Справа № 640/7930/21 Суддя першої інстанції: Чудак О.М.
21 червня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Глущенко Я.Б. та Черпіцької Л.Т.,
при секретарі - Ткаченко В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Управління державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
У березні 2021 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Управління державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно прийнятого Духновської Олесі Анатоліївни, державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень від 18.01.2021 року №56193186;
- зобов'язати Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повторно розглянути заяву позивача про державну реєстрацію прав та їх обмежень, прийняту 03.12.2020 за реєстраційним номером 429043 86 (картка прийому заяви);
- стягнути з Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) шляхом безспірного списання з відповідного казначейського рахунку, відкритого в Управління державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва на користь позивача - ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 7500,00 грн, моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн;
- стягнути з Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) судові витрати понесені позивачем: судовий збір - у розмірі 1816,00 грн та витрати на правову допомогу - в розмірі 5 000,00 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 листопада 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 листопада 2021 року та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі з врахуванням обґрунтування упущеної вигоди, стягнути з відповідача суму судового збору за звернення до суду першої та апеляційної інстанцій, а також витрат на правову допомогу у розмірі 18 900 грн.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
24 травня 2022 року від Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого відповідач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, наголошує, що рішення державного реєстратора є законним та вмотивованим, адже державна реєстрація прав власності на нерухоме здійснюється шляхом прийняття відповідного рішення державним реєстратором на підставі заяви власника та поданих документів, утім надані позивачкою документи містять невідповідності, що унеможливлює прийняття позитивного рішення, разом з тим позивач має право повторно звернутись із заявою про державну реєстрацію прав власності та надати необхідні документи.
Відзив від Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва до суду апеляційної інстанції не надходив.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Так, відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно прийнятого Духновською Олесею Анатоліївною, державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень від 18.01.2021 року №56193186 є законним та обґрунтованим, адже майнові права на об'єкт нерухомого майна не можуть відчужуватись після того, як будівництво такого об'єкту завершено, в той час, як наданий позивачем договір купівлі-продажу майнових прав на окреме індивідуально визначене нерухоме майно розміщене в об'єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, укладено після введення відповідного об'єкта нерухомого майна в експлуатацію.
Колегія суддів, враховуючи правову позицію Верховного Суду, вбачає наявність підстав для закриття провадження у справі, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 03 грудня 2020 року ОСОБА_1 через Управління (центру) надання адміністративних послуг Печерської районної у м. Києві державної адміністрації було подано заяву № 42904386 про реєстрацію права власності на машиномісце № НОМЕР_1 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із заявою позивачкою було надано наступні документи:
- оригінал технічного паспорту на машиномісце № НОМЕР_1 за адресою: вул. Кахи Бендукідзе,2, №72, видавник ТОВ «Будексперт-1»;
- належно завірені копії - розпорядження Печерської РДА №473 від 05.09.2017 року; розпорядження Печерської РДА №442 від14.08.2017 року; довіреність №97 від 06.03.2017 року, довіреність №1222 від 28.12.2017 року; акт готовності від 25.05.2017 року, сертифікат відповідності закінченого будівництвом об'єкта серія ІУ№165171502275 від 30 травня 2017 року;
- оригінал Акту приймання-передачі майнових прав на машиномісце № 13/8-49 від 27 листопада 2020 року;
- квитанція № 31Е4-0ХКВ-5195-Е26К про оплату держмита;
- оригінал Довідки про оплату в повному обсязі вартості майнових прав від 27.11.2020 року №24/112 , виданої замовником будівництва КП «Спецжитлофонд»;
- належно завірені копії паспорта та довідки про присвоєння індентифікаційного коду Позивача;
- оригінал «Витягу з переліку інвесторів, за кошти яких проведено будівництво житлового будинку на АДРЕСА_1 та за якими здійснюється державна реєстрація» від 27.11.2020 року № 056/24-3380.
Рішенням № 55594545 від 09.12.2020 року про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень було зупинено розгляд заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятої 03.12.2020 року за реєстраційним номером 42904386, у зв'язку з: документи подані не в повному обсязі. Запропоновано надати:
- договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності);
- затверджений особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, перелік фізичних та юридичних осіб, кошти яких залучалися для будівництва об'єкта нерухомого майна;
- договір купівлі-продажу майнових прав на машиномісце від 13 лютого 2020 року № 13-03-130220-2.
Позивачкою було додатково подано Договір купівлі - продажу май2нових прав від 13.02.2020 року, втім рішенням № 56193186 від 18.01.2021 року було прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Вважаючи вищевказану відмову протиправною та вважаючи, що спірним рішенням завдано позивачу майнову шкоду у вигляді упущеної вигоди та моральної шкоди, позивач звернулась із вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтею 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
Пунктами 1 та 2 ч.1 ст. 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень або наданні адміністративних послуг.
Водночас, помилковим є застосування статті 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних/господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.
Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27 лютого 2020 року у справі №804/8648/17 наголосив, що «публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.»
В силу вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує висновки Верховного Суду у спірних правовідносинах в межах даної справи, які знайшли своє відображення також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 490/5986/17-ц, у якій наголошено, що при визначенні юрисдикційності спору з державним реєстратором чи щодо оскарження дій державного реєстратора критерієм такого розмежування є предмет оскарження. Якщо позивач оскаржує дії державного реєстратора з приводу розгляду його заяви у контексті статті 24 Закону № 1952-IV, яка регламентує відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень, і цей спір не стосується речових прав чи обмежень на нерухоме майно третіх осіб, такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
На переконання колегії суддів, позовні вимоги в межах спірних правовідносин спрямовані на захист порушеного майнового права ОСОБА_1 , внаслідок відмови у вчиненні реєстраційних дій, більше того позовними вимоги останньої серед іншого є стягнення з відповідача упущеної вигоди.
Так, в силу присів ч.2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитки включають витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що даний спір підлягає розгляду в за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до ч.1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 листопада 2021 року - скасуванню, провадження у справі - закриттю.
Керуючись ст..ст. 241, 242, 238, 239, 311, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 листопада 2021 року - скасувати.
Провадження у справі № 640/7930/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Управління державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - закрити.
Роз'яснити ОСОБА_1 про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко
Суддя: Я.Б.Глущенко
Л.Т.Черпіцька
Повний текст рішення складений 21 червня 2022 року.