21 червня 2022 року м. Чернівці Справа № 718/2401/21
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Лисака І.Н.,
суддів: Височанська Н.К., Литвинюк І.М.,
секретар: Петранюк Ю.Т.,
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: акціонерне товариство «Альфа-Банк»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Кіцманського нотаріального округу Олексюк Світлана Василівна,
при розгляді справи за апеляційною скаргою Матвійчука Михайла Зеноновича, який діє в інтересах акціонерного товариства «Альфа-Банк», на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 22 березня 2022 року, ухваленого під головуванням судді Масюк Л.О., дата складання повного тексту рішення 24 березня 2022 року, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ «Альфа-Банк», в якому з урахуванням подальшої зміни предмета позову, просила:
припинити іпотеку нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, реєстраційний номер 16030420 та земельної ділянки, кадастровий номер 7322586500:04:001:0153, площею 0,1250 га, що розташовані по АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 , що виникла на підставі іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Кіцманського нотаріального округу Олексюк С.В., зареєстрованого в реєстрі за №2172;
усунути перешкоди у здійсненні права власності нерухомим майном шляхом вилучення з Єдиного реєстру іпотек запису №5078330 від 30.07.2012 року про обтяження іпотекою вказаного майна та зняття заборони на нерухоме майно №5078263, №5078305, зареєстровані 05.06.2007 року та їх виключення із Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.06.2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №2501-0607/97-Провадження №22-ц/822/422/22
009, відповідно до якого останньому було надано кредит в розмірі 100 000 дол. США.
В якості забезпечення виконання кредитного договору між АКБ «ТАС- Комерцбанк» та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір, посвідчений 05.06.2007 року приватним нотаріусом Кіцманського районного нотаріального округу Олексюк С.В., зареєстрований в реєстрі за №2172, відповідно до якого в Іпотеку було передано належний Іпотекодавцю житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку кадастровий номер 7322586500:04:001:0153, площею 0.1250 га, надану для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
31.05.2010 року між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», та ОСОБА_1 було укладено Договір про внесення змін та доповнень №1 до договору Іпотеки від 05.06.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіцманського районного нотаріального округу Олексюк С.В., за реєстровим №2172, згідно якого сторонами обумовлено внесення змін в частині розміру та строку виконання основного зобов'язання, та визначено розмір основного зобов'язання в сумі 49 455дол. США та строк його виконання до 31 травня 2017 року.
В подальшому, неодноразово здійснено відступлення права вимоги за кредитним договором №2501/0607/97-00 від 05.06.2007 року, а права та обов'язки кредитора за вказаним кредитним договором перейшли до АТ «Альфа-Банк».
29.10.2014 року ПАТ «Альфа-Банк» у зв'язку з порушенням позичальником умов кредитного договору було надіслано позичальнику вимогу про дострокове повернення кредиту та, як наслідок, за невиконання подано позов до суду.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23.06.2016 року (справа №727/9848/14-ц) позов було задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 і поручителів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 солідарно на користь ПАТ «Альфа-Банк» кошти в сумі 314 386,08 грн, після чого за вказаним судовим рішенням було видано виконавчий лист, який було звернуто до виконання до державної виконавчої служби.
Вказане рішення було повністю виконане, що підтверджується постановою головного державного виконавця Чернівецького міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Чернівецькій області про закінчення виконавчого провадження від 20.12.2016 року, ВП №52393071, у зв'язку і фактичним повним його виконанням. Банк не оскаржував постанову про закінчення виконавчою провадження, а отже, погодився із повним виконанням основного зобов'язання.
Також вказувала на те, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №275330200 від 17.09.2021 року наявні зареєстровані обтяження нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження: 5078263, тип обтяження: заборона на нерухоме майно.
Наголошує, що звернувшись достроково із вимогою про погашення кредитної заборгованості достроково банк змінив умови, строк виконання кредитного зобов'язання, на час звернення із таким позовом настав строк виконання кредитного договору у повному обсязі, а рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23.06.2016 року, де було визначено обсяг зобов'язань за кредитним договором №2501/0607/97-00 від 05.06.2007 року та стягнуто достроково, засвідчує такі зміни і визначає повний обсяг кредитних зобов'язань. Після пред'явлення дострокової вимоги банк не вправі нараховувати відсотки та пеню за кредитним договором, оскільки з пред'явленням такої вимоги кредитний договір вважається припиненим.
Вважає, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23.06.2016 року було визначено обсяг зобов'язань за кредитним договором №2501 0607/97-00 від 05.06.2007 року та стягнуто їх достроково, а також враховуючи подальше повне фактичне виконання такого рішення, зобов'язання за вказаним Кредитним договором є таким, що припинилося у зв'язку з його виконанням.
16.08.2021 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до відповідача, в якій просила вчинити дії щодо вилучення запису про обтяження вище зазначеного майна іпотекою та зняття заборони відчуження нерухомого майна, мотивуючи такі вимоги припиненням зобов'язання за кредитним договором у зв'язку із повним його виконанням, та, на підставі ст.17 ЗУ «Про іпотеку», припинення іпотеки. Однак, у відповіді від 06.09.2021 року зазначено, що відповідач не вбачає підстав для припинення іпотеки, не визнаючи повне виконання та припинення кредитних зобов'язань, а відтак припинення іпотеки.
Вказує, що відповідач не вчиняє дій щодо зняття обтяження з вищевказаного майна, чим спричиняє перешкоди у здійсненні позивачем права користування та розпорядження нерухомим майном.
На підставі наведеного та з урахуванням норм права, які регулюють спірні правовідносини, просила заявлені вимоги задовольнити.
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 22 березня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Припинено іпотеку нерухомого майна, а саме житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки, (кадастровий номер 7322586500:04:001:0153, площею 0,1250 га), що знаходяться в АДРЕСА_1 , які на праві власності належать ОСОБА_1 , що виникла на підставі Іпотечного договору, посвідченого 05 червня 2007 року приватним нотаріусом Кіцманського районного нотаріального округу Олексюк С.В., зареєстрованого в реєстрі за №2172.
Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у здійснені права власності нерухомим майном шляхом вилучення з Єдиного реєстру іпотек запис №5078330 від 30.07.2012 року про обтяження іпотекою житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки, (кадастровий номер 7322586500:04:001:0153, площею 0,1250 га), що знаходяться в АДРЕСА_1 ;
Знято заборону відчуження, накладену на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, та земельну ділянку, кадастровий номер 7322586500:04:001:0153, площею 0.1250 га, що знаходяться в АДРЕСА_1 ;
Виключено записи про заборону відчуження із Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, реєстраційний номер 16030420, та земельної ділянки, кадастровий номер 7322586500:04:001:0153, площею 0,1250 га, реєстраційні номери №5078263, №5078305.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погоджуючись із рішеннями суду Матвійчук М.З., який діє в інтересах АТ «Альфа-Банк», подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Посилається на його незаконність та необґрунтованість, вважає прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права, судом не з'ясовано обставини, які мають значення для справи.
Вказує, що позивач не надав суду копії кредитного договору, а тому суд не вправі був задовольняти позовні вимоги не маючи можливості дослідити доказ, а саме правочин, на підставі якого виник спір, оскільки відповідач має підстави стверджувати, що у кредитора було право нараховувати відсотки, передбачені умовами Кредитного договору, в тому числі і на прострочену суму кредиту, так як це право чітко було передбачено умовами кредитного Договору.
Наголошує, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не надав належної уваги тому, що закон пов'язує припинення зобов'язання саме з його виконанням, а не виконанням рішення суду, яким стягнуто заборгованість за таким зобов'язанням.
Зазначає, що спосіб захисту порушеного права, а саме вимога про вилучення та виключення записів з державних реєстрів та зняття заборони відчуження не передбачений законом, а й суперечить йому, оскільки згідно п.1 ч.3 ст.26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які прийняли участь у розгляді справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Перед оцінкою доводів апеляційної скарги на предмет незаконності оскаржуваного рішення колегія суддів зазначає, що представником відповідача в суді першої інстанції було подано клопотання про закриття провадження у вказаній справі на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України, посилаючись на те, що ОСОБА_1 раніше вже зверталась до суду із позовними вимогами до АТ «Альфа-Банк» про визнання припиненою іпотеку та обтяження нерухомого майна, що належить їй на праві власності, а саме: житловий будинок та земельна ділянку, що в АДРЕСА_1 за договором іпотеки від 05.06.2007 року між АКБ ТАС-Комерцбанк та нею, зареєстрованого в реєстрі № 2172. 31 жовтня 2017 року за результатами розгляду цивільної справи №718/719/17 Кіцманським районним судом Чернівецької області було ухвалено рішення, яким у задоволенні заявлених позовних вимог відмовлено.
Однак, ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 22 березня 2022 року у задоволенні клопотання представника відповідача АТ «Альфа-Банк» адвоката Матвійчука М.З. про закриття провадження у справі відмовлено.
Апеляційна скарга обґрунтувань незаконності вказаної ухвали суду не містить, отже колегія суддів виходить з того, що апелянт не заперечує її законності, а тому судом апеляційної інстанції її законність не переглядається і наслідки за наявності чинного судового рішення з вирішення цього питання не застосовуються.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що в силу ч.1 ст.17 ЗУ «Про іпотеку» у зв'язку з припиненням основного зобов'язання договір іпотеки також є припиненим.
Таким чином, зобов'язання позивача за іпотечним договором, які є похідними від основного зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором, є припиненими, а наявна заборона відчуження будинку та земельної ділянки, які належать ОСОБА_1 , та записи, про які внесені на підставі іпотечного договору від 05.06.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіцманського районного нотаріального округу Олексюк С.В., обмежують право власності позивача, а тому порушене право позивача підлягає судовому захисту.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк» про визнання припиненим іпотечного договору нерухомого майна та вилучення обтяжень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Колегія суддів частково погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, з матеріалів справи вбачається та вірно встановлено судом першої інстанції, між АКБ «ТАС- Комерцбанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, який посвідчений 05 червня 2007 року приватним нотаріусом Кіцманського районного нотаріального округу Олексюк С.В., зареєстрований в реєстрі за №2172, відповідно до якого в Іпотеку було передано належний Іпотекодавцю житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку з кадастровим номером 7322586500:04:001:0153, площею 0.1250 га, надану для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11-12).
31.05.2010 року між ПАТ «Сведбанк», яке виступає в інтересах ВАТ «Сведбанк», та ОСОБА_1 укладено Договір про внесення змін та доповнень №1 до Договору іпотеки від 05.06.2007 року, посвідченого 05.06.2007 року приватним нотаріусом Кіцманського районного нотаріального округу Олексюк С.В., зареєстрований в реєстрі за №2172 (а.с.13).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23.06.2016 року (справа №727/9848/14-ц) позов ПАТ «Альфа-Банк» задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 та поручителів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 солідарно на користь ПАТ «Альфа-Банк» кошти в сумі 314 386,08 грн та судовий збір в сумі 1047,95 грн (а.с.15-17).
20.12.2016 року головним державним виконавцем Чернівецького міського відділу ДВС Головного ТУЮ в Чернівецькій області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №52393071 у зв'язку з фактичним повним виконанням виконавчого листа №727/9848/14-ц, виданого Шевченківським районним судом м. Чернівці 19.07.2016 року про стягнення солідарно з ОСОБА_4 коштів у сумі 314386,08 грн та судового збору в сумі 1047,95 грн (а.с.14).
Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №275330200 від 17.09.2021 року стверджується те, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , на який накладено заборону (а.с.18-19).
Згідно відповіді АТ «Альфа-Банк» від 06.09.2021 року №77329-23.1-б/б на звернення ОСОБА_1 про зняття накладених заборон на її власність, банком повідомлено, що оскільки станом на 06.09.2021 року заборгованість за кредитним договором непогашена в повному обсязі, вбачається те, що заява про виключення з реєстру іпотек відомостей про накладення заборони відчуження не підлягає задоволенню (а.с.20).
Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.ст.526, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а тому з часу зарахування на банківський рахунок сум, стягнутих за рішенням суду або добровільно сплачених позичальником на вимогу про дострокове повернення позики ці зобов'язання вважаються припиненими.
За положеннями ст.1 ЗУ «Про іпотеку», частини першої статті 572 ЦК України та частини першої статті 575 іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до положень ст.17 ЗУ «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.
За системним аналізом зазначених норм права іпотека припиняється в разі припинення основного зобов'язання, зокрема, на підставі виконання.
При цьому, законодавство не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов'язаних з припиненням іпотеки, оскільки іпотека за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості припиняється за фактом припинення виконанням основного зобов'язання.
Згідно з правовим висновком Верховного суду, викладеним у постанові від 06.02.2019 року у справі №463/3237/16 зобов'язання боржника з виконання кредитного договору були виконані у порядку, встановленому ЗУ «Про виконавче провадження» та у повному обсязі, отже вони припинилися відповідно до ст.599 ЦК України, а відтак припиненою є й іпотека як похідне від основного зобов'язання. З припиненням іпотеки фактично припиняється обтяження нерухомого майна іпотекою, адже правових підстав для його утримання під обтяженням немає.
Аналогічний висновок сформулював Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року у справі за № 910/16461/16 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц, та вказав, що за належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов'язання за кредитним договором припиняється як це зобов'язання, так і зобов'язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що згідно рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23.06.2016 року з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 солідарно було стягнуто заборгованість за кредитним договором, що склало 314 386,08 грн, яке, в подальшому, було виконане, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження ВП№52393071 від 20.12.2016 року, яка не була оскаржена, інших доказів про існування заборгованості саме у ОСОБА_1 перед банком матеріали справи не містять, як і не містять доказів звернення до суду з боку банку до ОСОБА_1 як іпотекодавця про стягнення заборгованості при тому, що банк пред'явивши вимоги дострокового стягнення змінив встановлений Договором строк його виконання 31.05.2017 року.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що за відсутності обґрунтованої заборгованості за основним Договором та вимог кредитора, як стверджує в апеляційній скарзі представник позивача, виконання основного зобов'язання відповідачем у належний процесуальний спосіб не спростовано, отже іпотека припиняється, а такі заперечення є неспроможними.
Встановивши, що іпотечним договором від 05.06.2007 року забезпечено виконання зобов'язань за кредитним договором, зобов'язання за яким припинені, що встановлено на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин ст.17 ЗУ «Про іпотеку» та дійшов обґрунтованого висновку про припинення іпотеки, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги у цій частині без задоволення, а судового рішення без змін.
Висновки суду першої інстанції узгоджуються із усталеною практикою Верховного Суду.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року у справі №310/11534/13-ц сформулювала правовий висновок про те, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
Що стосується доводів апеляційної скарги про неналежність способу захисту порушеного права шляхом вилучення та виключення записів з державних реєстрів та зняття заборони відчуження, то такі є обґрунтованими, виходячи з наступного.
Обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) - це обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом (абзац п'ятий частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» в редакції, чинній на час укладення іпотечного договору).
Відповідно до ч.3 ст.44 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.
Згідно з п.4 ч.1 ст.24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Відповідно до ст.74 ЗУ «Про нотаріат» одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.
Згідно з п.5 Глави 15 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 року (далі - Порядок), нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення, зокрема: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв'язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, після припинення договору іпотеки у зв'язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 6.1 Глави 15 Розділу ІІ Порядку передбачено, що про зняття заборони, а також про зняття судовими або слідчими органами та органами державної виконавчої служби накладеного ними арешту на майно нотаріус робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна.
Отже, законодавством передбачено підстави та порядок зняття заборони відчуження нерухомого майна.
Враховуючи необхідність документального закріплення підстав зняття нотаріусом заборони відчуження нерухомого майна (нотаріус не може зняти заборону без офіційного звернення), у разі особистого звернення до нотаріуса осіб, які є ініціаторами зняття заборони, та мають на це необхідні права та повноваження, нотаріусу слід відбирати від таких осіб відповідну заяву, в якій міститиметься прохання про зняття заборони відчуження нерухомого майна та до якої додаються необхідні підтверджуючі документи.
При одержанні заяви та підтверджуючих документів, на виконання пункту 6.1. Глави 15 Розділу ІІ Порядку, нотаріус реєструє таку заяву в журналі реєстрації вхідних документів та робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна.
Після зняття заборони відчуження нерухомого майна нотаріус, який зняв заборону, може провести державну реєстрацію припинення обтяження (заборони), а також припинення іншого речового права (іпотеки) - у разі, коли знімається заборона з предмета іпотеки, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Тобто, у процедурі зняття заборони первинними є дії щодо завершення початої нотаріальної дії з накладення заборони (з проставленням відміток у відповідному реєстрі та алфавітній книзі та проставлення відмітки на правочині) та лише після цього можливе внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо припинення заборони та іпотеки.
Верховний Суд України в постанові від 18.09.2019 року по справі №695/3790/15-ц зробив правовий висновок про те, що звернення до суду з позовом про зобов'язання іпотекодержателя та нотаріуса вчинити дії з метою зняття заборони з нерухомого майна є неправильним способом захисту порушених прав власника майна. Підстави для зобов'язання нотаріуса вчиняти певні дії відсутні, оскільки у випадку одержання відповідної заяви та підтверджуючих документів або за наявності рішення суду нотаріус сам повинен зняти заборону відчуження майна та провести державну реєстрацію припинення обтяження (заборони), а також - припинити інше речове право (іпотеку).
Враховуючи припинення основного зобов'язання, припинилось також і додаткове (іпотека), однак банк, як іпотекодержатель, так і позивач у зв'язку із цим, до нотаріуса із заявою про зняття обтяження іпотекою не зверталися, що свідчить про недобросовісний характер таких дій.
На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції нотаріуса та підміняти собою чи перебирати на себе функції останнього.
Оскільки судом першої інстанції помилково задоволено вимоги про усунення ОСОБА_1 перешкод у здійснені права власності нерухомим майном шляхом вилучення з Єдиного реєстру іпотек запис №5078330 від 30.07.2012 року про обтяження іпотекою житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки, (кадастровий номер 7322586500:04:001:0153, площею 0,1250 га), що знаходяться в АДРЕСА_1 ; зняття заборони відчуження, накладену на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, та земельну ділянку, кадастровий номер 7322586500:04:001:0153, площею 0.1250 га, що знаходяться в АДРЕСА_1 та виключення записів про заборону відчуження із Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, реєстраційний номер 16030420, та земельної ділянки, кадастровий номер 7322586500:04:001:0153, площею 0,1250 га, реєстраційні номери №5078263, №5078305, тому судове рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні таких вимог, в решті рішення суду відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а тому підлягає залишенню без змін.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України).
Згідно з ч.2 ст.376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як видно з матеріалів справи, апелянтом було сплачено судовий збір за двома вимогами немайнового характеру, а тому при перегляді судового рішення колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість лише однієї з вимог апеляційної скарги, отже на корить АТ «Альфа-Банк» слід компенсувати судовий збір у розмірі 1362 грн за рахунок ОСОБА_1 .
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Матвійчука Михайла Зеноновича, який діє в інтересах акціонерного товариства «Альфа-Банк», задовольнити частково.
Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 22 березня 2022 року в частині задоволення вимог про усунення перешкоди у здійсненні права власності нерухомим майном шляхом вилучення з Єдиного реєстру іпотек запис №5078330 від 30.07.2012 року про обтяження іпотекою вказаного майна та зняття заборони на нерухоме майно №5078263, №5078305, зареєстровані 05.06.2007 року, скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Альфа-Банк» про усунення перешкод у здійсненні права власності нерухомим майном (житловим будинком з господарськими будівлями і спорудами та земельною ділянкою, кадастровий номер 7322586500:04:001:0153, площею 0,1250 га, що розташовані по АДРЕСА_1 ) шляхом вилучення з Єдиного реєстру іпотек запису №5078330 від 30.07.2012 року про обтяження іпотекою вказаного майна та зняття заборони на нерухоме майно №5078263, №5078305, які зареєстровані 05.06.2007 року та їх виключення із Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, - відмовити.
В решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Альфа-Банк» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1362 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий Лисак І.Н.
Судді: Височанська Н.К.
Литвинюк І.М.