21 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/4229/21 пров. № А/857/5136/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Ужгородської міської ради Закарпатської області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради Закарпатської області про скасування рішення,
суддя у І інстанції Дору Ю.Ю.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Ужгород,
дата складення повного тексту рішення 21 грудня 2021 року,
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив скасувати рішення Ужгородської міської ради Закарпатської області (далі - Міськрада) № 405 від 07 вересня 2021 року «Про відмову у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» та зобов'язати відповідача надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під будівництво індивідуального гаражу розміром 0,0041 га (0.41 сотки) місце знаходження: АДРЕСА_1 . із земель комунальної власності згідно із пунктами 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК) з подальшою передачею цієї ділянки йому у власність.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року у справі № 260/4229/21, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позов було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Міськради № 405 від 07 вересня 2021 року у частині відмови ОСОБА_1 у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0041 га для будівництва індивідуальних гаражів АГК «Метеор», поз 39 по АДРЕСА_1 у зв'язку із відсутністю документів на нерухоме майно.
Зобов'язано Міськраду повторно розглянути клопотання (заяву) ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0041 га для будівництва індивідуальних гаражів АГК « ІНФОРМАЦІЯ_1 », поз 39 по АДРЕСА_1 з урахуванням висновків суду.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного рішення № 405 від 07 вересня 2021 року і його слід скасувати у частині відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0041 га для будівництва індивідуальних гаражів, поз 39 по АДРЕСА_1 .
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Міськради надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під будівництво індивідуального гаражу, то з метою захисту порушених суб'єктом владних повноважень прав позивача, суд вважав за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання (заяву) ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У апеляційній скарзі Міськрада просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що під час опрацювання клопотання позивача від 22 липня 2021 року з'ясовано, що до нього не було додано правовстановлюючих документів на нерухоме майно, а приватизація та надання у користування громадянам земельних ділянок під об'єктами нерухомого майна проводиться у разі надання громадянами правовстановлюючих документів на зазначене майно.
Згідно з поданим технічним паспортом гараж поз. 20 розташований на території автомобільного гаражного кооперативу «Чайка».
Набуття права на земельні ділянки кооперативами здійснюється саме як юридичними особами, а не окремо громадянами - членами кооперативу.
Окрім того, до заяви позивача додано витяг з рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради (далі - Виконком) від 28 серпня 2002 року № 295, згідно з яким на ОСОБА_1 переоформлено металевий гараж в АГК «Метеор» по вул. Минайській (поз. 39). Рішенням Виконкому від 12 квітня 2017 року № 100 «Про порядок розміщення та переоформлення гаражів» затверджено порядок розміщення та переоформлення гаражів у м. Ужгороді і відповідного до пункту 2.5 цього порядку земельні ділянки для обслуговування тимчасових металевих гаражів приватизації не підлягають.
Оскільки у позивача на зазначеній земельній ділянці знаходиться тимчасовий металевий гараж, то Міськрада прийняла правильне рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , на території АГК «Метеор».
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 звернувся до Міськради із заявою (клопотанням) від 19 липня 2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під будівництво індивідуального гаражу у межах норм безоплатної приватизації із земель комунальної власності розміром 0,0041 га (0.41 сотки) місце знаходження: АДРЕСА_1 , на якій стоїть його гараж, яким позивач користується на підставі рішення Виконкому від 28 серпня 2002 року № 295 «Про переоформлення та надання дозволу на встановлення гаражів», до якої долучив копії свого паспорта та довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки, графічний матеріал розташування ділянки, копію рішення Виконкому від 28 серпня 2002 року № 295.
Рішенням Міськради № 405 від 07 вересня 2021 року «Про відмову у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв'язку з відсутністю документів на нерухоме майно.
Із вказаним рішення Міськради ОСОБА_1 не погодився та звернувся до адміністративного суду із позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до частини 1 статті 3 ЗК земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Приписами частин 1, 2 статті 116 ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною 3 статті 116 ЗК встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
За приписами частини 7 статті 118 ЗК відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до приписів статті 121 ЗК громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема, для будівництва індивідуальних гаражів у розмірі не більше 0,01 гектара.
За правилами частини 1 статті 122 ЗК сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17 та від 24 квітня 2018 року у справі № 814/1961/17, відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України слушно зауважив, що положення частини 7 статті 118 ЗК містять вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідно до матеріалів справи, Міськрадою у оскаржуваному рішенні № 405 від 07 вересня 2021 року відмова у задоволенні заяви позивача була мотивована відсутністю у нього документів на нерухоме майно.
Відтак, слід погодитися із судом першої інстанції у тому, що відмова Міськради рішенням № 405 від 07 вересня у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не відповідає вимогам земельного законодавства і є протиправною.
Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Ужгородської міської ради Закарпатської області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року у справі №260/4229/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Р. П. Сеник
Н. М. Судова-Хомюк