18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
"20" червня 2022 р. м. Черкаси Справа № 925/544/22
Суддя господарського суду Черкаської області Г.М.Скиба, розглянувши заяву Приватного підприємства "Торговий Дім ПОЛЯКОВ", м.Черкаси, вул.Чєхова,41
про видачу судового наказу за грошовими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Італ-Лайф", м.Київ, вул.Олевська,7, кв.331
про стягнення грошових коштів за поставлений товар у розмірі 16213,71 грн на підставі договору поставки №9778 від 01.04.2021, що укладений в письмовій формі,
без повідомлення заявника і боржника,
Приватне підприємство "Торговий Дім ПОЛЯКОВ" звернулось до Господарського суду Черкаської області із заявою про видачу судового наказу за грошовими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Італ-Лайф" про стягнення грошових коштів за поставлений товар у розмірі 16213,71 грн на підставі договору поставки №9778 від 01.04.2021, що укладений в письмовій формі, з яких:
- 6412,58 грн основного боргу;
- 1112,09 грн - 30% річних;
- 1923,77 грн штрафу - 30% від простроченої суми;
- 6765,27 грн неустойки - 0,5% від суми боргу за користування чужими коштами
та про стягнення 248,10 грн сплаченого судового збору.
Частиною 1 ст.148 Господарського процесуального кодексу України визначено вичерпний перелік вимог, за якими може бути виданий судовий наказ: тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимог не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже згідно норм ст.230 Господарського кодексу України вимоги про стягнення неустойки та пені є вимогами про стягнення штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, а самі неустойка і штраф є видами забезпечення виконання зобов'язання та відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Заявлені заявником до стягнення 1923,77 грн штрафу 30% від простроченої суми та 6765,27 грн неустойки 0,5% від суми боргу за користування чужими коштами є штрафними санкціями в розумінні приписів ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, а отже за своєю правовою природою не є основним зобов'язаннями, тобто вимоги заявника в цій частині не відповідають ч.1 ст.148 Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до п.3) ч.1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.
Приписами ч.ч.2, 3 ст.152 Господарського процесуального кодексу України визначено, що про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу. У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Одночасно, з наявних в матеріалах справи документів слідує, що заявлені вимоги не є достеменно такими, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Суд зазначає, що, за загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті (п.7 ч.1 ст.155 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, підставою для відмови у видачі наказу є, зокрема, встановлення судом обставин, що з поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги.
Така підстава для відмови у видачі судового наказу свідчить про наявність у суду обов'язку здійснити певний аналіз обґрунтованості здійснення господарських операцій саме у межах та на підставі договору, виникнення спірних правовідносин за таким, а відтак і обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності/порушення його права.
Однак, такі повноваження суду в межах наказного провадження є обмеженими, враховуючи функціональне призначення інституту наказного провадження та принцип пропорційності господарського судочинства (ст. 15 Господарського процесуального кодексу України).
Так, у випадку встановлення судом обставин, які свідчать про необґрунтованість вимог заявника у певній частині, мають місце обставини, які свідчать про відсутність безспірності вимог, що є обов'язковою умовою наказного провадження, а отже суд повинен відмовити у видачі наказу з таких підстав.
Таким чином, суд зазначає, що в заяві про видачу судового наказу міститься вимога про стягнення штрафу та неустойки за користування чужими коштами, які за своєю правовою природою не є вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором та не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.
Оскільки вимоги про стягнення штрафу та неустойки за користування чужими коштами мають розглядатись у позовному провадженні, з дослідженням та перевіркою судом нарахованих сум, підстав та періодів таких нарахувань, суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави у видачі судового наказу згідно поданої Приватного підприємства "Торговий Дім ПОЛЯКОВ" заяви за грошовими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Італ-Лайф" про стягнення грошових коштів за поставлений товар у розмірі 16213,71 грн на підставі договору поставки №9778 від 01.04.2021, що укладений в письмовій формі.
Частиною 2 ст.153 ГПК України передбачено, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Керуючись ст.ст. 148, 152-155, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
У видачі судового наказу за заявою Приватного підприємства "Торговий Дім ПОЛЯКОВ" за грошовими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Італ-Лайф" про стягнення грошових коштів за поставлений товар у розмірі 16213,71 грн на підставі договору поставки №9778 від 01.04.2021, що укладений в письмовій формі, відмовити.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч.2 ст.153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному провадженні в загальному порядку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її підписання.
Суддя Г.М.Скиба