22-ц/804/30/22
263/11363/20
Єдиний унікальний номер 263/11363/20
Номер провадження 22-ц/804/30/22
23 лютого 2022 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої Биліни Т.І.,
суддів Мальцевої Є.Є., Баркова В.М.,
за участю секретаря Вороніної М.М..
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
представник позивача - ОСОБА_2
відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
представник відповідачів - ОСОБА_5 ,
третя особа - ОСОБА_6 ,
представники третьої особи - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 підписану представником відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 липня 2021 року у складі суду Шевченко О.А., у цивільній справі про стягнення авансового платежу, -
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про стягнення суми авансового платежу у розмірі 35000грн, з кожного.
В обґрунтування посилалась на те, що відповідачам ОСОБА_4 та ОСОБА_3 належить в рівних частках жиле приміщення у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , в ідеальній частині 2/5 від блоку квартир НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .
У 2016 році відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вирішили продати вказану квартиру, у зв'язку з чим видали довіреність, якою уповноважили ОСОБА_6 та ОСОБА_9 розпорядитись належним жилим приміщенням.
Виконуючи обов'язки представника власників - ОСОБА_6 , уклав з позивачкою усну угоду про придбання нею частини квартири, належної подружжю ОСОБА_4 , шляхом поступової оплати її вартості, після чого повинен був бути укладений договір купівлі-продажу, посвідчений нотаріально.
У рахунок укладення договору в майбутньому, позивачкою було передано ОСОБА_6 аванс у сумі 2500 доларів США, що станом на день подання позову еквівалентно 70 000 грн, однак, договір про купівлю - продаж часток квартири з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не укладено, через відмову виконати домовленість.
Грошові кошти в добровільному порядку не повернуті, що стало підставою для звернення позивачки до суду з вимогою про стягнення з відповідачів суми отриманого авансу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 липня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_6 , про стягнення авансового платежу - задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму авансового платежу в розмірі 1900,00 доларів США за розписками від 23.02.2018 року, 24.03.2018 року, 28.04.2018 року, 30.05.2018 року, 27.08.2018 року, 07.09.2018 року, 23.09.2018 року та судовий збір в розмірі 840,80грн.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції керувався ст.ст. 610, 612, 629, 636, 693 ЦК України, виходив з того, що відповідачі не виконали взяті на себе зобов'язання та отримані кошти в якості авансового платежу за розписками від 23.02.2018, 24.03.2018, 28.04.2018, 30.05.2018, 27.08.2018, 07.09.2018, 23.09.2018 позивачу не повернуті.
Відмовляючи в частині позовних вимог, суд виходив з того, що не можна вважати належними доказами:
- розписку ОСОБА_6 від 25.01.2018 про отримання 200 доларів США у рахунок придбання квартири за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки вказана квартира не є предметом спору;
- пояснення ОСОБА_6 щодо його наміру продажу зазначеного приміщення ОСОБА_11 та сплати останнім частини вартості приміщення;
- твердження ОСОБА_6 щодо заволодіння шахрайським шляхом ОСОБА_1 розписками, оскільки зазначене не підтверджено жодними доказами.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи
Не погодившись з рішенням, третя особа - ОСОБА_6 та відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_3 разом з представником відповідачів ОСОБА_5 подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушення норм матеріального права, просили рішення скасувати.
Третя особа ОСОБА_6 просив ухвалити нове рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 разом з представником відповідачів ОСОБА_5 просили рішення скасувати та залишити позов без розгляду.
Апеляційна скарга ОСОБА_6 вмотивована наступним.
Суд першої інстанції не прийняв до уваги подане 16.07.2021 уточнення правової позиції представника третьої особи ОСОБА_6 - ОСОБА_7 (а.с.129), де зазначено, що ОСОБА_6 25.01.2018 познайомився зі співмешканцем позивачки на ім'я ОСОБА_11 , який мав намір придбати кімнату за 3500 доларів США. ОСОБА_11 сплатив йому аванс 1850 доларів США, натомість ОСОБА_6 передав йому правовстановлюючі документи на кімнату, ключі від неї, вісім розписок на загальну суму 1850 доларів США та довіреність, якою уповноважив ОСОБА_1 на прохання ОСОБА_11 укласти договір купівлі-продажу кімнати.
Довіреність видана на ім'я ОСОБА_1 свідчить про те, що тільки в такому разі міг бути укладений договір купівлі-продажу кімнати з ОСОБА_11 та про те, що ОСОБА_1 не мала наміру придбати кімнату, оскільки за ч. 3 ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє у своїх інтересах. За весь час дії довіреності ОСОБА_1 не реалізувала свою можливість укласти договір купівлі-продажу кімнати на свою користь та розсуд.
Прізвища « ОСОБА_1 » немає в жодній з розписок, що підтверджує факт того, що вона отримала ці розписки у ОСОБА_11 незаконним шляхом, бо гроші апелянту передавав саме ОСОБА_11 .
ОСОБА_1 надано суду розписку б/н від 30.05.2018, в якій вона своєю рукою, пастою іншого кольору вписала суму «650 доларів США», в тому місті розписки, де має місце виправлена дата та посвідчена апелянтом «зміни вірні». Однак, він мав на увазі, що зміна стосується дати виготовлення розписки написаної помилково, тобто ОСОБА_1 порушено логічний зміст тексту розписки, в якій апелянт виправив дату, а не скоригував суму дописанням нової суми боргу.
Крім того, позивачка не звернулася до суду з позовом про визнання права власності на кімнату, а звернулась з вимогою отримати кошти нібито внесені, як аванс за придбання кімнати. З цього вбачається, що метою є отримання грошей, а не придбання кімнати.
Апеляційна скарга, підписана представником відповідачів ОСОБА_5 - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вмотивована наступним.
До позову не надано жодних доказів отримання відповідачами коштів, за продаж квартири ні від ОСОБА_6 ні від ОСОБА_1 . В матеріалах справи відсутні докази, щодо сплати ОСОБА_1 авансового платежу ОСОБА_6 .
Позивачка у судові засідання не з'являлась, пояснень що це за розписки від ОСОБА_6 та де вона їх отримала, не надавала.
Відповідачку ОСОБА_3 взагалі до судового засідання не викликали, чим було порушено її процесуальне право надавати пояснення, визнати або заперечити позов.
ОСОБА_6 у судовому засідання позов не визнав та пояснив, що він придбав квартиру АДРЕСА_4 у ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , що жодним чином не спростовано.
Доводи і заперечення інших учасників справи
Позивач ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції заперечувала проти доводів апеляційних скарг, просила відмовити у їх задоволенні.
Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та їх представник ОСОБА_5 , в суді апеляційної інстанції не заперечували проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_6 зазначили, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Представник третьої особи ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , в суді апеляційної інстанції просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Зважаючи на положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Позиція апеляційного суду
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Відповідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції в часині відмовлених позовних вимог не оскаржується, а тому в цій частині не переглядається.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового засідання, дослідивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Згідно розписки від 25.01.2018 року ОСОБА_6 отримав 200 доларів США у рахунок придбання квартири за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно розписки від 23.02.2018 року, ОСОБА_6 отримав 300 доларів США у рахунок продажу квартири за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно розписки від 24.03.2018 року, ОСОБА_6 отримав 350 доларів США у рахунок продажу квартири за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно розписки від 28.04.2018 року, ОСОБА_6 отримав 150 доларів США у рахунок продажу квартири за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно розписки від 30.05.2018 року (враховуючи виправлення), ОСОБА_6 отримав 650 доларів США у рахунок продажу квартири за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно розписки від 27.08.2018 року, ОСОБА_6 отримав 200 доларів США у рахунок продажу квартири за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно розписки від 07.09.2018 року, ОСОБА_6 отримав 150 доларів США у рахунок продажу квартири за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно розписки від 23.09.2018 року, ОСОБА_6 отримав 100 доларів США у рахунок продажу квартири за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 12 - 19).
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.06.2020 року, ОСОБА_1 належить 3/10 блоку квартири у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_5 , НОМЕР_2 та ОСОБА_13 належить 3/10 блоку квартири у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_5 , НОМЕР_2 (а.с. 22, 23).
Згідно довіреності від 04.10.2018 року, посвідченої приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Скалун Р.В., ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , уповноважив ОСОБА_1 розпоряджатися належною ОСОБА_3 , ОСОБА_4 частиною жилого приміщення у гуртожитку № НОМЕР_1 та НОМЕР_2 (квартира НОМЕР_2), яка розташована у АДРЕСА_1 . Довіреність видана без права передоручення строком до 23.06.2019 року (а.с. 44).
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом ст. 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають в його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 2 ст. 570 ЦК України встановлює презумпцію авансу, який на відміну від завдатку є лише способом платежу, та виконує функцію попередньої оплати.
Сторона, що видала аванс, вправі вимагати його повернення в разі припинення зобов'язання до початку його виконання, а також у всіх випадках невиконання договору.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що в рахунок майбутнього укладення договору купівлі-продажу кв. АДРЕСА_6 , передала ОСОБА_6 , діючого на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_14 , аванс у сумі 2500 доларів США.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановлений попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
З матеріалів справи, а саме з витягу про державну реєстрацію прав Міського комунального підприємства «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» від 17.12.2010 року вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності, кожному окремо, належить 2/10 частки квартири за адресою: АДРЕСА_5 , НОМЕР_2 (а.с. 33).
Згідно довіреності від 23.06.2016 року, посвідченої приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Скалун Р.В., ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уповноважили ОСОБА_6 та ОСОБА_9 розпоряджатись частиною жилого приміщення у гуртожитку № НОМЕР_1,НОМЕР_2 (квартира АДРЕСА_4 (продати, обміняти, здавати в оренду, заставу, тощо, за ціною та умовах на їх розсуд, або подарувати вище вказану нерухомість ОСОБА_9 (а.с. 43).
Згідно з частинами першою, третьою статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
У довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчиняти представнику, при цьому зазначені дії мають бути правомірними, конкретними та здійсненими.
Відповідно до статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Згідно з частинами першою, третьою статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
У довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчиняти представнику, при цьому зазначені дії мають бути правомірними, конкретними та здійсненими.
Суттю представництва є вчинення представником правочинів від імені та в інтересах особи, яку представляють, відповідно до наданих йому повноважень. Саме тому правочин, вчинений представником, породжує права і обов'язки для сторони, яку представляють, якщо він здійснений представником в межах повноважень.
З наведеного вбачається, що третя особа, яка здійснювала продаж квартири позивачці створила обов'язки особі, яку вона представляла, а як наслідок вимоги висунуті позивачкою відповідачам ґрунтуються на законі.
З огляду на вказане доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що до позову не надано жодних доказів отримання відповідачами коштів, за продаж квартири ні від ОСОБА_6 ні від ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що відповідачку ОСОБА_3 до судового засідання не викликали, чим було порушено її процесуальне право надавати пояснення, визнати або заперечити позов - необґрунтовані, так як відповідно статті 130 ЦПК України належним чином є повідомленою особа, якщо повістку під розписку було вручено будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею. Обставини, що повістку було вручено відповідачу - ОСОБА_4 , який проживає разом з ОСОБА_3 за однією адресою, було ним визнано.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що ОСОБА_6 придбав квартиру АДРЕСА_4 належним чином не підтверджено.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 , що в жодній з розписок немає прізвища « ОСОБА_1 », а тому вказане підтверджує факт того, що вона отримала ці розписки у ОСОБА_11 незаконним шляхом, бо гроші апелянту передавав саме ОСОБА_11 - недоведені.
В суді апеляційної інстанції позивачка ОСОБА_1 надала оригінали розписок про сплату грошових коштів у рахунок продажу квартири.
19 травня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 128/891/20-ц залишив без задоволення касаційну скаргу позичальника, вказавши, що особа, яка має боргову розписку без зазначення в ній даних про позикодавця, вважається позикодавцем за відсутності належних і допустимих доказів, що спростовують зміст боргового документа, або наявності доказів неправомірного заволодіння ним.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Частиною третьою ст. 12, ч. ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині другій ст.78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Приймаючи остаточне рішення у справі, суд апеляційної інстанції враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, серія A, N 303-A, § § 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland, N 49684/99, § 2)).
Висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на позиції Верховного Суду, висловлені в постанові від 19 травня 2021 р. у справі № 128/891/20-ц.
Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції постановлено згідно вимог чинного законодавства та не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
У відповідності до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , ОСОБА_3 - підписану представником відповідачів ОСОБА_5 та апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий: Т.І. Биліна
Судді: Є.Є.Мальцева
В.М. Барков