П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 червня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/14905/21
Категорія:111020100 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л.М.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту: 25.10.2021 р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута згідно п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління (далі - ГУ) ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДПС в Одеській області від 26 липня 2021 року №Ф-339/17-4.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що вона не здійснює професійної діяльності, передбаченої Законом, за якою вона була зобов'язана нараховувати та сплачувати єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Крім того, позивач набула статусу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи до 01 липня 2004 року, тобто до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", що свідчить про відсутність у позивача статусу фізичної особи-підприємця в період, за який відповідачем нараховано спірну суму боргу (недоїмки) з ЄСВ.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що позивач перебуває на обліку в Південному управлінні у м. Одесі, Приморської державної податкової інспекції (Приморський район м. Одеси) ГУ ДПС в Одеській області як фізична особа-підприємець, а відтак, є платником єдиного внеску, визначеним п.4 ч.1 ст. 4 Закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Крім того, базою нарахування єдиного внеску є не тільки дохід фізичної особи-підприємця, а сам факт реєстрації фізичної особи - підприємцем без отримання доходу за певний період.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає про протиправність спірної вимоги з тих підстав, що норми чинного законодавства не дозволяють контролюючому органу здійснювати нарахування єдиного внеску в автоматичному режимі на підставі даних інформаційної системи ДПС щодо сплати єдиного внеску, а не на підставі звітності позивачки та без проведення документальної перевірки для встановлення отриманих позивачкою доходів та визначення нею бази нарахування єдиного внеску. Відповідачем не враховані вказані приписи Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" №591 (далі - Закон №591) та нарахування єдиного внеску за березень, квітень, травень 2020 року є таким, що суперечить законодавству.
Відзиву на апеляційну скаргу на адресу суду апеляційної інстанції не надходило.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні 22 лютого 2022 року доводи учасників справи, та враховуючи введення воєнного стану в Україні та те, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів у відповідності ст. 311 КАС України вирішила продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження:
ОСОБА_1 з 19 березня 2008 року перебуває на обліку в Південному управлінні у м. Одесі, Приморської державної податкової інспекції (Приморський район м. Одеси) ГУ ДПС в Одеській області як фізична особа-підприємець згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
08 серпня 2021 року позивачем отримано поштою вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26 липня 2021 року №Ф-339/17-4, якою зобов'язано ОСОБА_1 сплатити недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 58 793,53 грн.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача був обов'язок сплачувати єдиний соціальний внесок за період 2013-2020 роки у мінімальному розмірі, незалежно від отримання чи неотримання доходу за цей період від здійснення підприємницької діяльності, оскільки це прямо передбачено п.п.2, 3 ч.1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, п.2 ч.1 ст. 1, п.4 ч.1 ст. 4, 3 ч.1 ст. 7 Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Так, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
До вказаного Закону №2464-VI Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2017 року були внесені зміни, які запровадили, серед іншого, сплату єдиного внеску для ФОП (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у сумі, що не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, незалежно від отримання доходу (прибутку) у місяці нарахування єдиного внеску.
Згідно п.2 ч.1 ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 4 ч.1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску, є ФОП, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.п.4 (крім ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч.1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.2 ч.1 ст. 7 Закону).
Пунктом 3 ч.1 ст. 7 Закону України №2464-VI встановлено, що для платників, зазначених у п.4 ч.1 ст. 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року №449 (у редакції Наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року №469) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953 (далі - Інструкція №449).
Згідно п.1 розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Абзацом 2 п.2 розділу VI Інструкції №449 встановлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Відповідно абз.3 п.3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
У випадках, передбачених абз.3 цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається), зокрема, платникам, зазначеним у пп.пп.3, 4, 6 п.1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень (п.3 розділу VI Інструкції №449).
Тобто, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом №2464-VI.
З огляду на предмет спору у даній справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що особа, яка зареєстрована як ФОП, проте не веде господарську діяльність та не отримує доходи, зобов'язана сплачувати єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.
Вищенаведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №440/2149/19.
Колегія суддів звертає увагу на те, що за період з 2013 року по 2021 рік суму ЄСВ ані позивачем, ані роботодавцем останнього сплачено не було.
Доказів перебування у трудових відносинах, а відтак нарахування та сплати за позивача ЄСВ роботодавцем за вищезгаданий період за який нараховано борг, позивачем до суду не надано. Так само не надано доказів нарахування та сплати такого боргу позивачем самостійно.
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що у позивача був обов'язок сплачувати єдиний соціальний внесок за період 2013-2021 роки у мінімальному розмірі.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п.9-10 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464-VI тимчасово звільняються від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску особи, зазначені у п.п.4, 5 та 5-1 ч.1 ст. 4 цього Закону, в частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами за періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року за себе. При цьому положення абз.2 п.2 ч.1 ст. 7 цього Закону щодо таких періодів для таких осіб не застосовуються. (абз.1 п.п.9-10 розділу VIII із змінами, внесеними згідно із Законом №591-IX від 13 травня 2020 року).
Згідно з п.п.9-10.1. розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI тимчасово звільняються від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування і належать до першої групи платників єдиного податку, в частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами за періоди з 1 по 31 грудня 2020 року, з 1 по 31 січня, з 1 по 28 лютого, з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2021 року за себе.
Отже, колегія суддів звертає увагу, що даними нормами законодавства надано право ФОП не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок у цей період.
Таким чином, нарахування відповідачем позивачу єдиного внеску 21 квітня 2020 року у розмірі 2 078,12 грн., що підтверджується відомостями інтегрованої картки платника податків, не відповідає вимогам закону.
Тому колегія суддів доходить висновку, що спірна вимога ГУ ДПС в Одеській області від 26 липня 2021 року №Ф-339/17-4 в частині нарахування єдиного внеску у розмірі 2 078,12 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.
Інша частина спірної вимоги ГУ ДПС в Одеській області від 26 липня 2021 року №Ф-339/17-4 про нарахування єдиного внеску відповідає вимогам Закону №2464-VI згідно з актуальними даними обліку відповідачем сплати єдиного внеску вказаним структурним підрозділом позивача згідно з відомостями інтегрованої картки.
Тому підстави для її скасування в іншій частині - відсутні.
Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 317 КАС України вважає необхідним, скасовуючи рішення суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з позовними вимогами майнового характеру на загальну суму 58 793,53 грн. позивач сплатив судовий збір у сумі 908 грн. та 1 362 грн.
Судом задоволено позовних вимог на суму 2 078,12 грн., що складає 3,54% суми позовних вимог.
Отже, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 80,36 грн.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст. 315, п.п.3, 4 ч.1 ст. 317, ст.ст. 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС в Одеській області №Ф-339/17-4 від 26 липня 2021 року в частині нарахування єдиного внеску у квітні 2020 року у розмірі 2 078,12 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з рахунку бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ44069166) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у загальному розмірі 80,36 грн. (вісімдесят гривень 36 коп.) за подачу адміністративного позову та апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 21 червня 2022 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.