П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 червня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/3358/22
Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про скасування вимоги,
11 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просила визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-28426-51 від 19 лютого 2021 року.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона не є платником єдиного внеску в розумінні Закону № 2464, оскільки не займалась підприємницькою діяльністю та не отримувала від неї дохід.
Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно і в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відповідач, посилаючись на положення Закону №2464 та те, що у період 2018 -2021 роки у позивача в ІКП рахується заборгованість у розмірі 37 788, 74 грн вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-28426-51 від 19 лютого 2021 року є обґрунтованою та скасуванню не підлягає.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166, м.Одеса, вул. Семінарська,5) про сплату боргу (недоїмки) №Ф-28426-51 від 19 лютого 2021 року.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що з 01 січня 2017 року до ст. 7 Закону № 2464 внесено зміни, відповідно до яких, у разі відсутності у ФОП доходу від підприємницької діяльності, він все одно повинен сплачувати ЄСВ у мінімальному розмірі.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 15 травня 2003 року зареєстрована фізичною особою підприємцем.
28 січня 2022 року державним реєстратором в ЄДРПОУ внесений запис №20055601700000176201 про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 за заявою позивача.
19 лютого 2021 року ГУ ДПС в Одеській області складено вимогу про сплату боргу(недоїмки) №Ф-28426-51 від 19 лютого 2021 року відповідно до якої, станом на 11.06.2021р. заборгованість зі сплати єдиного внеску з технологічним кодом 71040000 ОСОБА_1 , як ФОП складає 37788,74 грн, а саме: станом на 2018 рік - 15 819,54 грн; станом на 2019 рік - 26 539,26 грн; станом на 2020 рік - 35 788,74 грн.; станом на 2021 рік -37788,74 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що статус ФОП є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 01 липня 2004 року ознак суб'єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд.
Судова колегія погоджується з таким висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV, який набрав чинності з 01.07.2004 року, відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу - підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі: 1) відповідних заяв про державну реєстрацію; 2) документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій; 3) відомостей, отриманих у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів.
Відповідно до ч.4 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
Згідно з ч.1 ст.11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі: 1) документів, що подаються заявником для державної реєстрації; 2) судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо: визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій; накладення/зняття арешту корпоративних прав; зобов'язання вчинення реєстраційних дій; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі; виділу юридичної особи; провадження у справах про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, прийнятих відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення юридичної особи; припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; відміни в порядку апеляційного/касаційного оскарження рішення суду, на підставі якого вчинено реєстраційну дію; 3) рішень, прийнятих за результатами оскарження в адміністративному порядку відповідно до статті 34 цього Закону.
Порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, включає: 1) заповнення форми заяви про державну реєстрацію - у разі подання документів особисто заявником (за бажанням заявника); 2) прийом документів за описом - у разі подання документів у паперовій формі; 3) виготовлення копій документів в електронній формі - у разі подання документів у паперовій формі; 4) внесення копій документів в електронній формі до Єдиного державного реєстру; 5) перевірку документів на наявність підстав для зупинення розгляду документів; 6) перевірку документів на наявність підстав для відмови в державній реєстрації; 7) прийняття рішення про проведення реєстраційної дії - для громадських формувань, символіки та засвідчення факту наявності всеукраїнського статусу громадського об'єднання; 8) проведення реєстраційної дії (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови в державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; 9) формування та оприлюднення на порталі електронних сервісів виписки, результатів надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації та установчих документів; 10) видача за бажанням заявника виписки з Єдиного державного реєстру у паперовій формі за результатами проведеної реєстраційної дії (у разі подання заяви про державну реєстрацію у паперовій формі). Виписка з Єдиного державного реєстру у паперовій формі надається з проставленням підпису та печатки державного реєстратора.
Як вже було зазначено вище, позивача у 2003 році було зареєстровано як фізичну особу-підприємця.
Реєстрація та перереєстрація суб'єктів підприємницької діяльності, зареєстрованих до 01.07.2004 року, проводилася в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України №740 від 24.05.1998 року.
Відповідно до п.2 постанови №740, державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться у виконавчому комітеті міської, районної у місті ради або в районній, районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації (далі - органи державної реєстрації) за місцезнаходженням або місцем проживання суб'єкта, якщо інше не передбачено законом.
Як зазначає позивач та встановлено судом першої інстанції, та не заперечується відповідачем, позивачем після 01.01.2004 року не подавались державному реєстратору документи для проведення державної реєстрації позивача як суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" № 2390-VI від 01 липня 2010 року щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання», визначено порядок включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004 року.
Пунктом 2 визначено, що процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Так, фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов'язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв. За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру, з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними (п.3, п.4).
Таким чином, строк для включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб-підприємців, державна реєстрація яких була проведена до 1 липня 2004 року, визначений пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2390-VI, закінчився 3 березня 2012 року. При цьому, цей строк включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб-підприємців, державна реєстрація яких проведена до 1 липня 2004 року, підлягав застосуванню виключно у випадках самостійного подання останніми реєстраційних карток державному реєстратору.
Натомість відомості про фізичних осіб-підприємців, які самостійно не звернулись із відповідною заявою у строк, установлений пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2390-VI, підлягали включенню до ЄДР на підставі інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій. Державні реєстратори, вносячи відомості про цих фізичних осіб-підприємців до ЄДР, зобов'язані були зробити відмітку про недійсність їхнього свідоцтва про державну реєстрацію.
25 квітня 2014 року набрав чинності Закон України від 25.03.2014 року №1155-VII "Про внесення змін до деяких законів України щодо включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до Єдиного державного реєстру" (далі - Закон №1155-VII).
Цим Законом пункт 2 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону №755-IV викладено в новій редакції, відповідно до якої усі діючі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, відомості про яких не включені до ЄДР, зобов'язані подати державному реєстратору відповідно до вимог статті 19 цього Закону реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР. Державний реєстратор після отримання від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов'язаний включити відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і видати їм виписку з ЄДР.
Законом №1155-VII також були виключені пункти 2-4 і 7-9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2390-VI.
Судова колегія погоджується з висновком сулу першої інстанції, що оскільки статус ФОП є формою реалізації особою конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації особою цього права в умовах нормативно-правового регулювання, чинного з 1 січня 2004 року, виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 1 липня 2004 року ознак суб'єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд.
Водночас, зміни у процедуру адміністрування системи державної реєстрації фізичних осіб-підприємців, запроваджені законами №2390-VI та №1155-VII, не спростовують наведених висновків щодо природи визначення статусу ФОП, а лише визначають регулювання діяльності уповноважених органів у відношенні до фізичних осіб, які мають намір продовжувати здійснювати підприємницьку діяльність, розпочату ними до 1 липня 2004 року, що підтверджується виконанням ними обов'язку подати реєстраційну картку або ж констатації відмови особи від набуття статусу ФОП шляхом неподання реєстраційної картки, що за змістом нормативних приписів мало наслідком відмову в заміні свідоцтва про державну реєстрацію на бланки нового зразка та внесення відмітки до ЄДР про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними. Таким чином, виключалася можливість законного здійснення підприємницької діяльності, а відтак отримання доходу від такої діяльності.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду, у постанові від 1 липня 2020 року у справі №260/81/19, Верховним Судом у постанові від 14 липня 2021 року у справі №1.380.2019.002699.
Відсутність офіційного підтвердження у ОСОБА_1 статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом №755-IV, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.
Отже, враховуючи те, що позивач не зареєстрована, як фізична особа-підприємець, в неї відсутній обов'язок щодо сплати єдиного внеску.
Судова колегія також наголошує, що доказів подання позивачем звітності, як ФОП, відповідачем не надано.
Доводи апеляційної скарги, що в інтегрованій картці платника податків значиться інформація щодо наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця, а тому навіть якщо позивач не надавав дані реєстратору в системі баз даних контролюючого органу ця інформація міститься, висновків суду не спростовують у зв'язку із недійсністю свідоцтва про реєстрацію ФОП ОСОБА_1 , як такого, що оформлене з використанням бланку старого зразку та оформлене до 01 липня 2004 року.
Вказані обставини підтверджують відсутність підстав для нарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як ФОП, а тому спірна вимога про сплату боргу №Ф-28426-51 від 19 лютого 2021 року є протиправною та вірно скасована судом першої інстанції.
Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.
Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 16 лютого 2022 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Оскільки ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2022 року апелянту відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення по справі, судовий збір у розмірі 1 488,60 грн підлягає стягненню з ГУ ДПС в Одеській області.
Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року - залишити без змін.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 488,60 грн (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім гривень шістдесят копійок).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко