Справа № 240/28857/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва В.А.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
20 червня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року (ухвалене в м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неправомірною відмову, зобов'язання вчинити дії,
у вересні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просила суд:
- визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у проведенні ОСОБА_1 з 01.08.2021 перерахунку раніше призначеної за Законом України «Про державну службу» пенсії з 01.08.2021, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.2021 № 15 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15» працюючий державний службовець на посаді головного державного фінансового інспектора Управління Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області, з якої ОСОБА_2 було звільнено з призначенням пенсії за інвалідністю у 2012 році;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії державного службовця, виходячи з нових складових заробітної плати працюючого державного службовця на посаді головного державного фінансового інспектора Управління Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.2021 року № 15 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 року № 15» у розмірі 89 відсотків від розміру заробітної плати, яка включає в себе: посадовий оклад у розмірі 5 500,00 грн, надбавку за ранг у розмірі 300,00 грн, надбавку за вислугу років у розмірі 2 750,00 грн і врахованих раніше надбавок та премій за 24 календарні місяці роботи, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків зі збереженням індексації;
- перевести ОСОБА_2 з 01.08.2021 на пенсію за законом України «Про державну службу».
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послалась на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на її думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Відповідач своїм правом, передбаченим ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 травня 2022 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ОСОБА_1 з 2012 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-7.
Позивач зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській із заявою про перерахунок пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом №23194-20428/С-02/8-0600/21 від 04.08.2021 на звернення позивача з питань пенсійного забезпечення повідомило, що вона отримує пенсію за віком, обчислену за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Роз'яснено, що пунктом 5 розділу III Прикінцевих Положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 № 213, з 01.06.2015 скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України Про державну службу від 16.12.1993 № 3723-ХИ (далі-Закон № 3723).
Також зазначено, що з 01.06.2015 пенсії, призначені в порядку та на умовах, визначених Законом № 3723, не перераховують.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 внесено зміни, зокрема, до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 № 865 Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії, якими вилучено п. 4 постанови, котрим визначався порядок обчислення заробітної плати для проведення перерахунку пенсій державним службовцям у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України.
З 01.05.2016 набрав чинності Закон України від 10.12.2015 № 889-У1И Про державну службу (далі - Закон № 889), ст. 90 якого передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Стаття 37-1 Закону № 3723, якою визначалися підстави для перерахунку пенсій державним службовцям, втратила чинність. Закон № 889 не передбачає проведення перерахунку раніше призначених пенсій державних службовців.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно з частиною 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом № 889-VIII.
Відповідно до п.2 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон № 3723-XII, крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у п.10 і 12 цього розділу.
Зокрема, п.10, 12 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 статті 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з ч.9 ст.37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч.1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в листі Східного офісу Держаудитслужби від 05.07.2021було повідомлено, що ОСОБА_1 має стаж державної служби 19 років 18 місяців (20 років 6 місяців).
Також, колегія суддів звертає увагу, що позивачу встановлено ІІ група інвалідності під час перебування на держаній службі.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у зразковій справі №822/524/18 вказано, що право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII пов'язане лише з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця, визначеним згідно з пунктами 10, 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, у той час як додаткових умов для призначення пенсії у вказаних пунктах «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII не встановлено.
Окрім того Верховний Суд у вказаній зразковій справі зазначив, що Закон №889-VIII не пов'язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку, а тому орган пенсійного фонду, як суб'єкт владних повноважень, наполягаючи на досягненні позивачкою, яка є інвалідом II групи, 60-річного віку, для призначення пенсії по інвалідності державного службовця, трактує норми Закону на свій розсуд, і віддає перевагу найменш сприятливому для позивачки тлумаченню законодавства України.
Відповідно до ч.3 ст.291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у переведенні позивача з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" є протиправною та підлягає скасуванню.
ЄСПЛ у п. 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що з метою повного захисту прав позивача необхідно зобов'язати відповідача перевести позивача з 01 серпня 2021 року на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у розмірі, встановленому законом та з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця на момент звільнення.
Аналізуючи доводи апелянта стосовно наявності підстав для встановлення відсоткового значення розміру пенсії від заробітної плати та визначення розміру складових, колегія суддів зазначає наступне.
Зі змісту долучених доказів встановлено, що спірним у наявних правовідносинах є право позивача на отримання пенсії по інвалідності за Законом України «Про державну службу». Водночас доказів наявності між сторонами спору щодо розміру і складових такої пенсії позивачем не надано.
Якщо право особи не є порушеним, то, відповідно, воно не може бути захищеним судом, а тому відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право позивача на визначення розміру і складових пенсії на даний час не порушене, а тому вимоги апелянта у вказаній частині є передчасними та задоволенню не підлягають.
Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача вищеописаних висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи у вказаній частині.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Біла Л.М. Матохнюк Д.Б.