Справа № 143/46/22
Головуючий у 1-й інстанції: Бойко А.В.
Суддя-доповідач: Драчук Т. О.
21 червня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П.
за участю:
секретаря судового засідання: Стаднік Л. В.,
представника відповідача: Господарець А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 11 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
в січні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Погребищенського районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови інспектора з РПП СПД №2 ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області Панасюка Б.А. серії БАВ №463266 від 27.11.2021 про накладення на нього штрафу в розмірі 425 грн. за ч. 1 ст.126 КУпАП та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 11.05.2022 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не з'ясував усі обставини, що мають значення для справи та надав не належну оцінку тим обставинам та доказам, що наявні в матеріалах справи.
Позивач в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до постанови, 27.11.2021 о 18 год. 43 хв. в с. Новофастів по вул. Центральній водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 2101», д.н.з. НОМЕР_1 , який під час перевірки документів не пред'явив посвідчення водія, чим порушив п.2.1 "а" ПДР України.
Не погоджуючись з даною постановою, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що 27.11.2021 о 18 год. 43 хв. в с. Новофастів по вул. Центральній водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 2101», д.н.з. НОМЕР_1 , який під час перевірки документів не пред'явив посвідчення водія, чим порушив п.2.10 ПДР України, у зв'язку з чим інспектором з РПП СПД №2 ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області Панасюком Б.А. було винесено постанову серії БАВ №463266, якою притягнено позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу 425 гривень.
Разом з цим, свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що 27.11.2022 він разом із позивачем ОСОБА_1 їхали в с. Бабинці через с. Новофастів. Потім їх зупинили працівники поліції, що їхали в автомобілі назустріч. На вимогу працівників поліції, водій ОСОБА_1 пред'явив посвідчення водія та поліс обов'язкового страхування. Позивач заперечував факт вживання алкоголю, згодом ОСОБА_2 сів за кермо автомобіля та вони разом з ОСОБА_1 поїхали до Погребищенської ЦРЛ, щоб пройти освідування на факт вживання позивачем алкоголю. Працівники поліції по дорозі зупинились, по приїзду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до лікарні вони прочекали більше години часу, однак працівники поліції до лікарні не приїхали.
Суд першої інстанції критично сприймає покази свідка ОСОБА_2 та вважає їх такими, що суперечать дослідженим в судовому засіданні доказам та даними суду з метою уникнення відповідальності позивачем ОСОБА_1 за вчинене правопорушення, відповідальність за яке передбачена за ч.1 ст.126 КУпАП.
Також, суд першої інстанції не приймає до уваги посилання позивача на те, що у той день та час він транспортним засобом не керував, оскільки дане твердження спростовується матеріалами справи, зокрема самою постановою про накладення адміністративного стягнення, у якій чітко вказано місце, час, обставини вчинення правопорушення, а також особу правопорушника.
Аналізуючи в сукупності викладені обставини та докази, судом першої інстанції не встановлено будь-яких порушень вимог закону при розгляді справи та винесенні оскаржуваної постанови, оскільки остання містить логічний виклад обставин вчиненого правопорушення. Зокрема, у ній зазначено, коли, де і ким вчинено правопорушення, викладено його суть, дотримано інші вимоги, встановлені ст. 283 КУпАП України. Тому суд першої інстанції приходить до висновку, що працівник відповідача під час виявлення, фіксування правопорушення та складання постанови про притягнення позивача до відповідальності діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст.245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ст.280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України "Про дорожній рух" №3353-XII.
Статтею 1 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що цей закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
Відповідно до статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані:
- знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху;
- створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам;
- виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух;
- не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом;
- у випадках, визначених Законом України "Про екстрену медичну допомогу", надавати необхідну домедичну допомогу та вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод.
Відповідно до п.11 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.2.1 "а" ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно з ч.1 ст.126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як встановлено з матеріалів справи, відповідно до постанови, 27.11.2021 о 18 год. 43 хв. в с. Новофастів по вул. Центральній водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 2101», д.н.з. НОМЕР_1 , який під час перевірки документів не пред'явив посвідчення водія, чим порушив п.2.1 "а" ПДР України.
Проте, колегія суддів зазначає, що згідно з ч.1,2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності та ст.295 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Водночас, ст.280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з пп.9 ч.1 ст.31 Закону України "Про Національну поліцію", поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Крім того, згідно з ч.2-3 ст.283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Як вбачається з постанови про адміністративне правопорушення серії БАВ №463266 від 27.11.2021, зазначення будь-якого доказу фіксування правопорушення в постанові відсутнє.
Таким чином, в порушення вимог статті 283 КУпАП у постанові по справі про адміністративне правопорушення не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення, та не вказано про те, чи взагалі таке фіксування проводилось, не надано інших доказів вчинення правопорушення.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтею 283 КУпАП. У ній зокрема необхідно зазначити технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 24.01.2019 в справі №428/2769/17.
Також, пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтуються висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Крім того, колегія суддів зазначає, що всупереч ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, суд першої інстанції поклав обов'язок доказування на позивача, а тому і в цій частині рішення суду першої інстанції є протиправним.
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні суду першої інстанції було допитано свідка ОСОБА_2 .
Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що 27.11.2022 він разом із позивачем ОСОБА_1 їхали в с. Бабинці через с. Новофастів. Потім їх зупинили працівники поліції, що їхали в автомобілі назустріч. На вимогу працівників поліції, водій ОСОБА_1 пред'явив посвідчення водія та поліс обов'язкового страхування. Позивач заперечував факт вживання алкоголю, згодом ОСОБА_2 сів за кермо автомобіля та вони разом з ОСОБА_1 поїхали до Погребищенської ЦРЛ, щоб пройти освідування на факт вживання позивачем алкоголю. Працівники поліції по дорозі зупинились, по приїзду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до лікарні вони прочекали більше години часу, однак працівники поліції до лікарні не приїхали.
Тобто, з вказаного, свідок ОСОБА_2 під присягою підтвердив пред'явлення посвідчення водія працівникам поліції.
Доказів іншого матеріали справи не містять.
Крім того, доводи представника відповідача щодо встановлення факту не пред'явлення ОСОБА_1 посвідчення водія в межах справи №143/1270/21, не знайшли свого підтвердження, оскільки в межах даної справи таку обставину судом не було встановлено, що вбачається з судових рішень в межах справи №143/1270/21.
Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не надано жодних доказів, які б чітко вказували на підтвердження того, що позивачем було здійснено порушення вимог ПДР України в частині не пред'явлення посвідчення водія працівникам поліції, тому враховуючи вищевикладене, проаналізувавши матеріали справи, фактичні обставини спірних правовідносин колегія суддів приходить до висновку, що постанова серії БАВ №463266 від 27.11.2021 підлягає скасуванню.
Разом з тим, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки, згідно п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже, належним способом захисту порушеного права особи, є скасування оскаржуваної постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в частині питання визнання протиправними дій інспектора, а саме порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки, слід вказати наступне.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно з ч.1 ст.276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Частинами 2, 4 статті 258 КУпАП встановлено, що у разі вчинення адміністративний правопорушень, розгляд, яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, протокол не складається. У випадках, передбачених ч.ч.1, 2 цієї статті, уповноваженими органами на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 КУпАП.
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
Отже, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.
Можливість реалізації особою своїх прав на участь у розгляді справи, права на захист тощо, передбачена також шляхом оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення до суду.
Висновки аналогічного змісту містяться у рішенні Конституційного Суду України від 26.05.2015 по справі №1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП та у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №536/583/17.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
Також, згідно з ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи встановлено, що за подання адміністративного позову та апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції позивачем сплачено судовий збір в сумі 500 грн. 00 коп. (судовий збір, що підлягав сплаті 496 грн. 20 коп.) згідно з квитанцією №71 від 18.01.2022 за подання адміністративного позову (а.с.14) та 750 грн. 00 коп. (судовий збір що підлягав сплаті 744 грн. 30 коп.) згідно з квитанцією №83 від 23.05.2022 за подання апеляційної скарги (а.с.59).
Враховуючи зазначене, а також задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в межах даної адміністративної справи, підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1240 грн. 50 коп., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 11 травня 2022 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії БАВ №463266 від 27 листопада 2021 року, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (вулиця Театральна, 10, м.Вінниця, ЄДРПОУ 40108672) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 1240 грн. 50 коп.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.