вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" червня 2022 р. Справа№ 910/10132/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Скрипки І.М.
Тищенко А.І.
секретар судового засідання: Білоус О.О.
за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 07.06.2022,
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 (повний текст складено 25.10.2021)
у справі №910/10132/21 (суддя Кирилюк Т.Ю.)
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
про стягнення 66 474 164,00 грн,
Короткий зміст і підстави позовних вимог
Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі, відповідач) про стягнення 22 726 859,59 грн пені, 19 145 361,67 грн 3% річних та 24 601 942,74 грн інфляційних втрат, нарахованих за період часу з 26.11.2019 по 27.12.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань відповідно до умов Договору №1001/1920-ТЕ-41 від 26.09.2019.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі №910/10132/21 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Приймаючи рішення, суд, враховуючи встановлені обставини погашення заборгованості за Договором №1001/1920-ТЕ-41 від 26.09.2019 до 01 червня 2021 року та поширення на спірні правовідносини дії Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», погодився з твердженням відповідача про те, що нараховані позивачем суми пені, 3% річних та інфляційних втрат підлягають списанню, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим рішенням, 15.11.2021 (про що свідчить відмітка Укрпошти Експрес на конверті) Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі №910/10132/21 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що оскаржуване судове рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, а саме:
- неправильним тлумаченням частини 1 статті 3, частини 1 статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» №1730-VIII від 03.11.2016 у редакції Закону України №1639-ІХ. Закон України №1730-VIII від 03.11.2016 у редакції Закону України №1639-ІХ від 14.07.2021 в імперативному порядку визначає, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості, складовою якої є списання заборгованості, підприємствам та організаціям необхідно бути включеними до реєстру. Єдиним випадком, коли участь у процедурі врегулювання заборгованості не потребує включення до реєстру, це участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до статті 4 Закону України №1730-VIII від 03.11.2016 у редакції Закону України №1639-ІХ від 14.07.2021 (абзац 2 частини 1 статті 3 Закону України №1730-VIII).
З огляду на зазначене, безпідставним, на думку скаржника, є застосування судом першої інстанції правових позицій Верховного Суду щодо застосування статті 7 Закону України №1730-VIII від 03.11.2016;
- незастосуванням закону, який підлягав застосуванню, а саме: частини 2 статті 3 Закону України №1730-VIII в редакції статті 3 Закону України №1639-ІХ, пункту 14 Порядку ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2017 року №93;
- порушенням пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. Враховуючи те, що суму основного боргу за періоди, на які нараховано позивачем пеню, 3% річних та інфляційні втрати - погашено відповідачем до 21.06.2021, а Закон України №1730-VIII від 03.11.2016 в редакції Закону України №1639-ІХ від 14.07.2021 набрав чинності 29.08.2021, тобто після відкриття провадження у справі, предмет спору в даній справі перестав існувати після відкриття провадження у справі, а відтак у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України наявні підстави для закриття провадження у справі та повернення судового збору.
У тексті апеляційної скарги апелянтом викладено також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
27.01.2022 від відповідача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Узагальнені доводи відзиву зводяться до наступного:
- зміни, внесені Законом України №1639-ІХ, жодним чином не змінили порядку застосування статті 7 Закону України №1730-VIII;
- посилання позивача на статтю 3 Закону України №1730-VIII у редакції Закону України №1639-ІХ є недоцільним, оскільки сума основного боргу КП «Київтеплоенерго» перед АТ «НАК «Нафтогаз України» погашена до набрання чинності Законом України №1639-ІХ, тому, відповідно, списання заборгованості, що є предметом спору у справі №910/10132/21, не потребує включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості;
- доводи скаржника про порушення судом норм процесуального права є безпідставними, оскільки у першій частині апеляційної скарги позивач зазначає про неможливість застосування положень зазначеного вище Закону без включення підприємства до реєстру, а у другій частині апеляційної скарги вже зазначає про те, що предмет спору у справі №910/10132/21 перестав існувати у зв'язку з набуттям чинності Закону України від 14.07.2021 №1639-ІХ. Таким чином, позиція позивача у справі щодо застосування норм Закону України №1730-VIII в редакції Закону України №1639-ІХ є незрозумілою. Поряд із цим, при розгляді справи в суді першої інстанції відповідач подав клопотання від 10.09.2021 про закриття провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмета спору, однак позивач категорично заперечував проти його задоволення.
04.02.2022 відповідач подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду відповідь на відзив, у якому вкотре наголосив на обставинах, викладених у апеляційній скарзі.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у справі №910/10132/21 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Іоннікова І.А., Разіна Т.І.
У процесі здійснення підготовчих дій відповідно до статті 267 Господарського процесуального кодексу України 22.11.2021 суддя Північного апеляційного господарського суду Іоннікова І.А. заявила про самовідвід від розгляду справи №910/10132/21.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 заяву судді Іоннікової І.А. про самовідвід від розгляду справи №910/10132/21 задоволено. Матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі №910/10132/21 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі №910/10132/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Разіна Т.І.
Апеляційну скаргу було подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2021 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10132/21. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі №910/10132/21 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
06.12.2021 матеріали справи №910/10132/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі №910/10132/21 залишено без руху. Роз'яснено Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 1 191 750 грн.
28.12.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник апелянта подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжне доручення №0000025313 від 17.12.2021 на підтвердження сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 191 750 грн.
Головуючий суддя у справі Михальська Ю.Б. у період з 22.12.2021 по 06.012022 згідно наказів голови Північного апеляційного господарського суду №719-в від 17.12.2021 та №728-в від 20.12.2021 перебувала у щорічних основних відпустках.
У зв'язку із перебуванням судді Разіної Т.І., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, з 10.01.2022 на лікарняному, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 №09.1-08/108/22 призначено повторний автоматизований розподілу судової справи.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2021 справу №910/10132/21 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 поновлено Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі №910/10132/21, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі №910/10132/21, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 15.02.2022.
14.02.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване перебуванням у відпустці та на лікарняному представників відповідача.
У судове засідання, призначене на 15.02.2022, з'явився представник позивача, який поклався на розсуд суду при вирішенні питання щодо задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 клопотання Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» задоволено, розгляд справи №910/10132/21 відкладено на 15.03.2022.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
У зв'язку з зазначеним судове засідання 15.03.2022 у справі №910/11011/21 не відбулося.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2022 розгляд справи призначено на 07.06.2022.
У судовому засіданні 07.06.2022 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників сторін
Представник позивача у судовому засіданні просив суд задовольнити його апеляційну скаргу, рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволення апеляційної скарги позивача, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
26.09.2019 між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник, позивач) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (споживач, відповідач) укладено Договір №1001/1920-ТЕ-41 (далі, Договір), за яким постачальник зобов'язався поставляти споживачу природний газ, а споживач - приймати та оплачувати його вартість.
У подальшому у період з 30.10.2019 по 31.08.2020 до додатковими угодами №1-№24 до Договору сторонами вносились зміни.
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Пунктом 5.1. Договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Відповідно до пункту 7.2. Договору у редакції додаткової угоди №8 у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6. цього Договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 14,2% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно пункту 11.1. Договору у редакції додаткової угоди №15 договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30.09.2020 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Позивач протягом періоду часу з жовтня 2019 року по вересень 2020 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 2 615 876 544, 54 грн, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2019, від 30.11.2019, від 31.12.2019, від 31.01.2020, від 29.02.2020, від 31.03.2020, від 30.04.2020, від 31.05.2020, від 30.06.2020, від 31.07.2020, від 31.08.2020, від 30.09.2020, копії яких долучені до позовної заяви.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором №1001/1920-ТЕ-41 від 26.09.2019 також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов даної угоди.
Водночас, із долученої до позовної заяви банківської довідки вбачається, що відповідач здійснював оплату природного газу з порушенням встановлених пунктом 5.1. Договору строків. Даний факт не спростовується відповідачем.
Прострочення оплати за природний газ стало підставою для нарахування позивачем відповідачу 22 726 859, 59 грн пені, 19 145 361, 67 грн 3 % річних та 24 601 942, 74 грн інфляційних втрат, нарахованих за період часу з 26.11.2019 по 27.12.2020, та подання позову про стягнення вказаних сум у даній справі.
Відповідач, у свою чергу, заперечуючи проти позовних вимог, зазначав, зокрема, що згідно зі статтею 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» нараховані позивачем неустойка, інфляційні нарахування, проценти річних підлягають списанню.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов Договору протягом періоду часу з жовтня 2019 року по вересень 2020 року позивача поставив відповідачу природний газ на загальну суму 2 615 876 544,54 грн, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2019, від 30.11.2019, від 31.12.2019, від 31.01.2020, від 29.02.2020, від 31.03.2020, від 30.04.2020, від 31.05.2020, від 30.06.2020, від 31.07.2020, від 31.08.2020, від 30.09.2020, копії яких долучені до позовної заяви.
Вказану суму за поставлений природний газ було сплачено відповідачем позивачу із порушенням встановлених Договором строків, та повний розрахунок за отриманий за цим Договором у спірному періоді природний газ відповідачем було проведено лише 28.12.2020, у зв'язку з чим АТ «НАК «Нафтогаз України» заявлено вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Колегія суддів, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, не вбачає підстави для задоволення позовних вимог у даній справі, враховуючи наступне.
03.11.2016 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії» №1730-VІІІ, який набрав чинності 30.11.2016.
Зазначеним Законом визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України №1730-VIII (у редакції, чинній до внесення змін Законом України №1639-ІХ від 14.07.2021) на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Зазначений припис застосовується як норма прямої дії, що надає відповідачу право списання (припинення) зобов'язання зі сплати інфляційних нарахувань та процентів річних, нарахованих на суму основного боргу за поставку природного газу. Така правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №905/2912/15.
29.08.2021 набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» №1639-ІХ від 14.07.2021, яким внесено зміни до Закону №1730-VІІІ та до його назви.
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (у редакції Закону України №1639-IX від 14.07.2021), дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та послуги з його розподілу і транспортування, за теплову енергію, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію.
Положеннями частини 1 статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (у редакції Закону України №1639-IX від 14.07.2021) передбачено, що на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію станом на 01.06.2021р. неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.
Нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 01.06.2021, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб:
- підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 01.06.2021 або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону;
- підлягають списанню, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.
Таким чином, вказаною статтею законодавець запровадив чіткий механізм звільнення боржників від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості за спожитий природний газ та встановив заборону на нарахування боржникам (споживачам) неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суми основної заборгованості за договорами поставки природного газу за умов її погашення боржниками до 01.06.2021.
При цьому, застосування статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до певної дати. Виконання цієї норми Закону не потребує від боржника вчинення будь-яких дій, а право на списання пені, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність від погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до 01.06.2021.
Таким чином, проаналізувавши зміст статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» у редакції Закону України №1730-VІІІ від 03.11.2016 та у редакції Закону України №1639-IX від 14.07.2021, суд відхиляє твердження скаржника про те, що Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» у редакції Закону України №1639-IX від 14.07.2021 для списання неустойки (штраф, пеня), інфляційних нарахувань, процентів річних потрібно включення відповідача до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.
Судом констатовано, що за поставлений природний газ за Договором відповідач розрахувався у повному обсязі до 01.06.2021, а саме 28.12.2020, більш того, ще до набрання чинності 29.08.2021 Законом України №1639-IX, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, та не заперечується позивачем.
Відтак, враховуючи приписи статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», з огляду на те, що заборгованість за спожитий у 2019-2020 роках природний газ погашено відповідачем до 01.06.2021, правові підстави для стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат відсутні.
Таким чином, у задоволенні позову місцевим господарським судом відмовлено правомірно.
Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи про невірне тлумачення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме положень Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», спростовуються вищенаведеними правовими нормами.
Посилання позивача на пункт 14 Порядку ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2017 року №93, із вказівкою на те, що у реєстрі мають зазначатися дані щодо обсягу кредиторської заборгованості, яка підлягає реструктуризації згідно із Законом України №1730-VІІІ від 03.11.2016 у редакції Закону України №1639-IX від 14.07.2021, є безпідставними та не спростовують тверджень відповідача про списання заборгованості, що є предметом спору в даній справі.
Посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв'язку з неприйняттям рішення про закриття провадження у справі через відсутність предмета спору (пункт 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України) судом апеляційної інстанції також відхиляються, враховуючи наступне.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Разом з тим, закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору - об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір, існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, з урахуванням підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до духу Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Разом з тим, підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З огляду на викладене відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або спірні питання врегульовано самими сторонами.
Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат.
Разом з тим, набрання чинності Законом, який встановлює порядок списання нарахованих штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних витрат, не свідчить про те, що предмет спору перестав існувати.
Колегія суддів вважає, що у даному випадку підстави для закриття провадження у справі відсутні, оскільки існує необхідність у дослідженні всіх обставин справи для застосування положень зазначених законів та наданні оцінки доказам, встановлення існування предмету спору до відкриття провадження у справі (відповідачем заперечуються позовні вимоги), що здійснюється судом під час судового розгляду.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи та вірно наголошено відповідачем, позиція позивача у справі є непослідовною, так, у першій частині апеляційної скарги позивач зазначає про неможливість застосування положень зазначеного вище Закону без включення підприємства до реєстру, а у другій частині апеляційної скарги вже зазначає про те, що предмет спору у справі №910/10132/21 перестав існувати у зв'язку з набуттям чинності Закону України від 14.07.2021 №1639-ІХ. Поряд із цим, при розгляді справи в суді першої інстанції відповідач подавав клопотання від 10.09.2021 про закриття провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмета спору, однак позивач категорично заперечував проти його задоволення.
Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).
Доводи апеляційної скарги позивача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі №910/10132/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі №910/10132/21 залишити без змін.
Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
Матеріали справи №910/10132/21 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 20.06.2022.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді І.М. Скрипка
А.І. Тищенко