Справа № 640/22273/20 Суддя (судді) першої інстанції: Іщук І.О.
21 червня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2021 року (справу розглянуто в порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, -
У вересні 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, оформлене листом від 13.07.2020 року № 2600-0314-8/95180, про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та провести відповідні виплати пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, починаючи з 22.06.2020 року (дня виникнення права на призначення пенсії).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2021 року адміністративний позов задоволено:
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, оформлене листом від 13.07.2020 року № 2600-0314-8/95180, про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 та провести відповідні виплати пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, починаючи з 22.06.2020 року (дня виникнення права на призначення пенсії).
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обгрунтування апеляційної скарги позивач вказує, що до пільгового стажу роботи не враховано спірні періоди, оскільки в пільговій довідці зазначено невірне посилання на підрозділ та позицію Списку № 1, згідно записів трудової книжки вбачається виправлення професії без зазначення підстав її виправлення, первинні документи не надано.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2022 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2021 року на розумний строк, достатній для всебічного та повного розгляду справи.
Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 22.06.2020 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві своїм рішенням, оформленим у вигляді листа від 13.07.2020 року № 2600-0314-8/95180, зазначено, що підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 немає.
При цьому, органом пенсійного фонду зазначено, що відповідно до поданих документів страховий стаж позивача складає 30 років 6 місяців 11 днів, а необхідний пільговий стаж роботи (10 років) відсутній. В обґрунтування відмови також зазначено, що до пільгового стажу за Списком № 1 не враховано періоди з 08.01.1991 року по 15.11.1999 року, з 02.04.2001 року по 03.09.2001 року та з 03.09.2001 року по 20.08.2007 року, оскільки в пільговій довідці «Київського заводу «Ремдизель» від 26.12.2008 року № 59 та в пільговій довідці ЗАТ «Ремдизель» від 03.02.2009 року № 4 вказано невірне посилання на підрозділ та позицію Списку № 1.
Вважаючи відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 протиправним, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.
Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що посади, на яких працював позивач, передбачені Списками № 1, затвердженими постановою КМУ № 162 від 11.03.1994 року та постановою КМУ № 36 від 16.01.2003 року (заливальник свинцово-олов'янистих сплавів), а надання уточнюючих довідок підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутністю трудової книжки або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення, тому записів, наявних в трудовій книжці, достатньо для зарахування спірного періоду до пільгового стажу позивача за умови виконання останнім робіт, передбачених списком № 1.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які мають пільгових характер роботи, визначаються Законом України від 05.11.1991 року №1788-XIІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналогічна норма передбачена пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), а саме, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками №1 деталізоване у Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Пунктом 20 Порядку № 637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, у спірний період позивач працював:
- з 08.01.1991 року по 15.11.1999 року працював заливальником свинцев-олов'яних сплавів 3 розряду на 37 Воєнному заводі, наказом Міністра оборони України № 313 від 18.10.1999 року 37 Воєнний завод перейменований на Київський завод «Ремдизель»;
- з 02.04.2001 року по 03.09.2001 року працював заливальником свинцево-олов'яних сплавів 3 розряду на Київському заводі «Ремдизель».
- з 03.09.2001 року по 20.08.2007 року працював заливальником свинцево-олов'яних сплавів 3 розряду у ЗАТ «Ремдизель».
Вищевказана інформація підтверджується наявною в матеріалах справи копією трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 21 вересня 1990 року, яка містить записи про відповідні періоди роботи позивача (а.с. 12-17).
Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Так, як було встановлено вище, ОСОБА_1 у спірні періоди працював заливальником свинцево-олов'яних сплавів, яка, в свою чергу, є посадою, передбачена Списком № 1, затвердженим постановою КМУ № 162 від 11.03.1994 року та постановою КМУ № 36 від 16.01.2003 року.
Колегія суддів наголошує, що як вірно було наголошено судом першої інстанції, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17.
В межах спірних правовідносин апеляційним судом після системного дослідження записів трудової книжки ОСОБА_1 встановлено, що записів, наявних в трудовій книжці, достатньо для зарахування спірного періоду до пільгового стажу позивача за умови виконання останнім робіт, передбачених списком №1.
Суд першої інстанції вірно звернув увагу, що не усі недоліки записів уточнюючої довідки можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів.
В контексті вищевикладеного колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про наявність виправлень у записах трудової книжки позивача, оскільки таке виправлення міститься лише в записі про присвоєння рангу (виправлено «ливарник» на «заливальник»), а не записі про прийняття на роботу, останнє не впливає на підтвердження роботи ОСОБА_1 на відповідній посаді у спірні періоди.
Так, підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний фонд України не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжні можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 по справі №754/14898/15-а.
Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також, згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №520/15025/16-а, не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Вищевикладене спростовує доводи відповідача про те, що позивачем не надано довідку про вперше проведену атестацію робочого місця за умовами праці.
Отже, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2021 року.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, наданих клопотань та пояснень, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2021 року - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді Н.В. Безименна,
А.Ю. Кучма