20 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/20950/21 пров. № А/857/6949/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Ільчишин Н. В.,
розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові апеляційну скаргу Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року (прийняте у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Львові суддею Гулкевичем І.З.) в справі № 380/20950/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просив:
- визнати протиправною бездіяльність Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі також відповідач) щодо відмови в нарахуванні та виплаті йому індексації грошового забезпечення за посадами старшого офіцера та провідного інженера 4762 ГВП МО України за період з 01.01.2016 по 28.02.2018;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за посадами старшого офіцера та провідного інженера 4762 ГВП МО України за період з 01.01.2016 по 28.02.2018;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті йому компенсації за втрату частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за посадами старшого офіцера та провідного інженера 4762 ГВП МО України за період з 01.02.2016 по дату виплати індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому компенсацію за втрату частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за посадами старшого офіцера та провідного інженера 4762 ГВП МО України за період з 01.02.2016 по дату виплати індексації грошового забезпечення.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідачем в порушення вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» не виплачувалась індексація грошового забезпечення за час проходження військової служби, а саме не була виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, а її проведення у зв'язку зі зростанням споживчих цін є обов'язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Крім того, протиправною, на його думку, є бездіяльність відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті йому компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року позов задоволено.
Не погодившись із цим рішенням, його оскаржив Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, який вважає, що рішення суду першої інстанції, прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, фактичним обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. Тому просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у позові відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що вимога про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати є передчасною, скільки відсутній факт нарахування та виплати цих доходів.
Суд апеляційної інстанції відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у зв'язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, позивач проходив військову службу у Львівському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
За період з 01.01.2016 по 28.02.2018 позивачу не виплачено індексацію грошового забезпечення.
19.10.2021 позивач звернувся до суду із позовом про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із компенсацією втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Листом від 25.10.2021 Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомив позивача про те, що індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 нараховувалась позивачу у відповідності до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078. При цьому місяцем підвищення доходу (базовим місяцем) при нарахуванні індексації за вказаний період враховано грудень 2015 року. У зв'язку з цим для проведення індексації доходів індекс споживчих цін обчислювався наростаючим підсумком починаючи з січня 2016 року. Оскільки нарахована випереджаючим шляхом сума ймовірної індексації протягом січня 2016 року - лютого 2018 року не перевищила суму підвищення грошового забезпечення за грудень 2015 року, нарахована індексація грошового забезпечення за вказаний період становить 0,00 гривень.
Позивач, не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, звернувся до суду з цим позовом з метою захисту своїх прав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції покликався на те, що індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті, а відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для непроведення індексації грошового забезпечення.
При цьому суд дійшов висновку, що позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Як видно зі змісту апеляційної скарги, вимоги апелянта фактично зводяться до незгоди із наявність права у позивача на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Надаючи правову оцінку цим доводам, суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення від 17 липня 2003 року № 1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у Законі України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед визначених, - заробітна плата (грошове забезпечення).
Відповідно до статті 3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Суд зазначає, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Використане у статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
У випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Вказана правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17, від 13.01.2020 у справі № 803/203/17, від 15.10.2020 у справі №240/11439/19 та від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20.
Враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року в справі № 380/20950/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин