22-ц/804/43/22
265/7050/20
Єдиний унікальний номер 265/7050/20
Номер провадження 22-ц/804/43/22
23 лютого 2022 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої Биліни Т.І.,
суддів Лопатіної М.Ю., Баркова В.М.,
за участю секретаря Вороніної М.М.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Кредобанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , підписану представником ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 серпня 2021 року у складі суду Костромітіної О.О., повний текст якого складено 20 серпня 2021 року, у цивільній справі про стягнення заборгованості, -
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
04 листопада 2020 року позивач АТ «Кредобанк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Позов мотивовано тим, що 22.04.2019 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір за № 23433/2019, відповідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 759 660,87 грн, з кінцевим терміном повернення 21.04.2022 року. Відповідно до умов договору, ОСОБА_1 повинен щомісяця, починаючи з місяця отримання кредиту, частково погашати суму зобов'язання згідно графіку погашення кредиту.
В той же день, з метою забезпечення повернення кредиту між акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки №23433/2019/2, відповідно умов якого остання взяла на себе зобов'язання перед позивачем відповідати в повному обсязі по зобов'язанням ОСОБА_1 , які виникли з умов кредитного договору. Для забезпечення виконання зобов'язань, які виникли з кредитного договору між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_4 22.04.2019 року укладено договір застави, предметом якого є рухоме майно: автомобіль марки Toyota Camry, заставна вартість якого складає 840608,00 грн.
28.11.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Мілоцьким О.Л. було відкрито виконавче провадження за №6074798 та 05.02.2020 року проведено електронні торги, на яких реалізовано предмет застави, відповідно до протоколу №464322, однак, грошове зобов'язання за кредитом ОСОБА_1 у повній мірі не було погашене.
Вище вказане стало підставою для звернення позивача з вимогою про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором у розмірі 81371,60 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 76 214,50грн, понесених банком судових витрат у розмірі 2000 грн, заборгованості за пенею у розмірі 3 157 грн., а також судового збору у розмірі 2102,0 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 8137,16 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 серпня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь АТ «Кредобанк» заборгованість за Кредитним договором № 23433/2019 від 22.04.2019 року у розмірі 76214,50 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь АТ «Кредобанк» судовий збір у розмірі 2000 гривень по 1000 гривень з кожного.
В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 3 157,10 гривень, судових витрат на професійну правову допомогу у розмірі 10 % від ціни позову, що складає 8137,16 гривень, відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що АТ «Кредобанк» шляхом електронних торгів реалізувало предмет застави, та відповідно до виписки про рух коштів від 22.04.2019 року по 17.02.2020 року, 12.02.2020 року грошові кошти в сумі 676890,91 грн, отримані від реалізації майна було перераховано на рахунок позичальника. Вказана сума, за розрахунком заборгованості по договору кредиту №23433/2019 від 22.04.2019 року, була розподілена наступним чином: 647845,49 грн на погашення заборгованості по тілу кредиту, а 29045,42 грн - на погашення заборгованості по відсотках. Проте даної суми не вистачило для задоволенні вимог кредитодавця.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачів на користь позивача нарахованої пені, суд першої інстанції виходив з того, що до правовідносин, які склались між сторонами, необхідно застосувати положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи
Не погодившись з даним рішенням, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, підписану представником ОСОБА_2 , в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач достроково скористався своїм правом на позасудове врегулювання спору звернувши стягнення на предмет застави і повністю його реалізував.
Здійснення звернення на заставне майно та стягнення суми кредитної заборгованості призводить до подвійного стягнення з боржника суми боргу.
Позичальник, отримавши кредит в банківській установі та передавши в заставу майно, забезпечив повернення кредиту. Тривалі строки реалізації заставного майна, відсутність покупців на нього, будь-які інші перешкоди, що не дозволяють банку вчасно отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави не можна вважати обґрунтованими підставами для заявлення банком одночасно і інших вимог по стягненню заборгованості з подальшим накладенням арешту на інше майно або грошові кошти.
Фактично позивач скористався правом на повне задоволення своїх вимог до ОСОБА_1 за кредитним договором шляхом звернення стягнення за договором застави і продавши це майно (автомобіль Тойота Камри) на аукціоні, чим здійснив повне задоволення своїх фінансових вимог до ОСОБА_1 .
На цей час, виконавче провадження, яке було відкрито на підставі нотаріального напису, відносно фінансових вимог АТ «Кредобанк» до ОСОБА_1 за спірним кредитним договором закрито в зв'язку з його повним виконанням.
Доводи і заперечення інших учасників справи
Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги, просив їх задовольнити.
Представник позивача АТ «Кредобанк» Гончар В.В. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в суд апеляційної інстанції не з'явилися про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Зважаючи на положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Вказаним вимогам оскаржуване рішення відповідає в повній мірі, обставини судом першої інстанції встановлено повно, висновки зроблено у відповідності до вимог законів, які регулюють спірні відносини.
Відповідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Відповідно до кредитного договору № 23433/2019 від 22.04.2019 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 759660,87 грн з кінцевим терміном повернення 21.04.2022 року.
Для забезпечення виконання зобов'язань, які виникають з кредитного договору, між АТ "Кредобанк" та ОСОБА_3 22.04.2019 було укладено договір поруки, відповідно до якого остання взяла на себе зобов'язання перед позивачем відповідати в повному обсязі по зобов'язанням ОСОБА_1 , які виникли з умов кредитного договору.
Також, 22.04.2019 року між АТ "Кредобанк" та ОСОБА_3 було укладено договір застави, предметом якого є рухоме майно: автомобіль Toyota Camry 2019 року випуску, чорного кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , видане 20.04.2019 року органом 8047, вартість якого була визначена у сумі 840608,00 грн.
Відповідно до п.3.1.4. договору застави заставодержатель має право у випадку невиконання Боржником зобов'язань за Кредитним договором достроково звернути стягнення на предмет застави, реалізувати його, та за рахунок вирученої від реалізації Предмета застави суми задовольнити в повному обсязі включаючи повернення суми кредиту, сплату процентів, неустойки.
В порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 , не сплачував суми кредиту та відсотки за його користування, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість за кредитним договором, тому АТ «Кредобанк» звернулося до приватного нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису нотаріуса.
У зв'язку з невиконанням відповідачами своїх зобов'язань за кредитом, АТ "Кредобанк" шляхом електронних торгів реалізувало предмет застави.
Відповідно до виписки про рух коштів від 22.04.2019 року по 17.02.2020 року, 12.02.2020 року грошову суму від реалізації майна по АСВП №60747986 було перераховано на рахунок позичальника 676890,91 грн., з яких, 647845,49 грн було перераховано на погашення заборгованості по тілу кредиту, а 29045,42 грн - на погашення заборгованості по відсотках. Даної суми не вистачило для задоволенні вимог Кредитодавця.
Суд перевіривши розрахунок заборгованості за кредитним договором №23433/2019 від 22.04.2019 року, укладеного між акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 встановив, що станом на 17.08.2020 року утворилась заборгованість в загальній сумі 42
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із частинами першою та третьою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За вимогами статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
Звернення банку про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом (заявою) вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно з частинами першою та другою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про заставу» та статтею 572 ЦК України кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Статтею 19 ЗУ “Про заставу” визначено право заставодержателя задовольнити свої вимоги в повному обсязі.
Відповідно до частин першої, другої статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Згідно з частиною першою статті 589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Відповідно до ч.4 ст. 591 ЦК України, якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до ст. 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, після реалізації автомобіля належного відповідачу залишилася заборгованість за кредитним договором, оскільки коштів від реалізації автомобіля було недостатньо для її повного погашення.
Визначаючи розмір заборгованості за кредитним договором, суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною розрахунок заборгованості за кредитним договором, перевірити його, оцінити у сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами.
Відповідач жодним чином не спростував розрахунок заборгованості. Суд першої інстанції перевірив його дійсність та дійшов обґрунтованого висновку стосовно його обґрунтованості, як наслідок колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з сумою боргу відповідачів.
Доводи апеляційної скарги, що здійснення звернення на заставне майно та стягнення суми кредитної заборгованості призводить до подвійного стягнення з боржника суми боргу не ґрунтуються на законі.
В статті 24 Закону України «Про заставу» зазначено, що у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.
Відповідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (№ 14-154цс18)У разі задоволення не в повному обсязі вимог кредитора за рахунок безпечувального обтяження основне зобов'язання сторін не припиняється, однак змінюється щодо предмета та строків виконання, встановлених кредитором, при зверненні до суду, що надає кредитору право вимоги до боржника, у тому числі й шляхом стягнення решти заборгованості за основним зобов'язанням (тілом кредиту) в повному обсязі та процентів і неустойки згідно з договором, нарахованих на час звернення до суду з вимогою про дострокове виконання кредитного договору, на погашення яких виявилася недостатньою сума коштів, отримана від реалізації заставленого майна під час виконання судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно зі статями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За вказаних обставин доводи відповідача про незаконність судового рішення є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції, відповідачем не надано.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд. та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINAv. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року).
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції постановлено згідно вимог чинного законодавства та не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
У відповідності до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , підписану представником ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 серпня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий: Т.І. Биліна
Судді: М.Ю. Лопатіна
В.М. Барков