Постанова від 14.06.2022 по справі 910/11384/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2022 р. Справа№ 910/11384/20 (910/10754/21)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Полякова Б.М.

суддів: Пантелієнка В.О.

Грека Б.М.

за участю секретаря судового засідання Дюкаревої І.М.

розглянувши апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-УА"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.10.2021

у справі № 910/11384/20 (910/10754/21) (Пасько М.В.)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-УА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мас Сідс Україна"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння"

про визнання договору недійсним

в межах справи № 910/11384/20

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 14.06.2022

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2020 відкрито провадження у справі № 910/11384/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Гриценка Івана Павловича.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-УА" звернулося до суду з позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мас Сідс Україна" та ТОВ"Торговий дім "Насіння" про визнання договору недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 справу за позовом ТОВ "Агроінвест-УА" до ТОВ "Мас Сідс Україна" та ТОВ"Торговий дім "Насіння" про визнання договору недійсним передано за підсудністю для розгляду в межах справи № 910/11384/20 про банкрутство ТОВ "Торговий дім "Насіння"

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у задоволенні позову ТОВ "Агроінвест-УА" до ТОВ "Мас Сідс Україна" та ТОВ"Торговий дім "Насіння" про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним відмовлено.

Ключовими мотивами ухвали є:

- оспорюваний договір не є фіктивним;

- було вчинено всі дії щодо переходу права вимоги від ТОВ"Торговий дім "Насіння" до ТОВ "Мас Сідс Україна" згідно з договором про відступлення права вимоги;

- оспорюваний договір про відступлення права вимоги не є значним правочином в розумінні ч. 2 ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю».

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, ТОВ "Агроінвест-УА" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Ключовим мотивом скарги є:

- судом не було належним чином досліджено надані сторонами докази.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа № 910/11384/20 (910/10754/21) передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Поляков Б.М., судді Пантелієнко В.О., Доманська М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-УА" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі № 910/11384/20 (910/10754/21) залишено без руху. Зобов'язано скаржника усунути протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали наведені недоліки шляхом подання до суду відповідної заяви з доказами сплати судового збору в розмірі 3 405 грн.

На виконання ухвали від 06.12.2021 від ТОВ "Агроінвест-УА" надійшла заява з доказами сплати судового збору в розмірі 3 405 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/11384/20 (910/10754/21), відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

На виконання ухвали від 23.12.2022 з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 910/11384/20 (910/10754/21).

Розпорядженнями в.о. керівника апарату від 12.04.2022 у зв'язку з перебуванням судді Доманської М.Л., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно з витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Поляков Б.М., судді - Грек Б.М., Пантелієнко В.О. Вказана колегія суддів сформована відповідно до рішення загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2018 зі змінами від 12.11.2019.

Відтак, судова колегія зазначає, що визначений за допомогою автоматизованої системи розподілу судової справи склад колегії суддів є судом, встановленим законом, у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria», висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-УА" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі № 910/11384/20 (910/10754/21), розгляд справи призначено на 14.06.2022.

Колегія зауважує, що стосовно розгляду справи, який було призначено на 14.06.2022 сторони апеляційного провадження були повідомленні всіма можливими способами в умовах воєнного стану введеного в Україні, а саме: ухвалу про призначення розгляду справи було направлено на відомі суду електронні адреси сторін, що наявні в матеріалах справи, інформація про розгляд справи була оприлюднена на офіційному сайті Північного апеляційного господарського суду, за наявності реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі на офіційні електронні адреси таких осіб.

При цьому колегія суддів робить акцент на тому, що відповідно до приписів частин 6 та 7 статті 6 ГПК України: «Адвокати, реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов'язковому порядку».

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 р. «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 р. «Мороз та інші проти України» та інші).

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку, що враховуючи положення ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка сторін судове засідання не може бути підставою для відкладення розгляду справи.

В силу положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мас Сідс Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" укладено Договір про відступлення права вимоги № 112 від 21.07.2020 року (далі - Договір про відступлення права вимоги (а.с. 16-19 Т1)). Відповідно до п. 1.1 Договору про відступлення права вимоги відповідач 1 відступив відповідачу 2 право вимоги до позивача у розмірі 1 358 918,88 (один мільйон триста п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот вісімнадцять) грн 88 коп., що належало Відповідачу 1 на підставі договору № 2-0412/пр3137 від 04.12.2019 (укладеного між Відповідачем 1 та Позивачем).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-УА" (далі - Позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило суд визнати недійсним договір про відступлення права вимоги, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" (далі - Відповідач 1) та товариством з обмеженою відповідальністю "Мас Сідс Україна" (далі - Відповідач 1), посилаючись на те, що оспорюваний правочин був укладений з порушенням норм закону, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним.

Місцевий суд відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що оспорюваний договір є реальним та не є значним правочином в розумінні ч. 2 ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Так, згідно з п. 5.3 Договору про відступлення права вимоги оплата вважається здійсненою в момент зарахування на рахунок Відповідача 2 грошових коштів в повній сумі. Сторони погодили, що виконання зобов'язання Відповідача 2 з оплати ціни відступлення може бути здійснена шляхом заліку зустрічних однорідних вимог.

22.07.2021 між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 було укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до умов якої, посеред іншого, було враховано заборгованість Відповідача 2 перед Відповідачем 1 за Договором про відступлення права вимоги (далі - Угода про зарахування а.с. 61, 62 Т1).

Відповідно до умов Угоди про зарахування заборгованість Відповідача 2 перед Відповідачем 1 була повністю погашена.

Враховуючи вищевикладене, як правильно встановив суд першої інстанції, твердження позивача про фіктивність правочину не відповідає дійсності, є необґрунтованим та таким, що повністю спростовується відповідачем 1.

Щодо передачі права вимоги та повідомлення позивача про укладення Договору про відступлення права вимоги, колегія зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.1 Договору про відступлення права вимоги право вимоги переходить від Відповідача 1 до Відповідача 2 після підписання сторонами Акту-приймання передачі прав вимоги, що є невід'ємною частиною цього Договору.

На виконання п. 4.1 Договору про відступлення права вимоги Відповідачем 1 та Відповідачем 2 було укладено Акт приймання передачі прав вимоги від 21.07.2020 (а.с. 19 Т 1).

Отже, Відповідачем 1 та Відповідачем 2 було вчинено всі необхідні дії, щодо переходу права вимоги згідно Договору про відступлення права вимоги.

Крім того, як було встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, що відповідач 1 нарочно передав відповідачу 2 лист - повідомлення про відступлення права вимоги, адресоване на ім'я позивача, яке відповідач 2 направив разом із власним листом-повідомленням та копією Договору про відступлення права вимоги на адресу позивача.

Наявність у позивача копії Договору про відступлення права вимоги та Акту приймання передачі прав вимоги від 21.07.2020 слугує додатковою підставою, що свідчить про обізнаність позивача про факт укладення Договору про відступлення права вимоги та виникнення обов'язку сплати заборгованості по Договору поставки саме Відповідачу 2.

Таким чином, як також правильно встановлено місцевим судом, відповідач 1 та відповідач 2 виконали зобов'язання з повідомлення позивача про укладення Договору про відступлення права вимоги та, як наслідок, про заміну кредитора у зобов'язанні.

Також, колегія зауважує, що чинне законодавство України не містить норм, які б зобов'язували саме відповідача 1 інформувати позивача про укладення Договору про відступлення права вимоги. А тому, повідомлення позивача про факт укладення Договору про відступлення права вимоги, яке було здійснено відповідачем 2, є достатнім та таким, що відповідає нормам чинного законодавства України.

Щодо повноважень на підписання Договору про відступлення права вимоги, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проте, позивач зазначає про відсутність повноважень посадових осіб відповідача 1 та відповідача 2 на укладення Договору про відступлення права вимоги, не надаючи при цьому жодних доказів, які б підтверджували наявність обмежень у представників відповідача 1 та відповідача 2 на укладення Договору про відступлення права вимоги.

Колегія суддів не погоджується з твердженнями позивача про відсутність повноважень у посадових осіб відповідача 1 і вважає їх не доведеним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях позивача без надання належних та допустимих доказів таким фактам.

В свою чергу, колегія суддів звертає увагу на те, що вартість чистих активів відповідача 1 станом на І півріччя 2020 року складала 27,918 млн. грн, що підтверджується бухгалтерською довідкою про вартість чистих активів (а.с. 63-65 Т1).

Таким чином, для відповідача 1 укладення Договору про відступлення права вимоги не є значним правочином в розумінні ч. 2 ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Отже, враховуючи все зазначене вище, місцевий суд прийшов до правильного висновку, що позов задоволенню не підлягає, оскільки жодне з посилань позивача не знайшло свого підтвердження.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення першої інстанції - без змін як такого, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні апеляційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, на скаржника покладаються витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

У зв'язку з введенням указами Президента України воєнного стану на всій території України; можливістю незнаходження осіб за вказаними в апеляційних скаргах адресами, зокрема, у зв'язку з евакуацією; тимчасовою нероботою АТ "Укрпошта", зокрема, на тимчасово окупованих та звільнених від агресора територіях; та інше, з метою належного повідомлення сторін в цій особливій для країни ситуації, відповідно до приписів п.п. 6, 7 ст. 6 та ст. 169 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе повідомляти осіб про розгляд справи не через АТ "Укрпошта", а іншими засобами, які доступні в період воєнного стану (надсилання повідомлення на електрону пошту сторін, електронний кабінет, повідомлення на офіційному сайті ПАГС); докази повідомлення долучати до матеріалів справи.

Керуючись ст.ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 253-255, 269, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-УА" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі №910/11384/20 (910/10754/21) залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі №910/11384/20 (910/10754/21) залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржникa.

4. Справу №910/11384/20 (910/10754/21) повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Дану постанову направити на відомі суду електронні адреси сторін, що наявні в матеріалах справи.

Відповідно до частин 6 та 7 статті 6 ГПК України:

"Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки та особи, які провадять клірингову діяльність у значенні, наведеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою."

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Головуючий суддя Б.М. Поляков

Судді В.О. Пантелієнко

Б.М. Грек

Повний текст складено 20.06.2022