Справа № 131/268/21
Провадження № 2/131/66/2022
31.05.2022 м. Іллінці
Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Балтака Д.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження у м. Іллінці цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
У березні 2021 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтований тим, що 22 листопада 2011 р. між сторонами укладений кредитний договір № 50002301, відповідного до якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 408 538,80 (чотириста вісім тисяч п'ятсот тридцять вісім гривень 80 коп.) грн., що на дату укладення договору становило в еквіваленті 50 940,00 (п'ятдесят тисяч дев'ятсот сорок) доларів США, строком на 60 місяців зі зміненою процентною ставкою, з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки Audi, модель А7, рік випуску 2011, а відповідач зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути позивачу кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання кредиту та інші платежі відповідно до умов договору. У зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.
Заочним рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 15 травня 2017 р. у цивільній справі № 131/2129/13-ц позов ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 задоволений частково. Постановою Вінницького апеляційного суду від 21 березня 2019 р. вказане рішення у справі скасоване, позов ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 задоволений частково, стягнуто із відповідача на користь позивача заборгованість станом на 04 жовтня 2013 р. за кредитним договором від 22.11.2011 р. № 50002301 в сумі 90 510,18 грн., в тому числі: 70 764,29 грн. заборгованості за кредитом; 2 807,53 грн. за відсотками за користування кредитом; 16 682 грн. - збитків у вигляді витрат на страхування; пені в розмірі 192,44 грн. та 63,92 грн. - 3 % річних. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Остаточна оплата заборгованості за кредитним договором від 22.11.2011 р. № 50002301, в тому рахунку на виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 21 березня 2013 р. здійснена відповідачем 31 липня 2020 р. у розмірі 4 020,00 (чотири тисячі двадцять гривень 00 коп.) грн., а відтак зважаючи на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 інфляційні втрати та три проценти річних в загальному розмірі 129 917,66 (сто двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот сімнадцять гривень 66 коп.) грн., які складаються з інфляційних втрат з суми основного боргу за основним кредитом у розмірі 116 350,89 (сто шістнадцяти тисяч триста п'ятдесяти гривень 89 коп.) грн. та 3% річних в розмірі 13 566,77 (тринадцяти тисяч п'ятсот шістдесяти шести гривень 77 коп.) грн.
Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області (головуючий суддя Олексієнко О.Ю.) від 18 березня 2021 р. постановлено відкрити провадження у справі та розгляд справи призначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
15 червня 2021 р. до суду від відповідача надійшла зустрічна позовна заява, у змісті якої ОСОБА_1 просить суд прийняти її до спільного розгляду разом із первісним позовом, відмовити у задоволені первісної позовної заяви, зустрічну позовну заяву задовольнити, стягнути із ТОВ «Порше Мобіліті» на його користь 15 000,00 (п'ятнадцять тисяч гривень 00 коп.) грн.
01 липня 2021 р. до суду від представника позивача надійшли заперечення проти прийняття зустрічної позовної заяви, у змісті яких останній просить суд зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 повернути відповідачу.
Оскільки, суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Олексієнко О.Ю. призначений на посаду судді Указом Президента України від 01.08.2016 р. № 321/2016 «Про призначення суддів» терміном на п'ять років, то 01 серпня 2021 р. даний суддя виключений з автоматичного розподілу справ між суддями у зв'язку з закінченням терміну повноважень.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Іллінецького районного суду Вінницької області від 03 вересня 2021 р. головуючим у справі визначено суддю Іллінецького районного суду Вінницької області Балтака Д.О.
Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 07 вересня 2021 р. (головуючий суддя Балтак Д.О.) справу прийнято до свого провадження та призначено до підготовчого судового засідання за правилами спрощеного позовного провадження на 17 листопада 2021 р.
Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 12 жовтня 2021 р. постановлено проводити судовий розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 17 листопада 2021 р. постановлено відмовити у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ «Порше Мобіліті» про стягнення безпідставно набутих коштів.
Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 17 листопада 2021 р. постановлено підготовче провадження закрити та справу призначити до судового розгляду по суті.
В судове засідання представник позивача ТОВ «Порше Мобіліті» не з'явився, натомість подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує, просили ухвалити рішення про їх задоволення у повному обсязі.
Представник відповідача адвокат Тарасенко Р.А. в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи, направив до суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю, проти позовних вимог ТОВ «Порше Мобіліті» заперечує у повному обсязі.
Враховуючи зазначене, а також те, що представники сторін скористались своїм правом, врегульованим частиною 3 статті 211 ЦПК України, заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.
Так, судом встановлено, що 22 листопада 2011 р. між сторонами справи укладений кредитний договір № 50002301, відповідного до якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 408 538,80 (чотириста вісім тисяч п'ятсот тридцять вісім гривень 80 коп.) грн., що на дату укладення договору становило в еквіваленті 50 940,00 (п'ятдесят тисяч дев'ятсот сорок) доларів США, строком на 60 місяців зі зміненою процентною ставкою, з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки Audi, модель А7, рік випуску 2011, а відповідач зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути позивачу кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання кредиту та інші платежі відповідно до умов договору (а.с. 30-36).
16 липня 2013 р. ТОВ «Порше Мобіліті» направило відповідачу вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором, що на дату направлення вимоги становила 92 055,79 (дев'яносто дві тисячі п'ятдесят п'ять гривень 79 коп.) грн., проте вказана вимога щодо сплати боргу повернулась відправнику із вказанням причини невручення даного поштового відправлення «за зазначеною адресою не проживає» (а.с. 38).
Заочним рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 15 травня 2017 р. у цивільній справі № 131/2129/13-ц позов ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 задоволений частково, стягнуто із відповідача на користь позивача основну суму заборгованості за кредитним договором від 22.11.2011 р. № 50002301 розміром 269 212,83 грн., збитки у розмірі 40 950,95 грн., штраф у розмірі 133 384,82 грн., всього 443 548,60 грн. (чотириста сорок три тисячі п'ятсот сорок вісім гривень 60 коп.) грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено (а.с. 10-19).
Постановою Вінницького апеляційного суду від 21 березня 2019 р. заочне рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 15 травня 2017 р. у цивільній справі № 131/2129/13-ц скасоване, позов ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 задоволений частково, стягнуто із відповідача на користь позивача заборгованість станом на 04 жовтня 2013 р. за кредитним договором від 22.11.2011 р. № 50002301 в сумі 90 510,18 грн., в тому числі: 70 764,29 грн. заборгованості за кредитом; 2 807,53 грн. за відсотками за користування кредитом; 16 682 грн. - збитків у вигляді витрат на страхування; пені в розмірі 192,44 грн. та 63,92 грн. - 3 % річних. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
На виконання вказаного судового рішення відповідач на користь ТОВ «Порше Мобіліті» сплатив грошові кошти, а саме 08 серпня 2019 р. - 15 000,00 грн., 01 листопада 2019 р. - 19 760,00 грн., 11 лютого 2020 р. - 20 000,00 грн., 14 лютого 2020 р. - 10 000,00 грн., 12 березня 2020 р. - 13 866,50 грн., 27 липня 2020 р. - 10 000,00 грн., 31 липня 2020 р. - 4020,00 грн.
З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність та допустимість кожного письмового доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Змістом пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до пункту 8 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Відповідно до вимог статті 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Загальні умови виконання зобов'язання зазначені у статті 526 цього Кодексу.
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України). Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 ЦК України). Згідно статті 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку встановленому договором.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням. Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.
Відповідно до частин першої та другої статті 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Грошове зобов'язання має бути виконано у гривнях, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частини перша та друга статті 533 ЦК України).
Тлумачення частини другої статті 524 та частини другої статті 533 ЦК України дозволяє зробити висновок, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Таким чином, ЦК України надає сторонам договору можливість встановити «валютне застереження» у вигляді грошового еквівалента в іноземній валюті при укладенні договору. При цьому грошовий еквівалент в іноземній валюті буде виступати складовим елементом ціни в договорі.
За загальним правилом при наявності «валютного застереження», тобто визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Інші правила визначення суми платежу можуть встановлюватися, зважаючи на прямий припис в частині другій статті 533 ЦК України, тільки договором, законом чи іншими нормативно-правовими актами.
Змістом кредитного договору від 22.11.2011 р. № 50002301 передбачено, що усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені у гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалента суми кредиту у доларах США відповідно до пункту 1.3 Загальних умов кредитування.
Пунктом 1.3.1 Загальних умов кредитування, які є додатком до кредитного договору, передбачено, що розмір платежів, які підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту та додаткового кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти станом на робочий день, що передував дню укладення кредитного договору, графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту та додаткового кредиту згідно з виставленими компанією рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування обмінного курсу за безготівковими операціями банку, назву якого зазначено у кредитному договорі, до еквівалентів платежів в іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту; при цьому для розрахунку використовується обмінний курс, чинний станом на робочий день, що передує дню виставлення рахунку з урахуванням передбачених нижче особливостей.
За змістом статті 1 Закону України від 03 липня 1991 р. № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях. Разом із тим у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.
Аналогічний правовий висновок наведений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07 липня 2020 р. у справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19). Крім того, такого висновку у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 01 березня 2017 р. у справі № 6-284цс17 та Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 25 листопада 2019 р. у справі № 130/1058/16; від 23 жовтня 2019 р. у справі № 369/661/15-ц; від 23 вересня 2019 р. у справі № 638/4106/16-ц; від 20 лютого 2019 р. у справі № 638/10417/15-ц.
Відповідно до умов кредитного договору та графіка погашення кредиту усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені відповідачем в національній грошовій одиниці гривні і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США, відповідно до статті 1.3. Загальних умов кредитування, згідно з якою позичальник сплачує платежі у повернення кредиту відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні, при цьому для розрахунку використовуватиметься обмінний курс, чинний на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку.
Таким чином, суд встановивши, що відповідно до умов кредитного договору та умов кредитування сума кожного чергового платежу визначалась позивачем у еквіваленті іноземної валюті та розраховувалась шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, дійшов висновку про те, що передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти, у зв'язку із чим у задоволені позовних вимог у зазначеній частині слід відмовити.
Зазначений правовий висновок викладений Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 26 червня 2019 р. у справі № 756/6767/17, від 04 грудня 2019 р. у справі № 426/1201/16, від 19 лютого 2020 р. у справі № 205/6431/16-ц, від 20 травня 2020 р. у справі № 643/15625/17, від 03 березня 2021 р. у справі № 130/2604/18, від 09 червня 2021 р. у справі № 361/4822/18, від 21 липня 2021 р. у справі № 310/9979/15, від 22 вересня 2021 р. у справі № 198/527/18-ц. Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому суд вважає за необхідне задовольнити позов, в частині стягнення із відповідача трьох відсотків річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, у розмірі 13 566,77 (тринадцяти тисяч п'ятсот шістдесяти шести гривень 77 коп.) грн., з огляду на відсутність спростування позичальником відповідного розрахунку позивача та доведеність позивачем факту невиконання відповідачем постанови Вінницького апеляційного суду від 21 березня 2019 р. у справі № 131/2129/13-ц про стягнення заборгованості за кредитним договором від 22.11.2011 р. № 50002301.
Висновки суду містять узагальнені відповіді на основні проміжні доводи сторін. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 р.).
Крім того, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, згідно частини 1 статті 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, пропорційно задоволеній позовній вимозі майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у розмірі 237,04 (двісті тридцять сім гривень 04 коп.) грн. із розрахунку: розмір заявлених вимог 129 917,66 грн. (100 %), розмір вимог, що підлягають задоволенню 13 566,77 грн. (10,44 %), розмір судового збору, що підлягав сплаті при звернення до суду з цим позовом - 2 270,00 грн. (2 270,00 грн. х 13 566,77 грн. : 129 917,66 грн. = 237,04 грн.)
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 524, 526, 530, 533, 599, 610, 611, 625, 631, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 51, 76-82, 141, 263-265 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» заборгованість за кредитним договором від 22.11.2011 р. № 50002301, яка складається із трьох відсотків річних в розмірі 13 566,77 (тринадцяти тисяч п'ятсот шістдесяти шести гривень 77 коп.) грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» судовий збір у розмірі 237,04 (двісті тридцять сім гривень 04 коп.) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», ЄДРПОУ 36422974, адреса місця знаходження: 02152, м. Київ, вул. Павла Тичини, буд. 1-В.
Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: