м.Чернівці
16 червня 2022 року Справа № 926/394/22
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гушилик С.М., за участю секретаря судового засідання Герман Я.І. розглянувши справу №926/394/22
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЛАККОМ" (58023, м.Чернівці, вул. Комунальників, буд. 4 - Б)
До Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНСОН" (115280, Російська Федерація, м. Москва, вул. Ленінська Слобода, буд. 26, поверх 5, кім. ХХХІІ-166/1/36)
Про стягнення заборгованості в сумі 33287,72 доларів США, що еквівалентно становить 954219,12 грн
За участю представників сторін:
Від відповідача: Кирилюк Т.А. - адвокатка (ордер серії СЕ №1001614 від 14.12.20р.)
Від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "БАЛАККОМ" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНСОН" про стягнення заборгованості в сумі 33287,72 доларів США, що еквівалентно становить 954219,12 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 15.03.2018 року між сторонами був укладений договір поставки №010/2018, за умовами якого продавець зобов'язується поставити текстильну продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору.
Позивачем на виконання вимог договору, в лютому 2021 року здійснено поставку текстильної продукції згідно комерційного інвойсу №7RU/2021 від 02.02.2021 року та електронної вантажно - митної декларації з відміткою митного органу від 03.02.2021 року на загальну суму 33287,72 доларів США, що еквівалентно становить 954219,12 грн, однак відповідач в порушення умов договору не здійснив оплату за отриманий товар, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 33287,72 доларів США.
27.01.2022 року відділом документального забезпечення та аналітичної роботи суду зареєстровано матеріали позовної заяви за вх.№394.
Витягом з протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 27.01.2022 року позовну заяву передано судді Гушилик С.М.
Ухвалою суду від 27.01.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, яке призначене на 01.06.2022 року. Цією ж ухвалою суду провадження у справі №926/394/22 зупинено відповідно до п. 4 ч.1 ст. 228 ГПК України.
Враховуючи, що ухвалою суду від 27.01.2022 року підготовче засідання призначено на 01.06.2022 року, суд поновив провадження у справі №926/394/22 з 01.06.2022 року для проведення підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 01.06.2022 року закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 16.06.2022 року.
Присутня у судовому засіданні, 16.06.2022 року уповноважена представниця позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.
10.06.2022 року на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання (вх.№2105), однак дане клопотання не відповідає чинним вимогам законодавства України, зокрема, клопотання викладене російською мовою та не містить електронний цифровий підпис її автора, про що свідчить інформація загального відділу Господарського суду Чернівецької області.
Згідно з частиною 8 статті 42 ГПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).
Як слідує з даного клопотання, останнє не підписано (не засвідчено) електронним цифровим підписом її автора, отже поданий документ не може вважатися оригіналом електронного документа та не приймається до розгляду.
Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.
Частиною другою статті 15 Конвенції (Гаага, 15.11.1965) передбачено, що за заявою Договірної Держави суддя може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку документа (про виклик до суду нерезидента - сторони у справі) в разі, якщо з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній і який становить щонайменше шість місяців (Інформаційний лист ВГСУ від 29.09.2009 № 01-08/530 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм ГПК України").
Матеріали справи не містять сповіщення Арбітражного суду міста Москви про належне повідомлення відповідача про наявний спір на території України.
Водночас у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан.
Відповідно до частини 1 статті 122 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
За зверненням Мін'юсту Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв'язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов'язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
Згідно з листом Міністерства юстиції України "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" від 21.03.2022 року з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.
У зв'язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану АТ "Укрпошта" з 25.02.2022 року припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією та Республікою Білорусь.
За наведених обставин, направлення ухвал Господарського суду Чернівецької області по справі №926/394/22 російською мовою безпосередньо на адресу відповідач є неможливим.
Проте, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі, а також відповідача про розгляд справи було повідомлено шляхом офіційного оприлюднення оголошення у справі на офіційному веб-сайті судової влади України.
За таких обставин, суд констатує, що відповідач повідомлений про розгляд справи №926/394/22.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Таким чином, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Заслухавши пояснення позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
15.03.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "БАЛАККОМ" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОНСОН" (покупець) був укладений договір поставки №010/2018.
Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із пунктом 1.1. договору продавець зобов'язується поставити текстильну продукцію (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах передбачених цим договором.
Товар поставляється партіями, ціна товару, кількість, термін поставки кожної партії товару та інші істотні умови узгоджуються сторонами в інвойсах до кожної партії товару. Загальна кількість товару складається з кількості товару кожної поставленої партії (п.п.1.2.,2.1. договору).
Пунктами 3.1. - 3.4. сторони погодили, що продавець поставляє товар на умовах СРТ м. Москва, згідно Інкотермс - 2010. Продавець зобов'язаний оплатити всі мита, податки та інші збори, а також витрати на виконання митних формальностей, що підлягають оплаті при експорті товару. Покупець зобов'язаний оплатити, якщо це потрібно, всі мита, податки та інші збори, а також витрати на виконання митних формальностей, що підлягають оплаті при імпорту товару. Продавець несе всі ризики втрати або пошкодження товару до моменту його поставки на склад покупця.
Ціна товару та загальна вартість партії товару встановлюється в доларах США і вказується в інвойсі. Ціна товару розуміється на умовах СРТ. За погодженням сторін ціна товару може змінюватися, що буде відбиватися в інвойсі. Валютою цього договору є долари США (п.п.4.1. - 4.4. договору).
Згідно із пунктами 5.1. та 5.2. договору оплата партії товару здійснюється покупцем на умовах відстрочки платежу 60 календарних днів з моменту поставки товару. Покупець оплачує вартість кожної партії товару в доларах США на підстав документів для оплати передбачених пунктом 6.1. договору, і банківських реквізитів продавця зазначених у договорі. Моментом оплати вважається момент списання грошових коштів з розрахункового рахунку покупця, що підтверджується банківською випискою відправленої на електронну пошту продавця.
Продавець в свою чергу, відповідно до пункту 6.1 договору зобов'язується відправити на електронну пошту покупця скановані копії і передати в момент надання товару на місці поставки відповідно до пункту 3.1. договору уповноваженому представнику покупця оригінали зазначених нижче документів на кожну партію товару : вантажна митна декларація, міжнародна товарно - транспортна накладна CMR та інвойс.
Поставка вважається здійсненою з моменту надання продавцем товару і підписання покупцем документів відповідно до пункту 6.1. договору уповноваженому представнику покупця. Датою поставки товару вважається дата поставлена уповноваженим представником покупця в товарно-транспортних документах при прийняті товару (п.п.7.2. - 7.3. договору).
У відповідності до пункту 12.1. договору право власності на товар і пов'язані з ним ризики переходять від продавця до покупця відповідно до умов поставки СРТ Інкотермс - 2010 у момент коли поставка вважається виконаною згідно з умовами пункту 7.3. договору, яким передбачено, що датою поставки товару вважається дата проставлення підпису уповноваженим представником покупця в товаротранспортних документах при прийняті товару.
На виконання умов договору №010/2018 від 15.03.2018 року, відповідно до підписаного сторонами інвойсу №7RU/2021 від 02.02.2021 року та електронної міжнародної товарно - транспортної накладної та вантажно - митної декларації UA408020/2021/003305 позивач завантажив товар на суму 33287,72 доларів США, який відповідачем не оплачений. Товар вивезено за межі митної території України згідно митної декларації UA408020/2021/003305.
За твердженням позивача заборгованість відповідача становить 33287,72 доларів США, що складається із неоплаченої поставок товару про що складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків станом за період січня 2021 року по листопад 2021 року.
Відповідно до пункту 17.1. договір діє з моменту його підписання до 31.12.2018 року, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Додатковими угодами від 26.12.2018 року, від 24.12.2019 року та від 25.12.2020 року сторони дійшли згоди, щодо продовження строку дії договору.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.
Отже, судом встановлено, що строк дії договору було продовжено до 31.12.2021 року.
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поставки №010/2018 від 15.03.2018 року, додатковими угодами до договору та інвойси до нього, як належні підстави, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Договір підписаний представниками сторін та їх підписи скріплені печатками підприємств.
Доказів розірвання або ж недійсності договору сторонами не надано.
Як свідчать матеріали справи, в подальшому до договору поставки №010/2018 від 15.03.2018 року вносилися зміни шляхом укладення 19.03.2021 року додаткової угоди до нього.
В даній угоді, сторони погодили наступне: змінити назву 15 розділу, а саме: "Арбітраж" замінити на "Вирішення спорів".
Пункт 15.1. договору сторони погодили викласти в наступні редакції: будь - які спори, що виникають з цього договору тому числі що стосуються його порушень, припинення, розірвання або недійсності, підлягають обов'язковому вирішенню в судовому порядку за місцем знаходження продавця в Господарському суду Чернівецької області.
Пункт 15.2. договору сторони погодили викласти в наступній редакції: цей договір підлягає тлумаченню у відповідності до законодавства України. Застосовним правом, процесуальним і по суті, яким повинен керуватися господарський суд в разі судового спору є право України.
Пункт 15.3. договору сторони погодили викласти в новій редакції, а саме: у всьому іншому, що не передбачено цим договором, сторони і суд, який може вирішувати спір, керуються чинним законодавством України.
Пункт 15.4. договору сторони погодили виключити, а слово "арбітраж" замінити на слово "суд".
Відповідно до п.1 ч.1 ст.76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону. Окрім цього, у ч.1 ст.5 вказаного Закону встановлено, що у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.
Відтак, вказаний спір підсудний Господарському суду Чернівецької області.
Слід зазначити, що дослідження умов договору здійснено судом на підставі його перекладу, здійсненого перекладачем Костьою О.К., справжність підпису якої засвідчено приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балковим М.М.
Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір поставки №010/2018 від 15.03.2018 року, у зв'язку із чим набули взаємних прав і обов'язків.
За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Позивач свої зобов'язання щодо передачі товару за спірним договором виконав повністю, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями інвойсів, накладних та вантажно - митних декларацій СМR .
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Крім того, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в України").
Згідно з абз. 1 п. 2.5. Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.95 № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Надані до матеріалів справи позивачем копії інвойсів, накладних та вантажно - митних декларацій відповідають вимогам до первинних бухгалтерських документів, що свідчить про здійснення сторонами у справі господарської операції з поставки.
Відповідач в порушення умов договору оплату за поставлений товар не здійснив, в результаті утворилась заборгованість в розмірі 33287,72 доларів США, що станом на день подання позовної заяви згідно з офіційного курсу НБУ становить 954219,12 грн.
Окрім того, матеріали справи не місять заперечень відповідача про дійсність отримання товару та проти наявності заборгованості.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Згідно із ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.
Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 Господарського Кодексу України (далі - ГК України), якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати заборгованості за поставлений товар у розмірі 954219,12 грн, що еквівалентно становить 33287,72 доларів США.
Статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною першою статті 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст. 179 ГК України).
Згідно зі ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з приписами статей 662, 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що у разі, коли у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також узгоджується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи вказані вище вимоги ЦК України, ГК України, положення договору поставки, відповідно до якого відповідач зобов'язався прийняти від позивача та оплатити товар та відсутність в матеріалах справи доказів про погашення заборгованості, суд дійшов висновку про обґрунтованість та наявність підстав для задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по оплаті за поставлений товар відповідно до договору поставки в сумі розмірі 954219,12 грн, що еквівалентно становить 33287,72 доларів США.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами, за визначенням частини 1статті 73 ГПК України є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 20, 73, 74, 76 - 79, 86, 91, 123, 129, 194, 219, 222, 232, 233, 238, 240 - 241Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЛАККОМ" (58023, м.Чернівці, вул. Комунальників, буд. 4 - Б) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНСОН" (115280, Російська Федерація, м. Москва, вул. Ленінська Слобода, буд. 26, поверх 5, кім. ХХХІІ-166/1/36) про стягнення заборгованості в сумі 33287,72 доларів США, що еквівалентно становить 954219,12 грн задовольнити в повному обсязі.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНСОН" (115280, Російська Федерація, м. Москва, вул. Ленінська Слобода, буд. 26, поверх 5, кім. ХХХІІ-166/1/36) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЛАККОМ" (58023, м.Чернівці, вул. Комунальників, буд. 4 - Б, код 30501814) заборгованості в сумі 33287,72 доларів США, що еквівалентно становить 954219,12 грн та судовий збір в розмірі 14313,30 грн.
Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Повний текст складено та підписано 21.06.2022 року
Суддя Гушилик С.М.