вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" червня 2022 р. Справа№ 910/16397/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Кравчука Г.А.
Чорногуза М.Г.
при секретарі Пнюшкову В.Г.
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 06.06.2022.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69"
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 08.11.2021 (повний текст складено 16.11.2021)
у справі №910/16397/20 (суддя Літвінова М.Є.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста"
до 1) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Корецької Ірини Сергіївни
2) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Смірнової Алли Сергіївни
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69"
4) Приватного акціонерного товариства "Банкомзв'язок"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:
1) ОСОБА_2
2) ОСОБА_1
про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69" про скасування заходів забезпечення позову у справі №910/16397/20, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2020.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 у справі №910/16397/20 скасувати та прийняти нову ухвалу, якою задовольнити заяву про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Також скаржник звернувся із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 у справі №910/16397/20, обґрунтовуючи клопотання тим, що останній звертався 26.11.2021 з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду на оскаржувану ухвалу.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем у даній справі не має жодних правових підстав стверджувати про те, що ПрАТ «Банкомзвязок» та/або ТОВ «Фрунзе 69» порушило їх права як іпотекодержателя, у зв'язку зі встановленими у справі №910/8680/20 обставинами.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 у справі №910/16397/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів Чорногуза М.Г., Кравчука Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2022 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 у справі №910/16397/20 до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16397/20.
Від Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/16397/20.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2022 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69" про поновлення строку для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 у справі №910/16397/20. Відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69" строк для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 у справі №910/16397/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 у справі №910/16397/20. Призначено справу до розгляду на 06.06.2022.
01.06.2020 через відділ документального забезпечення від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповіно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Зокрема позивач зазначає, що необхідність в заходах забезпечення не відпала, обставини не змінилися, заходи забезпечення не вичерпали свою дію.
Представники позивача, відповідача-3 та третіх осіб з'явилися в судове засідання 06.06.2022 та надали пояснення по суті апеляційної скарги.
Представники відповідача-1, -2, -4 в судове засідання 06.06.2022 не з'явилися. Про поважність неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Законом України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції:
"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
У зв'язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд справи підлягає здійсненню у розумний строк з огляду на ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11, пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки відповідачі-1, -2, -4 про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності відповідачів-1, -2, -4.
В судовому засіданні 06.06.2022 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення позивача, відповідача-3 та третіх осіб, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Корецької Ірини Сергіївни (далі - відповідач - 1), Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Смірнової Алли Сергіївни (далі - відповідач - 2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69" (далі - відповідач - 3) та Приватного акціонерного товариства "Банкомзв'язок" (далі - відповідач - 4) в якому просить суд :
- застосувати наслідки недійсності нікчемних правочинів: Акту оцінки вартості та приймання-передачі нерухомого майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ "Фрунзе 69" від 18.10.2019 (зареєстровано в реєстрі за №971,972) та Договору іпотеки (Майнової поруки);
- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Смірнової Алли Сергіївни індексний номер: 49240259 від 18.10.2019 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об'єкт нерухомості (реєстраційний номер: 722157480000);
- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Корецької Ірини Сергіївни індексний номер: 50121513 від 10.12.2019 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (про реєстрацію іпотеки) на об'єкт нерухомості (реєстраційний номер: 722157480000) та реєстрацію іпотекодержателя: ОСОБА_2
- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Корецької Ірини Сергіївни індексний номер: 50120975 від 10.12.2019 про реєстрацію обтяження на об'єкт нерухомості (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 722157480000).
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає наступне:
25.11.2010 між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" УПБ" та Приватним акціонерним товариством "Банкомзв'язок" було укладено Генеральний договір №5 з додатковими договорами, який регулює загальні засади співпраці між Банком та Клієнтом фінансування довгострокової програми розвитку діяльності Клієнта.
25.11.2010 з метою належного виконання зобов'язань за Генеральним договором між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" УПБ" та ПАТ "Банкомзв'язок" укладено Іпотечний договір, що посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Бойко Л.Л. та зареєстровано в реєстрі за №10843.
Відповідно до п. 6 Договору іпотеки, в забезпечення виконання своїх зобов'язань за договором Іпотекодавець надав в іпотеку наступне нерухоме майно: Будівля спеціальнодопоміжного обладнання (літ. В), загальною площею 5760,70 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, (Оболонський, Подільський, Шевченківський райони) буд. 69.
25.11.2010 до реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №9838179 про іпотеку №9837891 про обтяження (проведено державну реєстрацію).
Як зазначає позивач, з 25.11.2010 ПАТ "УПБ" стало іпотекодержателем вищевказаного майна.
11.02.2014 в межах Генерального договору між ПАТ "УПБ" та АТ "Банкомзв'язок" укладено Договір про відкриття кредитної лінії №803/5 від 11.02.2014 з додатковими договорами.
В подальшому, 27.04.2020 між АТ "УПБ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" за результатами прилюдних торгів, укладено Договір №81 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб'єктів господарювання, відповідно до якого право вимоги за Кредитним договором перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста".
27.04.2020 між АТ "УПБ" та ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" укладено Договір 81/1 купівлі - продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб'єктів господарювання, відповідно до якого право вимоги за Іпотечним договором від 25.11.2010, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. та зареєстровано в реєстрі за №10843, перейшло до ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста".
Як зазначає позивач, ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" з 27.04.2020 стала новим кредитором "Банкомзв'язок" за Договором про відкриття кредитної лінії №803/5 від 11.02.2014, що укладений в межах Генерального договору №5 від 25.11.2010 та Іпотечним договором від 25.11.2010, що посвідчені нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. та зареєстровано в реєстрі за №10843.
У зв'язку з тим, що боржник належним чином не виконав зобов'язання за Кредитним договором ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" 05.10.2020 задовольнило вимоги іпотекодержателя та зареєструвала право власності на іпотечне майно в порядку ст. 37 ЗУ "Про іпотеку".
28.12.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просив суд:
- накласти арешт та заборонити будь - яким суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, зокрема державним реєстраторам прав на нерухоме майно, Міністерству Юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам чи іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно к відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вчиняти дії з приводу наступного майна: будівлю спеціальнодопоміжного обладнання (літ. В), загальною площею 5 760,0 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, будинок 69 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 722157480000);
- передати на відповідальне зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" будівлю спеціальнодопоміжного обладнання (літ. В), загальною площею 5 760,0 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, будинок 69 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 722157480000).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2020 поновлено провадження у справі № 910/16397/20, заяву про забезпечення позову задоволено частково; накладено арешт та заборонено будь - яким суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, зокрема державним реєстраторам прав на нерухоме майно, Міністерству Юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам чи іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно к відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вчиняти дії з приводу наступного майна: будівлю спеціальнодопоміжного обладнання (літ. В), загальною площею 5 760,0 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, будинок 69 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 722157480000). В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовити. Провадження у справі № 910/16397/20 зупинено.
27.10.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача-3 надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову, в якій заявник просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.12.2020 про забезпечення позову.
Обґрунтовуючи подане клопотання про скасування заходів забезпечення позову, заявник зазначив, що постановою Верховного суду у складі Колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.10.2021 року по справі № 910/8680/20 задоволено касаційну скаргу ТОВ «Фрунзе 69», скасовано Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2021 у справі №910/8680/20, рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 у справі №910/8680/20 - залишено без змін.
За доводами заявника, Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвестохіллс Веста» надано недостовірне надання фактів стосовно обставин правовідносин між ПАТ «Український професійний банк» та ПрАТ «Банкомзв'язок» внаслідок укладення Іпотечного договору будівлі спеціальнодопоміжного обладнання (літ. В), загальною площею 5760,7 кв. м., розташованою за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 69, зокрема в частині припинення зазначеного договору, та як наслідок набуття права власності на будівлю Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрунзе 69» та подальшу передачу його у іпотеку.
Заявник вказав на те, що 28.05.2015 відбулась офіційна процедура припинення обтяження нерухомого майна реєстраційний номер: 722157480000 - будівлі спеціальнодопоміжного обладнання (літ. В), загальною площею 5760,70 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе (Оболонський, Подільський, Шевченківський райони) буд. 69. Зазначений запис не був поновлений у судовому порядку і вказані обставини були встановлені в межах справи № 910/8680/20, яке є остаточним та вступило у законну силу.
Враховуючи встановлені в межах розгляду справи № 910/8680/20 обставини, ТОВ «Фрунзе 69» наголосила на тому, що оскаржувана ухвала про вжиття заходів забезпечення має бути скасована господарським судом, який її постановив, у зв'язку із тим, що вжиті заходи забезпечення позову спрямовані на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів ТОВ «Фінансова компанія Інвестохіллс Веста», а тому чинність таких заходів забезпечення позову не є актуальними, адекватними та не задовольняють мету, на забезпечення якої була постановлена ухвала Господарського суду міста Києва від 29.12.2020 у справі № 910/16397/20.
Разом з тим, ТОВ "Фрунзе 69" зазначило про те, що заходи забезпечення позову вичерпали свою дію та потреба у їх збереженні відпала, зважаючи на той факт, що право власності було переоформлено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста".
08.11.2021 через електронну пошту суду від представника позивача надійшли заперечення на клопотання про скасування заходів забезпечення позову, в яких позивач просив суд відмовити у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову з наступних підстав:
- заявник не навів обґрунтованих доводів та не надав належних та допустимих доказів, як б підтверджували, що потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала, що спричинило застосування заходів забезпечення позову у справі № 910/16397/20, або ж того, що забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
Доводи, наведені у клопотанні про скасування заходів забезпечення позову у значній мірі зводяться до оцінки доказів, що стосуються предмету спору, а також до надання відповідної оцінки спірним правовідносинам, які мають бути предметом дослідження під час розгляду спору по суті і не вирішуватися під час розгляду заяви про забезпечення позову;
- між сторонами триває судовий спір і у випадку скасування вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2020 заходів забезпечення позову існує ризик незаконного відчуження майна на користь третіх осіб, що в свою чергу, фактично унеможливить захист порушених прав і інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Ризики щодо подальших незаконних дій з боку відповідачів з приводу вказаного майна, залишаються, а отже, за твердженням позивача, заходи забезпечення позову згідно ухвали від 29.12.2020 у справі 910/16397/20 накладено законно, необхідність в них зберігається до набрання законної сили в даній справі.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції керувався тим, що відповідачем-3 не доведено існування правових підстав, з якими законодавець пов'язує можливість скасування вжитих судом заходів забезпечення позову, а тому правові підстави для задоволення клопотання відповідача-3 про скасування заходів забезпечення позову на підставі зазначених в ньому обставин, - відсутні.
Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України (надалі також - ГПК України) суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Отже, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення. (п. 10 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 № 16).
Згідно із частинами 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Водночас, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що всупереч наведеному, заявник не навів обґрунтованих доводів та не надав належних та допустимих доказів, як б підтверджували, що потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала, що спричинило застосування заходів забезпечення позову у справі № 910/16397/20, або ж того, що забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
Доводи, наведені як у клопотанні про скасування заходів забезпечення позову, так і в апеляційній скарзі, у значній мірі зводяться до оцінки доказів у справі, що стосуються предмету спору, а також до надання відповідної оцінки спірним правовідносинам, які мають бути предметом дослідження під час розгляду спору по суті і не вирішуватися під час розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову.
Колегія суддів зазначає, що під час розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову суд не оцінює законність та правомірність вжиття ним заходів забезпечення позову, а лише з'ясовує, чи потреба у забезпеченні позову відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
З огляду на вищевикладене в сукупності, колегія суддів зазначає, що відповідачем-3 не доведено існування правових підстав, з якими законодавець пов'язує можливість скасування вжитих судом заходів забезпечення позову, у зв'язку із чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що правові підстави для скасування заходів забезпечення позову - відсутні.
Водночас, колегією суддів надано правову оцінку всім доводам, наведеним скаржником в апеляційній скарзі, проте, вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахуваноня кожного доказу (групи доказів).
Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 у справі №910/16397/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 у справі №910/16397/20 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69" - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 у справі №910/16397/20 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
Повний текст складено 17.06.2022.
Головуючий суддя В.В. Куксов
Судді Г.А. Кравчук
М.Г. Чорногуз