20 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/13615/21 пров. № А/857/33/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Міністерства у справах ветеранів України,
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року (суддя - Сасевич О.М., час ухвалення - незазначений, місце ухвалення - м.Львів, дата складання повного тексту - незазначена),
в адміністративній справі №380/13615/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів України,
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У серпні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Міністерства у справах ветеранів України, в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати протокольне рішення Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб при Міністерстві у справах ветеранів України №3/ІІІ/23 від 25.03.2021 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій; 2) зобов'язати Міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб при Міністерстві у справах ветеранів України визнати ОСОБА_1 учасником бойових дій та видати посвідчення учасника бойових дій.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано протокольне Рішення Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб при Міністерстві у справах ветеранів України №3/ІІІ/23 від 25.03.2021 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій. Зобов'язано Міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб при Міністерстві у справах ветеранів України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання йому статусу учасника бойових дій, з урахуванням висновків суду. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 454,00 гривні.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду підлягає частковому скасуванню, з огляду на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та як наслідок, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Тобто як необґрунтоване і незаконне, таке, що суперечить нормам Конституції і законів України, а тому підлягає в задоволеній частині позовних вимог скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що при винесені рішення суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а саме, не проаналізовав з урахуванням аргументів сторін чи поширюється на позивача пункт 21 частини 1 статті 6 Закону в контексті його залучення до проведення антитерористичної операції, а не до забезпечення її проведення. Не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а саме, не зазначено на підставі яких доказів суд прийшов до висновку, що юридична особа, яка утворена в організаційній формі організації, це добровольче формування, і на підставі яких норм законодавства на цю організацію всупереч вимогам Закону поширюється абзац перший пункту 21 частини 1 статті 6 Закону. Порушено норми процесуального права, а саме, до одних і тих саме правовідносин застосовано законодавство в різних редакціях, яке діяло в різний період часу. Неправильно застосовано норми матеріального права, а саме, без наявності доказів виконання позивачем бойових завдань встановлено підстави для надання позивачу статусу учасника бойових дій всупереч вимогам пункту 21 частини 1 статті 6 Закону. Крім цього наголошує апелянт, що судом першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваного рішення зазначено про скасування рішення "міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб при Міністерстві у справах ветеранів України від 25.03.2021 №3/111/23" та про зобов'язання вказану комісію повторно розглянути заяву позивача про надання йому статусу учасника бойових дій, з урахуванням висновків суду. Але зазначене рішення суду першої інстанції навіть у разі залишення апеляційної скарги Мінветеранів без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, неможливо буде виконати, оскільки такої комісії не існує взагалі.
За результатами апеляційного розгляду апелянт (відповідач) просить скасувати оскаржене рішення суду від 10.11.2021 в задоволеній частині позовних вимог скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким залишити у вказаній частині без задоволення позовні вимоги.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей у складі Благодійної організації "Благодійний фонд "Перший Добровольчий мобільний шпиталь ім. Миколи Пирогова" у період з 01.03.2017 по 31.05.2017 (а.с. 27, 28), що також визнається відповідачем у справі.
За безпосередню участь в антитерористичній операції ОСОБА_1 неодноразово нагороджувався різними державними відзнаками (а.с. 29-31).
22 лютого 2021 року позивач звернувся до Міністерства у справах ветеранів України із заявою про надання йому статусу учасника бойових дій відповідно до п.21 ч.1 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту". До заяви ОСОБА_1 на виконання абзацу 13 п.4 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 20.08.2014 року №413, долучив докази та документи.
Листом від 06.04.2021 року Міністерство у справах ветеранів України повідомило позивача про те, що рішенням міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі також Міжвідомча комісія) відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій у зв'язку із відсутністю правових підстав відповідно до п.21 ч.1 ст.6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (а.с. 12-13).
До вказаного листа додано рішення міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3/ІІІ/23 від 25 березня 2021 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій за відсутністю правових підстав відповідно до пункту 21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (а.с. 14).
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до адміністративного суду із вказаним позовом з метою захисту порушеного права.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні підстави для відмови позивачу в наданні статусу учасника бойових дій, а відтак суд вважав, що протокольне рішення відповідача від 25.03.2021 про відмову в наданні позивачу статусу учасника бойових дій підлягає визнанню протиправним і скасуванню. З метою захисту прав позивача, з огляду на дискреційність повноважень відповідача суд вважав за необхідне зобов'язати Міжвідомчу комісію повторно розглянути заяву позивача про надання статусу учасника бойових дій, з урахуванням висновків суду.
Це рішення суду оскаржене в апеляційному порядку відповідачем з обґрунтуванням своїх доводів в задоволеній частині позовних вимог, а в частині відмови у їх задоволенні рішення суду не оскаржене позивачем в апеляційному порядку.
Відповідно до ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом апеляційної інстанції не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права в частині вирішення позовних вимог до відповідача, у задоволенні яких відмовлено.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини у задоволеній частині позовних вимог, колегія суддів апеляційного суду погоджується із наведеними вище висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведені норми означають, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Конституція України в статті 17 декларує, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України (стаття 65 Конституції України).
Правовий статус ветеранів війни, якими є також особи, які брали участь в бойових діях визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р. №3551-XII (далі - Закон №3551-XII), який також забезпечує створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Положеннями ст.5 Закону №3551-XII передбачено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Статтею 6 Закону №3551-XII визначено коло осіб, які належать до учасників бойових дій.
Пунктом 21 частини 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що учасниками бойових дій визнаються особи, які у період до набрання чинності Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення не менше 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення, у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національною гвардією України, Службою безпеки України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.
Водночас, дія абзацу 1 цього пункту не поширюється на працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також на осіб, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (у тому числі здійснювали волонтерську діяльність).
Закон України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» набрав чинності 24.02.2018 року.
Внаслідок підписаного 05 лютого 2016 року між Міністерством оборони України, Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством охорони здоров'я України, організацією «Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. М. Пирогова» меморандуму про взаємодію, цивільні медики в районах проведення АТО виконували завдання з надання медичної допомоги військовослужбовцям, працівникам правоохоронних органів та цивільному населенню, які проживають чи проходять військову службу в районах проведення АТО (а.с. 24-26).
Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. М. Пирогова є добровольчим формуванням, що було утворене з числа медичних працівників для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, та брало безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у взаємодії із Збройними Силами України, Службою безпеки України.
Судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу №ПДМШ-А26 від 20.02.2017 "щодо відрядження добровольців - учасників восьмої ротації", на виконання чотирьохстороннього Мемурандуму між МОЗ України, Міноборони, ГШ ЗСУ та БО "БФ ПДМШ ім. Миколи Пирогова" від 05.02.2016, та відповідно до офіційних запитів Донецьких та Луганських Центральних районних лікарень відряджено терміном на 92 календарних днів з 01 березня 2017 по 31 травня 2017 року до медичних закладів Луганської та Донецької областей добровольців - учасників восьмої ротації для виконання завдання в складі Першого добровольчого мобільного шпиталю ім.Миколи Пирогова в зоні АТО Максимяка Зіновія Зіновійовича як водія-санітара, що також підтверджується довідкою вих. №ПДМШ 26-03 від 26.03.2020, виданою Благодійною організацією "Благодійний фонд "Перший Добровольчий Мобільний Шпиталь ім.Миколи Пирогова".
Вказане є підставою вважати, що на позивача поширюється дія абзацу першого пункту 21 ч.1 ст.6 вказаного Закону, яка у період до набрання чинності Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» у складі добровольчого формування, що було утворено (самоорганізувалося) для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брала участь в проведенні антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення не менше ніж 30 календарних днів.
Відповідно до пункту 21 ч.1 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, є (але не виключно) такі документи: а) довідка органів, які згідно із Законом України "Про боротьбу з тероризмом" визначені суб'єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, про період безпосереднього виконання особою бойових завдань антитерористичної операції в районах її проведення у взаємодії із зазначеними в абзаці першому цього пункту суб'єктами; б) витяг із наказу Антитерористичного центру при Службі безпеки України про залучення особи до проведення антитерористичної операції.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» (в редакції від 07.05.2017 р. (що діяла під час залучення позивача до проведення АТО), яка визначає коло суб'єктів, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, передбачено, що до участі в антитерористичних операціях за рішенням керівництва антитерористичної операції можуть бути залучені з дотриманням вимог цього Закону й інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від підпорядкованості і форми власності, їх посадові особи, а також громадяни за їх згодою.
Координацію діяльності суб'єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснює Антитерористичний центр при Службі безпеки України.
При цьому, вимога про подання такого документу, як довідки органів, які згідно з Законом України «Про боротьбу з тероризмом» визначені суб'єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом з'явилася в Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону від 01.01.2020 року.
Згідно з абз.5 п.21 ч.1 ст.6 Закону, у разі відсутності зазначених документів підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, є: для осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, - свідчення (заява) не менше ніж трьох свідків про період безпосередньої участі такої особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів, підпис на яких має бути засвідчено нотаріально.
До уваги беруться свідчення (заяви) осіб, підпис на яких має бути засвідчений нотаріально, яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно до абзацу першого пункту 19 частини першої цієї статті та/або статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 частини другої статті 7 цього Закону та які мають документальне підтвердження своєї участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях за період, за який вони свідчать. До періоду безпосереднього виконання особою, зазначеною в абзаці першому цього пункту, завдань антитерористичної операції в районах її проведення, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях у районах здійснення таких заходів включається період, підтверджений усіма свідками.
У пункті 21 ч.1 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зазначено, що рішення про надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, приймається міжвідомчою комісією, утвореною центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни.
Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб, терміни їх участі в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 2 Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого наказом Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України від 07 листопада 2019 року №76 (далі - Положення №76), Міжвідомча комісія приймає рішення про надання статусу учасника бойових дій на підставі документів про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, визначених пунктом 4 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413.
Міжвідомча комісія розглядає документи та у разі потреби уточнює інформацію про осіб, стосовно яких вони подані, заслуховує пояснення таких осіб, свідків, представників державних органів та у місячний строк із дня надходження документів (уточненої інформації) приймає рішення щодо надання (відмови у наданні) статусу учасника бойових дій, про що інформує комісії, підприємства, установи, організації або їх працівників за формою, наведеною в додатку 1 до цього Положення (пункт 3 Положення №76).
В пункті 5 цього Положення №76 вказано, що Міжвідомча комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій у разі: 1) відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій; 2) відсутності документів, що містять достатні докази безпосередньої участі особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення; 3) виявлення факту подання недостовірної інформації про участь в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх проведення або подання недостовірних даних про особу; 4) виявлення факту підробки поданих документів; 5) наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413 затверджено Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення.
Згідно п.4 цього Порядку (в редакції, що діяла під час залучення позивача до проведення АТО), документами, на підставі яких надавався статус учасника бойових дій були: витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.
Як вбачається з матеріалів справи, протокольним Рішенням Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.03.2021 №3/ІІІ/23 ОСОБА_1 відмовлено в наданні статусу учасника бойових дій відповідно до пункту 21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
В матеріалах справи наявні копії документів, які подавалися позивачем відповідачу разом із заявою про надання статусу учасника бойових дій, серед яких були: оригінали нотаріально засвідчених свідчень трьох осіб, яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно до абзацу першого пункту 19 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та/або статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту II частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" про факт участі ОСОБА_1 - учасника добровольчого формування у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення; засвідчені копії посвідчень учасників бойових дій свідків- військовослужбовців; засвідчені копії довідок про безпосередню участь в антитерористичній операції свідків-військовослужбовців; власноруч засвідчена ОСОБА_1 - учасником добровольчого формування копія паспорта громадянина України; власноруч засвідчена ОСОБА_1 - учасником добровольчого формування копія документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів; дві фотокартки.
Також додатково до заяви позивач долучив витяг з наказу ПДМШ №А-26 від 20.02.2017 про відрядження ОСОБА_1 як добровольця до медичних закладів Луганської та Донецької області для виконання завдань у складі Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова в зону АТО та довідку про відрядження ОСОБА_1 в зону АТО вих. №ПДМІП 26-03 від 26.03.2020 року.
Вимога про подання такого документу, як довідки органів, які згідно з Законом України "Про боротьбу з тероризмом" визначені суб'єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, з'явилася в Законі України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону від 01 січня 2020 року.
Частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Офіційне тлумачення цього положення надано в рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів). У цьому рішенні зазначено, що загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, зважаючи на зміст рішення Конституційного суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, до позивача не можуть застосовуватися вимоги щодо подання документів, складання яких не було передбачено в період залучення позивача до проведення антитерористичної операції.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що подані позивачем на розгляд Міжвідомчої комісії документи, містять достатні докази для відповідного висновку про наявність у позивача права на набуття статусу учасника бойових дій.
При цьому, прийняття рішення про надання статусу учасника бойових дій належить до повноважень Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Підсумовуючи вказане, колегія суддів апеляційного суду вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування протокольного Рішення комісії Міжвідомчої комісії №3/ІІІ/23 від 25.03.2021 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій, а також, зобов'язання Міжвідомчої комісії повторно розглянути заяву позивача про надання йому статусу учасника бойових дій, з урахуванням висновків суду.
Щодо зазначення судом у резолютивній частині рішення суду Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб при Міністерстві у справах ветеранів України, на противагу тому, що правильним слід було вказати як Міжвідомча комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», то колегія суддів розцінює вказане як описку, яку може бути усунуто судом в порядку положень статті 253 КАС України.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.
Відповідно до частин 1 та 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції всебічно з'ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну Міністерства у справах ветеранів України - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року в адміністративній справі №380/13615/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль