вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" червня 2022 р. Справа№ 910/10315/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Іоннікової І.А.
Скрипки І.М.
секретар судового засіданні: Бендюг І.В.,
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 09.06.2022,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Національної поліції України
на рішення Господарського суду міста Києва
від 28.10.2021
у справі № 910/10315/21 (суддя Павленко Є.В.)
за позовом Національної поліції України
до Приватного акціонерного товариства "Прилуцька швейна фабрика"
про стягнення 1 527 675, 18 грн,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року Національна поліція України звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Прилуцька швейна фабрика" 711 308,98 грн пені та штрафу в сумі 816 366,20 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, які виникли на підставі договору про закупівлю форменого одягу (костюм (сорочка, брюки) (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-181110000-3) від 24 квітня 2020 року № 85 НП, в частині своєчасної поставки товару, у зв'язку з чим у позивача виникло право стягнути з відповідача штрафні санкції, передбачені п. 9.2 договору.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2021 у справі №910/10315/21 позовні вимоги задоволено частково.
Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 213 392,69 грн, штраф у розмірі 244 909, 86 грн та судовий збір у розмірі 22 915,13 грн.
Суд першої інстанції виходив з доведеності обставин неналежного виконання відповідачем взятих на себе за договором зобов'язань щодо поставки товару в обумовлений строк. Водночас, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру нарахованих відповідачу пені та штрафу на 70 %.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмовлених вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 1069372, 63грн, мотивуючи свої вимоги невідповідністю висновків суду обставинам справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач зазначає, що протиправними діями відповідача завдано збитків державі в особі Національної полії України, які полягають у несвоєчасному забезпеченні поліцейських одностроєм на загальну суму 21414250,00 грн. При цьому, у зв'язку з простроченням поставки товару відповідачем, враховуючи необхідність проведення публічних закупівель, позивач не мав можливості вивільнити ці кошти та забезпечити проведення нової закупівлі у стислі строки. А тому, майже протягом шести місяців позивач не мав можливості забезпечити поліцейських одностроєм, згідно норм належності, на що він обґрунтовано розраховував при укладенні договору.
Крім того, скаржник вказує, що розмір штрафних санкцій складає 7% від суми договору, що є незначним, та їх застосування спрямоване на стимулювання боржника належно виконувати основне зобов'язання.
Позивач також посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену по постановах від 27.09.2019 у справі №923/760/16, від 12.12.2018 у справі №921/110/15, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.09.2019 у справі №912/1703/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, згідно якої враховуючи інтереси сторін суд має право зменшити штрафні санкції на 50 %
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача
У поданому відзиві відповідач не погоджується з доводами апеляційної скарги та зазначає, що судом ухвалено справедливе рішення з додержання норм матеріального і процесуального права про зменшення розміру пені та штрафу до 70%. При цьому, при прийнятті рішення, судом першої інстанції враховано обставини повної поставки відповідачем товару, незначний період прострочення поставки та затримку поставки продукції у зв'язку із пандемією, а також відсутності доказів понесення позивачем збитків. За вказаних обставин, відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарг національної поліції України, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджено матеріалами справи, 24 квітня 2020 року між Національною поліцією України (покупець) та Приватним акціонерним товариством "Прилуцька швейна фабрика" (постачальник) укладено договір № 85 НП про закупівлю форменого одягу (костюм (сорочка, брюки) (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-18110000-3) (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого останній зобов'язався поставити покупцю костюм (сорочка, брюки) (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-18110000-3), а покупець - прийняти та оплатити вказаний товар у порядку та на умовах, визначених цим правочином.
Згідно з пунктом 1.2. договору загальна кількість товару, що підлягає поставці, та ціна договору визначається у специфікації товару (додаток № 1 до договору) і ростовці товару (додаток № 2 до договору).
Ціна договору становить 21 414 250,00 грн, у тому числі ПДВ - 3 569 041,67 грн (пункт 3.1. договору).
Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що постачальник зобов'язується здійснити поставку товару в термін до 15 липня 2020 року включно за адресою покупця: 03115, місто Київ, вулиця Святошинська, 27. У разі, якщо останній день поставки припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем поставки товару вважається перший за ним робочий день.
Згідно з пунктом 5.2. договору датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін накладної.
Відповідно до пункту 8.3.1. договору постачальник зобов'язався забезпечити поставку (передачу) товару в строки та на умовах, передбачених цією угодою.
Даний договір набрав чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації в покупця та діяв до 31 грудня 2020 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за цим правочином (пункт 12.1. договору).
Крім того, сторонами було підписано та скріплено їх печатками додатки до договору: № 1 (специфікація), № 2 (ростовка), № 3 (технічний опис) та № 4 (супровідний лист на поставку товару) до договору.
У специфікації (додаток № 1 до договору) сторони погодили постачання товару, а саме: костюм (сорочка, брюки) у кількості 14 300 комплектів на загальну суму 21 414 250,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи та визнається обома сторонами, на виконання умов договору відповідач поставив, а позивач прийняв товар за видатковими накладними: від 24 липня 2020 року № ПР-0000048, від 6 серпня 2020 року № ПР-0000052, від 19 серпня 2020 року № ПР-0000057, від 20 серпня 2020 року № ПР-0000064, від 10 вересня 2020 року № ПР-0000073, від 18 вересня 2020 року № ПР-0000079, від 23 грудня 2020 року № ПР-0000093.
Разом з тим, товар за вказаними накладними було поставлено з порушенням встановленого пунктом 5.1. договору строку.
Пунктом 8.2.9. договору передбачено, що покупець має право на відшкодування збитків та сплату неустойки (штрафу, пені) у випадку невиконання або неналежного виконання постачальником своїх зобов'язань за цим договором.
За умовами пункту 9.2. договору за порушення строків виконання зобов'язання з постачальника стягується пеня в розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.
При цьому день поставки товару, поставленого постачальником з порушенням строку, передбаченого пунктом 5.1. розділу 5 цього договору, вважається днем прострочення, за який постачальнику нараховуються штрафні санкції згідно умов цього правочину.
За вказаних обставин, позивач нарахував та пред'явив до стягнення з відповідача штрафні санкції: пеню в загальному розмірі 711 3008,98 грн, а також штраф у сумі 816 366,20 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Предметом апеляційного розгляду є питання щодо наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій на 70% від заявлених до стягнення позивачем.
Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною 1 статті 173, абз. 4 частини 1 статті 174, частиною 1 статті 175, частинами 1, 7 статті 179 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов'язання, що виникли між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності на підставі господарського договору, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарсько-договірним зобов'язаннями та регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, а господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного Кодексу України та статті 193 Господарського Кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк як передбачено договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Пунктом 1 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Так, згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 193, частини 1 статті 216 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частина 2 статті 20 Господарського кодексу України передбачає право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом застосування штрафних санкцій.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України).
Виходячи з умов договору, відповідач мав поставити позивачу товар у кількості 14 300 комплектів костюмів (сорочка, брюки) до 15.07.2020. Проте, свій обов'язок відповідач виконав з порушенням встановленого пунктом 5.1. договору строку.
Відтак, матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасної поставки товару згідно договору поставки № 85 НП від 24.04.2020.
Як зазначалось вище, пунктом 9.2. договору сторони передбачили, що за порушення строків виконання зобов'язання з постачальника стягується пеня в розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.
За вказаних обставин, позивачем нараховано відповідачу штрафні санкції згідно п.9.2. договору, а саме пеню в розмірі 711 3008,98 грн та штраф у сумі 816 366,20 грн.
Оскільки, судом встановлено обставини неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо своєчасної поставки обумовленого договором товару, позовні вимоги є обґрунтованими, а позивач в порядку захисту свого порушеного права вправі вимагати стягнення з відповідача передбаченого п. 9.2. договору пені та щтрафу. Стягувана сума штрафу нарахована позивачем відповідно до умов договору, фактичних обставин порушення відповідачем зобов'язання за цим договором і вимог чинного законодавства, тобто нараховані правильно.
Водночас, у відзиві на позовну заяву та в клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій Приватне акціонерне товариство "Прилуцька швейна фабрика" вказувало на те, що воно виконало зобов'язання з поставки товару в повному обсязі, вжило всіх можливих заходів задля своєчасної поставки товару позивачу, проте порушення зобов'язань за вказаним договором було зумовлене істотним ускладненням переміщення тканини, необхідної для виконання замовлення Національної поліції України, через кордон країни-постачальника, внаслідок запровадження карантинних обмежень у світі.
З метою підтвердження впливу цих обставин на виконання умов договору відповідач звернувся до Київської торгово-промислової палати із запитом про надання юридичних послуг з правової експертизи документів та видачі юридичного висновку за вищезазначеним договором. Відповідно до отриманого висновку від 17 серпня 2020 року під час виконання умов договору істотно змінились обставини, що вплинули на строки виконання зобов'язань Приватного акціонерного товариства "Прилуцька швейна фабрика". Крім того, позивачем не було понесено будь-яких збитків у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язань з поставки товару за договором.
З наведених підстав відповідач у своєму клопотанні від 16 вересня 2021 року просив суд зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі 467/1346/15-ц.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Місцевий Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Згідно з положеннями частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами.
Стаття 546 Цивільного кодексу України визначає неустойку (штраф, пеню) як один із видів забезпечення зобов'язання.
Відповідно до положень статті 3, частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 року № 7-рп/2013).
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що виробником тканини для виготовлення форменного одягу є юридична особа - резидент Китаю, і внаслідок введених заходів, спрямованих на боротьбу з епідемією коронавірусу в світі, виготовлення тканини та переміщення товарів через кордони було значно ускладненим.
Так, судом встановлено, що поставка тканини для виготовлення форменного одягу здійснювалась Товариством з обмеженою відповідальністю "Олтекс" відповідно до укладеного з відповідачем договору купівлі-продажу від 3 січня 2019 року №03/01-2019.
У свою чергу, зазначене товариство отримувало таку тканину від Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Фабрік" (далі - ТОВ "Гранд Фабрік") відповідно до умов укладеного між ними договору купівлі-продажу від 14 січня 2019 року №1401/4-19.
26 грудня 2019 року ТОВ "Олтекс" звернулося до ТОВ "Гранд Фабрік" із заявкою № 1314 на замовлення тканини синтетичної темно-синього кольору в строки до 28 квітня 2020 року та до 15 червня 2020 року. Листом від 15 січня 2020 року № 97-в ТОВ "Гранд Фабрік" повідомило про можливість здійснення постачання відповідної тканини у квітні - червні 2020 року в заявленій кількості.
Листом від 16 січня 2020 року № 18 ТОВ "Олтекс" підтвердило Фабриці можливість виготовлення тканини відповідно до заявки від 26 грудня 2019 року № 325.
У подальшому, ТОВ "Гранд Фабрік" листом від 8 травня 2020 року № 766-в повідомило, що замовило тканину в Китаї, але через пандемію коронавірусу строки виготовлення та поставки тканини змінились. Можливі в наступні терміни: до 2 липня 2020 року та до 15 серпня 2020 року.
Задовольняючи клопотання відповідача, суд першої інстанції, зазначив, що матеріалами справи належним чином підтверджується вжиття відповідачем заходів для належного виконання своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором, проте порушення його умов сталося внаслідок незалежних від Приватного акціонерного товариства "Прилуцька швейна фабрика" обставин. Крім того, судом враховано, що основна кількість товару була поставлена з простроченням від 9 до 65 днів, і лише поставку товару на суму 312 973,32 грн було поставлено із простроченням на 161 день.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру нарахованих відповідачу пені та штрафу на 70 %. При цьому судом прийнято до уваги також відсутність доказів на підтвердження завдання позивачу збитків порушенням відповідачем умов вказаного договору, причини та наслідки невиконання спірного зобов'язання, розмір нарахованих штрафних санкцій, вартість товару за договором, поведінку відповідача. Також суд зазначив, що неустойка має на меті в першу чергу стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання і не може лягати непомірним тягарем на боржника й бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Подібна за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 902/417/18.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо зменшення розміру штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, на 70 % від заявленої до стягнення суми пені до 213392,69 грн та штрафу до 244909,86 грн.
Зменшення розміру штрафних санкцій на 70% суд апеляційної інстанції вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
За таких обставин позов підлягає задоволенню лише в частині стягнення з відповідача на користь позивача 213392,69 грн пені та 244909,86 грн штрафу.
Колегія суддів визнає зазначений вище висновок суду першої інстанції обґрунтованим, законним, таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, встановленим обставинам справи та таким, що не порушує інтересів позивача.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо зменшення розміру штрафних санкцій та часткового задоволення позовних вимог.
Стосовно доводів апелянта з посиланням на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах, перелік яких викладено вище, про те, що суд має право зменшити штрафні санкції на 50 %, слід зазначити таке.
У даних постановах суд касаційної інстанції погоджувався з висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості зменшення розміру штрафних санкцій на 50%. Разом з тим, категоричного висновку касаційного суду стосовно зменшення штрафних санкцій виключно до 50% від стягуваної суми у даних постановах не викладено.
Зокрема, у постанові від 27.09.2019 у справі №923/760/16 Верховний Суд зазначив, що встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання щодо можливості зменшення розміру заявленої пені, що є правом суду, яке реалізується на власний розсуд.
Відтак, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки до відповідного розміру.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2021 у справі №910/10315/21 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника - Національну поліцію України.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Національної поліції України на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2021 у справі №910/10315/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2021 у справі №910/10315/21 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/10315/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 16.06.2022.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді І.А. Іоннікова
І.М. Скрипка