"20" червня 2022 р. м. Одеса № 916/1186/22
Суддя Господарського суду Одеської області Цісельський О.В.,
дослідивши матеріали позовної заяви (вх.№1233/22 від 14.06.2022)
за позовом: Фізичної особи-підприємця Бурим Леоніда Віталійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (вул. Праці, № 6, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68001. код ЄДРПОУ 01125672)
про стягнення 310 154,06 грн.,
Фізична особа-підприємець Бурим Леонід Віталійович звернувся до господарського суду із позовною заявою до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», в якому просить суд стягнути з відповідача 287617,53 грн. заборгованості за отриманий товар, отриманий на виконання договорів на закупівлю товару № 21/188-Оз від 29.10.2021, № 21/189-Оз від 29.10.2021 та № 21/201-Оз від 19.11.2021, загальну суму інфляційних нарахувань в розмірі 20312,27 грн. та 3% річних в розмірі 2224,26 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про невиконання відповідачем зобов'язань за договорами на закупівлю товару № 21/188-Оз від 29.10.2021, № 21/189-Оз від 29.10.2021 та № 21/201-Оз від 19.11.2021 у визначені договором строки, що має наслідком виникнення заборгованості за поставлений позивачем товар, стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
В силу вимог п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Так, дослідивши зміст позовної заяви та зміст прохальної частини позову, шляхом додавання зазначених позивачем у прохальній частині сум, судом встановлено, що загальний розмір заборгованості становить 310154,06 грн.
При цьому, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем зазначено ціну позову в розмірі 287617,53 грн., яка, згідно розрахунку, наведеному у позовній заяві, зокрема, складається з 265081,00 грн. суми основної заборгованості за договорами, що істотно відрізняється від суми стягнення заборгованості за отриманий товар, зазначеної позивачем в прохальній частині позову.
Відтак, позивачем не визначено ціну позову та позовна заява не містить обґрунтованого розрахунку розрахунок сум, що стягуються. Ті обставини, що у позовній заяві зазначена загальна сума заборгованості, не свідчить про виконання заявником положень п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України.
Крім того, згідно ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити, зокрема, відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
Проте, в порушення наведених вимог позовна заява не містить відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору та відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
Додатково, положення п.8 ч.3 ст.162 ГПК України передбачають, що позовна заява, серед іншого, повинна містити: зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Так, позивач у позові не зазначив щодо наявності у нього або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити: попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Згідно з частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Частиною 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заявами по суті справи є, зокрема, позовна заява.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У позовній заяві, в порушення п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позивачем не надано жодних належних обґрунтувань (та за наявності доказів) щодо орієнтовних судових витрат, які позивач вже поніс та/або витрат, які він очікує понести. Тобто, позивачем не надано попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Крім того, згідно до п. 10 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Однак, як встановлено судом, позовна заява ФОП Бурим Леоніда Віталійовича не містить відомостей про підтвердження того, що позивачем не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом позову та з тих самих підстав.
Пунктом 1 частиною 1 ст.164 ГПК України визначено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і додатних до неї документів.
Відповідно до ст.172 ГПК України позивач, особа, яка звертається з позовом до подання позовної заяви зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.
З зазначених вимог випливає обов'язок позивача надіслати відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів незалежно від того, чи є у наявності у відповідача дані документи.
За змістом пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, реєстрованим поштовим відправленням є поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку. При цьому, розрахунковим документом є документ, встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.
Пунктом 61 "Правил надання послуг поштового зв'язку" передбачено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.
За змістом положень вищевказаних Правил, доказом, що підтверджує прийняття оператором поштового зв'язку поштового відправлення для пересилання - є виданий ним відправникові розрахунковий документ встановленої форми, разом з тим, опис вкладення є підтвердженням того, які саме документи вкладені до поштового відправлення.
Тобто, належними доказами надсилання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів є розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), виданий відправникові оператором поштового зв'язку при прийнятті реєстрованого поштового відправлення для пересилання та опис вкладення до цього листа, з якого вбачається які саме документи направлені на адресу відповідача.
Як доказ надсилання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів позивачем до позовної заяви додано лише опис вкладення від 10.06.2022, однак вказаний опис вкладення не містить номеру поштового відправлення, що унеможливлює ідентифікацію наданої послуги з відправлення позову з доданим документами з описом вкладення відповідачу.
Разом з тим, позивачем у підтвердження надіслання відповідачу копії позовної заяви та копій доданих до неї документів не надано обов'язкового документу, а саме - розрахункового документу (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), виданого відправникові оператором поштового зв'язку при прийнятті реєстрованого поштового відправлення для пересилання та опису вкладення, що не дає суду можливості пересвідчитись в тому, що стороні були надіслані саме додані до позовної заяви документи, що в свою чергу, є порушенням вимог ст. 164 Господарського процесуального кодексу України.
Зазначений опис вкладення у цінний лист не відповідає вимогам пункту 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 № 270, а тому не може бути взятий до уваги як належний та допустимий доказ направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 13.01.2020р. по справі №910/28408/15, від 26.03.2020р. по справі №910/9962/16.
Отже, позивачем не надано належних доказів, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів, тому, суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано вимог п.1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України та ст.172 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» 08.07.2011 №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно частини другої статті 4 вказаного Закону (у редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017р.) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2481,00 грн.) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положення ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлюють у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2022 року - 2481,00 гривень.
Виходячи з розміру заявлених у прохальній частині позовної заяви вимог, при подачі позову ФОП Бурим Л.В., виходячи із заявлених до стягнення сум, мав сплатити судовий збір у розмірі 4652,31 грн. за вимоги майнового характеру.
Між тим, позивачем до позову додано квитанцію № ПН 2500757 від 10.06.2022 про сплату судового збору в розмірі 4314,30 грн.
Отже, судом встановлено, що до позовної заяви позивачем не надано документів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Таким чином, у суду наявні підстави для залишення без руху позовної заяви Фізичної особи-підприємця Бурим Леоніда Віталійовича до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про стягнення заборгованості.
Керуючись ст.ст. 162, 164, 172, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовну заяву Фізичної особи-підприємця Бурим Леоніда Віталійовича (вх. № 1233/22 від 14.06.2022) - залишити без руху.
2. Встановити Фізичній особі-підприємцю Бурим Леоніду Віталійовичу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Бурим Леоніда Віталійовича, у разі подання заяви про усунення недоліків позову, надати суду докази надсилання відповідачу заяви про усунення недоліків позовної заяви від 14.06.2022 за вх.№1233/22.
4. Роз'яснити Фізичній особі-підприємцю Бурим Леоніду Віталійовичу, що за змістом ч.4 ст.174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набрала законної сили 20.06.2022 та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Цісельський