П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 червня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/14081/21
Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Домусчі С.Д..
суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,
за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного Управління державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року у справі за позовом громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 до Головного Управління державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
Позивач, громадянка Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного Управління державної міграційної служби України в Одеській області, в якому просила суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 09.07.2021 року №329320.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що 10.12.2010 року вона документована посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 терміном дії - безстроково. Документування було проведене ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області. 19.03.2021 року громадянка СРВ ОСОБА_1 звернулася до ГУ ДМС України в Одеській області для обміну посвідки на постійне проживання у зв'язку з досягненням 25-річного віку, подавши відповідну заяву. При цьому, 09 липня 2021 року ГУ ДМС України в Одеській області прийняло рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну у зв'язку із порушенням п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію». Для надання пояснень з вищевказаного приводу громадянку СРВ ОСОБА_1 не запрошували, що порушує її право знати та приймати безпосередню участь у перевірці відносно неї.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду, ухваленим в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження, від 24 грудня 2021 року позовна заява громадянки СРВ ОСОБА_1 задоволена.
Визнане протиправним та скасоване рішення ГУ ДМС України в Одеській області від 09.07.2021 року №329320.
Стягнуто з ГУ ДМС України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь громадянки СРВ ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 908 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Головне Управління державної міграційної служби України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції всупереч статті 17 та пунктів 1,2 частини 2 статті 162 КАС України, Закону України "Про імміграцію", Постанови Кабінету Міністрів України " Про затвердження зразка, технічного опису бланка та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання" від 25.04.2018 №321 перебрав на себе повноваження ДМС України, зобов'язавши відповідача здійснити обмін посвідки.
Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, подав до апеляційного суду заяву про апеляційний розгляд справи за відсутності позивача.
Учасники справи, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, справа розглянута апеляційним судом у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 громадянка Соціалістичної Республіки В'єтнам прибула до України у 2010 році та 10.12.2010 року документована посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 терміном дії - безстроково (а.с. 10).
У зв'язку з досягненням позивачем 25 річного віку, 19.03.2021 року громадянка Соціалістичної Республіки В'єтнаму ОСОБА_1 звернулась до апелянта з заявою про оформлення обміну посвідки на постійне проживання в Україні» серії НОМЕР_1 виданої ВГІРФО ГУМВС України 10.12.2010 року.
09.07.2021 року ГУ ДМС України в Одеській області прийнято рішення №329320 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнаму ОСОБА_1 (аркуш справи 16).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що при наданні безстрокової посвідки на постійне місце проживання в Україні 10.12.2010 року, відповідачем проведено перевірку підстав залишення на постійне проживання на території України позивача та під час проведення зазначеної перевірки у 2010 році підстав для відмови у наданні позивачці посвідки на постійне місце проживання в Україні не виявлено, встановлено перебування позивачки на території України на законних підставах.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі - Закон № 3773) іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
За змістом частини 15 статті 4 Закону № 3773 іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України. При цьому, документами, що засвідчують законність перебування іноземця, особи без громадянства на території України, можуть бути посвідка на постійне проживання та посвідка на тимчасове проживання.
Також, згідно пункту 1 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 321 (далі Порядок № 321), посвідка на постійне проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.
Згідно пункту 7 Порядку № 321, обмін посвідки здійснюється у разі:
1) зміни інформації, внесеної до посвідки;
2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки;
3) закінчення строку дії посвідки;
4) непридатності посвідки для подальшого використання;
5) досягнення іноземцем або особою без громадянства 25- або 45-річного віку (у разі, коли іноземець або особа без громадянства документовані посвідкою, що не містить безконтактного електронного носія).
Таким чином, відповідно до підпункту 5 пункту 7 вказаного Порядку № 321 посвідка на постійне проживання підлягає обміну в разі досягнення особою 25 - річного віку, відповідно паспорта НОМЕР_2 виповнилося 25 років 12.05.2018 (а.с. 14).
Згідно з пунктом 16 Порядку № 321 від 25.04.2018, документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб'єкт), територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.
Відповідно до пункту 9 Порядку № 321 оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обмін здійснюється територіальними органами / територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" (далі - Центр).
Згідно з частиною 1 пункту 18 Порядку № 321 від 25.04.2018, у разі виникнення обставин (подій), у зв'язку з якими посвідка підлягає обміну (крім закінчення строку дії), документи для її обміну подаються протягом одного місяця з дати виникнення таких обставин (подій).
Відповідно до пункту 30-31 Порядку № 321, у разі прийняття рішення про відмову в розгляді документів, прийнятих уповноваженим суб'єктом, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС не пізніше наступного робочого дня надсилає уповноваженому суб'єкту письмове повідомлення про відмову в їх розгляді із зазначенням підстав відмови з метою його подальшого вручення іноземцеві або особі без громадянства.
У разі коли під час приймання документів виявлено, що посвідка, яку подано уповноваженому суб'єкту для обміну, визнана недійсною відповідно до пункту 72 цього Порядку, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС інформує іноземця або особу без громадянства про вилучення посвідки.
У разі надходження від територіального органу/територіального підрозділу ДМС повідомлення про необхідність вилучення посвідки працівник уповноваженого суб'єкта вилучає її, про що складає акт.
Перелік документів , необхідних для обміну посвідки зазначено у пунктах 40, 42, 43-45 Порядку № 321
Працівник територіального органу / територіального підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов'язками покладаються функції з оформлення посвідки, вчиняє дії, передбачені пунктами 36 і 37 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи.
Рішення про оформлення, обмін посвідки приймається територіальним органом / територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих ними документів та у разі відсутності підстав для відмови в її оформленні.
Пунктом 63 Порядку № 321 передбачено, що копія рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки із зазначенням причин відмови не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дня його прийняття видається іноземцеві або особі без громадянства під розписку чи надсилається рекомендованим листом такій особі і приймаючій стороні.
Листом №6501.3.7/9613-21 від 08.04.2021 року Управління державної міграційної служби України в Херсонській області на запит відповідача надало інформацію про те, що паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (брат позивача), серії НОМЕР_3 , виданий 05.12.2008 року Дніпровським ВМ ХМВ УМВС України в Херсонській області, внесено 12.06.2012 року до інформаційної підсистеми ЄІАС УМП «недійсні документи», статус документа - недіючий та підлягає скасуванню (а.с. 53-54, 105-106).
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію», п. 21, 22 Порядку провадження, п.п. 1 п. 64, п.п. 4 п. 72 Порядку оформлення 09.07.2021 року т.в.о. начальника ГУДМС України в Одеській області затверджено висновок щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці Соціалістичної Республіки В'єтнаму ОСОБА_1 (а.с. 116-119).
Так, рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнаму ОСОБА_1 від 09.07.2021 року №329320 прийнято на підставі п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію», дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.
З матеріалів справи вбачається, що 12.06.2012 року УМВС України в Херсонській області прийнято рішення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України та оформлено довідку про припинення громадянства України від 12.06.2012 року №143 відносно ОСОБА_2 , який є братом ОСОБА_1 , по якому позивач отримала дозвіл на постійне проживання, у зв'язку з чим міграційним органом прийнято рішення про відмову позивачу в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання.
Апелянт зазначає, що на момент подачі заяви про надання дозволу на імміграцію в Україну позивач надала про себе свідомо неправдиві відомості та порушила законодавство України з питань перебування на території України іноземців та осіб без громадянства.
Апеляційний суд погоджується із зауваженнями суду першої інстанції про те, що при наданні безстрокової посвідки на постійне місце проживання в Україні 10.12.2010 року, апелянт провів перевірку підстав залишення на постійне проживання на території України позивача та під час проведення зазначеної перевірки у 2010 році підстав для відмови у наданні позивачу посвідки на постійне місце проживання в Україні не виявив, встановив перебування позивача на території України на законних підставах.
При цьому, апелянт, а ні в оскаржуваному рішенні, а ні в суді першої інстанції, а ні в апеляційній скарзі не зазначив які саме неправдиві відомості були надані позивачем при оформленні дозволу на міграцію та підставою для прийняття оскаржуваного рішення є обставини, які мали місце вже після надання дозволу на міграцію в Україні, тобто, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність факту надання позивачкою будь-яких недостовірних відомостей в 2010 році.
Провівши перевірку та встановивши наявність у позивача права на міграцію в Україну суб'єкт владних повноважень фактично гарантував позивачу права і свободи, передбачені для громадян України, однак позбавляючи цього права позивача в 2021 році, тобто, через 11 років, суб'єкт владних повноважень діє не послідовно, порушує принцип юридичної визначеності.
На підставі посвідки на постійне проживання позивач тривалий час, а саме одинадцять років, проживає на території України, позивач разом з чоловіком ( ОСОБА_3 -гом) народила та виховує двох малолітніх дітей ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), які є громадянами України (а.с. 14-15), тобто, позивачка має тісний соціально-правовий зв'язок із Державою Україна.
Апеляційний суд також враховує рішення Одеського окружного адміністративного суду №420/8364/21 від 29 липня 2021 року, яким визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 13 квітня 2021 року № 51032300007554 про відмову у обміні бланку посвідки серії НОМЕР_1 видану ВГІРФО ГУМВС України в Одеської Області 10.12.2010 року та зобов'язано ГУДМС України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 обмін посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 , виданої ВГІРФО ГУМВС України в Одеської області від 10.12.2010 року, у зв'язку із досягненням позивачкою 25 річного віку.
Таким чином, апеляційний суд, як і суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення ГУДМС України в Одеській області від 09.07.2021 року №329320 та наявність підстав для його скасування.
Стосовно інших посилань апеляційної скарги апеляційний суд зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Крім того, апеляційним судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. 19, Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-77, 229, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного Управління державної міграційної служби України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року у справі №420/14081/21 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 21.06.2022 року.
Головуючий суддя Домусчі С.Д.
Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.