20 червня 2022 року м. Дніпросправа № 280/1789/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,
секретар судового засідання Тарханова А.Є.
за участі позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.12.2021 р. (суддя Лазаренко М.С., повне судове рішення складено 29.12.2021 р.) в справі № 280/1789/21 за позовом ОСОБА_1 до ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області (далі - ліквідаційна комісія) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання провести повторне розслідування за фактом нещасного випадку, який стався з ним 26.06.2014 р., та скласти акти відповідно до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах та підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 р. № 1346.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22.12.2021 р. в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Вважає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що комісія з розслідування нещасних випадків при складанні актів форми Н-5* та № 1 форми НТ* не врахувала факти, за якими стався нещасний випадок із позивачем, та безпідставно відмовила у проведенні повторного розслідування. Висновок комісії, що тілесні ушкодження отримані позивачем в період проходження служби, але не пов'язані з виконанням службових обов'язків, є неправильним.
В судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник відповідача до судового засідання не зявився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, у зв'язку з чим суд визнав за можливе здійснити апеляційний перегляд справи за відсутності представника відповідача.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що з 16.07.2009 по 24.11.2014 ОСОБА_1 перебував на посаді начальника Первомайського міського відділення УМВС України в Луганській області та виконував свої функціональні обов'язки за місцем розташування вказаного відділення у м. Первомайську Луганської області.
26.06.2014 біля 10:00 год. під час виконання своїх функціональних обов'язків приблизно в 150 м. від будівлі Первомайського МВ разом із працівником міліції ОСОБА_2 із застосування фізичної сили був захоплений представником незаконних збройних формувань ОСОБА_3 та іншими особами, вивезений до приміщення Первомайського ОМВК, а потім до приміщення УСБУ в Луганській області у м. Луганську, де від позивача як начальника Первомайського МВ УМВС в Луганській області вимагали передання будівлі Первомайського МВ УМВС під контроль незаконних збройних формувань (НЗФ) та передання зброї, яка знаходить в збройній кімнаті.
26.06.2014 після 12 години та 27.06.2014 в приміщенні СБУ у м. Луганську ОСОБА_3 нанесено позивачу біля 15-20 ударів кулаками рук в область голови, обличчя, тулуба та нижньої частини живота.
27.06.2014 на підставі заяви позивача внесені до ЄРДР за №12014130290000791 відомості за фактом захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника, розпочато досудове розслідування
Наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області №326 від 17.02.2016 призначено службове розслідування за інформацією щодо незаконного позбавлення волі поліцейських ГУНП в Луганській області полковника поліції ОСОБА_1 та лейтенанта поліції ОСОБА_2 у 2014 року.
У березні 2016 зроблений висновок про результати службового розслідування не за фактом захоплення представника правоохоронного органу в якості заручника, а за інформацією щодо незаконного позбавлення волі окремих працівників міліції ГУМВС України в Луганській області, згідно з висновком «встановити факт фізичного впливу, заподіяння тілесних пошкоджень та матеріальних збитків ОСОБА_1 на тепер не надається можливим», проведена судова медична експертиза без урахування усіх наданих медичних документів, та 24.04.2020 на звернення позивача наданий акт №2 форми НТ* про нещасний випадок невиробничого характеру та акт форми Н-5* від 24.04.2020, згідно з яким комісія зробила висновок про те, що на підставі ч. 2 п. 3.11 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 №1346, вважати, що нещасний випадок із начальником Первомайського MB ГУМВС України у Луганської області полковником міліції ОСОБА_1 трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків.
Позивач звернувся до голови ліквідаційної комісії ГУМВСУ у Луганській області про проведення розслідування нещасного випадку, що стався з ним 26.06.2014 під час перебування на посаді начальника Первомайського MB ГУМВС України у Луганській області.
Актом №2 про нещасний випадок невиробничого характеру, складеним 24.04.2020 року, встановлено вважати, що нещасний випадок трапився з позивачем в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків.
30.11.2020 позивач звернувся до голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Луганській області із заявою про проведення повторного службового розслідування за фактом захоплення в якості заручника 26.06.2014 о 10 год. начальника Первомайського МВ УМВС України в Луганської області полковника міліції ОСОБА_1 при виконанні ним своїх службових обов'язків із застосуванням до нього тілесних пошкоджень, оформлення результатів відповідно до вимог п.п. 3.9, 3.10 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27 грудня 2002 року №1346, із складанням акту розслідування нещасного випадку (в тому числі травмування) за формою Н-5* та акту про нещасний випадок (в тому числі травмування) виробничого характеру за формою Н-1* із зазначенням в них, що нещасний випадок стався в період проходження служби і пов'язаний з виконанням службових обов'язків.
28.12.2020 за результатами розгляду звернення відповідач повідомив, що до завершення кримінального провадження підстави для проведення повторного розслдіування нещасного випадку, що стався з позивачем 26.06.2014 року, відсутні.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості висновків акту №2 від 24.04.2020 р. щодо розслідування нещасного випадку, проведення розслідування з дотриманням вимог та в порядку, визначеному чинним законодавством, та, відповідно, з правомірності відмови у проведенні повторного розслідування за фактом нещасного випадку.
Суд визнає приведений висновок необґрунтованим, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 16.07.2009 р. по 24.11.2014 р. обіймав посаду начальника Первомайського міського відділу УМВС України в Луганській області.
26.06.2014 р. приблизно о 10 годині ОСОБА_1 та співробітника Первомайського МВ ОСОБА_2 біля приміщення Первомайського МВ затримано групою осіб, одягнутих у камуфляжну форму та озброєних автоматами.
При затриманні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нанесені побої, спричинені телесні ушкодження, на них вдягнуто кайданки.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вивезено до м. Луганська, де вони утримувались в приміщенні (подвалі) будівлі управління СБУ в Луганській області протягом двох днів. Протягом цього періоду вони піддавались побиттю та психологічному впливу.
Позивача та ОСОБА_2 звільнено 27.06.2014 р., після чого ОСОБА_1 звернувся за медичною допомогою, а також ініціював питання відкриття кримінального провадження.
До ЄРДР 27.06.2014 р. за № 12014130290000791 внесено відомості за фактом захоплення представника влади або правоохоронного органу як заручника, розпочато досудове розслідування.
За ініціативою позивача та ОСОБА_2 Головним управлінням Національної поліції в Луганській області проведено службове розслідування щодо незаконного позбавлення волі окремих працівників міліції ГУМВС України в Луганській області, висновком якого від 15.03.2016 р., затвердженим начальником ГУНП 17.03.2016 р., визнано, що здійснити необхідні заходи, спрямовані на встановлення обставин незаконного позбавлення волі колишніх працівників міліції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 26.06.2014 р. під час проходження ними служби в Первомайському МВ ГУМВС України в Луганській області, заподіяння відносно них заходів фізичного впливу, заподіяння їм тілесних ушкоджень, а також матеріальних збитків ОСОБА_1 , на тепер не надається можливим.
Проведення досудового розслідування у кримінальному провадженню № 12014130290000791 від 27.06.2014 р. призупинено на підставі статті 280 КПК України у зв'язку з оголошенням у розшук підозрюваного ОСОБА_4 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 349 КК України, за фактом захоплення представників правоохоронного органу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як заручників.
ОСОБА_1 17.03.2020 р. звернувся до ліквідаційної комісії ГУМВС України в Луганській області із заявою про проведення розслідування нещасного випадку, що стався в період з 26 по 28 червня 2014 року, під час перебування на посаді начальника Первомайського MB ГУМВС України у Луганській області.
Актом №2 про нещасний випадок невиробничого характеру форми НТ*, затвердженим 24.04.2020 р. головою ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області, зроблено висновок: «вважати, що нещасний випадок із начальником Первомайського МВ ГУМВС України в Луганській області полковником міліції ОСОБА_1 трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків».
В акті зазначено, що комісія з розслідування нещасного випадку вивчила всі надані матеріали та з'ясувала, що «згідно з виписним епікризом № 112 ОСОБА_1 проходив лікування на денному стаціонарі 2-ї міської лікарні м. Стаханова з 16.07.2014 р. по 27.07.2014 р. з діагнозом: закрита ЧМТ, остаточні явища забиття м'яких тканин голови, інші супутні захворювання, а з довідки № 48 про тимчасову непрацездатність від 14.07.2014 р., виданої Первомайською багатопрофільною міською лікарнею одразу після лікування та повернення ОСОБА_1 з полону, він перебував на лікарняному з 01.07.2014 р. по 14.07.2014 р. з діагнозом: хронічний персистуючий гепатит, активний період тяжкого ступеню. ЖКХ, хронічний калькулезний холецистит. Лигатурний абсцес в області післяопераційного рубця. Гіпертонична хвороба ІІ ступеню, помірна форма, тобто загальне захворювання.
При цьому, інформація про заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, в тому числі в період з 26 по 28.06.2014, та можливе застосування відносно нього заходів фізичного впливу представниками незаконних збройних формувань, у вищевказаних медичних документах відсутня.
На підставі постанови заступника начальника СУ ГУНП в Луганській області від 11.04.2016 за матеріалами кримінального провадження № 12014130290000781 від 27.06.2014 було проведено судово-медичну експертизу ОСОБА_1 . Згідно з висновком експерта № 40 Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи: згідно зі свідченнями лікаря ОСОБА_5 встановлені ушкодження у вигляді синців та саден голови і тулуба, а так саме враховуючи дані медичної документації (посткоммоціоний синдром внаслідок легкої ЧМТ (анамнестично червень 2014) з помірно вираженим астено-вегетативним синдромом) вважати, що у ОСОБА_1 у липні 2014 року мала місце легка форма ЧМТ у вигляді струсу головного мозку, яка за звичайним своїм перебігом оцінюється як легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. Тобто ЗЧМТ підтверджується липнем 2014 року, як вказано в епікризі № 112.
Таким чином, на підставі вивчених матеріалів комісія приймає рішення - тілесні ушкодження у вигляді закрита ЧМТ, остаточні явища забиття м'яких тканин, підлягають кваліфікації згідно з вимогами ч. 2 п. 3.11 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346, як такі, що трапились в період проходження служби і не пов'язані з виконанням службових обов'язків.».
ОСОБА_1 30.11.2020 р. звернувся до ліквідаційної комісії із заявою про проведення повторного розслідування подій, які сталися 26 червня 2014 року під час його захоплення в заручники та навмисного заподіяння йому тілесних ушкоджень, оформлення результатів відповідно до п. п. 3.9, 3.10 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27 грудня 2002 року №1346, із складанням акту розслідування нещасного випадку (в тому числі травмування) за формою Н-5* та акту про нещасний випадок (в тому числі травмування) виробничого характеру за формою Н-1* із зазначенням в них, що нещасний випадок стався в період проходження служби і пов'язаний з виконанням службових обов'язків.
Ліквідаційною комісією листом від 28.12.2020 р. повідомлено позивача, що за інформацією слідчого управління ГУНП в Луганській області по кримінальному провадженню № 12014130290000791 від 27.06.2014 р. проведення досудового розслідування призупинено на підставі статті 280 КПК України у зв'язку з оголошенням у розшук підозрюваного ОСОБА_4 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 349 КК України, за фактом захоплення представників правоохоронного органу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як заручників. До завершення кримінального провадження підстави для проведення розслідування нещасного випадку відсутні.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Статтею 1 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 р. № 2694-ХІІ (далі - Закон № 2694-ХІІ) визначено поняття охорони праці як системи правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
Приписами статті 14 Закону № 2694-ХІІ передбачено, що працівник зобов'язаний: дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Відповідності до статті 22 Закону № 2694-ХІІ роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.
У розумінні положень статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.
Наказом від 27 грудня 2002 року №1346, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 січня 2003 року №83/7404, затверджений Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України (далі - Порядок №1346).
Цей Порядок розроблено з метою врегулювання питань, пов'язаних із розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України.
За змістом пункту 2.1 Порядку №1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі.
Пунктом 2.2 Порядку №1346 визначено, що за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.
Відповідно до пункту 3.8 Порядку №1346 комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов'язана протягом трьох діб після утворення комісії:
обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці;
з'ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;
визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов'язків (не пов'язаний з виконанням службових обов'язків);
скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п'яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію.
За змістом пункту 3.9 Порядку №1346 комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків», якщо він трапився в період проходження служби під час:
припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод;
охорони і забезпечення громадського порядку; несення постової чи патрульної служби; виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили;
забезпечення безпеки дорожнього руху; участі в ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій;
виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов'язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні;
перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - робота) з моменту прибуття потерпілого в підрозділ до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього розпорядку підрозділу, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або, за дорученням керівника, у неробочий час;
підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь праці, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення;
проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підрозділу, або іншому транспортному засобі відповідно до укладеного договору;
проведення навчання, тренувань, обов'язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах;
використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за письмовим дорученням керівника підрозділу;
провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий;
прямування працівника до об'єкта (між об'єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами;
прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням про відрядження.
Пунктом 3.10 Порядку №1346 визначено, що комісія з розслідування також визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків», якщо він стався в період проходження служби внаслідок:
безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов'язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо);
спроби самогубства працівника під впливом психофізіологічних, небезпечних та шкідливих факторів, пов'язаних з виконанням службових обов'язків;
травмування внаслідок нестатутних відносин (у разі відсутності вини потерпілого);
раптового погіршення стану здоров'я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків у разі відсутності умов, зазначених у третьому, четвертому та шостому абзацах пункту 3.11 цього розділу, що визнається пов'язаним з виконанням службових обов'язків за умови, що погіршення стану здоров'я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров'я. Медичний висновок щодо зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров'я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит керівника підрозділу чи голови комісії з розслідування;
в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.
За змістом пункту 3.11 Порядку №1346 комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків», якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався:
за обставин, які не підпадають під дію пунктів 3.9, 3.10 цього розділу і не пов'язані з виконанням службових обов'язків;
унаслідок дій, учинених у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, а також унаслідок дії алкоголю, наркотичних або інших отруйних речовин (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано
застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком;
під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду;
у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього розділу, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів досудового розслідування;
унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.
Відтак, за встановленою Порядком №1346 процедурою розслідування і документування нещасного випадку, що стався із працівником поліції (міліції) у період проходження служби, комісія повинна об'єктивно та повно встановити всі обставини у їх сукупності.
Судом встановлено, що за фактом захоплення у заручники та отримання тілесних ушкоджень під час знаходження у заручниках позивач звернувся до медичної установи, повідомив керівництво та ініціював питання відкриття кримінального провадження.
Ці обставини підтверджуються об'єктивно як медичними документами, так й проведеною в межах кримінального провадження судово-медичною експертизою, висновком якої установлено, що позивачем отримано ушкодження у вигляді синців та саден голови і тулуба, а враховуючи дані медичної документації (посткоммоціоний синдром внаслідок легкої ЧМТ (анамнестично червень 2014) з помірно вираженим антено-вегетативним синдромом), вважається, що у ОСОБА_1 у липні 2014 року мала місце легка форма ЧМТ у вигляді струсу головного мозку, яка за звичайним своїм перебігом оцінюється як легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
Висновок про підтвердження ЗЧМТ липнем 2014 року, а не кінцем червня 2014 року мав бути оцінений комісією в сукупності із поясненнями ОСОБА_2 та інших осіб, які підтвердили отримання тілесних ушкоджень під час перебування у заручниках.
Крім того, при формулюванні висновку про те, що тілесні ушкодження у вигляді «закрита ЧМТ, остаточні явища забиття м'яких тканин» підлягають кваліфікації згідно з вимогами ч. 2 п. 3.11 Порядку № 1364 як такі, що трапились в період проходження служби і не пов'язані з виконанням службових обов'язків, комісією не надана жодна оцінка поясненням ОСОБА_2 та інших осіб, які підтвердили отримання позивачем тілесних ушкоджень саме в той час, коли він був у заручниках, куди потратив під час виконання службових обов'язків. При цьому питання отримання позивачем тілесних ушкоджень під час виконання службових обов'язків повинно оцінюватись комісією у сукупності з іншими обставинами заподіяння позивачу тілесних ушкоджень, однак цього зроблено не було.
Також суд вважає за необхідне зауважити наступне.
Як вказано вище, пунктом 3.11 Порядку №1346 приведено вичерпний перелік підстав, за якими комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків», а саме якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався:
за обставин, які не підпадають під дію пунктів 3.9, 3.10 цього розділу і не пов'язані з виконанням службових обов'язків;
унаслідок дій, учинених у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, а також унаслідок дії алкоголю, наркотичних або інших отруйних речовин (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано
застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком;
під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду;
у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього розділу, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів досудового розслідування;
унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.
При цьому пунктом 3.10 Порядку №1346 визначено, що комісія з розслідування також визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків», якщо він стався в період проходження служби внаслідок, зокрема, безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов'язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо).
Тобто, за вимогами Порядку № 1346 визнається як нещасний випадок, що трапився при виконанні службових обов'язків, нещасний випадок, якщо він стався в період проходження служби внаслідок захвату заручником працівника.
Відтак, оскільки нещасний випадок, що стався з позивачем, підпадає під дію пункту 3.10 Порядку № 1346, підстави, за якими комісія дійшла висновку, що «нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків», а саме якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався за обставин, які не підпадають під дію пунктів 3.9, 3.10 цього розділу і не пов'язані з виконанням службових обов'язків, суперечать вимогам Порядку № 1346.
Враховуючи приведені обставини, суд визнає неправильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість висновків акту №2 від 24.04.2020 р. щодо розслідування нещасного випадку, а також про дотримання відповідачем вимог Порядку № 1346 при проведенні розслідування та, відповідно, про правомірність відмови у проведенні повторного розслідування за фактом нещасного випадку.
За змістом пункту 3.29 Порядку № 1346 контроль за своєчасним і об'єктивним розслідуванням нещасних випадків (у тому числі поранень), їх документальним оформленням та обліком, виконанням заходів щодо усунення їх причин здійснюють служби державного нагляду за охороною праці системи МВС України відповідно до їх компетенції та повноважень.
Ці служби мають право вимагати від керівника складання актів розслідування нещасних випадків Н-5* та актів Н-1* (НТ*), їх скасування та перегляд, якщо встановлено, що допущено порушення вимог цього Порядку чи інших нормативно-правових актів про охорону праці, або висновок комісії з розслідування нещасного випадку не відповідає обставинам події.
Тобто цією нормою передбачена можливість скасування та перегляду актів розслідування нещасних випадків (зокрема, актів Н-5* та актів Н-1* (НТ*)) у разі, якщо висновок комісії з розслідування нещасного випадку не відповідає обставинам події.
Беручи до уваги встановлення судом неповноти проведення розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем, не надання у висновку оцінки всім обставинам подій та поясненям допитаних осіб, а також те, що підстави, за якими комісія дійшла висновку, що «нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків», а саме якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався за обставин, які не підпадають під дію пунктів 3.9, 3.10 цього розділу і не пов'язані з виконанням службових обов'язків, суперечать вимогам Порядку № 1346, суд доходить висновку про те, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність у питанні розгляду заяви позивача про проведення повторного розслідування нещасного випадку, тому зобов'язує відповідача провести повторне розслідування за фактом нещасного випадку, який стався з позивачем 26.06.2014 р., та скласти акти відповідно до вимог Порядку № 1346.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.12.2021 р. в справі № 280/1789/21 задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.12.2021 р. в справі № 280/1789/21 за позовом ОСОБА_1 до ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії скасувати.
Ухвалити в справі № 280/1789/21 нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області у питанні розгляду заяви ОСОБА_1 про проведення повторного розслідування нещасного випадку.
Зобов'язати ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області провести повторне розслідування за фактом нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 26.06.2014 р., за результатами якого скласти акт розслідування нещасного випадку відповідно до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах та підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 р. № 1346.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 20.06.2022 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 21.06.2022 р.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.В. Білак
суддя Н.А. Олефіренко