П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 червня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/22136/21
Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Домусчі С.Д.
суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Одеської митниці (відокремленого підрозділу Держмитслужби, без статусу юридичної особи публічного права) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 січня 2022 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови, -
15.11.2021 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Одеської митниці Держмитслужби, правонаступником якої є Одеська митниця (відокремлений підрозділ Держмитслужби, без статусу юридичної особи публічного права), в якому просив суд:
- визнати противоправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2021/200086/2 від 07.09.2021 року;
- визнати противоправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2021/00627 від 07.09.2021 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що під час переміщення товару через митний кордон України брокерською компанією - декларантом ТОВ «ОТОМАН», яка діяла в інтересах позивача, до Одеської митниці була подана митна декларація з визначеною декларантом вартістю товару, однак відповідач 07.09.2021 року прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UА500500/2021/200086/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500500/2021/00627.
Позивач з даними рішеннями не згоден, вважає їх протиправними та такими, що порушують норми чинного законодавства, оскільки на витребування у декларанта додаткових документів на підтвердження митної вартості товару позивач надав необхідні документи; доводи митного органу щодо відсутності інформації про вартість упаковки товару не знаходять свого підтвердження, оскільки у документах про вартість товару визначено, що вказані витрати включені до вартості імпортованого товару, а тому окремого їх визначення для митного оформлення не передбачено; документація щодо проведення оплати за товар не впливає на визначення вартості. На думку позивача, таким протиправним рішенням передували протиправні висновки митного органу щодо відсутності інформації про вартість упаковки товару, щодо не надання, а в подальшому не визнання наданого документу, про передоплату товару, щодо не надання копії митної декларації країни відправлення товару.
Позивач вказував, що митним органом у підгрунтя оскаржуваного рішення покладено формальні причини відмови у прийнятті митної декларації, не проаналізовано надану документацію та не співставлено із вартістю фактично переміщеного товару, у зв'язку із чим Одеська митниця дійшла хибного висновку про необхідність коригування митної вартості товару у бік збільшення, що призвело до донарахування митних платежів, належних до сплати до бюджету та порушення прав позивача.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 січня 2022 року, ухваленим в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження, в повному обсязі задоволений адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія».
Визнане противоправним та скасоване рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2021/200086/2 від 07.09.2021 року.
Визнана противоправною та скасована картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2021/00627 від 07.09.2021 року.
Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» судові витрати за сплату судового збору у розмірі 4540,00 (чотири тисячі п'ятсот сорок гривень) грн. 00 коп. відповідно до згідно платіжного доручення №3527 від 09.11.2021 року, за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Одеська митниця (відокремлений підрозділ Держмитслужби, без статусу юридичної особи публічного права), яка з 01.07.2021 року у зоні своєї діяльності є правонаступником Одеської митниці Держмитслужби, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував того, що в документах, які були надані позивачем до митного органу разом з митними деклараціями, не містяться всі відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Апеляційний суд, заслухавши суддю - доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що 15.01.2021 року між FRESKBANAS.A.» (Еквадор). (надалі - «Продавець») та Позивачем був укладений Контракт №13/20 від 15.01.2021 року (надалі - «Контракт»), відповідно до якого Продавець продає позивачу товар.
07.09.2021 року ТОВ «ОТОМАН», діючи в інтересах ТОВ «Дунайська імпортна компанія» на підставі Договору № 11/06-20 від 11.06.2020 р., звернулось до Одеської митниці Держмитслужби у зв'язку із імпортуванням та ввезенням на територію України товару (МД № UA500500/2021/211393 від 07.09.2021 року), а саме - банан свіжий, країна виробництва - Еквадор.
Для митного оформлення були надані такі документи за переліком:
- зовнішньоекономічний договір (контракт) №13/20 від 15.01.2021 року;
- платіжне доручення №010921/1385201 від 01.09.2021 року;
- рахунок-фактура (інвойс) від 13.08.2021 року №5213142;
- висновок експерта №20-18/09-2021 від 07.09.2021 року;
- коносамент №912858614 від 01.09.2021 року;
- автотранспортні накладні №№6647, 8810, 8930 від 06.09.2021 року;
- фітосанітарний сертифікат №20210968105720040894Р від 08.08.2021 року;
- сертифікат про походження товару 16791880202100002035Р від 16.08.2021 року;
- загальна декларація прибуття №21UA141001297772Z3 від 03.09.2021 року;
- інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів інших держав №7490910 б/д;
- акти зважування №№72222, 72226, 72235, від 05.09.2021 року;
- калькуляція від 13.08.2021 року;
- прайс-лист від 13.08.2021 року;
- пакувальний лист від 13.08.2021 року.
07.09.2021 року ТОВ «ОТОМАН» було отримано від Одеської митниці Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2021/200086/2, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2021/00627.
Так, відповідно до Рішення про коригування митної вартості, митна вартість Товару була відкоригована апелянтом шляхом збільшення її розміру до USD 49252,00 у порівнянні із заявленою ТОВ «ОТОМАН» митною вартістю, а саме - USD 31320,00, при цьому замість першого методу визначення митної вартості був застосовано шостий метод - резервний, з використанням даних щодо митної вартості з бази ЄАІС та ПІК «Інспектор-2006».
В якості підстави такого збільшення апелянт у Рішенні про коригування митної вартості зазначив, що:
1) відповідно до п.2 ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) п.3.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 15.01.2021 року №13/20 оплата за товар здійснюється на умовах 100% передоплати. Проте документи, які підтверджують передоплату, декларантом не надавались;
3) п.п.4.8 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 15.01.2021 року №13/20 постачальник передає покупцю копії документів, серед інших документів, експортну декларацію. Зазначений документ до митного оформлення також не надавався.
До прийняття оскаржуваного Рішення про коригування митної вартості апелянтом було поставлено вимогу Декларанту надати протягом 10 календарних днів додаткові документи.
Декларант надіслав листом № 07/09-21 від 07.09.2021р. додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості: пакувальний лист №б/н від 13.08.2021р., прайс-лист №б/н від 13.08.2021 р., лист-калькуляцію №б/н від 13.08.2021 р., висновок експерта №20-18/09-2021 від 07.09.2021 р., платіжне доручення №010921/1385201 від 01.09.2021 року, специфікацію №40 від 13.08.2021 року, а також надав пояснення щодо безпідставності витребування документів.
Апелянт в оскаржуваному Рішенні про коригування митної вартості товарів, стосовно отриманих додатково документів зазначив таке:
- до митного оформлення було надано платіжне доручення від 01.09.2021 р. №010921/1385201 та рахунок-фактура (інвойс) від 13.08.2021 р. № 5213142. п. 3.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 15.01.2021 р. № 13/20 передбачено, що оплата за товар здійснюється на умовах 100% передоплати. Тобто, надане платіжне доручення не є підтвердженням 100% передоплати за товар по даній поставці, що є порушенням умов зовнішньоекономічного договору (контракту) від 15.01.2021 р. № 13/20;
- наданий прайс-лист не є адресований необмеженому колу заінтересованих покупців та орієнтований безпосередньо на дану поставку, тому він не може розглядатися як документ для підтвердження заявленої митної вартості;
- у висновку експерта щодо ціни на товар від 25.08.2021 р. №20-77/08-2021 зазначено, що інформація зазначена у висновку взята з незалежних джерел, але експерт не проводив спеціальної перевірки її достовірності. Повідомляємо, що висновки спеціалізованих експертних організацій носять виключно інформаційний характер і не можуть бути визначальними при здійснені контролю за правильністю визначення митної вартості товарів.
Як результат, апелянтом було прийнято Картку відмови, відповідно до якої причини відмови у митному оформленні полягали у такому: «Відмовлено в митному оформленні відповідно до статті 256 Закону України від 13.03.2012 №4495-VI «МИТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ» Відповідно до статті 55 Митного кодексу України прийнято рішення про коригування митної вартості № UА500500/2021/200086/2 від 07.09.2021р.».
Також були роз'ясненні вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зокрема подання нової МД з урахуванням вимог Рішення про коригування митної вартості ИА5 00500/2021/200086/2 від 07.09.2021,
Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, саме за резервним методом, та за відсутності доказів того, що Митницею було вжито заходів до консультації з декларантом з метою визначення митної вартості із послідовним застосуванням інших методів.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно зі ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Частинами 1-2 ст. 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 ст.53 МК України встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
В силу вимог ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 54 МК України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний органо визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 ст. 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Частиною 1 ст. 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
При цьому, ч. 1 ст. 57 МК України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
В силу вимог ч.ч. 2-3 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (ч. 4 ст. 57 МК України).
Таким чином, до виключних повноважень митного органу належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.
Апеляційний суд зазначає, що в Рішенні про коригування митної вартості митний орган зазначив, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Щодо доводів апелянта про те, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, апеляційний суд, як і суд першої інстанції, зазначає таке.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до розділу А.9 умов CFR Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, Продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки).
Відповідно до п. 7.2 Контракту на поставку від 15.01.2021 р. №13/20 року обов'язок упаковки і маркування Товару покладений на Постачальника. Витрати з пакування та маркування товару покладаються на Постачальника. Ці витрати закладаються самостійно Постачальником у вартість товару і додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають.
Таким чином, відповідно до умов зазначеного контракту пакування покладається на постачальника товару - FRESKBANAS.A.» (Еквадор), та при постачанні товару витрати з пакування закладалися Постачальником самостійно до вартості Товару і додатковому відшкодуванню з боку Позивача не підлягали.
Згідно з зовнішньоекономічного договору ціна імпортованого Позивачем товару вже включає в себе вартість упаковки та маркування, Позивач жодних витрат на пакування не поніс, а тому за правилами ч.10 ст. 58 МК України ці складові не підлягають додаванню Позивачем з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення Позивачем митної вартості.
Зазначені обставини підтверджені виписаною Постачальником і наданою апелянту калькуляцією від 13.08.2021 року, в якій чітко вказано, що вартість упаковки включена до ціни товару і складає USD 0,25 на одиницю товару.
Також, у п. 4.2 Контракту на поставку від 15.01.2021 р. № 13/20 прямо передбачено, що за умови поставки CFR на Постачальника покладається зобов'язання по оплаті витрат, які пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.
Аналогічні положення щодо поставки на умовах CFR містяться і в правилах Інкотермс 2010, до яких фактично був прив'язаний контракт.
В частині надання доказів проведення передплати апеляційний суд, як і суд першої інстанції зазначає, що до митного оформлення надано платіжне доручення від 01.09.2021 року №010921/1385201. При цьому апеляційний суд погоджується із зауваженнями апелянта про те. що позивачем відступлено від умов контракту щодо передплати за товар, однак, як правильно зазначив суд першої інстанції, це є лише особливостями господарських відносин між сторонами Контракту і такі обставини не впливають на порядок та числові значення при оцінці вартості переміщуваного товару.
За аналогічного обґрунтування суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необґрунтованості доводів митного органу в частині ненадання експортної декларації позивачем, адже сукупність іншої документації дає всі підстави визначити вартість товару та перевірити правильність її визначення декларантом. Вказані висновки суду першої інстанції е спростовані доводами апеляційної скарги.
Посилання апелянта як в рішенні про коригування митної вартості товару так і в апеляційній скарзі на відомості з баз даних ЄАІС Держмитслужби України, апеляційний суд, як і суд першої інстанції, не вважає доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару за ціною договору.
Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДФС (Держмитслужби) України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості перевірити наявну у ній інформацію.
Стосовно цього питання, Верховний Суд сформував правову позицію, зазначивши, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню» (постанови від 21.02.2018 у справі №820/17417/14, від 04.09.2018 у справі №818/1186/17).
У зв'язку із цим апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів - необґрунтованим.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, а саме за резервним методом. Відсутні докази того, що Митницею було вжито заходів до консультації з декларантом з метою визначення митної вартості із послідовним застосуванням інших методів.
Згідно з положеннями статті 318 Митного кодексу України, митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.
Верховним Судом неодноразово висловлювалась правова позиція щодо застосування відповідних норм права, зокрема, у постановах від 02.07.2019 року по справі №160/8573/18, від 18.07.2019 року по справі №821/829/18, від 29.07.2019 року по справі №815/5354/16.
Стосовно інших посилань апеляційної скарги апеляційний суд зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Крім того, апеляційним судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 19, Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-77, 242, 257, 293, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби (відокремленого підрозділу Держмитслужби, без статусу юридичної особи публічного права) - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 січня 2022 року у справі №420/22136/21 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 21.06.2022 року.
Головуючий суддя Домусчі С.Д.
Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.