20 червня 2022 року м. Дніпросправа № 160/15239/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Державної установи «Центр пробації» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2021 р. (суддя Юхно І.В.) в справі № 160/15239/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації», ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Дніпропетровській області, Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи «Центр пробації» (далі - Центр пробації) про визнання протиправною бездіяльності щодо не зазначення в наказі № 228/К від 15.10.2020 р. інформації про невикористану частину чергової відпустки у кількості 246 діб, зобов'язання внести зміни до наказу № 228/К від 15.10.2020 р. та зазначити інформацію про невикористану частину чергової відпустки у кількості 246 діб.
Позивачем 11.06.2021 р. у підготовчому судовому засіданні подано суду першої інстанції заяву про уточнення позовних вимог, яка прийнята судом першої інстанції. Позивачем у цій заяві позовні вимоги викладено в наступній редакції: визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації», яка полягає у не зазначенні у наказі №228/К від 15.10.2020 року інформації про невикористану ОСОБА_1 частину відпустки; зобов'язання Державну установу «Центр пробації» внести зміни до наказу №228/К від 15.10.2020 року та зазначити інформацію про невикористану ОСОБА_1 частину чергової відпустки з урахуванням встановлених судом обставин, а саме у кількості 311 діб.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного від 05.03.2021 р. залучено як співвідповідачів ліквідаційну комісію Головного управління МВС України у Дніпропетровській області та Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2021 р. позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Державної установи «Центр пробації» від 15.10.2020 року №228/К в частині, а саме: «Відрахувати з грошового забезпечення надмірно нараховану частину чергової відпустки за 2020 рік за 11 (одинадцять) календарних днів»; зобов'язано Державну установу «Центр пробації» внести зміни до наказу №228/К від 15.10.2020 року, а саме: зазначити інформацію про невикористану ОСОБА_1 частину чергової відпустки у кількості 250 діб, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач Центр пробації просить скасувати рішення з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильного застосування норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апелянт зазначає, що на позивача під час проходження служби поширювалась дія Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29.07.1991 р., яке не містить приписів щодо перенесення невикористаної частини відпустки на наступні роки, тому вважає необґрунтованими твердження позивача щодо невикористання чергових відпусток з 1995 по 2020 роки, адже чергові відпустки вона мала використати у відповідному календарному році.
До того ж використання чи невикористання позивачем з 1995 по 2002 та з 2008 по 2010 роки чергових відпусток не підтверджується доказами, які судом першої інстанції витребувані, але які не надані Департаментом режиму та службової діяльності МВС.
Також вважає необґрунтованим зобов'язання апелянта внести зміни до наказу в частині виплати грошової компенсації за невикористані 250 діб чергової відпустки, адже саме грошовий атестат, який дає право на отримання грошового забезпечення у разі переміщення осіб в системі Державної кримінально-виконавчої служби України, має містити відомості про використання/невикористання відпусток, які зараховуються за новим місцем служби.
Грошовий атестат № 151, наданий ОСОБА_1 до Центру пробації з попереднього місця служби (ГУ МВСУ в Дніпропетровській області та Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції), на містив жодних відомостей щодо відпусток, графи з інформацією про відпустки не були заповнені.
Центр пробації не є правонаступником Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, а є новоутвореною установою, тому наказ є правомірним.
Стосовно скасування наказу № 228/К в частині відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за 2020 рік за 11 календарних днів зазначає, що у 2020 році позивачем використано 45 діб відпустки (наказ від 22.06.2020 р. № 250/В), позивача звільнено з 22.10.2020 р., тобто позивач на день звільнення мала право на 34 доби відпустки.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ з 1995 року, в квітні 2011 р. відряджена у розпорядження Державної пенітенціарної служби.
Наказом Центру пробації від 15.10.2020 р. № 228/к позивач звільнена за служби з 22.10.2020 р.
Наказом ГУМВС України в Дніпропетровській області від 14.04.2011 №61 о/с «По особовому складу» відряджено у розпорядження до Державної пенітенціарної служби України капітана міліції ОСОБА_1 , слідчого відділення розслідування загальнокримінальних злочинів слідчого відділу Красногвардійського районного відділу Дніпропетровського міського управління, з 14.04.2011 року. Підстава: наказ МВС України від 14.04.2011 №449 о/с.
Пунктом 4.3 наказу Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 28.12.2016 №53 о/с «Про призначення персоналу» призначено ОСОБА_1 на посаду старшого інспектора до Чечелівського районного сектору Центрального міжрайонного відділу м. Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з 01.01.2017 в порядку переведення з кримінально-виконавчої інспекції управління Державної пенітенціарної служби у Дніпропетровській області. Підстава: рапорт ОСОБА_1 .
Листом від 14.06.2018 №687/10/Ян-18 на ім'я начальника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції у зв'язку з комплектуванням штатних посад уповноважених органів з питань пробації Центру пробації Державна установа «Центр пробації» просила звільнити з 30.06.2018 з обійманих посад і направити для подальшого проходження до Центру пробації, з урахуванням статті 65 Закону України «Про Національну поліцію», зокрема, майора внутрішньої служби ОСОБА_1 , старшого інспектора Чечелівського районного сектору Центрального міжрайонного відділу з питань пробації м. Дніпра.
Пунктом 1.101. наказу Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 21.06.2018 №189/ОС-18 відповідно до статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України майора внутрішньої служби ОСОБА_1 з 30.06.2018 року з посади старшого інспектора Чечелівського районного сектору Центрального міжрайонного відділу м. Дніпра - уповноваженого органу з питань пробації, за її ініціативою, та направити для подальшого проходження служби до державної установи «Центр пробації». Підстава: рапорт ОСОБА_1 , лист державної установи «Центр пробації» від 14.06.2018 №687/10/Ян-18.
Наказом Державної установи «Центр пробації» від 26.06.2018 №61-К «Про особовий склад» по філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області по Чечелівському районному відділу призначено майора внутрішньої служби ОСОБА_1 на посаду старшого інспектора відділу 01 липня 2018 р., яка направлена для подальшого проходження служби з Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції. Підстава: рапорт ОСОБА_1 , наказ Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 21.06.2018 №189/ОС-18.
Наказом Державної установи «Центр пробації» від 15.10.2020 №228/К відповідно до п. 5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінальну виконавчу службу України» та п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено (за власним бажанням) майора внутрішньої служби ОСОБА_1 , старшого інспектора Самарського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області, 22 жовтня 2020 року.
У вказаному наказі, зокрема, зазначено: «відрахувати з грошового забезпечення надмірно нараховану частину чергової відпустки за 2020 рік за 11 (одинадцять) календарних днів».
Також судом першої інстанції встановлено, що під час проходження служби ОСОБА_1 надавались наступні відпустки:
- відпустка по вагітності та пологам з 01.03.2001 по 10.05.2001 (наказ Дніпропетровського міського управління УМВС в Дніпропетровській області (далі - ДМУ УМВС) від 02.07.2001 №42 л/с);
- відпустка по вагітності та пологам з 10.05.2001 по 19.07.2001 (наказ ДМУ УМВС від 06.08.2001 №49 л/с);
- відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею віку 3-х років з 19.07.2001 по 30.04.2004 (наказ ДМУ УМВС від 02.10.2001 №64 л/с);
- приступила до виконання службових обов'язків з 15.05.2002 (наказ ДМУ УМВС від 21.05.2002 №33 л/с);
- відпустка по вагітності та пологам з 07.08.2002 по 16.10.2002 (наказ ДМУ УМВС від 04.10.2002 №66 л/с);
- відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею віку 3-х років з 01.01.2003 по 15.10.2005 (наказ ДМУ УМВС від 28.01.2003 №5 л/с);
- відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею віку 4-х років з 22.03.2006 (наказ ДМУ УМВС від 04.04.2006 №18 о/с);
- відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею віку 4-х років 11 місяців з 24.03.2007 по 24.09.2007 (наказ ДМУ УМВС від 23.05.2007 №19 о/с);
- відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею віку 4-х років 6 місяців з 22.09.2006 по 23.03.2007 (наказ ДМУ УМВС від 27.09.2006 №115 о/с);
- відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею віку 5-ти років з 24.03.2007 по 24.09.2007 (наказ ДМУ УМВС від 11.06.2007 №21 о/с);
- відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею віку 5-ти років 6-ти місяців з 25.09.2007 по 25.03.2008 (наказ ДМУ УМВС від 17.10.2007 №41 о/с);
- відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею віку 6-ти років з 26.03.2008 по 26.09.2008 (наказ ДМУ УМВС від 29.03.2008 №11 о/с);
- відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею віку 5-ти років 11-ти місяців з 29.09.2008 (наказ ДМУ УМВС від 10.10.2008 №39 о/с);
- чергова відпустка за 2011 рік терміном 40 діб з 07.09.2011 по 16.10.2011 (наказ Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області від 14.09.2011 №97 о/с);
- чергова відпустка за 2012 рік терміном 40 діб, з 30.08.2012 по 08.10.2002 (наказ Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області від 11.09.2012 №87 о/с);
- чергова відпустка за 2013 рік терміном 34 доби (частина чергової відпустки складає 30 діб + 04 доби святкові), з 08.04.2013 по 11.05.2013 (наказ Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області від 15.04.2013 №37 о/с; відповідно до наказу невикористана частина чергової відпустки за 2013 рік складає 10 діб);
- наказом Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області від 20.05.2013 №54 о/с у зв'язку з службовою необхідністю позивача відкликано з чергової відпустки за 2013 рік з 08.05.2013 року. Відповідно до наказу невикористана частина чергової відпустки за 2013 рік складає 13 діб;
- наказом Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області від 30.05.2013 №60 о/с скасовано пункт наказу Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області від 20.05.2013 №54 о/с в частині відкликання позивача з чергової відпустки за 2013 рік. Відповідно до наказу невикористана частина чергової відпустки за 2013 рік складає 10 діб;
- чергова відпустка за 2014 рік терміном 40 діб з 26.08.2014 по 04.10.2014 (наказ Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області від 19.08.2014 №111 о/с);
- чергова відпустка за 2015 рік терміном 46 діб (з них 1 доба святкова) з 07.09.2015 по 22.10.2015 (наказ Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області від 03.09.2015 №103 о/с);
- щорічна чергова відпустка за 2016 рік терміном 46 діб (з них 1 доба святкова) з 12.09.2016 по 27.10.2016 (наказ Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області від 01.09.2016 №225 о/с);
- щорічна чергова оплачувана відпустка за 2017 рік терміном 46 діб (з них 1 доба святкова) з 14.08.2017 по 28.09.2017 (наказ Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 20.07.2017 №30 о/с - вп);
- частина чергової відпустки за 2018 рік тривалістю 31 доба у період з 01.10.2018 по 01.11.2018 (наказ Державної установи «Центр пробації» від 28.09.2018 №31/в);
- чергова відпустка за 2019 рік тривалістю 45 діб у період з 19.08.2019 по 03.10.2019 (наказ Державної установи «Центр пробації» від 31.07.2019 №251/в);
- чергова відпустка за 2020 рік тривалістю 45 діб у період з 29.07.2020 по 10.09.2020 (наказ Державної установи «Центр пробації» від 22.06.2020 №250/В).
Судом першої інстанції вказано, що доказів на підтвердження надання ОСОБА_2 щорічних чергових відпусток у період з 10.08.1995 по 14.04.2011 до суду надано не було. При цьому, у супровідному листі від 02.09.2021 вих.№10912/11-2021, яким направлено до суду першої інстанції копії наказів ДМУ УМВС в Дніпропетровській області від 06.08.2001 №49 о/с, від 02.07.2001 №42 о/с, від 02.10.2001 №64 о/с, від 21.05.2002 №33 о/с, від 04.10.2002 №66 о/с, від 28.01.2003 №5 о/с, від 11.06.2007 №21 о/с, від 17.10.2007 №41 о/с, від 29.03.2008 №11 о/с, від 10.10.2008 №39 о/с, Департамент з питань режиму та службової діяльності МВС України повідомив, що інших відомостей стосовно надання відпусток ОСОБА_2 не виявлено.
Згідно з довідками Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 17.11.2020 №7/1-279 та від 05.04.2021 №4.1-56 ОСОБА_1 чергові відпустки у 2011, 2012, 2014, 2015, 2016, 2017 роках використала в повному обсязі. Невикористана частина чергової відпустки за 2013 рік складає 10 діб. Чергова відпустка за 2018 рік в період з 01.01.2018 по 30.06.2018 не використовувалась.
ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області позивачу виданий грошовий атестат №23, у якому, зокрема графа «відпустка використана за ___ рік» не заповнена.
Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції ОСОБА_1 видано грошовий атестат №151 від 06.07.2018, у якому графи «На день звільнення з посади: використано ___ діб відпустки за поточний рік, не використано ___ діб за попередні роки» не заповнені.
Врахувавши, що за нормами діючого законодавства за невикористані дні відпусток особам рядового або начальницького складу, які звільняються зі служби, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства, а трудова книжка та послужний список та матеріали архівної особової справи позивача не містять інформації про звільнення позивача до 22.10.2020 зі служби, суд першої інстанції дійшов висновку, що загальна тривалість невикористаної позивачем частини щорічної відпустки за період проходження служби з 1995 року по 2020 року, яка не врахована при звільненні, складає 261 день, а позивач має право на відображення в наказі про звільнення зі служби невикористаних днів відпусток.
Суд першої інстанції вважав, що в цьому випадку відсутня протиправна бездіяльність Державної установи «Центр пробації» щодо не зазначення у наказі №228/К від 15.10.2020 такої інформації про невикористану ОСОБА_1 частину чергової відпустки, оскільки до цього відповідача не було передано інформацію про невикористані дні такої відпуски.
Поряд з цим, суд першої інстанції, застосувавши приписи частини другої статті 9 КАС України, вважав, що для повного та всебічного відновлення порушених прав позивача слід вийти за межі позовних вимог, тому визнав протиправним та скасував наказ Державної установи «Центр пробації» від 15.10.2020 року №228/К в частині положення про відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частину чергової відпустки за 2020 рік за 11 (одинадцять) календарних днів, оскільки Центром пробації не враховано невикористані дні відпусток у загальній кількості 261 день.
Також суд першої інстанції вказав, що оскільки право позивача на зазначення в наказі про звільнення невикористаних днів відпусток порушено, то належним способом захисту порушеного права є зобов'язання Державної установи «Центр пробації» внести зміни до наказу №228/К від 15.10.2020 року, а саме: зазначити інформацію про невикористану позивачем частину чергової відпустки у кількості 250 (261 - 11) діб.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає приведені висновки обгрунтованими, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ з 1995 року, в квітні 2011 р. відряджена у розпорядження Державної пенітенціарної служби.
Наказом Центру пробації від 15.10.2020 р. № 228/К відповідно до пункту 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінальну виконавчу службу України» та пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено (за власним бажанням) майора внутрішньої служби ОСОБА_1 , старшого інспектора Самарського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області, зі служби з 22 жовтня 2020 року.
Наказ містить положення про відрахування з грошового забезпечення ОСОБА_1 надмірно нарахованої частини чергової відпустки за 2020 рік за 11 календарних днів.
Також судом встановлено, що ОСОБА_1 під час проходження служби використано відпустки:
- відпустка по вагітності та пологам з 01.03.2001 р. по 10.05.2001 р. (наказ Дніпропетровського міського управління УМВС в Дніпропетровській області (далі - ДМУ) від 02.07.2001 р. №42л/с);
- відпустка по вагітності та пологам з 10.05.2001 р. по 19.07.2001 р. (наказ ДМУ від 06.08.2001 р. №49л/с);
- відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею віку 3-х років з 19.07.2001 р. по 30.04.2004 р. (наказ ДМУ від 02.10.2001 р. №64л/с);
- приступила до виконання службових обов'язків з 15.05.2002 р. (наказ ДМУ від 21.05.2002 р. №33л/с);
- відпустка по вагітності та пологам з 07.08.2002 р. по 16.10.2002 р. (наказ ДМУ від 04.10.2002 р. №66л/с);
- відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею віку 3-х років з 01.01.2003 р. по 15.10.2005 р. (наказ ДМУ від 28.01.2003 р. №5л/с);
- відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею віку 4-х років з 22.03.2006 р. (наказ ДМУ від 04.04.2006 р. №18о/с);
- відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею віку 4-х років 11 місяців з 24.03.2007 р. по 24.09.2007 р. (наказ ДМУ від 23.05.2007 р. №19о/с);
- відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею віку 4-х років 6 місяців з 22.09.2006 р. по 23.03.2007 р. (наказ ДМУ від 27.09.2006 р. №115о/с);
- відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею віку 5-ти років з 24.03.2007 р. по 24.09.2007 р. (наказ ДМУ від 11.06.2007 р. №21о/с);
- відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею віку 5-ти років 6-ти місяців з 25.09.2007 р. по 25.03.2008 р. (наказ ДМУ від 17.10.2007 р. №41о/с);
- відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею віку 6-ти років з 26.03.2008 р. по 26.09.2008 р. (наказ ДМУ від 29.03.2008 р. №11о/с);
- відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею віку 5-ти років 11-ти місяців з 29.09.2008 р. (наказ ДМУ УМВС в Д/о від 10.10.2008 р. №39о/с);
- чергова відпустка за 2011 рік терміном 40 діб з 07.09.2011 р. по 16.10.2011 р. (наказ Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області від 14.09.2011 р. №97о/с);
- чергова відпустка за 2012 рік терміном 40 діб з 30.08.2012 р. по 08.10.2012 р. (наказ Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області від 11.09.2012 р. №87о/с);
- чергова відпустка за 2013 рік терміном 34 доби (частина чергової відпустки складає 30 діб + 04 доби святкові) з 08.04.2013 р. по 11.05.2013 р. (наказ Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області від 15.04.2013 р. №37о/с; відповідно до наказу невикористана частина чергової відпустки за 2013 рік складає 10 діб);
- наказом Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області від 20.05.2013 р. №54о/с у зв'язку з службовою необхідністю позивача відкликано з чергової відпустки за 2013 рік з 08.05.2013 року; відповідно до наказу невикористана частина чергової відпустки за 2013 рік складає 13 діб;
- наказом Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області від 30.05.2013 р. №60о/с скасовано пункт наказу Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області від 20.05.2013 р. №54о/с в частині відкликання позивача з чергової відпустки за 2013 рік; відповідно до наказу невикористана частина чергової відпустки за 2013 рік складає 10 діб;
- чергова відпустка за 2014 рік терміном 40 діб з 26.08.2014 р. по 04.10.2014 р. (наказ Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області від 19.08.2014 р. №111о/с);
- чергова відпустка за 2015 рік терміном 46 діб (з них 1 доба святкова) з 07.09.2015 р. по 22.10.2015 р. (наказ Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області від 03.09.2015 р. №103о/с);
- щорічна чергова відпустка за 2016 рік терміном 46 діб (з них 1 доба святкова) з 12.09.2016 р. по 27.10.2016 р. (наказ Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області від 01.09.2016 р. №225о/с);
- щорічна чергова оплачувана відпустка за 2017 рік терміном 46 діб (з них 1 доба святкова) з 14.08.2017 р. по 28.09.2017 р. (наказ Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 20.07.2017 р. №30о/с - вп);
- частина чергової відпустки за 2018 рік тривалістю 31 доба у період з 01.10.2018 р. по 01.11.2018 р. (наказ Державної установи «Центр пробації» від 28.09.2018 р. №31/в);
- чергова відпустка за 2019 рік тривалістю 45 діб у період з 19.08.2019 р. по 03.10.2019 р. (наказ Державної установи «Центр пробації» від 31.07.2019 р. №251/в);
- чергова відпустка за 2020 рік тривалістю 45 діб у період з 29.07.2020 р. по 10.09.2020 р. (наказ Державної установи «Центр пробації» від 22.06.2020 р. №250/В).
Довідками Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 17.11.2020 р. №7/1-279 та від 05.04.2021 р. №4.1-56 підтверджено, що ОСОБА_1 чергові відпустки у 2011, 2012, 2014, 2015, 2016, 2017 роках використала в повному обсязі; невикористана частина чергової відпустки за 2013 рік складає 10 діб; чергова відпустка за 2018 рік в період з 01.01.2018 р. по 30.06.2018 р. не використовувалась.
ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 видано грошовий атестат №23, у якому графа «відпустка використана за ___ рік» не заповнена.
Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції ОСОБА_1 видано грошовий атестат №151 від 06.07.2018 р., у якому графи «На день звільнення з посади: використано ___ діб відпустки за поточний рік, не використано ___ діб за попередні роки» не заповнені.
Спірним в цій справі є питання правильності відображення у наказі про звільнення № 228/К Центру пробації кількості діб невикористаної відпустки за весь період служби як в органах внутрішніх справ, так й органах з питань виконання покарань.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
На час проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ правовідносини щодо проходження такої служби визначав Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990 р. № 565-ХІІ (далі - Закон № 656-ХІІ), відповідно до частини шостої статті 7 якого в редакції, чинній на час проходження служби позивачем в міліції, права і обов'язки, організація роботи та структура підрозділів міліції визначаються положеннями, які затверджуються Міністром внутрішніх справ України відповідно до цього Закону.
До 07.11.2015 р. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначався Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. № 114 (далі - Положення №114).
Пунктом 49 Положення №114 передбачено, що особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються відпустки: а) чергові; б) короткострокові; в) через хворобу; г) канікулярні; д) у зв'язку із закінченням навчальних закладів системи Міністерства внутрішніх справ; є) додаткові та соціальні (по вагітності, родах і догляду за дитиною), творчі, у зв'язку з навчанням.
За приписами пункту 51 Положення №114 тривалість відпустки осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від вислуги років (у календарному обчисленні), обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсій працівникам органів внутрішніх справ, і передбачається тим, які мають вислугу: менше 10 років 30 діб щорічно; від 10 до 15 років 35 діб щорічно; від 15 до 20 років 40 діб щорічно; від 20 років і більше 45 діб щорічно. За рішенням Міністра внутрішніх справ у виняткових випадках можуть надаватися чергові відпустки тривалістю 45 діб особам рядового і начальницького складу, які потребують подовженого відпочинку у зв'язку з особливо складними умовами служби.
Згідно з пунктом 56 Положення №114 особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення. Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.
Відповідно до пп. «к» п. 62 Положення №114 звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації.
Пунктом 46 Положення №114 передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, переміщені по службі, підлягають відрядженню до нового місця служби після передачі справ, але не пізніше місячного строку з дня одержання органом внутрішніх справ наказу або письмового повідомлення про переміщення по службі, крім випадків, коли дана особа перебуває в черговій відпустці або на лікуванні.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про пробацію» від 05.02.2015 р. № 160-VIII (далі - Закон № 160-VIII) права, обов'язки, відповідальність, правовий та соціальний захист персоналу органу пробації визначаються Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та цим Законом.
Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначені Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 р. №2713-IV (далі - Закон №2713-IV).
Соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України визначений положеннями статті 23 Закон №2713-IV, відповідно до частини першої якої держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.
За змістом частини п'ятої статті 23 Закону №2713-IV на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських.
За приписами пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 р. № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням.
Статтею 92 Закону № 580-VIII встановлено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Відповідно до частини другої статті 93 Закону № 580-VIII тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.
Механізм виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України визначений Порядком виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 р. № 925/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.03.2018 р. за № 377/31829 (далі - Порядок №925/5).
Пунктом 2 глави 22 Порядку №925/5, крім іншого, визначено, що за невикористані дні відпусток особам рядового або начальницького складу, які звільняються зі служби, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористані дні відпусток проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого особа рядового чи начальницького складу має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби з врахуванням пункту 22 розділу I цього Порядку. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру місячного грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток вказується в наказі про звільнення.
Таким чином, у разі невикористання особою, яка проходить службу, зокрема, в системі кримінально-виконавчої служби, відпустки, така особа має право на отримання компенсації за невикористані дні відпусток, при цьому саме в наказі про звільнення зазначається кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач в період служби в органах внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби України з урахуванням вислуги років мала право на щорічну чергову відпустку такої тривалості: у 1995 році - 10 діб, у 1996-2000 роках - 30 діб щорічно, у 2001 році - 5 діб (оскільки з 01.03.2001 р. по 31.12.2001 р. перебувала у відпустках по вагітності та пологам та по догляду за дитиною до досягнення нею віку 3-х років), у 2002 році - 7 діб (оскільки з 01.01.2002 р. по 15.05.2002 р. та з 07.08.2002 р. по 31.12.2002 р. перебувала у відпустках по вагітності та пологам та по догляду за дитиною до досягнення нею віку 3-х років), у 2003-2007 роках - 0 діб (оскільки перебувала у відпустках по догляду за дитиною до досягнення нею 5-ти років і 6-ти місяців), у 2008 році - 9 діб (01.01.2008 р. по 26.09.2008 п. перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 6-ти років), у 2009-2010 роках - 35 діб щорічно, у 2011-2014 роках - 40 діб щорічно, у 2015-2019 роках - 45 діб щорічно, у 2020 році - 34 доби, оскільки звільнена 15.10.2020 р.
Враховуючи сукупність доказів, які містяться в матеріалах справи, зокрема, наданих відповідачами на вимогу суду першої інстанції, суд визнає правильним висновок суду першої інстанції про документальне підтвердження використання позивачем щорічних основних відпусток в повному обсязі у 2011, 2012, 2014, 2015, 2016, 2017, 2019, 2020 роках, а також про не підтвердження у зв'язку із відсутністю доказів надання ОСОБА_1 щорічних відпусток у 1995-2002, 2008-2010 роках, з яких у 2000 році (за твердженням позивача) невикористана частина щорічної відпустки склала 16 діб, а в 2008 році - 9 діб (з урахуванням перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 6-ти років у 2008 році позивач набула право на щорічну відпустку саме тривалістю 9 діб, а не 11).
Також не спростованими є висновки суду першої інстанції, що невикористана позивачем частина щорічної відпустки у 2013 році складає 10 діб, у 2018 році - 14 діб.
Відповідно, оскільки Центром пробації не враховано, що позивач на день звільнення мала невикористані дні відпусток у загальній кількості 261 день, суд погоджує висновок суду першої інстанції, що загальна тривалість невикористаної позивачем частини щорічної відпустки за період проходження служби з 1995 по 2020 роки, яка не врахована при звільненні, складає 261 днів, та визнає правильним обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права - визнання протиправним та скасування наказу Державної установи «Центр пробації» від 15.10.2020 р. №228/К в частині положень про відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за 2020 рік за 11 календарних днів, а також зобов'язання Державну установу «Центр пробації» внести зміни до наказу №228/К від 15.10.2020 р. в частині зазначення інформації про невикористану позивачем частину чергової відпустки у кількості 250 (261 - 11) діб.
Доводи апелянта стосовно того, що Положення № 114 не містить приписів щодо перенесення невикористаної частини відпустки на наступні роки, тому позивач мала використати чергові відпустки у відповідному календарному році, є цілком незмістовними, адже вище зазначено, що використання позивачем відпусток протягом періоду з 1995 по 2002 та з 2008 по 2010 роки не підтверджено жодними доказами.
При цьому суд звертає увагу, що судом першої інстанції вжито усі можливі та необхідні заходи щодо витребування доказів.
Саме до обов'язку відповідачів - суб'єктів владних повноважень в силу частини другої статті 77 КАС України належить доведення правомірності рішень, дій чи бездіяльності.
Відповідно, суд першої інстанції правомірно вирішив справу на підставі тих доказів, які надані відповідачами.
Посилання апелянта про необґрунтованість зобов'язання апелянта внести зміни до наказу в частині виплати грошової компенсації за невикористані 250 діб чергової відпустки через відсутність в грошових атестатах відомостей про використання/невикористання відпусток, які зараховуються за новим місцем служби, також суд не може визнати обґрунтованими, враховуючи те, що наявними в справі доказами підтверджено невикористання позивачем в повному обсязі чергових відпусток, а дефекти у заповненні грошових атестатів не можуть позбавляти особу права на отримання певних компенсацій.
Також суд звертає увагу, що такий аргумент апелянта, як безпідставність скасування наказу № 228/К в частині відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за 2020 рік за 11 календарних днів через те, що у 2020 році позивачем використано 45 діб відпустки (наказ від 22.06.2020 р. № 250/В), позивача звільнено з 22.10.2020 р., тобто позивач на день звільнення мала право на 34 доби відпустки, є необґрунтованим, позаяк судом першої інстанції враховано, що позивач у 2020 році мала право на 34 доби відпустки, що знайшло відображення у розрахунку днів невикористаної відпустки, які мають бути відображені у наказі (250 днів).
Доводи про те, що Центр пробації не є правонаступником Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, а є новоутвореною установою, тому наказ є правомірним, також суд визнає помилковими та зазначає, що судом першої інстанції надана правова оцінки таким доводам в контексті того, позивач була переміщена по службі, а не звільнена з попереднього місця служби.
Крім того, суд зазначає, що Верховним Судом неодноразово висловлювалась правова позиція з питання публічного правонаступництва, яка полягає у наступному.
Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому обов'язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід щодо переходу до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов'язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувались ліквідованим органом, не можуть бути припинені і підлягають передачі іншим державним органам, за виключенням того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.
Отже, правонаступництво в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
У такому випадку також відбувається вибуття суб'єкта владних повноважень із публічних правовідносин.
Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов'язків, що відбувається із суб'єктами владних повноважень, сама по собі має бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.
Отже, коли відбувається публічне правонаступництво, вирішальним є встановлення факту переходу повністю чи частково функцій (адміністративної компетенції) від одного суб'єкта владних повноважень до іншого.
Оскільки в цьому випадку саме до Державної установи «Центр пробації» перейшли функції (адміністративна компетенція) Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, то саме Центр пробації має вчинити дії на відновлення порушених прав позивача.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки ця справа стосується питання прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, а позивач не є службовою особою, яка у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займає відповідальне та особливо відповідальне становище, ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Державної установи «Центр пробації» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2021 р. в справі № 160/15239/20 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2021 р. в справі № 160/15239/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації», ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Дніпропетровській області, Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття 20.06.2022 р. та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 20.06.2022 р.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.В. Білак
суддя Н.А. Олефіренко