Справа № 751/7931/21 Суддя (судді) першої інстанції: Овсієнко Ю.К.
21 червня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Північної митниці Держмитслужби на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 06 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Північної митниці Держмитслужби про скасування постанови в справі про порушення митних правил, -
У жовтні 2021 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати незаконною та скасувати постанову Північної митниці Держслужби в справі про порушення митних правил № 0216/10200/21 від 10 червня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 4 статті 469 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34000 грн.;
- провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 469 Митного кодексу України закрити у зв'язку з порушенням процедури притягнення до адміністративної відповідальності.
Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 06 січня 2022 року позовні вимоги задоволено:
Постанову в справі про порушення митних правил №0216/10200/21 від 10 червня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 , винесену в.о. начальника Північної митниці Держмитслужби Мартиновим С.В. - скасовано, і закрито справу про адміністративне правопорушення в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального та матеріального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт наполягає, що ані позивач, ані суд першої інстанції не наводять жодної з підстав, передбачених ст. 531 МК України, як і не наводять жодного законодавчо встановленого аргументу, який би вказував на відсутність скалду правопорушення митних правил, передбаченого частиною 4 статті 469 МК України, або аргументовану підставу для звільнення особи від відповідальності за вчинене дане правопорушення. Зокрема, наявність складу правопорушення підтверджується як документами органів Національної поліції про те, що керувала автомобілем та спричинила ДТП саме ОСОБА_2 , так і поясненнями самого позивача в суді і змістом самого позову (позивач письмово та усно підтвердив факт передачі автомобіля).
Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що керування автомобілем в момент ДТП є суто технічною функцією і не свідчить про його передачу у користування чи володіння, транспортний засіб не вибув з користування позивача, оскільки апелянт вказує, що володіння річчю як раз і є фізичне перебування речі у особи і з таким висновком митниця абсолютно не погоджується, оскільки він йде в розріз не лише з чинними нормами Закону, а й з теорією права.
Апелянт наголошує, що суд першої інстанції прийняв рішення, покладаючись лише на твердження та пояснення позивача, які стосувались не стільки наявності чи відсутності складу правопорушення, скільки особистих обставин та складнощів у житті.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2022 року відкрито провадження за апеляційною скаргою Північної митниці Держмитслужби на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 06 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Північної митниці Держмитслужби про скасування постанови в справі про порушення митних правил та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження.
20 червня 2022 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив ОСОБА_1 , в якому представник позивача повністю підтримує правову позицію суду першої інстанції, вказує про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено судом першої інстанції, постановою в.о. начальника Північної митниці Держмитслужби Мартинова С.В. в справі про порушення митних правил №0216/10200/21 від 10 червня 2021 року громадянина України ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 4 ст. 469 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 34000 гривень. (а.с. 38-41).
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 31.03.2021 Північною митницю Держмитслужби заведено справу про порушення митних правил 0217/10200/21 за частиною 6 статті 470 Митного кодексу України відносно громадянина України ОСОБА_1 за фактом перевищення строку транзиту транспортного засобу марки «VOLVO V 50», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 . Проведеною перевіркою, відповідно до інформації, наявної в ЄАІС Держмитслужби та АСМО «Інспектор» встановлено, що вказаний транспортний засіб ввезено з метою особистого користування на митну територію України 15.09.2018 в зоні діяльності Чернігівської митниці ДФС у митному режимі транзиту громадянином України ОСОБА_1 .
Інформація щодо переміщення через митний кордон України автомобіля марки «VOLVO V 50», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , поміщення зазначеного транспортного засобу в інший митний режим, дозволений Митним кодексом України, після 15.09.2018 в ЄАІС Держмитслужби відсутня.
05.02.2021 до Північної митниці Держмитслужби надійшов лист-запит слідчого відділу Чернігівського РУП ГУ Національної поліції України в Чернігівській області від 02.02.2021 №829/124/48/5/2021 щодо розслідування кримінального провадження №12021270340000212 від 29.12.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участі транспортного засобу марки «VOLVO V 50», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .
Листом від 18.02.2021 №5316/124/48/5/2021 слідчий відділ Чернігівського РУП ГУ Національної поліції України в Чернігівській області повідомив, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участі транспортного засобу марки «VOLVO V 50», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 за кермом вказаного транспортного засобу знаходилася громадянка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Оскільки, громадянин ОСОБА_1 в порушення положень статті 325 МК України, передав транспортний засіб марки «VOLVO V 50», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , поміщений у митний режим транзиту, у користування особі, яка безпосередньо не поміщувала його у митний режим транзиту, то зазначені обставини вказують на наявність в діях громадянина ОСОБА_1 ознак порушення митних правил, передбаченого частиною 4 статті 469 МК України.
Згідно копії свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_3 , ОСОБА_3 є дружиною ОСОБА_1 (а.с. 73).
З копії декларації UA102180/2021/001341 від 13.07.2021 року вбачається, що транспортний засіб марки «VOLVO V 50», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , розмитнений ОСОБА_1 (а.с. 11-12) і право власності на нього зареєстровано за останнім, що вбачається з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 (а.с. 13-14).
Вважаючи постанову про накладення адміністративного стягнення протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що ОСОБА_3 є дружиною позивача ОСОБА_1 , який являється особою, що безпосередньо ввозила даний транспортний засіб на митну територію України, і на час розгляду даної справи власником вказаного транспортного засобу, що не можна розцінювати як передачу транспортного засобу особистого користування, тимчасово ввезеного на митну територію України чи поміщеного у митний режим транзиту, у володіння, користування або розпорядження іншій особі.
Тріада правомочностей власника, яка згадана в диспозиції частини 4 статті 469 МК України, передбачає вчинення юридично значимих дій щодо належного майна. Будь-яких усних чи письмових угод щодо транспортного засобу позивачем не укладалось і відповідачем - суб'єктом владних повноважень наявність таких угод не доведена. Керування транспортним засобом дружиною позивача в момент дорожньо-транспортної пригоди є суто технічною функцією і не свідчить про передачу його у володіння, користування або розпорядження. Транспортний засіб не вибув із володіння, користування або розпорядження позивача, оскільки був ним оформлений та розмитнений в режимі «імпорт» і зареєстрований за ним на праві власності.
Також заслуговують на увагу доводи позивача про нетривалу відсутність його в транспортному засобі саме під час дорожньо-транспортної пригоди і правовий статус автомобіля як спільного майна подружжя.
З огляду на це суд першої інстанції зазначив про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 469 МК України.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 4 ст. 2 КпАП України питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюються Митним кодексом України.
Із змісту п. 60 ст. 4 МК України випливає, що транспортні засоби особистого користування - це наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.
Приписи ст. 90 МК України визначають транзит як митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 93 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту.
Частиною 5 статті 102 МК України передбачено, що для завершення митного режиму транзиту особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму до закінчення визначеного строку транзиту митного органу призначення повинні бути представлені товари, поміщені у митний режим транзиту та митна декларація або інший документ.
Відповідно до ч. 3 ст. 325 МК України користування та розпорядження товарами, транспортними засобами комерційного призначення, які перебувають під митним контролем, забороняються, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
За правилами ч. 5 ст. 255 МК України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.
При цьому згідно ч. 5 ст. 380 МК України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб.
Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.
Згідно п. 3 розд. І Правил №1118 транспортний засіб (далі - ТЗ) для здійснення митного контролю та митного оформлення може бути пред'явлений митному органу як власником, так і вповноваженою особою. Уповноважена особа - особа, яка на підставі договору або належно оформленого доручення, виданого власником товарів і транспортних засобів, наділена правом учиняти дії, пов'язані з пред'явленням цих товарів і транспортних засобів митним органам для митного контролю та митного оформлення при переміщенні їх через митний кордон України, або іншим чином розпоряджатися зазначеними товарами та транспортними засобами.
Відповідно до п. 4 розд. І Правил №1118 ТЗ, що переміщуються через митний кордон України громадянами, перебувають під митним контролем: при ввезенні з метою транзиту - з моменту перетину митного кордону України до вивезення за межі митної території України; при вивезенні для вільного обігу або тимчасово - з моменту пред'явлення митному органу до завершення митного оформлення та вивезення за межі митної території України.
За правилами пункту 7 розділу І Правил №1118 власник ТЗ або вповноважена особа, який переміщує ТЗ через митний кордон України, пред'являє його митному органу для проведення митного огляду й подає (серед іншого) оригінали та ксерокопії таких документів: що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом; паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном тощо.
Згідно п. 9 розд. І Правил №1118 транспортний засіб, на який відсутні документи, що підтверджують право власності на транспортний засіб або користування ним (у тому числі з правом розпорядження) не підлягає пропуску через митний кордон України.
Колегією суддів враховується, що 25.11.2018 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» від 08.11.2018 №2612-VIII, пунктом 7 якого статтю 469 МК України доповнено частиною 4 такого змісту - передача транспортного засобу особистого користування, тимчасово ввезеного на митну територію України чи поміщеного у митний режим транзиту, у володіння, користування або розпорядження особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не поміщувала його у митний режим транзиту, за винятком випадків, коли в транспортному засобі знаходиться особа, яка безпосередньо ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи поміщувала його у митний режим транзиту, а так само використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, законодавством забороняється здійснення передачі імпортованого транспортного засобу, який не пройшов митне оформлення, іншій особі і саме за порушення такого нормативного правила законодавець передбачає відповідальність. При цьому, умовою, за якої не настає відповідальність за вказане порушення, є перебування у транспортному засобі особи, яка безпосередньо ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи поміщувала його у митний режим транзиту.
Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб марки «VOLVO V 50», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 ввезено з метою особистого користування на митну територію України 15.09.2018 в зоні діяльності Чернігівської митниці ДФС у митному режимі транзиту громадянином України ОСОБА_1 .
Водночас, 05.02.2021 до Північної митниці Держмитслужби надійшов лист-запит слідчого відділу Чернігівського РУП ГУ Національної поліції України в Чернігівській області від 02.02.2021 №829/124/48/5/2021 щодо розслідування кримінального провадження №12021270340000212 від 29.12.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участі транспортного засобу марки «VOLVO V 50», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 (а.с. 55).
Листом від 18.02.2021 №5316/124/48/5/2021 слідчий відділ Чернігівського РУП ГУ Національної поліції України в Чернігівській області повідомив, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участі транспортного засобу марки «VOLVO V 50», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 за кермом вказаного транспортного засобу знаходилася громадянка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідно до протоколу допиту у салоні відповідного автомобіля під час ДТП перебувала тільки її малолітня донька ОСОБА_4 2013 р.н.
Згідно копії свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_3 , ОСОБА_3 є дружиною ОСОБА_1 (а.с. 73).
Колегія суддів наголошує, що наведеною вище інформацією, наданою органом Національної поліції України безпосередньо підтверджується, що ОСОБА_1 передав транспортний засіб марки «VOLVO V 50», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , поміщений у митний режим транзиту, у користування особі, яка безпосередньо не поміщувала його у митний режим транзиту - ОСОБА_3 , що, в свою чергу, вказує на наявність в діях громадянина ОСОБА_1 ознак порушення митних правил, передбаченого частиною 4 статті 469 МК України.
Висновок суду першої інстанції про те, що керування транспортним засобом дружиною позивача в момент дорожньо-транспортної пригоди є суто технічною функцією і не свідчить про передачу його у володіння, користування або розпорядження, який став підставою для скасування оскаржуваної постанови, є помилковим та таким, що суперечить як обставнам справи, так і нормам матеріального права, оскільки факт керування автомобілем марки «VOLVO V 50», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 ОСОБА_3 в момент ДТП підтверджується належними доказами та свідчить, що саме ОСОБА_3 , а не ОСОБА_1 (особа, яка безпосередньо поміщувала автомобіль у митний режим транзиту), здійснювала користування автомобілем у момент дорожньо-транспортної пригоди.
Апеляційний суд наголошує, що ані у позовній заяві, ані у відповіді на відзив в суді першої інстанції позивач не заперечував, що в момент скоєння ДТП за кермом автомобіля перебувала ОСОБА_3 , тобто, саме вона у відповідний момент користувалась автомобілем, як і не заперечував того, що у момент ДТП сам ОСОБА_1 не знаходився у салоні автомобіля.
Отже, автомобіль є таким, що переданий ОСОБА_1 іншій особі - ОСОБА_3 , яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи поміщувала його у митний режим транзиту, що свідчить про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 469 МК України, та помилковість висновків суду першої інстанії.
Посилання суду першої інстанції на доводи позивача про нетривалу відсутність його в транспортному засобі саме під час дорожньо-транспортної пригоди і правовий статус автомобіля як спільного майна подружжя є безпідставними, оскільки останні не підтверджені жодними належними доказами в розумінні процесуального законодавства.
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає про порушення відповідачем процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності при винесенні оскаржуваної постанови в частині розгляду справи про порушення митних правил за його відсутності.
При цьому, апеляційний суд вкотре наголошує, що позивач жодним чином не зазначає про відсутність складу правопорушення, передбаченого ст.469 МК України, в його діях, з наданням відповідних підтверджень.
Згідно ст.526 МК України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.
Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.
Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.
Відповідно до ст.498 МК України особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил у органі доходів і зборів або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови органу доходів і зборів, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.
Таким чином, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами.
Як вбачається з матеріалів справи, листом від 24.02.2021 року ОСОБА_1 відповідачем направлено запрошення для надання пояснень щодо передачі автомобіля марки «VOLVO V 50», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 особі, яка безпосередньо не поміщувала автомобіль у митний режим транзиту в строк до 19.03.2021 року (а.с. 49), яке було отримано особисто позивачем, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 50)
Також, в подальшому, листом від 24.03.2021 року ОСОБА_1 було повідомлено про неохідність прибути 31.03.2021 року до Північної митниці Держмитслужби для скаладання протоколів про порушення митних правил (а.с. 47), відповідний лист було отримано безпосередньо ОСОБА_1 , що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 48).
Апеляційний суд звертає увагу, що, як вбачається з матеріалів справи, листом від 01.04.2021 року ОСОБА_1 було направлено протокол про порушення митних правил від 31.03.2021 року № 0216/10200/21, в якому також зазначено як права особи на надання пояснень, так і дату розгляду справи 19.04.2021 року (безпосередньо в протоколі), який було отримано особисто позивачем, що підтверджується інформацією сервісу трекінгу поштових відправлень Укрпоша (а.с. 52-54).
Таким чином, колегія суддів наголошує, що вищевикладеним підтверджується, що позивачу було достеменно відомо як про складення протоколу, так і безпосередньо отримано протокол з датою розгляду справи.
В подальшому, з метою дотримання прав позивача, Північна митниця Держмитслужби повідомляла ОСОБА_1 про розгляд справи, призначений на 12.05.2021 року та 10.06.2021 року (а.с. 59, 61), однак, поштові відправлення повертались з відділення поштового зв'язку у зв'язку з закінченням терміну зберігання (а.с.60, 62).
Так, повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується. Такий обов'язок вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи до дати розгляду справи.
Колегія суддів наголошує, що, з'ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.
Оцінюючи належність поінформованості позивача, колегія суддів бере до уваги, що позивач отримав протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що його повідомлено про те, що розгляд справи відбудеться о 19.04.2021 року у приміщенні Північної митниці Держмитслужби.
Більше того, колегія суддів зважає, що позивач отримував попередні листи про надання пояснень щодо правопорушення, однак, до митного органу не з'являвся.
Про розгляд справи позивач митним органом повідомлявся тричі, що дійсно свідчить про виконання відповідачем обов'язку інформування про час та місце розгляду справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач був належно повідомлений про розгляд адміністративної справи щодо нього, незважаючи на те, що останній два листи поштою не отримав, і то з причин незалежних від відповідача, який в даному разі обов'язки щодо належного повідомлення виконав.
Відтак, з цих підстав постанова про порушення митних правил № 0216/10200/21 від 10 червня 2021 року, яка також направлена позивачу рекомендованим листом, скасуванню не підлягає.
Аналогічна правова позиція щодо виконання обов'язку повідомлення особи про розгляд справи про адімінстративне правопорушення в контексті добросовісного користування особи своїми процесуальними правами викладена у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі №565/1072/16-а.
Крім того, колегія суддів зазначає, що статтею 531 МК України визначено перелік підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, а саме: відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом. Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів дійшла висновку про відсутність передбачених законодавством підстав для скасування постанови в справі про порушення митних правил № 0216/10200/21 від 10 червня 2021 року, оскільки дана постанова складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, адміністративне стягнення накладено на позивача внаслідок порушення ним митних правил, в межах санкції, передбаченої ст.477 МК України, та приймаючи оскаржувану постанову відповідач діяв обґрунтовано, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що відповідач, виносячи постанову в справі про порушення митних правил №0216/10200/21 від 10 червня 2021 року діяв обґрунтовано, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачена чинним законодавством України, а тому відсутні підстави для визнання її протиправною та скасування.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Північної митниці Держмитслужби про скасування постанови в справі про порушення митних правил.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Північної митниці Держмитслужби на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 06 січня 2022 року - задовольнити повністю.
Рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 06 січня 2022 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Північної митниці Держмитслужби про скасування постанови в справі про порушення митних правил - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
А.Ю. Кучма