Справа № 560/16922/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І.
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
21 червня 2022 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови,
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, в якому просив:
визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно- господарського штрафу № 300549 від 26.10.2021 р. винесену Придністровським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки відносно СПД ОСОБА_1 .
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обгрунтуванні вимог апеляційної скарги зокрема зазначено про протиправність спірної постанови як такої, що складена відповідачем із порушенням норм діючого законодавства, адже відповідачем не враховано, що автомобілем та напівпричепом здійснювалося перевезення подільного вантажу для здійснення вимірювань навантаження для якого відсутня методика.
Також апелянт посилається на ряд порушень, допущених посадовими особами відповідача під час здійснення габаритно-вагового контролю.
28.04.2022 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 11 вересня 2021 року посадовими особами Укртрансбезпеки, у пункті габаритно-вагового контролю розташованого на автомобільній дорозі М-05 Київ-Одеса, 452 км. 191+811 м., проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а саме габаритно-ваговий контроль транспортного засобу SCANIA (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) сідловий тягач з напівпричіпом FRUEHAUF (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), який здійснював перевезення вантажу із смт. Любашівка (Одеська область) до м. Одеса.
Згідно з чеком зважування № Б/Н від 11 вересня 2021 року, навантаження на осі є такими: показник 1: вісь 1 - 7,79; вісь 2 - 12,07; вісь 3 - 6,53; вісь 4 - 6,58; вісь 5 - 6,58; Загальна маса транспортного засобу, згідно чеку зважування, становить 39,55.
11 вересня 2021 року посадовими особами Укртрансбезпеки складено акт №316208 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 11 вересня 2021 р.
26 жовтня 2021 року Придністровським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 300549, за якою на ОСОБА_1 накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 8500 грн., за порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", п. 22.5 Правил дорожнього руху України щодо перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% при перевезені вантажу без відповідного дозволу, відповідальність за яке передбачена абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень доведено факт порушення позивачем вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" та наявність підстав для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ від 05.04.2001 року (далі - Закон №2344-ІІІ).
Відповідно до абз.15 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, які здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України, у тому числі - габаритно-ваговий контроль транспортних засобів.
Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю в тому числі, шляхом проведення рейдових перевірок.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі Порядок № 1567).
Згідно з п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Пунктом 16 Порядку № 1567 визначено, що рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб Укртрансбезпеки у кількості не менш як дві особи.
Габаритно-ваговий контроль проводиться однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення до рейдової перевірки посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки та власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю, а також посадових осіб органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації.
За змістом Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
У п. 21 Порядку № 1567 закріплено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
За приписами п.25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Пунктами 26-27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Так, відповідно до п. 22 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.
При цьому, п.п.22.5 п.22 Правил дорожнього руху визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі-понад 16 т, строєні осі-понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів-навантаження на одиночну вісь-понад 11 т, здвоєні осі-понад 18 т, строєні осі- понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах-понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Також, положеннями ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 (Порядок №879).
Відповідно до ст.29 Закону України "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст.33 Закону України "Про автомобільні дороги" рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.
Статтею 4 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що до компетенції Кабінету Міністрів України у сфері дорожнього руху, окрім іншого, віднесено підготовку проектів законів, нормативних актів з питань дорожнього руху та його безпеки, а також відповідальності за їх порушення на території України.
Таким чином, колегія суддів погоджується із доводами позивача, що на момент проведення габаритно-вагового контролю належного останньому транспортного засобу, не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.
Разом з цим, за змістом статей 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким і керувався відповідач.
Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 02.08.2018 по справі №820/1420/17.
У п.п.2 п.2 Порядку №879 міститься визначення, що вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
За приписами п.12 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
У відповідності до п.13 Порядку №879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Отже, зважування транспортних засобів здійснюється за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, яке повинне утримуватись у робочому стані, періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Так, у ході судового розгляду встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу слугував факт порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, а саме ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за вчинення якого передбачена абз.15 ч.1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ.
При цьому, підставою прийняття оскаржуваної постанови є матеріали здійснених посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області заходів державного контролю на автомобільному транспорті шляхом проведення 11.09.2021 габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки SCANIA реєстраційний номер НОМЕР_1 , сідловий тягач з напівпричіпом FRUEHAUF реєстраційний номер НОМЕР_2 . Під час зважування встановлено перевищення вказаним транспортним засобом нормативних вагових параметрів.
Зокрема, в ході проведення габаритно-вагового контролю вищезазначеного транспортного засобу, згідно чеку зважування № Б/Н від 11 вересня 2021 року, навантаження на осі є такими: показник 1: вісь 1 - 7,79; вісь 2 - 12,07; вісь 3 - 6,53; вісь 4 - 6,58; вісь 5 - 6,58; Загальна маса транспортного засобу, згідно чеку зважування, становить 39,55.
Наявність вчиненого порушення відображено в акті №0065442 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідкою № 0073851 від 11.09.2021 про результати здійснення габаритно-вагового контролю. Тобто, порушення позивачем як перевізником вимог п.22.5 Правил дорожнього руху було зафіксовано належним чином та останнім не спростовано.
Крім того, колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на характер вантажу, що перевозився, а саме сипучий вантаж, маса якого під час руху є несталою в різних точках автомобіля, оскільки наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" від 14.10.2014 № 363 саме на водія та перевізника покладено ряд обов'язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу.
Так, пунктами 8.14-8.15 гл. 8 зазначених Правил передбачено, що завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.
Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.
У свою чергу п. 12.5 гл. 12 Правил дорожнього руху враховано, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
За таких обставин слід дійти висновку, що водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов'язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху, а тому доводи позивача щодо сипучості вантажу суд вважає необґрунтованим.
Щодо посилання позивача на відсутність характеристики зважувального обладнання, колегія суддів вказує на те, що форма документів, у яких фіксується перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів, затверджена Порядком взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України №1007/1207 від 10.12.2013 та не передбачає зазначення таких даних.
При цьому, згідно із пунктом 12 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
У пункті 13 цього Порядку № 879 зазначено, що під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
В той же час, як слідує з наявного в матеріалах справи Свідоцтва про повірку засобу вимірювальної техніки №35-02/4127 чинного до 26.05.2022, зважувальне обладнання, яким проводився габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача, відповідає вимогам ДСТУ ОІМL R134-1:2010.
Отже, зважаючи на те, що дане свідоцтво було чинним станом на дату проведення зважування транспортного засобу позивача, метрологічна характеристика вимірювальної техніки відповідала вимогам нормативно-технічної документації, то вищезазначені посилання останнього є необґрунтованими.
Стосовно посилання ОСОБА_1 на те, що номерний знак " НОМЕР_3 ", який зазначений в чеку містить розбіжності з номерним знаком, що вказаний у всіх інших документах " НОМЕР_1 ", то колегія суддів звертає увагу на те, що допущення при оформленні документів описки, не впливає на факт та суть самого правопорушення та не може бути єдиною та беззаперечною підставою для скасування спірної постанови.
Окрім іншого колегія суддів зазначає, що на даний час територіальні органи Державної служби України з безпеки на транспорті під час здійснення перевірки габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісі (осі) транспортних засобів здійснюють габаритно-ваговий контроль за відсутності відповідної методики, однак відсутність такої не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, та обов'язку по внесенню плати за це, у зв'язку з чим відповідні посилання позивача не можуть бути підставою для скасування розрахунку.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в постанові від 02.08.2018 у справі №820/1420/17.
З огляду на зазначене, враховуючи підтвердження факту перевищення допустимої ваги вантажного автомобіля за відсутності дозволу на перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність винесення відповідачем постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу .
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Крім того, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Смілянець Е. С. Сторчак В. Ю.