вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" червня 2022 р. Справа№ 910/13867/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Скрипки І.М.
Михальської Ю.Б.
секретар судового засіданні: Бендюг І.В.,
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 14.06.2022,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва
від 17.12.2021 (повний текст складено 21.12.2021)
у справі № 910/13867/21 (суддя Павленко Є.В.)
за позовом ОСОБА_1
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях
про визнання правочину незаконним та зобов'язання вчинити дії,
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року фізична особа ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - Відділення) про визнання незаконним правочину відповідача в частині прийняття акта про непідписання договору купівлі-продажу та про зобов'язання останнього повернути позивачу гарантійний внесок у розмірі 270 940,00 грн.
Позов мотивовано тим, що відповідач позбавив позивача цивільно-господарських прав, наданих йому статтями 626, 628, 638 Цивільного кодексу України та в односторонньому порядку без належних на те підстав прийняв рішення про нібито відмову позивача від підписання договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації, хоча позивач не відмовлявся від підписання договору, а лише хотів реалізувати своє право та узгодити його умови.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2021 у справі №910/13867/21 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що доказів вжиття позивачем належних заходів, спрямованих на укладення відповідного правочину, зокрема, шляхом направлення відповідачу власного проекту договору, а також дій, спрямованих на прибуття позивачки або її повноважного представника до Відділення з метою підписання цього договору, до матеріалів справи сторонами не надано. В частині відмови у задоволенні вимоги про повернення суми гарантійного внеску, суд першої інстанції зазначив, що такий внесок повертається лише тим потенційним покупцям, які не стали переможцями аукціону, тоді як у разі реалізації переможцем аукціону права на відмову від підписання протоколу аукціону або відмови переможця аукціону від укладення договору купівлі-продажу правовим наслідком цих дій є неповернення відповідного внеску та перерахування його до відповідного бюджету.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте на підставі неповно досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права.
В обґрунтування своїх вимог, апелянт вказує, що з моменту прийняття рішення про приватизацію шляхом викупу між позивачем та відповідачем виникли цивільно-правові відносини, що регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексів України, Законом України «Про приватизацію державного та комунального майна» та Порядком проведення електронних аукціонів для продажу об'єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №432 від 10.05.2018. Але суд у своєму рішенні надав правову оцінку діям сторін лише з боку виконання ними Правил, і не взяв до уваги інші норми законодавства, які регулюють такі взаємовідносини.
Крім того, скаржник зазначає, що відповідач не довів факт отримання позивачем листа №50-03.01-2665. До того ж фотокопії листів №50-03.01-2843, №50-03.01-2756, на які посилається відповідач, не містять електронного цифрового підпису, що ставить під сумнів їх справжність, їх також не можна вважати офіційними документами, виходячи зі статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача
У поданому 10.06.2022 до суду відзиві, Регіональне відділення заперечує проти апеляційної скарги в повному обсязі, вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду відповідають дійсним обставинам справи. У зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі.
Явка представників у судове засідання
Представник позивача в судове засідання 14.06.2022 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).
Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судові засідання не була визнана обов'язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представника позивача, оскільки він не скористався своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності. Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створених Фондом державного майна України, у разі необхідності.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови та порядок проведення електронних аукціонів для продажу об'єктів малої приватизації закріплено у Законі України «Про приватизацію державного і комунального майна» та Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об'єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 432 (із змінами).
Як підтверджено матеріалами справи, в процесі здійснення своїх повноважень у сфері приватизації Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях в електронній торговій системі "Prozorro.Продажі" в мережі Інтернет було розміщено інформаційне повідомлення про приватизацію об'єкта малої приватизації - окремого майна - нежитлової будівлі (столової) загальною площею 749,5 кв.м за адресою: Київська область, Васильківський район, село Крушинка, вул. Колгоспна, 11, який під час приватизації не увійшов до статутного капіталу ПАТ "Птахофабрика Україна".
За результатами електронного аукціону, проведеного 1 червня 2021 року, цей аукціон було визнано таким, що не відбувся, оскільки його єдиним учасником згідно з протоколом № UA-PS-2021-04-29-000067-2 була фізична особа ОСОБА_1 .
Наказом Відділення від 7 червня 2021 року № 531 затверджено протокол про результати електронного аукціону № UA-PS-2021-04-29-000067-2 з продажу об'єкта приватизації та визначено спосіб приватизації - шляхом його викупу ОСОБА_1, як особою, яка єдина подала заяву на участь в аукціоні.
01.07.2021 Відділенням було складено акт про непідписання договору.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджував про незаконність прийнятого Відділенням акту про непідписання договору з огляду на неналежне виконання відповідачем обов'язку з направлення ОСОБА_1 для підписання проекту договору купівлі-продажу об'єкта приватизації.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, заслухавши пояснення представника відповідача, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Відповідно до пункту 22 частини 1 статті 1 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" приватизація державного або комунального майна (далі - приватизація) - це платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями.
До об'єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об'єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України (частина 1 статті 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна").
Частиною 1 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" передбачено, що з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об'єкти приватизації поділяються на об'єкти малої приватизації та об'єкти великої приватизації.
За пунктом 2 частини 2 зазначеної статті до об'єктів малої приватизації належить окреме майно, яким вважається рухоме та нерухоме майно державних або комунальних підприємств (у тому числі будівлі, споруди, нежитлові приміщення), майно, що залишилося після закінчення процедури ліквідації державних або комунальних підприємств, визнаних банкрутами; майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним або комунальним майном; майно державних або комунальних підприємств, що не були продані як єдині майнові комплекси; державне або комунальне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств та перебуває на обліку господарських товариств, створених унаслідок приватизації або корпоратизації;
Згідно з частинами 1, 2 статті 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" об'єкти малої приватизації продаються виключно на електронних аукціонах. Порядок проведення електронних аукціонів для продажу об'єктів малої приватизації та Порядок відбору операторів електронних майданчиків для організації проведення електронних аукціонів з продажу об'єктів малої приватизації, авторизації електронних майданчиків, розмір та порядок внесення плати за участь, визначення переможця за результатами електронного аукціону, а також порядок визначення додаткових умов продажу затверджуються Кабінетом Міністрів України. Електронний аукціон проводиться відповідно до договору, що укладається між організатором аукціону з операторами електронних майданчиків.
Абзацом 2 частини 8 статті 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" передбачено, що у разі якщо в аукціоні подано заяву на участь від одного покупця, цей аукціон визнається таким, що не відбувся, а орган приватизації приймає рішення про приватизацію зазначеного об'єкта шляхом викупу безпосередньо такому покупцеві за запропонованою ним ціною, але не нижче стартової ціни.
За змістом частини 1 статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" під час приватизації об'єкта державної або комунальної власності шляхом його продажу на аукціоні, викупу між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу.
Механізм проведення електронних аукціонів для продажу об'єктів малої приватизації з використанням електронної торгової системи, визначення переможця за результатами електронного аукціону, розміру та порядку внесення плати за участь в електронному аукціоні, а також визначення додаткових умов продажу відповідно до положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" визначено Порядоком проведення електронних аукціонів для продажу об'єктів малої приватизації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року № 432 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 64 Порядку, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, переможець електронного аукціону: підписує протокол про результати електронного аукціону та надає його оператору електронного майданчика, через якого ним подано цінову пропозицію, протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем його формування електронною торговою системою, укладає договір купівлі-продажу об'єкта приватизації з органом приватизації протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем формування протоколу про результати електронного аукціону.
Як вбачається з матеріалів справи, після підписання протоколу про результати електронного аукціону, Відділення направило позивачу на її електронну пошту лист № 50-03.01-2665 від 17 червня 2021 року щодо підписання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації та проект відповідного договору
Позивач отримання вказаного листа заперечує.
Разом з тим, вищевказаний лист та проект договору купівлі-продажу був направлений в електронному вигляді з офіційного e-mail Регіонального відділення kyiv_region@spfu.cov.ua на e-mail позивача: profisobolti@ukr.net 17.06.2021 о 15:30 (скрін-шот сторінки з офіційної електронної адреси позивача додано до позовної заяви, а.с. 32). Про дані обставини також свідчить запис відповідальної особи у Журналі реєстрації вихідної кореспонденції.
Листом від 25.06.2021 № 50-03.01-2756, направленим в електронному вигляді з офіційного e-mail Регіонального відділення kyiv_region@spfu.cov.ua на e-mail позивача: profisobolti@ukr.net 25.06.2021 о 13:53 (скрін-шот сторінки з офіційної електронної адреси позивача додано до позовної заяви, а.с. 33), Регіональне відділення повторно повідомило про необхідність підписання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації.
29 червня 2021 року позивачка звернулась до Регіонального відділення з листом № 06/01, в якому повідомила про неотримання проекту договору та просила відкласти кінцеву дату підписання договору та направити його проект повторно.
Листом від 1 липня 2021 року Регіональне відділення повідомило ОСОБА_1 про неможливість відкладення кінцевої дати підписання відповідного правочину.
Частиною 6 статті 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" встановлено, що в разі відмови переможця аукціону від підписання протоколу аукціону або від укладення договору купівлі-продажу, що підтверджується відповідним актом, електронною торговою системою автоматично формується та оприлюднюється новий протокол аукціону.
Відповідно до пункту 67 Порядку якщо переможець електронного аукціону відмовився від підписання протоколу про результати електронного аукціону або договору купівлі-продажу чи не підписав такий протокол або договір у встановлені строки, орган приватизації складає та завантажує відповідний акт в електронну торгову систему.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачкою та Регіональним відділенням не було підписано відповідного договору про викуп об'єкта малої приватизації в установлений Законом строк, у зв'язку з чим останнім було складено акт від 01.07.2021 про не підписання договору купівлі-продажу.
Доводи позивача про те, що не підписання договору купівлі-продажу зумовлено неналежним виконанням Регіональним відділенням зобов'язань з направлення їй проекту відповідного договору, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки з системного аналізу норм Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та Порядку не вбачається покладення на відповідача такого обов'язку.
Крім того, доказів вжиття позивачем належних заходів, спрямованих на укладення відповідного правочину, зокрема, шляхом направлення відповідачу власного проекту договору, а також дій, спрямованих на прибуття позивача або його повноважного представника до Регіонального відділення з метою підписання цього договору, до матеріалів справи сторонами не надано. При цьому судом прийнято до уваги також відсутність вимог позивача про визнання відповідного договору укладеним.
За таких обставин, відсутні підстави для визнання незаконним спірного акту про непідписання договору купівлі-продажу, у зв'язку з чим у позові в даній частині законно та обґрунтовано відмовлено судом першої інстанції.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Відділення повернути суму сплаченого позивачем гарантійного внеску в сумі 270 940,00 грн, слід зазначити наступне.
Згідно з пунктом 28 Порядку особа, яка має намір взяти участь в електронному аукціоні, сплачує реєстраційний та гарантійний внески для набуття статусу учасника.
Гарантійний внесок - це сума коштів, що становить визначену у відсотках частину стартової ціни об'єкта приватизації, яка вноситься потенційним покупцем об'єкта приватизації для забезпечення виконання його зобов'язання щодо участі в аукціоні у вигляді грошових коштів або банківської гарантії; (пункт 10 частини 1 статті 1 Закону).
Відповідно до частини 11 статті 14 Закону для участі в аукціоні з продажу об'єкта малої приватизації гарантійний внесок сплачується на рахунок оператора електронного майданчика, через який подається заява на участь у приватизації.
Із системного аналізу положень Закону та Порядку слідує, що визначення статусу учасника аукціону як переможця не ставиться в залежність від його подальших дій щодо підписання протоколу аукціону та договору купівлі-продажу майна.
Закінчення електронного аукціону не свідчить про гарантоване укладення договору купівлі-продажу об'єкта приватизації адже Закон, зокрема, частина 6 статті 15 передбачає право переможця аукціону на відмову від підписання протоколу електронного аукціону та договору купівлі-продажу.
Натомість частиною 7 статті 15 Закону врегульовано наслідки проведеного аукціону щодо сплаченого його учасниками гарантійного внеску, визначивши, що після закінчення аукціону сплачений потенційними покупцями гарантійний внесок повертається потенційним покупцям, які не стали переможцями аукціону, у строк, що не перевищує 10 робочих днів із дня затвердження протоколу аукціону органом приватизації. У разі відмови переможця аукціону від підписання протоколу аукціону або відмови переможця аукціону від укладення договору купівлі-продажу гарантійний внесок йому не повертається та підлягає перерахуванню до відповідного бюджету. Покупцеві, який придбав об'єкт приватизації та підписав договір купівлі-продажу, зазначені грошові кошти зараховуються під час розрахунку за придбаний об'єкт приватизації.
Схожі за змістом положення щодо наслідків відмови переможця аукціону від підписання протоколу про результати електронного аукціону або договору купівлі-продажу та умов повернення гарантійного внеску містяться в пункті 112 Порядку.
Системний аналіз наведених вище норм свідчить, що сплачений потенційним покупцем аукціону гарантійний внесок за своє суттю є платежем, який має на меті стимулювання переможця аукціону до належного виконання своїх зобов'язань з повного розрахунку за відповідне майно та укладення договору його купівлі-продажу. Такий внесок повертається лише тим потенційним покупцям, які не стали переможцями аукціону, тоді як у разі реалізації переможцем аукціону права на відмову від підписання протоколу аукціону або відмови переможця аукціону від укладення договору купівлі-продажу правовим наслідком цих дій є неповернення відповідного внеску та перерахування його до відповідного бюджету. Якщо переможець аукціону придбав об'єкт приватизації та підписав договір купівлі-продажу, сплачений ним гарантійний внесок зараховується під час розрахунку за придбаний об'єкт.
З урахуванням встановлених обставин справи, позовна вимога про зобов'язання відповідача повернути сплачену позивачем суму гарантійного внеску в розмірі 270 940,00 грн є необґрунтованою та такою, що не відповідає положенням Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та Порядку, а відтак не підлягає задоволенню.
Водночас, регіональним відділення подано заяву про застосування строків позовної давності (а.с. 80-81).
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, заява відповідача про застосування строків позовної давності стосовно вимоги про стягнення заборгованості, судом не розглядається.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову.
Доводи скаржника про те, що електронні листі відповідача не підписано електронним цифровим підписом, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки як зазначалось вище, чинним законодавством про приватизацію не передбачено обов'язку та чіткого порядку направлення органом приватизації проекту договору купівлі - продажу потенційному покупцю. Крім того, позивач не вчинив жодних заходів, спрямованих на підписання договору купівлі-продажу.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім наведених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не є такими, що спростовують висновки суду про наявність підстав визнання укладеною додаткової угоди до договору про оренду землі від 18.04.2016.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2021 у справі №910/13867/21 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта - ОСОБА_1 .
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, 276, статтями 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на Господарського суду міста Києва від 17.12.2021 у справі №910/13867/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2021 у справі №910/13867/21 залишити без змін.
Матеріали справи №910/13867/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено: 17.06.2022.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді І.М. Скрипка
Ю.Б. Михальська