П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 червня 2022 р. Категорія 106030000м.ОдесаСправа № 400/3128/21
Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.
час і місце ухвалення: письмове провадження,
м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Семенюка Г.В.
суддів: Домусчі С.Д. , Шляхтицького О.І.
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року по справі № 400/3128/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити певні дії, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) з вимогами визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у не нарахуванні та невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20.12.2019 року; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Сил України в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 року виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20.12.2019 року, враховуючи базовий місяць січнь 2008 року; зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача з 20.12.2019 року виходячи із його розміру на день звільнення з військової служби 20.12.2019 року по дату ухвалення судового рішення по справі, мотивуючи його тим, що відповідачем в порушення вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та п.2 Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078) за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 року не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення за час проходження військової служби, тому відповідач повинен виплатити індексацію грошового забезпечення з урахуванням базового місяця січень 2008 року.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо не нарахування та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20.12.2019 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Сил України в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 року виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20.12.2019 року, враховуючи базовий місяць січень 2008 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 20.12.2019 року по день фактичного розрахунку. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 908, 00 грн, згідно квитанції від 06.05.2021 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що проведення виплати індексації грошового забезпечення здійснюється в межах наявного фінансового ресурсу Збройних Сил України. Також, апелянт зазначив, що вимоги Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, не передбачають механізму виплати сум індексації грошового забезпечення за минулі періоди, а відповідно до листів Міністерства соціальної політики України, проведення індексації грошових доходів здійснюється в межах фінансових ресурсів усіх рівнів. Роз'ясненнями Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 року № 248/3/9/1/2 доведено до відповідача, що індексація грошового забезпечення не нараховується до окремого роз'яснення. Однак, таких роз'яснень на адресу відповідача не надходило. Також, відповідач послався на постанову КМУ від 09.12.2015р. № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати", якою встановлено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке:
Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України у період з 23.10.1989 по 20.12.2019 роки.
Згідно Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 20.12.2019 року № 396 позивач звільнений зі служби у запас та виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 20.02.2021 р. звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р.
За результатом розгляду вказаної заяви Військовою частиною НОМЕР_1 на адресу позивача надіслано лист від 10.03.2021 року № 1/1/147. Згідно зазначено листа Військова частина НОМЕР_1 повідомила адресата про те, що нарахування та виплата індексації за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. здійснюється в межах повноважень військової частини та перебуває в прямій залежності від фінансових ресурсів бюджету та не може виходити за її межі. Підстав для надання позивачу довідки про нараховану індексації за спірний період у військової частини не має.
Невиплата Військовою частиною НОМЕР_1 індексації грошового забезпечення за спірний період, слугувала підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що місяцем підвищення посадового окладу (базовим місяцем) позивача є січень 2008 року, тому відповідач повинен був здійснити розрахунок індексації у грудні 2015 з урахуванням базового місяця січень 2008 року. Та відповідач не надав доказів виплати індексації позивачу за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 суду, а тому суд вважає за можливе зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року. Також, суд погоджується з позивачем щодо наявності у нього права на отримання середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з військової служби.
П'ятий апеляційний адміністративний суд частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке:
Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-XII (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Абзацом 2 частини 4 статті 9 вказаного Закону встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.9 цього ж Закону до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно ч.1 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 року №1282-ХІІ (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (ст. 9 Закону).
Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 року № 2017-III (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст. 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок №1078 у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету; 6) індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються і т.д.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
В контексті наведеного суд зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці.
За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Як встановлено в ході розгляду справи, позивачу за період з 01.12.2015 року по лютий 2018 року не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення.
Відповідачем вказаний факт не заперечується.
За таких обставин, суд вважає, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року.
Таким чином, оскільки індексація грошового забезпечення позивачу не була проведена у встановлений Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" строк, що є порушенням прав позивача, суд вважає, що відповідач підлягає зобов'язанню нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року.
Висновки суду відповідають правовим позиціям Верховного Суду, які викладені, зокрема, у постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 825/874/17, від 19 червня 2019 року у справі № 825/1987/17, від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 23 жовтня 2019 року у справі № 825/1832/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, від 05 лютого 2020 року у справі № 825/565/17, від 16 вересня 2020 року № 815/2590/18.
Згідно п.п.1-1, 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року, у редакції за вказаний період, індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Суд зауважує, що посилання відповідача у відзиві на постанову КМУ № 1013 від 09.12.2015 як на підставу відмови у задоволенні позовної вимоги про визначення базового місяця січня 2008 року судом до уваги не приймається з огляду на нижчевикладене.
Так, 09.12.2015 КМУ прийнято постанову №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", якою п.5 Порядку №1078 викладено в новій редакції:
« 5. У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку».
Пунктом 6 постанови № 1013 встановлено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 грудня 2015 року.
Отже, починаючи з 01.12.2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, у тому числі військовослужбовець.
Пунктом 1 Постанови № 1013 внесено зміни до Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, що призвело до збільшення посадових окладів працівників, заробітна плата яких обчислюється за вказаною тарифною сіткою.
Відповідно до п.3 Постанови № 1013, міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів доручено вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.
Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р. відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.
Виходячи з системного аналізу п.1-3 Постанови № 1013, базовий місяць січень 2016 року застосовується для подальшої індексації заробітної плати за посадами, оклади (тарифні ставки) за якими підвищилися в грудні 2015 року у зв'язку з прийняттям Постанови №1013.
В свою чергу, Порядок № 1078 пов'язує обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації зі зміною окладів (тарифних ставок), тому базовий місяць індексації грошового забезпечення (заробітної плати) змінюється виключно у разі підвищення посадових окладів (тарифних ставок).
Станом на момент виникнення спірних правовідносин тарифні ставки (оклади) військовослужбовців були підвищені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 № 1294, яка набрала чинності 01.01.2008 року.
Відтак, місяцем підвищення посадового окладу (базовим місяцем) позивача є січень 2008 року, тому відповідач повинен був здійснити розрахунок індексації у грудні 2015 з урахуванням базового місяця січень 2008 року.
Відповідач доказів виплати індексації позивачу за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 суду не надав, а тому апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року.
Відносно позовних вимог щодо невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку індексації грошового забезпечення апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
За змістом частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Вказані висновки узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 620/1982/19.
За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності. Отже, лише після проведення фактичного розрахунку (виплати всіх сум, що належать звільненому працівникові) починається перебіг строку, визначеного частиною першої статті 233 КЗпП України.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 810/451/17 та від 12.08.2020 в адміністративній справі № 400/3151/19.
В даній справі повного розрахунку з позивачем на теперішній час не проведено, а тому позовні вимоги в частині здійснити нарахування та виплату з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.12.2019 року по день фактичного розрахунку не підлягають задоволенню як передчасно заявлені.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності, дій та зобов'язання вчинити дії належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного Рішення було неповно з'ясовано судом обставин, що мають значення для справи, а відтак, відповідно до ст.ст. 315, ст. 317 КАС України, - оскаржуване Рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 , - задовольнити частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року у по справі № 400/3128/21, - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 , - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо не нарахування та невиплаті ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20.12.2019 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Сил України в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 року виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20.12.2019 року, враховуючи базовий місяць січень 2008 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) судові витрати в розмірі 908, 00 грн, згідно квитанції від 06.05.21 року.
В решті позовних вимог, - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Семенюк Г.В.
Судді Шляхтицький О.І. Домусчі С.Д.