вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" червня 2022 р. Справа№ 910/9721/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Суліма В.В.
Майданевича А.Г.
за участю секретаря судового засідання: Дерій В.В.
за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна інвестиційна компанія "Новобуд"
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 (повний текст складено 19.10.2021)
у справі № 910/9721/21 (суддя Грєхова О.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Гесем"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна інвестиційна компанія "Новобуд"
про стягнення заборгованості за договором в розмірі 343 911,56 грн.
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Гесем" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна інвестиційна компанія "Новобуд" про стягнення заборгованості за Договором у розмірі 343 911,56 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором підряду № 30/10/17 від 30.10.2017, в частині здійснення розрахунків.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна інвестиційна компанія "Новобуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Гесем" заборгованість у розмірі 343 911,56 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 158,67 грн.
Рішення мотивоване тим, що з матеріалів справи вбачається, що відповідач зобов'язаний був здійснити розрахунки з позивачем за виконані позивачем роботи вартістю 343 911,56 грн. протягом 5-ти робочих днів з дати підписання сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2018 року № 6 від 28.02.18 на суму 125 362,57 грн., за березень 2018 року № 7 від 30.03.2018 на суму 67 649,52 грн., за березень 2018 року № 8 від 30.03.2018 на суму 86 887,69 грн., за березень 2018 року № 9 від 30.03.2018 на суму 64 011,78 грн., тобто 07.03.2018 включно та 06.04.2018 включно та відповідно з наступного за означеними днями, відповідач є таким, що порушив взяті на себе зобов'язання в частині здійснення розрахунків, в свою чергу, як вбачається з позовної заяви позивача, означена заява була направлена до суду засобами поштового зв'язку 09.06.2021. З огляду на приписи статей 256, 257, пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, та встановлені судами обставини, а саме, дату звернення позивача із даним позовом до суду, трирічний строк позовної давності щодо вимог у даній справі позивачем не пропущено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна інвестиційна компанія "Новобуд" звернулось до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 у справі № 910/9721/21, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ "Гесем" відмовити у повному обсязі.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Скаржник вказує на те, що позивач звернувся до суду з позовною заявою 22.06.2021, з порушенням з порушенням трирічного строку позовної давності, в свою чергу, відповідач просив суд застосувати вимоги ст. 267 ЦК України щодо спливу строку позовної давності, однак, вирішуючи питання про застосування строку позовної давності, суд першої інстанції порушив норми матеріального права, суд не застосував вимоги ст.ст. 256, 257, 267 ЦК України.
На думку скаржника, суд першої інстанції без жодних правових підстав визнав, що трирічний строк позовної давності щодо вимог у даній справі позивачем не пропущено, виходячи з вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (Covid-19)" від 30.03.2020 № 540-ІХ.
Також на думку скаржника, приймаючи рішення у справі, суд не застосував, а повинен був застосувати вимоги Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (Covid-19)" від 18.06.2020 № 731-ІХ, відповідно до якого, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" в редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-ІХ, закінчились через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 № 731-ІХ, тобто, з 17.07.2020 автоматичне продовження процесуальних строків на період дії карантину припинено, а визначений 20-денний строк для вчинення учасниками процесуальних дій щодо продовження процесуальних строків у зв'язку із карантином, є таким, що сплинув 07.08.2020.
Скаржник вказує на те, що перебіг строку позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості за договором підряду № 30/10/17 від 30.10.2017 почався з 06.03.2018 (акт від 28.02.2018) і відповідно, з 06.04.2017 (акт від 30.03.2018) та з урахуванням положень ст. 257 ЦК України про загальний строк позовної давності та Закону України № 731-ІХ від 18.06.2020 сплив 08.02.2021 та 07.04.2021, відповідно.
Скаржник зазначає про те, що заяви, відповідно до Закону України від 18.06.2020 № 731-ІХ про поновлення процесуальних строків із зазначенням причини його пропуску позивач суду не надав, тому, враховуючи, що позивач звернувся з позовом до суду лише 22.06.2021, в задоволенні позову про стягнення заборгованості за договором підряду від 30.10.2017 слід було відмовити через сплив строку позовної давності.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в силу п. 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2" установлено на всій території України карантин з 12.03.2020 та станом на дату розгляду даної справи карантин триває. Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257, пункт Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, та встановлені судами обставини, а саме, дату звернення позивача із даним позовом до суду, трирічних строк позовної давності щодо вимог у даній справі позивачем не пропущено, а позивач не повинен в даній ситуації звертатись до суду з заявою про поновлення строку позовної, так як строк позовної давності не було пропущень в силу пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2021 справу № 910/9721/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна інвестиційна компанія "Новобуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 у справі № 910/9721/21. Призначено справу № 910/9721/21 до розгляду у судовому засіданні 16.12.2021.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Гесем" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна інвестиційна компанія "Новобуд"про відкладення розгляду справи № 910/9721/21. Відкладено розгляд справи № 910/9127/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна інвестиційна компанія "Новобуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 у справі № 910/9721/21 на 20.01.2022, а ухвалою від 20.01.2022 оголошено перерву у розгляді справи № 910/9721/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна інвестиційна компанія "Новобуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 до 17.02.2022.
Судове засідання у справі № 910/9721/21, призначене на 17.02.2022, не відбулось, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Гаврилюка О.М.
З 18.02.2022 головуючий суддя Гаврилюк О.М. приступив до роботи, а відтак ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2022 розгляд справи № 910/9721/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна інвестиційна компанія "Новобуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 призначено на 31.03.2022.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
У зв'язку із викладеним, судове засідання у справі № 910/9721/21, призначене на 31.03.2022, не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2022 призначено до розгляду справу № 910/9721/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна інвестиційна компанія "Новобуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 на 09.06.2022.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи викладене, перебування суддів у відпустках, тимчасову непрацездатністю судді Гаврилюка О.М., введення воєнного стану в Україні, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/9721/21 розглядалась протягом розумного строку.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
30.10.2017 між позивачем та відповідачем укладено договір підряду № 30/10/17 (далі - договір) за умовами якого, позивач, за договором підрядник, зобов'язується на свій ризик власними та (або) залученими силами та засобами у відповідності до проектної документації, умов цього договору, чинних будівельних норм і правил, в обумовлений договором строк виконати комплекс робіт внутрішніх оздоблювальних робіт на об'єкті, та передати відповідачу, за договором замовнику, закінчені роботи.
Відповідач зобов'язується у відповідності до умов договору передати позивачу місце виконання робіт за актом приймання-передачі місця виконаних робіт, Проектну документацію, матеріали, організувати охорону об'єкту, надати точки підключення до мереж водо- та електропостачання на об'єкті, прийняти належним чином виконанні роботи, а також оплачувати роботи на умовах та в порядку, визначеному договором (п. 2.2 договору).
Відповідно до п. 3.2 договору забезпечення будівельного майданчика для виконання робіт будівельними матеріалами покладається на відповідача.
Пунктом 4.1 договору сторонами узгоджено договірну ціну основних робіт у відповідності з кошторисом (додаток № 1 до договору).
Договірна ціна робіт, зазначена в п. 4.1 договору є твердою та не підлягає коригуванню протягом всього строку дії договору (п. 4.2 договору).
Згідно із п. 5.1 договору строки виконання робіт за даним договором визначені у Графіку виконання робіт (додаток № 2 до договору).
Відповідно до п. 6.1.3-6.1.6 договору позивач щомісячно не пізніше 27 числа звітного місяця готує два примірника акта виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3, підписує їх та скріплює своєю печаткою, і надсилає їх відповідачу.
Відповідач протягом 10 робочих днів після отримання акту виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3, зобов'язаний прийняти виконані належним чином роботи шляхом підписання акту виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3, та повернути субпідряднику один примірник підписаного акту виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3.
У разі виявлення позивачем невідповідності обсягів чи вартості виконаних робіт, зазначених в акті виконаних робіт та довідці про вартість виконаних робіт форми КБ-3, фактичними обсягам виконаних робіт чи вартості виконаних робіт, що встановлена договором, позивач зобов'язується протягом трьох календарних днів з моменту виявлення цього оформити належним чином акт виконаних робіт та довідку форми КБ-3 згідно з фактично виконаними обсягами робіт та їх фактичною вартістю.
В разі виявлення дефектів чи будь-яких інших недоліків виконаних робіт, позивач зобов'язується усунути недоліки виконаних робіт, що були виявлені відповідачем під час прийняття робіт, протягом строку який буде встановлений відповідачем.
Пунктом 7.1 договору сторонами узгоджено, що авансування на виконання робіт здійснюється на письмову вимогу позивача, протягом десяти банківських днів з дати отримання письмової вимоги позивача.
За умовами п. 7.2 договору подальші розрахунки здійснюються за фактично прийняті відповідачем роботи, оплачуються на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 позивача протягом 5-ти робочих дні з дати їх підписання. При цьому оплата виконаних робіт здійснюється з урахуванням суми раніше сплачених авансів.
Факт виконання умов договору позивачем щодо виконання робіт та прийняття відповідачем, без зауважень та заперечень, комплекс внутрішніх оздоблювальних робіт на об'єкті: провулок Ярославський, будинок 1/3, поверх 9 (відм. +26.550) вартістю 343 911,56 грн, що підтверджується складеними та підписаними без заперечень та зауважень актами приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2018 року № 6 від 28.02.18 на суму 125 362,57 грн, за березень 2018 року № 7 від 30.03.2018 на суму 67 649,52 грн, за березень 2018 року № 8 від 30.03.2018 на суму 86 887,69 грн, за березень 2018 року № 9 від 30.03.2018 на суму 64 011,78 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач неодноразово направляв відповідачу довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 на суму 125 362,57 грн, 67 649,52 грн, 86 887,69 грн, 64 011,78 грн, проте відповідачем зазначені довідки не підписувались та не повертались позивачу, тому строк підписання таких довідок настав по закінченню 5-ти денного строку після отримання таких довідок - 06.04.2021, а отже 07.04.2021 настав строк оплати за виконані позивачем роботи у розмірі 343 911,56 грн.
Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначив, що 30.03.2018 позивач надав на підпис акти виконаних робіт № 6 від 28.02.2018, № 7 від 30.03.2018, № 8 від 30.03.2018 та № 9 від 30.03.2018, за результатами перевірки яких, позивач погодився з відповідачем, що відображені у актах роботи мають суттєві недоліки і будуть усунуті, після чого позивач ніяких робіт по усуненню недоліків не здійснив і повністю втратив інтерес до виконання умов договору. Відповідач зазначив, що директор ТОВ "БІК "Новобуд" Онопченко В.Б. стверджує, що ніколи не підписував надані позивачем акти виконаних робіт і печаткою їх не затверджував. Також, відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору та вимог цього кодексу (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (ч. 1 ст. 853 ЦК України).
Згідно з п. 6.1.3-6.1.6 договору позивач щомісячно не пізніше 27 числа звітного місяця готує два примірника акта виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3, підписує їх та скріплює своєю печаткою, і надсилає їх відповідачу. Відповідач протягом 10 робочих днів після отримання акту виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3, зобов'язаний прийняти виконані належним чином роботи шляхом підписання акту виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3, та повернути субпідряднику один примірник підписаного акту виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3.
У разі виявлення позивачем невідповідності обсягів чи вартості виконаних робіт, зазначених в акті виконаних робіт та довідці про вартість виконаних робіт форми КБ-3, фактичними обсягам виконаних робіт чи вартості виконаних робіт, що встановлена договором, позивач зобов'язується протягом трьох календарних днів з моменту виявлення цього оформити належним чином акт виконаних робіт та довідку форми КБ-3 згідно з фактично виконаними обсягами робіт та їх фактичною вартістю.
В разі виявлення дефектів чи будь-яких інших недоліків виконаних робіт, позивач зобов'язується усунути недоліки виконаних робіт, що були виявлені відповідачем під час прийняття робіт, протягом строку який буде встановлений відповідачем.
Частиною 4 ст. 882 ЦК України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Як вже зазначалось, факт виконання умов договору позивачем щодо виконання робіт та прийняття відповідачем, без зауважень та заперечень, комплекс внутрішніх оздоблювальних робіт на об'єкті: провулок Ярославський, будинок 1/3, поверх 9 (відм. +26.550) вартістю 343 911,56 грн, що підтверджується складеними та підписаними без заперечень та зауважень актами приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2018 року № 6 від 28.02.18 на суму 125 362,57 грн, за березень 2018 року № 7 від 30.03.2018 на суму 67 649,52 грн, за березень 2018 року № 8 від 30.03.2018 на суму 86 887,69 грн, за березень 2018 року № 9 від 30.03.2018 на суму 64 011,78 грн.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що враховуючи відсутність у матеріалах справи жодного доказу в підтвердження того, що такі акти керівником відповідача - Онопченко В.Б. не підписувались, такі акти приймаються як належні докази в підтвердження прийняття відповідачем виконаних позивачем робіт.
Натомість, надані позивачем довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 на суму 125 362,57 грн, 67 649,52 грн, 86 887,69 грн, 64 011,78 грн, відповідачем не підписані, у зв'язку з чим неодноразово направлялись позивачем відповідачу.
Однак, оскільки виконані позивачем роботи прийняті відповідачем згідно із актами приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2018р. № 6 від 28.02.18 на суму 125 362,57 грн, за березень 2018р. № 7 від 30.03.2018 на суму 67 649,52 грн, за березень 2018р. № 8 від 30.03.2018 на суму 86 887,69 грн., за березень 2018р. № 9 від 30.03.2018 на суму 64 011,78 грн., які підписані сторонами без заперечень та зауважень, а матеріали справи не містять доказів незгоди відповідача щодо невідповідності обсягів чи вартості виконаних робіт, висловлених у процесі прийняття робіт, роботи вартістю 343 911,56 грн. є такими, що прийняті відповідачем без заперечень та зауважень згідно із актами приймання виконаних будівельних робіт.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі; замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки); якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
Оскільки відповідач є стороною у договорі 30/10/17, на яку покладаються обов'язки щодо прийняття роботи, виконаної підрядником, відповідач повинен оглянути її і в разі виявлення претензій до позивача з приводу якості виконаних робіт або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові (ст. 853 ЦК України), то саме відповідач і повинен довести порушення умов договору підрядником, чого відповідачем не було зроблено.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 854 ЦК України визначає, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до п.п. 7.1, 7.2 договору сторонами узгоджено, що авансування на виконання робіт здійснюється на письмову вимогу позивача, протягом десяти банківських днів з дати отримання письмової вимоги позивача. Подальші розрахунки здійснюються за фактично прийняті позивачем роботи, оплачуються на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 позивача протягом 5-ти робочих днів з дати їх підписання. При цьому оплата виконаних робіт здійснюється з урахуванням суми раніше сплачених авансів.
У зв'язку із чим, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що строк оплати у даному випадку, з урахуванням приписів ч. 4 ст. 882 ЦК обраховується з дат підписання сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2018р. № 6 від 28.02.18 на суму 125 362,57 грн, за березень 2018р. № 7 від 30.03.2018 на суму 67 649,52 грн, за березень 2018р. № 8 від 30.03.2018 на суму 86 887,69 грн, за березень 2018р. № 9 від 30.03.2018 на суму 64 011,78 грн.
Слід зазначити, що із даним висновком господарського суду першої інстанції погоджується і відповідач у апеляційній скарзі.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Однак, матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем, також відповідачем не надано доказів оплати заборгованості в розмірі 343 911,56 грн.
Таким чином, апеляційний господарський суд, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 343 911,56 грн, за виконані роботи згідно із договором від 30.10.2017 № 30/10/17, є такою, що підтверджена матеріалами справи та відповідає чинному законодавству.
Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Позовна заява подана до Господарського суду міста Києва - 09.06.2021.
Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У статті 260 ЦК України зазначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач зобов'язаний був здійснити розрахунки з позивачем за виконані позивачем роботи вартістю 343 911,56 грн протягом 5-ти робочих днів з дати підписання сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2018р. № 6 від 28.02.18 на суму 125 362,57 грн, за березень 2018р. № 7 від 30.03.2018 на суму 67 649,52 грн, за березень 2018р. № 8 від 30.03.2018 на суму 86 887,69 грн, за березень 2018р. № 9 від 30.03.2018 на суму 64 011,78 грн, тобто 07.03.2018 включно та 06.04.2018 включно та відповідно з наступного за означеними днями, відповідач є таким, що порушив взяті на себе зобов'язання в частині здійснення розрахунків, в свою чергу, як вбачається з позовної заяви позивача, означена заява була направлена до суду засобами поштового зв'язку 09.06.2021.
02.04.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" за № 540-ІХ, згідно із яким Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Цим законом були продовжені не лише процесуальні строки, а інші юридичні строки, зокрема, загальна позовна давність.
Згідно із п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким було доповнено Цивільний кодекс України відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою КМУ "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 карантин було встановлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України. А постановою КМУ "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 09.12.2020 № 1236 "з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 28 лютого 2021 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та наступними постановами КМУ з цього ж питання.
Таким чином, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено на всій території України карантин з 12.03.2020 та станом на дату розгляду даної справи карантин триває, отже, позовна давність у даній справі, станом на 12 березня 2020р. не спливла, а її перебіг наразі зупинено до кінця карантину.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що з огляду на приписи статей 256, 257, п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та встановлені обставини справи, трирічний строк позовної давності щодо вимог у даній справі позивачем не пропущено.
Слід зазначити про те, що процесуальний строк - це встановлений законом або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути здійснена та чи інша процесуальна дія або закінчена певна частина провадження по справі (слід відрізняти строки, встановлені господарським процесуальним законодавством від строків, встановлених матеріальним правом, наприклад, строків позовної давності, встановлених Цивільним кодексом України), тому твердження відповідача у апеляційній скарзі про те, що позивачем пропущено процесуальний строк позовної давності для звернення до суду із позовною заявою є безпідставним.
З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржене рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна інвестиційна компанія "Новобуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 у справі № 910/9721/21 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 у справі № 910/9721/21 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна інвестиційна компанія "Новобуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 у справі № 910/9721/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 у справі № 910/9721/21 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу № 910/9721/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 20.06.2022.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді В.В. Сулім
А.Г. Майданевич