Справа № 560/18226/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстер П.М.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
20 червня 2022 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
В грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 221050001222 від 17.12.2020 року про відмову у призначенні пенсії з 30 вересня 2020 року у зв'язку з відсутністю підстав передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 221050001222 від 04.10.2021 року про відмову у проведенні перерахунку пенсії відповідно до заяви від 29 вересня 2021 року у зв'язку з відсутністю підстав передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне Управління пенсійного фонду України у Хмельницькій області призначити, нарахувати та виплатити недораховану пенсію з часу первинного звернення (з дати настання права на пенсію по віку), а саме з 30 вересня 2020 року (з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку).
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2022 року, позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити новепро відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач звернувся до відповідача про призначення йому пенсії за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням від 17.12.2020 року № 221050001222 відповідач відмовив позивачу у призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з підстав відсутності необхідного страхового стажу роботи, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Листом від 01.03.2021 року відповідач повідомив позивача про прийняте рішення та відмову у призначенні пенсії за віком. Водночас, позивачу пояснено, що до його страхового стажу не враховано період роботи з лютого 1982 року по 31.12.1998 року в колгоспі імені "Калініна" с. Чапля згідно трудової книжки колгоспника від 18.02.1982. НОМЕР_1 , оскільки вона заповнена з порушенням Інструкції про порядок внесення трудових книжок колгоспників, а саме не зазначено підстави внесення записів (документ, його дата і номер), а також відсутні підстави для врахування зазначеного періоду роботи згідно довідки трудного архіву Летичівської селищної ради від 17.11.2020 року № 384-л, оскільки в первинних документах зазначено прізвище ( ОСОБА_2 ), що не відповідає паспортним даним.
Рішенням Летичівського районного суду від 02 липня 2021 року у справі № 678/381/21 встановлено, що ОСОБА_1 належать: Трудова книжка НОМЕР_1 , видана на ім'я ОСОБА_1 та архівні довідки № 384-л від 17.11.2020 року та № 35-л від 29.12.2020 року, видані трудовим архівом Летичівської селищної ради Хмельницької області на ім'я ОСОБА_3 . Рішення суду набрало законної сили 03 серпня 2021 року.
09 серпня 2021 року позивач знову повторно звернувся до відповідача щодо призначення йому пенсії за віком з 30 вересня 2020 року.
Листом від 13 жовтня 2021 року відповідач повідомив позивача, що оскільки 29.09.2020 року він досяг пенсійного віку, а із заявою про призначення пенсії він звернувся повторно 09.08.2021 року, тому пенсію за віком йому призначено з 01.07.2021 року з врахуванням 4% підвищення за кожний повний місяць страхового стажу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням та діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що страховий стаж позивача підтверджується записами в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_2 від 18.02.1982 № НОМЕР_3 , яка була подана до пенсійного органу разом із заявою про призначення пенсії, а тому у відповідача були всі підстави для призначення пенсії позивачу саме з 30.09.2020, тобто з моменту виникнення права на таку пенсію.
Суд першої інстанції зауважив, що право позивача на отримання належних йому пенсійних виплат в цьому випадку не може ставитися в залежність від підтвердження в судовому порядку тих обставин, які існували на час звернення позивача із первинною заявою та викликали сумнів у пенсійного органу, і тому таке право підлягає поновленню з моменту його виникнення, а саме з врахуванням первинного звернення до пенсійного органу.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, виходячи з наступного.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки гарантує Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі Закон №1788-ХІІ), який спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Цей Закон гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Так, відповідно до статті 1 Закону №1788-ХІІ, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
У той же час, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Статтею 5 Закону №1058-IV визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст.44 Закону № 1058-ІV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Водночас, приписами статті 45 Закону №1058-ІV передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно з пунктом 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) і пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію відповідної заяви.
Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, позивач вперше звернувся із заявою про призначення пенсії в межах трьохмісячного строку з дня, коли у нього виникло право на одержання пенсії, і враховуючи обставини, встановленні рішенням Летичівський районний суд Хмельницької області від 02.07.2021 у справі №678/381/21, долучив до заяви належний пакет документів, що свідчить про наявність у відповідача обгрунтованих підстав для призначення позивачу пенсії за віком.
При повторному зверненні до відповідача, позивач відзначив про факт наявності рішення Летичівського районного суду Хмельницької області, яке набрало законної сили, однак дії відповідача призвели до того, що фактично за період судового розгляду згаданої справи позивач не отримав належні йому пенсійні виплати.
Аналізуючи викладені вище обставини, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач має право на призначення пенсії за віком саме з 30 вересня 2020 року, оскільки станом на дату первинного звернення позивача із заявою та необхідними документами, трьохмісячний термін, встановлений статтею 45 Закону №1058-IV, ним не пропущений.
Право позивача на отримання належних йому пенсійних виплат в цьому випадку не може ставитися в залежність від підтвердження в судовому порядку тих обставин, які існували на час звернення із первинною заявою та викликали сумнів у пенсійного органу, та таке право підлягає поновленню з моменту його виникнення.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №172/730/17.
В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М.