П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 червня 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/7271/21
Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М. Дата і місце ухвалення: 19.10.2021р., м. Миколаїв
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А.І.
- Ступакової І.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
У вересні 2021 року Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення в дохід держави податкового боргу в сумі 61 466,21 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що за відповідачем рахується заборгованість зі сплати самостійно визначеної ним в податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця №9298548803 від 09.08.2018р. суми податкового зобов'язання 13 265,33 грн. та податкового зобов'язання, нарахованого ФОП ОСОБА_1 податковим повідомленням-рішенням №00007831302 від 01.02.2018р. в сумі 48 200,88 грн. Головним управлінням ДПС у Миколаївській області на адресу ФОП ОСОБА_1 надсилалася податкова вимога форми «Ф» №13336-17 від 24.11.2017р. Однак, заборгованість відповідачем в добровільному порядку сплачена не була, у зв'язку з чим у податкового органу виникли підстави для стягнення суми боргу в судовому порядку.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року позов задоволено.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в дохід держави податковий борг в сумі 61 466,21 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з'ясування судом обставин справи та не правильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення від 19.10.2021р. з ухваленням по справі нового судового рішення - про відмову в задоволені позову Головного управління ДПС у Миколаївській області.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції належним чином не встановлено дату, починаючи з якої грошові зобов'язання, стягнення яких є предметом даного спору, набули статус узгоджених. Визначена податковим повідомленням-рішенням №00007831302 від 01.02.2018р. сума штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного податку частково погашена ФОП ОСОБА_1 згідно платіжних доручень №734 від 29.03.2018р. на суму 6000,00 грн. та №729 від 19.02.2018р. на суму 43 000,00 грн.
Також, апелянт посилається на те, що заборгованість, з позовом про стягнення якої ГУ ДПС у Миколаївській області звернулося до суду, в розумінні п.п.101.2.3 п.101.2 ст.101 ПК України є безнадійним податковим боргом та підлягає списанню.
Апелянт стверджує, що в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції помилково зазначено, що податковий борг, серед іншого, виник у ФОП ОСОБА_1 на підставі податкового повідомлення-рішення №168707-5109-1411 від 22.11.2019р. про донарахування грошового зобов'язання в сумі 17 538,63 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення по відношенню до ФОП ОСОБА_1 не виносилося та в матеріалах справи таке рішення контролюючого органу відсутнє.
Відповідно до ст. ст. 10, 12-2, 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», враховуючи рішення Ради суддів України від 24.02.2022р. №09, наказом голови П'ятого апеляційного адміністративного суду №9-до/с від 28.02.2022р., з метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів та працівників суду у П'ятому апеляційному адміністративному суді в умовах воєнного стану, встановлено особливий режим роботи. У зв'язку з цим, розгляд справи вирішено проводити у порядку письмового провадження, про що сповіщено сторін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Згідно п.п.20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Контролюючі органи здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно не нарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів (п.19-1.1.24 ст. 19 ПК України).
Положеннями п.54.1 ст.54 ПК України передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
У відповідності з п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно п.57.3 ст.57 Кодексу у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Згідно п.п. «е» п.176.1 ст.176 ПКУ платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Таким чином, з вказаних норм слідує, що у платника податків наявний обов'язок щодо сплати лише узгодженої суми податкових зобов'язань.
Отже, ПК України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо стягнення податкового боргу платника. Обов'язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про її стягнення має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку.
При зверненні з даним позовом до суду Головне управління ДПС у Миколаївській області посилалося на те, що за відповідачем рахується заборгованість зі сплати:
- 13 265,33 грн. - сума несплаченого податкового зобов'язання, самостійно визначеного ФОП ОСОБА_1 в податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця №9298548803 від 09.08.2018р.;
- 48 200,88 грн. - сума грошового зобов'язання, нарахованого податковим повідомленням-рішенням №00007831302 від 01.02.2018р.
На адресу ФОП ОСОБА_1 контролюючим органом направлялася податкова вимога форми «Ф» №13336-17 від 24.11.2017р. на суму 16 450,91 грн. Оскільки зазначену суму боргу відповідачем сплачено не було, тому, на підставі п.59.5 ст.59 ПК України, Головним управлінням ДПС у Миколаївській області відповідачу не надсилалася податкова вимога на збільшену суму заборгованості.
Задовольняючи позов Головного управління ДПС у Миколаївській області про стягнення з ФОП ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 61 466,21 грн. суд першої інстанції виходив з того, що узгоджена сума податкового зобов'язання відповідача набула статусу податкового боргу, її розмір підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та, враховуючи надіслання позивачем на адресу відповідача податкової вимоги, наявні підстави для стягнення заявленої контролюючим органом заборгованості.
В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 не заперечує виникнення у нього обов'язку зі сплати податкового зобов'язання, самостійно визначеного ним в податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця №9298548803 від 09.08.2018р., та грошового зобов'язання, нарахованого податковим повідомленням-рішенням №00007831302 від 01.02.2018р., як і не заперечує висновків суду про набуття зазначених сум грошових зобов'язань статусу узгоджених.
Вимоги апеляційної скарги апелянт, передусім, обґрунтовує тим, що такий борг набув статусу безнадійного, оскільки податковим органом не було ініційовано його стягнення в межах строку, встановленого ст.102 ПК України.
Надаючи правову оцінку таким доводам апелянта колегія суддів виходить наступного.
Підпунктом 20.1.29 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством.
Списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг (п.101.1 ст.101 ПК України).
Згідно вимог п.101.2 ст.101 ПК України під терміном «безнадійний» розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу.
Пунктом 102.1 ст. 102 ПК України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним (п.102.4 ст.102 ПК України).
Контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п.101.5 ст. 101 ПК України).
З вказаних норм у їх сукупності слідує, що за кожним податком і збором у платника податку виникає безумовний обов'язок сплатити суму такого податку чи збору у порядку і строки, визначені законом. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. У разі виникнення у платника податку податкового боргу платник зобов'язаний його сплатити, а у разі не сплати - податковий обов'язок не є виконаним.
У такому разі контролюючий орган вживає заходів з метою погашення платником податку податкового боргу, до яких належать стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває у податковій заставі (п. 95.1 ст. 95 ПК України).
При цьому, стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Податковий борг платника податків, стосовно якого минув цей строк давності, не може бути ініційований контролюючим органом до стягнення, оскільки безумовно вважається безнадійним.
У разі коли контролюючий орган ініціював до стягнення податковий борг до закінчення цього строку давності, цей податковий борг не підпадає під визначення «безнадійного», тому у разі його стягнення за рішенням суду, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання, строк його стягнення може встановлюватися тільки до повного погашення заборгованості або до визнання його безнадійним тільки у випадках, передбачених п. п. 101.2.1, 101.2.2, 101.2.4, 101.2.5 ст. 101 ПК України.
У постанові від 25.02.2020р. у справі №1340/5767/18 Верховний Суд сформулював такий правовий висновок: положеннями пунктів 95.1-95.3 статті 95 і пункту 102.4 статті 102 КАС України встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, а також строку - 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом, проте норми пункту 102.4 статті 102 ПК України не є такими, що обмежують суд у праві ухвалювати судове рішення про стягнення податкового боргу після закінчення 1095-денного строку, з вимогою про стягнення якого контролюючий орган звернувся вчасно.
За позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.04.2021р. у справі №812/1541/16, стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Податковий борг платника податків, стосовно якого минув цей строк давності, не може бути ініційований контролюючим органом до стягнення, оскільки безумовно вважається безнадійним.
Таким чином, для вирішення даного спору встановленню підлягає:
- дата набуття податковими зобов'язаннями ФОП ОСОБА_1 статусу узгодженого податкового боргу;
- ініціювання ГУ ДПС у Миколаївській області в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу стягнення податкового боргу шляхом звернення з позовом до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення №00007831302, яким ФОП ОСОБА_1 визначено до сплати суму податкового зобов'язання у розмірі 48200,88 грн., прийнято 01.02.2018р.
Апелянт стверджує, а контролюючим органом протилежного не доведено, що копію вказаного податкового повідомлення-рішення ним отримано 05.02.2018р. У зв'язку з не оскарженням вказаного рішення контролюючого органу ні в адміністративному, а ні в судовому порядку, а також невиконанням обов'язку щодо сплати грошового зобов'язання протягом строку, встановленого п.57.3 ст.57 ПК України, починаючи з 15.02.2018р. Головне управління ДПС у Миколаївській області протягом 1095 днів мало право звернутися до суду з вимогою про стягнення податкового боргу, тобто до 15.02.2021р. Водночас з даним позовом податковий орган звернувся до суду 01.09.2021р.
Що ж до сплати відповідачем самостійно визначених грошових зобов'язань в податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця №9298548803, то такий обов'язок у платника податків виникає протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.
Відповідно до п.296.3 ст.296 ПК України платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.
Тобто, відповідна декларація подається протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.
Абзацом 5 частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.
З вказаних норм слідує, що граничним строком для подання податкової декларації платника єдиного податку третьої групи за 2017 рік є 09.02.2018р. (саме вказаною датою відповідачем подано декларацію №9298548803) та визначену в ній суму грошового зобов'язання такий платник має сплатити протягом 10 календарних днів, тобто до 19.02.2018р. включно. Саме з вказаної дати розпочинає свій відлік встановлений статтею 102 ПК України строк давності 1095 днів для звернення до суду щодо стягнення податкового боргу.
В наданому до суду першої інстанції розрахунку податкової заборгованості строком сплати податкового зобов'язання, визначеного відповідачу податковим повідомленням-рішенням №00007831302 від 01.02.2018р., а також строком сплати податкового зобов'язання, самостійно визначеного відповідачем у податковій декларації №9298548803 від 09.08.2018р., Головне управління ДПС у Миколаївській області зазначило 20.12.2018р.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2021р. витребувано у Головного управління ДПС у Миколаївській області докази стосовно дати набуття податковими зобов'язаннями статусу податкового боргу та запропоновано позивачу надати пояснення щодо зазначення в розрахунку податкової заборгованості по податковій декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця №9298548803 від 09.08.2018р. та ППР №00007831302 від 01.02.2018р. строком сплати 20.12.2018р.
Однак, позивачем вимоги ухвали від 07.12.2021р. у відповідній частині не виконано, будь-яких доказів та пояснень суду апеляційної інстанції не надано. Зазначене дає підстави колегії суддів для висновку про необґрунтованість посилань позивача, що датою набуття податковими зобов'язаннями ФОП ОСОБА_1 статусу узгодженого податкового боргу (строк сплати) є 20.12.2018р.
Більше того, в наданому Головним управлінням ДПС у Миколаївській області витягу з інтегрованої картки платника ФОП ОСОБА_1 зазначено, що строк сплати грошового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням №00007831302 від 01.02.2018р., настав 13.03.2018р.
З вказаного витягу, також, вбачається, що податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця №9298548803 подано відповідачем 09.02.2018р., а не 09.08.2018р., як про це зазначає ГУ ДПС у Миколаївській області при зверненні з даним позовом до суду.
Головним управлінням ДПС у Миколаївській області зазначено, що у відповідності до вимог абзацу 10 пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу, тому строки на стягнення податкового боргу не закінчилися.
Колегія суддів вважає необґрунтованими такі посилання Головного управління ДПС у Миколаївській області виходячи з наступного.
13 травня 2020 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №591-IX, яким зміст одного з абзаців пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України викладено у наступній редакції: «На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу». Вказаний Закон набув чинності з 29 травня 2020 року.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з урахуванням змін, внесених наступними постановами) на усій території України з 12.03.2020р. установлено карантин, який в подальшому неодноразово продовжувався. Встановлені карантинні обмеження діють і на даний час.
Також, 02.04.2020р. набрав чинності Закон України від 30.03.2020р. №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID19)» (далі Закон №540-ІХ), яким розділ VI «Прикінцеві положення» КАС України доповнено пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Разом з тим, пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020р. №731-IX встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-IX від 30.03.2020р., закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Закон №731-IX удосконалив раніше прийняті норми щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину для того, щоб, з однієї сторони, запобігти випадкам зловживання процесуальними правами недобросовісними учасниками справи та, відповідно, затягування розгляду справи під приводом діючого карантину, а з іншої - через процедуру поновлення судом процесуального строку забезпечити гарантування прав учасників справи, якщо їх реалізація ускладнена у зв'язку з карантинними обмеженнями. При цьому, можливість поновлення процесуального строку законодавцем віднесено на розсуд суду, залежно від обставин конкретної справи.
Вказаний Закон набрав чинності 17.07.2020р., тому перебіг процесуальних строків, що були продовжені на час дії карантину, закінчився 06.08.2020р., тобто 06.08.2020р. останній день, коли особа могла скористатись правовою підставою для продовження строку для подання позову до адміністративного суду з пропущенням строку в зв'язку з запровадження Урядом України карантинних заходів.
У зв'язку із встановленням з 12.03.2020р. на території України карантину, законодавець передбачив можливість продовженням процесуальних строків лише до 06.08.2020р. З вказаної дати (з 06.08.2020р.) поновлення пропущеного строку звернення до суду є правом, а не обов'язком суду, якщо суд визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Колегія суддів вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин положення Закону №731-IX, враховуючи, що строк, визначений статтею 102 ПК України, є іншим (спеціальним) строком, можливість застосування якого передбачено частиною 3 статті 122 КАС України. Тобто, застосування визначеного ст.102 ПК України строку випливає з положень ст.122 КАС України, встановлені якою процесуальні строки були продовжені на час дії карантину, але не довше ніж 06.08.2020р.
На підставі викладеного та враховуючи, що Головне управління ДПС у Миколаївській області не наводить обґрунтування ускладнення звернення до суду з даним позовом у встановлені законодавством строки саме у зв'язку з обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином, колегія суддів доходить висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу, визначений статтею 102 ПК України.
При вирішенні спору суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини.
Частиною 1 статті 319 КАС України передбачено, що рішення суду першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Оскільки судом першої інстанції при вирішенні спору не повно з'ясовано обставини справи та порушено норми процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року підлягає скасуванню, а позов ГУ ДПС у Миколаївській області слід залишити без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст.240 КАС України.
Керуючись ст.ст. 240, 308, 311, 317, 319, 321, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року скасувати.
Позов Головного управління ДПС у Миколаївській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу залишити без розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 21червня 2022 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А.І. Бітов
Суддя: І.Г. Ступакова