вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" червня 2022 р. Справа № 910/3849/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Чорногуза М.Г.
Агрикової О.В.
при секретарі судового засідання Линник А.М.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта Вілмар"
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2022
у справі №910/3849/21 (суддя Щербаков С.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта Вілмар"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рістон Ойл"
про стягнення 1 117 216, 88 грн,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта Вілмар" (далі - ТОВ "ТД "Дельта Вілмар") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рістон Ойл" (далі - ТОВ "Рістон Ойл") 713 012,53 грн пені.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 позов задоволено частково; з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рістон Ойл" стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта Вілмар" 1 116 878, 30 грн пені та 16 753, 17 грн судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2021, ТОВ "Рістон Ойл" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 у справі № 910/3849/21 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рістон Ойл" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 у справі №910/3849/21 залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 у справі №910/3849/21 залишено без змін.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 у справі № 910/3849/21 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта Вілмар" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рістон Ойл" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта Вілмар" 30 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомог; в іншій частині заяви відмовлено.
Ухвалюючи вказане додаткове рішення, суд виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та її складність, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатами робіт (наданих послуг), з огляду на предмет спору, обсяг поданих позивачем заяв по суті справи, клопотань, а також часу витраченого у судових засіданнях, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу не є співмірними із складністю даної справи, у зв'язку з чим поклав на відповідача витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу в сумі 30 000, 00 грн.
Не погоджуючись із вищезазначеним додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта Вілмар" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення в частині відмови в задоволенні заяви про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 33 331,50 грн, та постановити нове, яким задовольнити заяву в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення прийнято при неповному з'ясуванні обставин щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, порушенням норм статей 126, 129 ГПК України, при неправильному застосуванні статей 26-30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що є наслідком неправильного застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції неправомірно, за власною ініцативою, зменшено завлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу, за відсутності клопотання відповідача. До того ж, судом першої інстанції не зазначено в рішенні, чому завлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу зменшена до 30 000,00 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ ТД "Дельта Вілмар" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 у справі № 910/3849/21; розгляд апеляційної скарги призначено на 23.03.2022; ТОВ "Рістон Ойл" встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу; витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/3849/21.
Судове засідання, призначене на 23.03.2022, не відбулося, у зв'язку із початком широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України.
04.04.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.
04.04.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2022 призначено до розгляду апеляційну скаргу ТОВ "Торговий дім "Дельта Вілмар" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 у справі № 910/3849/21 на 15.06.2022.
14.06.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обгрунтоване участю адвоката в іншій справі, призначеній на 15.06.2020 об 11:20 у Верховному суді.
У судове засідання 15.06.2022 представники сторін не з'явилась.
Водночас 04.04.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.
До того ж, у судовому засіданні 15.06.2022 колегією суддів встановлено надходження через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача клопотання про відкладення розгляду справи, обгрунтоване участю адвоката в іншій справі, призначеній на 15.06.2020 об 11:20.
Розглянувши вказане клопотання, апеляційний господарський суд дійшов висновку про його необґрунтованість та відсутність підстав для задоволення, виходячи з наступного.
Чаастинами 1-3 стаття 202 ГПК України унормовано, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
З долученої до клопотання про відкладення розгляду справи ухвали від 10.05.2022 № 902/1162/20 вбачається, що явка представників учасників справи є необов'язковою, з огляду на що відповідачем не доведено поважності причин неявки в судове засідання, призначене у даній справі на 15.06.2022. Водночас судове засідання з розгляду справи № 902/1162/20 призначено на 11:20, тоді як судове засідання з розгляду апеляційної скарги по даній справі призначено на 14:00.
Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників сторін, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги за відсутності представників сторін.
Відповідно до вимог частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
За змістом статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За приписами частини 1, пунктів 1, 4 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1-3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з частинами 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За змістом частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката та для визначення їх розміру позивачем подано до суду копії наступних документів: ордер серії АА № 1087442 на ім'я адвоката Воронцова О.М., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на ім'я адвоката Воронцова О.М., договір про надання правової допомоги від 16.02.2021, додаткова угода від 04.03.2021 № 1 до договору про надання правової допомоги від 16.02.2021, рахунок на оплату від 22.02.2021 № 18 на суму 253 326,00 грн, платіжні доручення: від 05.03.2021 № 1129558 на суму 10 695,20 грн, від 05.03.2021 № 1129553 на суму 1 135,00 грн, від 25.02.2021 № 1128709 на суму 253 326,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16.02.2021 між Адвокатським об'єднанням "Хіллмонт Партнерс" (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта Вілмар" (далі - замовник) укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до якого виконавець зобов'язується надати замовникові правову допомогу/юридичні послуги (далі - послуги), а замовник зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити їх своєчасно і у повному обсязі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 1.1.1. договору сторони погодили, що за фіксовану плату, розмір та порядок сплати якої передбачено п.п. 4.1.1. цього договору виконавець зобов'язується надати замовнику наступний обсяг послуг, зокрема підготовка та подання до суду позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рістон Ойл" про зобов'язання виконати договори поставки від 04.07.2020 № 500005286, від 07.07.2020 № 500005287, від 07.07.2020 № 500005288, від 07.07.2020 № 500005289, якщо інше не передбачено сторонами; стягнення штрафних санкцій (пені) за вказаними договорами поставки та збитків у вигляді упущеної вигоди.
Згідно п. 4.1.1. договору фіксована вартість послуг, визначених у п. 1.1.1. цього договору, становить гривневий еквівалент 6 250, 00 Євро, всього разом з ПДВ - 7500, 00 Євро та сплачується замовником на умовах авансу шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання від виконавця відповідного рахунку. Гривневий еквівалент відповідної суми євро розраховується за курсом, встановленим НБУ, на дату виставлення відповідного рахунку.
04.03.2021 між Адвокатським об'єднанням "Хіллмонт Партнерс" (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта Вілмар" (далі - замовник) укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги від 16.02.2021, відповідно до якої сторони дійшли згоди внести зміни до умов договору, а саме, викласти п. 1.1.1. договору в такій редакції: "Сторони погодили, що за фіксовану плату, розмір та порядок сплати якої передбачено п.п. 4.1.1. цього договору, виконавець зобов'язується надати замовнику наступний обсяг послуг, зокрема підготовка та подання до суду позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рістон Ойл" про стягнення штрафних санкцій (пені) за договором поставки від 07.07.2020 № 500005287, а також супроводження позовної заяви у судових органах всіх інстанцій до набрання рішеннями суду законної сили, що може включати: представництво інтересів замовника в межах судових засідань; підготовку та подання передбачених процесуальним законодавством заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань; оскарження судових рішень в апеляційному та касаційному порядках; підготовку та подання до суду заяви про забезпечення позову; представництво інтересів замовника на стадії виконання судового рішення за результатами розгляду вказаного позову, зокрема, в межах виконавчого провадження, що може включати: отримання виконавчого документа в судових органах, у разі видачі такого документа; пред'явлення виконавчого документа до виконання у встановленому законодавством порядку та строки; реалізацію інших прав, що передбачені законодавством для учасника виконавчого провадження".
Відповідно до п. 1.2. додаткової угоди сторони дійшли згоди викласти п. 4.1.1. договору в такій редакції, зокрема: "Загальна фіксована вартість послуг, визначених пп. 1.1.. цього договору, становить гривневий еквівалент (за курсом НБУ на момент виставлення рахунку) 7500,00 Євро, в тому числі ПДВ (20 %) - 1250, 00 Євро та сплачується замовником на умовах авансу шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання від викоавця відповідного рахунку.
Загальна фіксована вартість послуг складається з, зокрема вартості послуг з підготовки та подання до суду позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рістон Ойл" про стягнення штрафних санкцій (пені) за договором поставки від 07.07.2020 № 500005287 тощо - гривневий еквівалент 1875, 00 Євро, в т.ч. ПДВ (20 %) - 312, 5 Євро.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підставі виставленого адвокатським об'єднанням рахунку на оплату № 18 від 22.02.2021 здійснено оплату послуг адвоката на загальну суму 253 326, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1128709 від 25.02.2021.
Так, інтереси позивача в судових засіданнях представляв адвокат Пугайко І.І. (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №5566/10 від 11.02.2016), який діяв на підставі ордера № 1102458 від 02.04.2021, виданого Адвокатським об'єднанням "Хіллмонт Партнерс".
Водночас вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України ).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Разом з тим, за приписами частин 5 та 6 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу, зокрема вказавши, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Надалі Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підтвердила цей висновок у постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та у постанові від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, зазначивши, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).
У постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зауважила, що викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 правова позиція має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.
При цьому, колегія суддів наголошує, що за приписами ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Як зазначено судом першої інстанції, у судовому засіданні 27.01.2022 представник відповідача заперечив проти задоволення такої заяви.
Водночас в матеріалах справи відсутні викладені в письмовій формі заперечення відповідача щодо зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
Разом з тим, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір, з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Отже, суд першої інстанції, з огляду на наявність заперечень відповідача, заявлених в судовому засіданні 27.01.2022 з розгляду даної заяви, а також враховуючи можливість з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, дійшов обгрунтованого висновку про покладення на відповідача витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу в сумі 30 000, 00 грн.
З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).
За таких обставин, враховуючи те, що судом частково задоволено позовні вимоги, перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатами робіт (наданих послуг), суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвокатів не є співмірним із складністю даної справи.
За таких обставин, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на предмет спору, обсяг поданих позивачем заяв по суті справи, клопотань, а також часу витраченого у судових засіданнях, суд першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів, поклав на відповідача витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу в сумі 30 000, 00 грн.
Водночас колегія суддів відхиляє доводи апелянта в частині того, що адвокатом було витрачено 56 годин часу на консультування клієнта, підготовку заяв по суті, процесуальних документів, участь в судових засіданнях (як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції), оскільки в заяві про ухвалення додаткового рішення представником позивача зазначено про 15 годин витраченого часу. При цьому колегія суддів не з'ясовує кількість витраченого представником позивача часу в апеляційній інстанції, оскільки розглядає апеляційну скаргу на додаткове рішення, ухвалене за результатами розгляду справи в суді першої інстанції.
Крім того, в апеляційній скарзі представник позивача зазначає, що детальний опис послуг міститься в самому договорі, а послуги, які надаються адвокатом є триваючими.
Зі змісту договору про надання правової допомоги від 16.02.2021 вбачається, що в пункті 1.1.1. сторони погодили, що за фіксовану плату, розмір та порядок якої передбачено п.п. 4.1.1. договору, виконавець зобов'язується надати замовнику обсяг послуг, а саме: підготовка та подання позовної заяви, заяви про забезпечення позову, супроводження позову та заяви про забезпечення позову в усіх судових інстанціях: представництво інтересів та подання заяв по суті, оскарження судових рішень; представницво інтересів замовника на стадії виконання судового рішення.
Тобто умовами договору в загальному вигляді погоджено надання послуг, необхідних під час судового розгляду спору.
Разом з тим, представником позивача не було подано до суду першої інстанції детального переліку наданих послуг із зазначенням витраченого часу. Такий перелік було додано до апеляційної скарги, де зазначено про 56 годин витраченого часу (з урахуванням послуг, наданих в суді апеляційної інстанції), що не приймається колегією суддів, з огляду на викладене вище.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 по справі №910/23210/17 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.
У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 775/9215/15ц від 19.02.2020.
Враховуючи, що рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 позов задоволено частково, з огляду на приписи ч. 4 ст.129 ГПК України та наявні в матеріалах справи докази понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів не вбачає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні додаткового рішення від 27.01.2022 у даній справі.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були
Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 у справі № 910/3849/21 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для їх скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта Вілмар" має бути залишена без задоволення.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта Вілмар" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 у справі №910/3849/21 залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 у справі № 910/3849/21 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/3849/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до статей 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено: 20.06.2022.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді М.Г. Чорногуз
О.В. Агрикова