ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
13 червня 2022 року м. ОдесаСправа № 915/1216/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богацької Н.С.
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання: Сілаєва В.С.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.12.2021
у справі № 915/1216/21
за позовом: Фермерського господарства «Селянське (фермерське) господарство «Спутнік»
до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області
про: визнання права постійного користування на землю та визнання наказу недісним, -
У серпні 2021 року Фермерське господарство «Селянське (фермерське) господарство «Спутнік» (далі ФГ «СФГ «Спутнік») звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі Держгеокадастр), в якому просило суд:
- визнати за ФГ «СФГ «Спутнік» право постійного користування на земельну ділянку площею 50 га, в межах згідно з планом, розташовану на території Зеленоярської сільської ради, призначену для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана на ім'я ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії 1-МК№ 003890 від 29.07.1997 на підставі розпорядження Доманівської районної державної адміністрації від 14.04.1997 № 98 )далі земельна ділянка);
- визнати недійсним наказ Держгеокадастру від 11.03.2020 №5155/0/14-20-СГ «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою».
Позов мотивований тим, що спірний наказ є незаконним та порушує права позивача, як належного землекористувача.
Зокрема, позивач зазначив, що вказана земельна була надана ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства. 04.08.2017 ОСОБА_1 засновано ФГ «СФГ «Спутнік». ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер. Керівником господарства обрано його сина - ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 ).
Проте, незважаючи на те, що фермерське господарство, як юридична особа, не припинило свою діяльність, наказом Держгеокадастру припинено право постійного користування земельною ділянкою.
Позивач зазначає, що земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення фермерського господарства надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб'єкту - голові створюваного селянського (фермерського) господарства. Отже право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством, до якого воно перейшло після створення цього господарства.
Заперечуючи проти задоволення позову, Держгеокадастр зазначив, зокрема, що: на час видачі ОСОБА_1 державного акта на право постійного користування землею, районні державні адміністрації не мали повноважень щодо надання земельних ділянок у користування для ведення селянського (фермерського) господарства; ФГ «СФГ «Спутнік» не здійснило жодних дій щодо реєстрації за собою права постійного користування земельною ділянкою; позовна заява не містить будь-якої інформації про кадастровий номер земельної ділянки чи координати поворотних точок меж земельної ділянки, що унеможливлює ідентифікувати її, як об'єкт цивільних прав, місце розташування, тощо. Відсутність зазначеної інформації унеможливлює встановити факт наявності права власності третіх осіб на дану земельну ділянку або її частину; у позовній заяві не зазначено, які правові наслідки безпосередньо для фермерського господарства породжує прийняття Держгеокадастром оспорюваного наказу.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09.12.2021 у справі №915/1216/21 позов ФГ «СФГ «Спутнік» задоволено: скасовано наказ Держгеокадастру; визнано за ФГ «СФГ «Спутнік» право постійного користування на земельну ділянку; стягнуто з відповідача на користь позивача 4540 грн витрат по сплаті судового збору.
Місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.
Суд дійшов висновку, що зі смертю ОСОБА_1 , якому спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування, таке право не припинилось, а зберігається за фермерським господарством, до якого воно перейшло після створення цього господарства.
Не погодившись з рішенням суду, Держгеокадастр подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, ухвалили нове рішення, яким у задоволенні позову ФГ «СФГ «Спутнік» відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на незаконність рішення суду, зазначаючи, що:
- за результатом підготовчого засідання судом першої інстанції не прийнято рішення, передбачене ст. 185 ГПК України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті. Внаслідок цього, судом першої інстанції не виконано завдання підготовчого провадження, а саме: не з'ясовано правовий статус спірної земельної ділянки та не встановлені обставини її отримання ОСОБА_1
- єдиним титульним землекористувачем земельної ділянки, наданої громадянину для ведення селянського (фермерського) господарства, після створення такого господарства, залишився (залишається) саме громадянин, якому надавалась земельна ділянка;
- використання земельної ділянки фермерським господарством не свідчить про автоматичний перехід прав на земельну ділянку до фермерського господарства;
- оспорюваний наказ стосується громадянина ОСОБА_1 та не містить жодних суджень чи висновків саме про права та обов'язки ФГ «СФГ «Спутнік», отже не порушує права або інтереси останнього;
- правомірність на той час дій Держгеокадастру підтверджується і висновками Верховного Суду, викладеними у відповідних постановах. Проте, через три місяці правова позиція Верховного Суду змінилась.
Разом з апеляційною скаргою, відповідач просив суд апеляційної інстанції поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.12.2021 у справі № 915/1216/21.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями для розгляду справи визначено судову колегію у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2022 витребувано у Господарського суду Миколаївської області матеріали справи №915/1216/21, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження матеріалів справи з Господарського суду Миколаївської області.
02.02.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 915/1216/21.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.02.2022 Держгеокадастру поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження, за апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, встановлено позивачу строк до 18.02.2022 для подання відзиву, роз'яснено учасникам справи їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, зупинено дію рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.12.2021 у справі №915/1216/21.
14.02.2022 від ФГ «СФГ «Спутнік» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про її безпідставність та необґрунтованість, зокрема, що її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 справу №915/1216/21 призначено до розгляду на 14.03.2022 о 14:00 год.
У зв'язку з військовою агресією проти України, судове засідання, призначене на 14.03.2022, не відбулось, про що помічником судді складено відповідну довідку.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2022 рекомендовано учасникам справи утриматися від відвідування суду, а свої процесуальні права та обов'язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з урахуванням, зокрема, наказу в.о. голови Південно-західного апеляційного господарського суду «Про встановлення особливого режиму роботи Південно-західного апеляційного господарського суду в умовах воєнного часу» №6-ОД від 28.02.2022, опублікованого 01.03.2022 на офіційному веб-сайті суду.
03.05.2022 від ФГ «СФГ «Спутнік» надійшла заява, в якій зазначено про можливість розгляду справи за відсутності його представника.
Наказом Голови Південно-західного апеляційного господарського суду «Про особливий режим роботи Південно-західного апеляційного господарського суду» № 10-ОД від 13.05.2022 визначено особливості режиму роботи суду в умовах воєнного тану, а наказ № 6-ОД від 28.02.2022 визнано таким, що втратив чинність.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2022 повідомлено учасників справи № 915/1216/21, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги відбудеться 13.06.2022 о 15:00 год. Рекомендовано учасникам судових проваджень: брати участь у розгляді судових справ дистанційно у режимі вiдеоконференцзв'язку, шляхом подання до суду відповідного клопотання; подання скарг, заяв, клопотань здійснювати дистанційними засобами зв'язку при реалізації своїх процесуальних прав та обов'язків: через особистий кабінет в пiдсистемi “Електронний суд”; через офіційну електронну адресу суду: inbox@swag.court.gov.ua, з дотриманням вимог щодо підписання документу електронним цифровим підписом; засобами поштового зв'язку, у тому числі АТ “Укрпошта” за поштовою адресою: проспект Шевченка, 29, м. Одеса, 65119.
Представники сторін в судове засідання 13.06.2022 не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею І-МК №003890 від 29.07.1997 (а.с. 6) ОСОБА_1 на підставі розпорядження Доманівської районної державної адміністрації Доманівського району Миколаївської області № 98 від 14.04.1997 надана у постійне користування земельна ділянка площею 50,00 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Зеленоярської сільської ради. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №165.
Земельну ділянку надано для ведення селянського (фермерського) господарства.
04.08.1997 зареєстровано ФГ «СФГ «Спутнік», засновником якого був ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 1.4 Статуту ФГ «СФГ «Спутнік» (затвердженого протоколом загальних зборів СФГ «Спутнік» № 2 від 01.10.2014, далі Статут, а.с.12-18), засновником і головою господарства є ОСОБА_1 , членами господарства - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (п. 1.5 Статуту).
ФГ «СФГ «Спутнік» створене з метою ведення сільськогосподарського виробництва в особі самого виробництва. Членами СФГ вважаються подружжя, діти, батьки та інші члени сім'ї, які разом ведуть господарство. Членами СФГ є особи в т.ч. рідня, що працюють в ньому по договору. Головною метою діяльності Господарства є отримання прибутку шляхом виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки та здійснення інших видів діяльності (п. п. 1.9, 2.1.1 Статуту).
Пунктами 3.4., 5.1. Статут передбачено, що на ім'я голови господарства відповідно до законодавства України видаються документи, що засвідчують право власності або користування землею. До земель господарства належать земельні ділянки, отримані (придбані) засновником господарства та його членами у власність, постійне користування та надані господарству в оренду.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 16.02.2016 (а.с.11).
Відповідно до п.п. 1.4., 1.5. Статуту (затвердженого протоколом загальних зборів СФГ «Спутнік» № 1 від 25.10.2016), засновником господарства є ОСОБА_2 , членами господарства: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 .
Наказом Держгеокадастру №5155/0/14-20-СГ від 11.03.2021 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою» (а.с.25) вирішено:
- вважати припиненим право постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 50,00 га, надане громадянину ОСОБА_1 , посвідчене державним актом на право постійного користування землею серія І-МК №003890, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №165 від 29.07.1997, розташованої в межах території Зеленоярської сільської ради Доманівського району Миколаївської області;
- віднести земельну ділянку загальною площею 50,00 га до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Зеленоярської сільської ради Доманівського району Миколаївської області.
Учасниками справи не заперечується, що відповідно до цього наказу право постійного користування земельною ділянкою, встановлене актом на право постійного користування (серія І-МК №003890), припинено.
Предметом спору у даній справі є вимоги ФГ «СФГ «Спутнік» визнати за ним право постійного користування земельною ділянкою, а наказ Держгеокадастру - недійсним.
Підставами задоволення позову зазначено, зокрема, що право постійного користування земельною ділянкою, наданою його засновнику для ведення фермерського господарства, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством, до якого воно перейшло після створення цього господарства.
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з його обґрунтованості.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 7, ч. 1 ст. 23, ч. 1 ст. 51 Земельного кодексу України (в редакції Закону від 22.06.1993, на момент створення ФГ «СФГ «Спутнік») користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 №2009-XII «Про селянське (фермерське) господарство» (в редакції Закону від 23.07.1993 №3312-XII, станом на момент створення СФГ «Спутнік») після одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.
Тобто чинним, на момент створення СФГ “Спутнік” законодавством було передбачено одержання земельної ділянки, як обов'язкової умови для набуття правосуб'єктності СФГ, як юридичної особи.
Водночас, одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов'язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ.
Законодавство не передбачало права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.
Згідно з ч. 4 ст. 264 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб'єктом такого використання може бути особа - суб'єкт господарювання за статтею 55 ГК України. Після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства користувачем орендованої земельної ділянки є саме фермерське господарство.
Згодом цей підхід було використано також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц: передбачені законом особливості надання фізичній особі земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства підтверджують те, що таку ділянку можна було безоплатно отримати лише для створення відповідного господарства, після чого її використання можливе було тільки для ведення селянського (фермерського) господарства, тобто для вироблення, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції. Таку діяльність здійснює саме селянське (фермерське) господарство, а не його засновник.
Іншими словами, після набуття засновником селянського (фермерського) господарства права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства та проведення державної реєстрації останнього постійним користувачем зазначеної ділянки стає селянське (фермерське) господарство.
Отже, з моменту реєстрації фермерського господарства та набуття статусу юридичної особи обов'язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб'єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб'єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц (провадження №14-533цс18).
Вищевикладеним спростовуються доводи скаржника про те, що єдиним титульним землекористувачем земельної ділянки, наданої громадянину для ведення селянського (фермерського) господарства, після створення такого господарства, залишився (залишається) саме громадянин, якому надавалась земельна ділянка, а також про те, що використання земельної ділянки фермерським господарством не свідчить про автоматичний перехід прав на земельну ділянку до фермерського господарства.
Колегія суддів зазначає, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України. При цьому, перелік цих підстав є вичерпним.
Так, статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 29.12.2015, на момент смерті ОСОБА_1 ) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18 зазначила, що у разі смерті громадянина - засновника СФГ, право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такого господарства, як юридичної особи. Така підстава припинення права постійного користування земельною ділянкою, як смерть засновника СФГ, законодавством не передбачена.
Крім того, з наказу Держгеокадастру вбачається, що він виданий із посиланням на статті 15-1, 92, 122 Земельного кодексу України, які регламентують повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин; право постійного користування земельною ділянкою; повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.
Вказані приписи земельного законодавства України не містять підстав припинення права постійного користування земельною ділянкою.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наказ Держгеокадастру не може вважатися таким, що виданий на підставі закону, оскільки діяльність ФГ «СФГ «Спутнік» на момент його видачі не припинилася, а інші підстави припинення права постійного користування земельною ділянкою відсутні.
Судова колегія не приймає до уваги доводи скаржника про те, що наказ стосується виключно громадянина ОСОБА_1 , оскільки як вже встановлено вище, на підставі цього наказу фактично припинено право постійного користування земельною ділянкою, що безпосередньо порушує права ФГ «СФГ «Спутнік» на мирне володіння своїм майном.
Посилання скаржника на зміну правової позиції Верховного Суду також не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17-ц (провадження №14-435цс18)).
Доводи скаржника про те, що за результатом підготовчого засідання судом першої інстанції не прийнято рішення, передбачене ст. 185 Господарського процесуального кодексу України (про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті), спростовують матеріалами даної справи, а саме: протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.11.2021 (а.с.51), якою закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 09.12.2021.
Закриття підготовчого провадження протокольною ухвалою не порушує норми чинного Господарського процесуального кодексу України.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 року у справі “Серявін та інші проти України” зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі “Трофимчук проти України” Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановленого судом першої інстанції.
Згідно з ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч. 4 ст. 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційну скаргу Держгеокадастру слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.12.2021 у справі № 915/1216/21 - без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з апеляційним переглядом підлягають віднесенню на скаржника.
Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.12.2021 у справі № 915/1216/21 - без змін.
Постанова, відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 20.06.2022.
Головуючий суддя Н.С. Богацька
судді Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська