Справа № 580/9419/21 Суддя (судді) першої інстанції: Олексій РІДЗЕЛЬ
21 червня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Часник А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 січня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про скасування постанови
10.11.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 26 жовтня 2021 року № 303374.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправним застосуванням до позивача адміністративно-господарського штрафу відповідно до абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу у розмірі 17 000 грн, оскільки у спірному випадку здійснювалось перевезення пшениці, яка є подільним вантажем, що виключає отримання дозволу.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14 січня 2022 р. у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивачем не спростовується факт перевищення габаритно-вагових норм, втім відповідачем додержано процедуру прийняття оскаржуваної постанови про накладення на позивача адміністративно-господарського штрафу від 26 жовтня 2021 року № 303374.
Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу з доповненнями до неї, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що законодавство не передбачає можливості отримання дозволу на перевезення подільного вантажу вагою понад габаритно-вагових норм.
Крім того, загальна маса транспортного засобу не перевищила встановлених параметрів (43,38 т. при допустимій 44 т.). Також позивач стверджує, що всупереч вимогам законодавства транспортний засіб, стосовно якого виявлено перевищення вагових параметрів, не був затриманий та продовжив рух, а водію не запропоновано привести вагові параметри у відповідність до нормативу.
Разом з тим, зауважує, що на момент проведення перевірки транспортного засобу марки DAF д.н. НОМЕР_1 та причіп НОМЕР_2 , за результатами якої складено акт від 31.08.2021 року №307398, ФОП ОСОБА_1 не був перевізником вантажу, що підтверджено товарно-транспортною накладною від 30.08.2021 року №201404, на яку є посилання в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 31.08.2021 року №307398, який став підставою для прийняття оскаржуваної постанови.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтовані, просить в її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Сторони у судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлення на рейдову перевірку від 30.08.2021 №026506 службовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 31.08.2021 на 452 км + 811 м. автомобільної дороги М-08 здійснено перевірку транспортного засобу марки DAF д.н.з. НОМЕР_3 з причепом NARKO 23-PP3 д.н.з. НОМЕР_4 , які відповідно до свідоцтв про реєстрацію серії НОМЕР_5 та НОМЕР_6 належать позивачу. Вказаним транспортним засобом керував водій ОСОБА_2 (водійське посвідчення серії НОМЕР_7 ).
За наслідками перевірки складено акт від 31.08.2021 №307398, яким зафіксовано перевищення встановлених законодавством вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.
Також складно довідку від 31.08.2021 №0055845 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт від 31.08.2021 №0057905 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, в якому зафіксовано перевищення нормативно допустимого вагового параметру на строєну вісь транспортного засобу 26,88 тон при допустимій 24 тони.
За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Центральне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки прийняло спірну постанову від 26.10.2021 №303374 про застосування до позивача штрафу в сумі 17000,00 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів враховує наступне.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За п. 1.3 Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).
Згідно з частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 року № 2862-IV встановлено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 22.5 ПДР за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджених постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18.01.2001 року встановлено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до п. 2, 4 названих Правил транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 року № 1094.
Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Відповідно до частини 3 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Відповідно до п. 1.10 ПДР габаритно-ваговий контроль - перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.
Відповідно до п. 3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затверджений наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 № 1007/1207 (далі - Порядок № 1007/1207) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС.
Згідно п. 3, 15 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.
Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.
Відповідно до п. 16, 18, 19 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль.
За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.
Згідно п. 20 Порядку № 879 за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Відповідно до п. 5 Порядку № 1007/1207 працівники відповідних підрозділів МВС під час здійснення габаритно-вагового контролю: здійснюють зупинку транспортних засобів для проведення габаритно-вагового контролю у випадках, передбачених підпунктом 6 пункту 4 цього Порядку, з дотриманням Правил дорожнього руху; здійснюють перевірку у водія великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу наявності дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформленого та виданого в установленому законодавством порядку. У разі відсутності такого дозволу вживають заходів щодо проходження габаритно-вагового контролю таким транспортним засобом; у разі виявлення порушень правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, у тому числі за результатами здійснення їх габаритно-вагового контролю, вживають заходів реагування, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законодавчими актами.
Згідно п. 2.4-2 ПДР у разі виявлення під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових та/або габаритних параметрів установленим нормам і правилам рух такого транспортного засобу та/або причепу забороняється до отримання в установленому порядку дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, про що складається відповідний акт.
Відповідно до пункту 31-1 Порядку №879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансінспекції.
Відповідно до пункту 32 Порядку № 879 перевізник, який має намір використовувати великоваговий та/або великогабаритний транспортний засіб, зобов'язаний не пізніше ніж за три доби звернутися до уповноважених Укравтодором підприємств із заявою про видачу погодження маршруту. Дозвіл на рух великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу після отримання погодження маршруту видається уповноваженим підрозділом Національної поліції через центри надання адміністративних послуг.
Отже, великоваговий транспортний має право здійснювати дорожнє перевезення вантажів за умови отримання дозволу на рух автомобільними дорогами України та документа про внесення плати за проїзд.
Згідно п. 6. Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль здійснюється виключно у місці здійснення габаритно-вагового контролю, якими є відповідні стаціонарні та пересувні пункти.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
У справі судом першої інстанції встановлено, що за результатами здійснення 31.08.2021 року державними інспекторами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було виявлено, що о 04 год. 14 хв. на а/д М 05 452км +811 м ОСОБА_1 за допомогою водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом марки DAF д.н. НОМЕР_8 , здійснювало перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством вагових норм понад 10% але не більше 20% без відповідного дозволу на рух автомобільними дорогами України, виданого уповноваженими компетентними органами, а саме: перевищення встановлених п. 22.5 ПДР вагових норм становить 12%, навантаження на строєну вісь 26,88 т. при нормативно допустимому 24 т. чим порушено вимоги ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", п. 22.5 ПДР, про що складено акт проведення перевірки № 307398 від 31.08.2021 року.
Отже, параметри транспортного засобу позивача перевищували нормативи більш як на 2 відсотки, тому він на законних підставах був віднесений до великовагового, про що було складено Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю 0055845 від 31.08.2021 та Акт №0057905 від 31.08.2021 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, на підставі яких проведена Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № б/н від 31.08.2021та нараховано плату за проїзд в сумі 660,96 євро.
Щодо доводів позивача про той факт, що оскільки загальна маса транспортного засобу відповідно до ТТН становила 43,380 т., при дозволених для контейнеровоза 44 т., тому перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм було відсутнє, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.16. Порядку №879, габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. В даному випадку працівником Укртрансбезпеки проводився точний габаритно-ваговий контроль, шляхом зважування транспортного засобу, а не документальний, який здійснюється на підставі товарно-транспортної накладної.
Перевізник повинен дотримуватись технічних характеристик, не навантажувати на автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати перевантаження на вісі транспортного засобу, в даному випадку, на строєну вісь більше 24 т.
Разом з тим, переміщення вантажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу, що є загрозою для безпеки дорожнього руху.
Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси до 44 т, перевізник зобов'язаний враховувати також дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.
Під час здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу Позивача, інспектором Укртрансбезпеки було виявлено, що перевантаження по загальній масі дійсно було відсутнє, але навантаження на строєну вісь становило 26,88 т. при нормативно допустимій 24 т., що становить перевищення параметрів від нормативу на 12 %.
Зважаючи на те, що параметр з найбільшим перевищенням на строєну вісь транспортного засобу становив 12 %, саме тому перевіряючим в акті № 307398 від 31.08.2021, зазначено порушення, «перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10% до 20 % без відповідного дозволу».
В контексті п.22.5 Правил дорожнього руху перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов'язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду №803/1540/16 від 24.07.2019.
Зазначене спростовує й доводи апелянта про те, що предметом перевезення був саме подільний вантаж.
У постанові від 24.07.2019 у справі №803/1540/16 Верховний Суд зауважив, якщо вагові параметри вказаного транспортного засобу перевищують нормативно допустимі вагові обмеження, що дало підстави вважати цей транспортний засіб великоваговим, для руху якого, за правилами частини четвертої статті 48 Закону №2344-111, повинен бути відповідний дозвіл. Відсутність такого дозволу є достатньою підставою для накладення на товариство штрафу відповідно до статті 60 Закону №2344-111.
Таким чином, дозвіл та плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу є обов'язковими при здійсненні перевезень транспортними засобами, вагові чи габаритні параметри яких перевищують нормативно допустимі. При цьому відсутність дозволу є підставою для застосування адміністративно-господарських штрафів за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
Отже, навіть у разі перевезення подільного вантажу, перевізник повинен дотримуватись вимог щодо граничних вагових параметрів транспортного засобу в тому числі і на осі під час руху автомобільними дорогами та нести відповідальність за недотримання таких вимог.
Стосовно твердження апелянта про той факт, що працівником Укртрансбезпеки не пропонувалося привести вагові параметри транспортного засобу позивача у відповідність з установленими нормативами, колегія суддів зазначає.
П. п. 23. 24 Порядку № 879 передбачено, що власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Отже вжиття заходів, щодо усунення порушення та приведення габаритно-вагових параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами, це право власника великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноваженої ним особи, а не обов'язок перевіряючого.
Доводи позивача про відсутність відповідної методики проведення габаритно-вагового контролю, колегія суддів не приймає, оскільки відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю, не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов'язку по внесенню плати за таке перевищення.
Також не є підставою для скасування спірної постанови й твердження апелянта, що після проведення перевірки не здійснювались будь-які заходи щодо заборони подальшого руху його транспортного засобу.
Відповідно до пункту 22 Порядку №897 у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних пунктах габаритно-вагового контролю порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції.
Пунктом 2.4. ПДР дійсно передбачено, що у разі виявлення під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових та/або габаритних параметрів установленим нормам і правилам рух такого транспортного засобу та/або причепу забороняється до отримання в установленому порядку дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, про що складається відповідний акт. Але зазначена заборона не відноситься до компетенції Укртрансбезпеки. Даними повноваженнями наділені працівники Національної поліції.
Стосовно твердження позивача про неправильне визначення перевізника, колегія суддів зазначає.
Відповідно до ст. 1 «Закону України про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах є суб'єкт господарювання.
Відповідно до ТТН № 201404 від 30.08.2021, яка міститься в матеріалах справи та на яку в своїй апеляційній скарзі посилається апелянт, автомобільним перевізником зазначено саме ФОП ОСОБА_1 .
Апелянт є суб'єктом господарювання, основним видом діяльності якого, згідно відомостей із ЄДРПОУ є «Вантажний автомобільний транспорт».
При цьому, водій ОСОБА_2 був обізнаний у вчиненні правопорушення та складанні саме відносно ФОП ОСОБА_1 матеріалів перевірки.
Отже, твердження апелянта про нібито неправильне визначення працівником Укртрансбезпеки саме його автомобільним перевізником не може бути підставою для скасування спірної постанови.
Закон чітко встановлює відповідальність саме автомобільного перевізника за відсутність у водія передбачених законодавством документів, оскільки у відповідності до ст. 34 Закону № 2344-ІІІ, саме автомобільний перевізник повинен забезпечити водія належними документами.
Таким чином, наведене в сукупності, свідчить про наявність законних підстав для застосування Центральним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки адміністративно- господарського штрафу до ФОП ОСОБА_1 , у відповідності до абз. 15 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Отже, на підставі викладеного, враховуючи встановлений під час перевірки факт перевищення транспортним засобом позивача нормативних габаритних (вагових) параметрів та відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, постанова про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу по суті є правомірною і достатніх підстав для визнання її протиправною під час апеляційного розгляду справи не встановлено.
В той же час, колегія суддів не знаходить підстав для прийняття до уваги посилань позивача на постанову Верховного Суду, оскільки таке судове рішення не є релевантним спірним правовідносинам.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи наведене вище, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Повне судове рішення складено 21.06.2022 року.
Керуючись ст. ст. 229, 242, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 січня 2022 р. - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 січня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про скасування постанови - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:О.В. Карпушова
Л.В. Губська
О.В. Епель