної та уточнюючої складової.
При цьому, суд вірно зазначив, що детальний план стосується не нового будівництва, а саме реконструкції будівлі котельні, тобто об'єкта нерухомості, який розміщений на території земельної ділянки до прийняття рішення Виконавчим комітетом Камянка-Бузької міської ради народних депутатів Львівської області від 29.05.2001 року №209 «Про умовне визначення історичних меж старовинних єврейських кладовищ».
Крім того, судом зґясовано, що згідно протоколу засідання постійно діючої комісії з розгляду пропозицій до проектів містобудівної документації від 28.11.2019 року, наявного в матеріалах справи, у порядку денному роботи комісії були передбачені громадські слухання детального плану території для реконструкції будівлі котельні під готельно-відпочинковий комплекс по вул.Миру в м.Кам'янка-Бузька. У згаданому протоколі зазначено, що письмових пропозицій, заперечень до містобудівної документації від громадськості за час обговорення в міській раді не зареєстровано. Крім того, повідомлення про громадські обговорення детального плану були опубліковані у засобах масової інформації. Відповідно позивач, у відповідності до ст.21 Закону №3038-VI, мав можливість прийняти участь у громадських слуханнях та висловити свої заперечення щодо затвердження детального плану, однак, він таким правом не скористався.
Надаючи оцінку твердженням позивача, що він неодноразово звертався про затвердження чотирьох детальних планів вказаної території (рішення Господарського суду Львівської області від 26.12.2014 року у справі №914/3613/14; рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 у справі №1.380.2019.006111), суд правильно зауважив, що вказані рішення у повній мірі виконані не були, однак у них відсутні посилання на невідповідність Генерального та детального планів вимогам чинного законодавства та невідповідність детального плану, зокрема, Генеральному плану, а тому такі твердження суд відхилив підставно.
З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що рішеннями Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області №10 від 24.01.2019 «Про дозвіл на розробку детального плану території для розміщення та обслуговування інших будівель громадського призначення шляхом реконструкції будівлі котельні» та №29 від 30.01.2020 «Про затвердження детального плану території для реконструкції будівлі котельні під готельно-відпочинковий комплекс в м.Кам'янка-Бузька» права позивача не порушені.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Представництва Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2022 року по справі № 380/8764/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді В.В. Ніколін
О.М. Гінда
повний текст складено 21.06.2022