Справа № 353/806/21
Провадження № 33/4808/323/22
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції МОТРУК Л. І.
Суддя-доповідач Шкрібляк
17 червня 2022 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Шкрібляк Ю.Д., з участю захисника Винника А.П. адвоката - Пасічника А.З., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу про адміністративне правопорушення за його ж апеляційною скаргою (далі АС), на постанову судді Тлумацького районного суду від 14 квітня 2022 року, -
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , непрацюючий, громадянин України-,
визнаний винуватим за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 496 грн.
З постанови судді вбачається, що 05.09.2021 року об 11 год 05 хв ОСОБА_1 по вул. Дністерська, 156 в с. Нижнів, Івано-Франківського району, Івано-Франківської області, керував транспортним засобом марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, почервоніння шкіри обличчя, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням приладу «Alcotest 6810» та проведення медичного огляду в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правила Дорожнього Руху України (далі ПДР), за що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП».
У своїй АС захисник Пасічник А.З. покликається на те, що постанова судді щодо його підзахисного є незаконною, необґрунтованою, і такою, що винесена з порушенням норм чинного процесуального та матеріального права, висновки судді не відповідають фактичним обставинам справи. Суддя належним чином не дослідив усіх обставин справи та безпідставно притягнув його підзахисного до адміністративної відповідальності .
Просить поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати дану постанову, а провадження закрити на підставі п.1ч.1 ст.247 КУпАП.
Захисник Пасічник А.З., пояснив, що його підзахисний перебуває за кордоном, знає про розгляд справи , законні інтереси ОСОБА_1 представлятиме буде він.
Крім того, додав, що його підзахисний 05.09.2021 року о 10 год не керував транспортним засобом, а стояв біля нього на парковці. До нього підійшли працівники поліції та зацікавились куди і звідки їде, згдодом спитали чи вживав алкогольні напої, на що він відповів - ні. Потім працівники поліції запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі, на що він - відмовився.
Крім того, додав, що на відеозаписі зображена невідома особа, письмових пояснень ОСОБА_1 не писав, зі змістом адмінпротокола також не знайомився.
Заслухавши пояснення захисника Пасічника А.З., який просить скасувати постанову, а провадження закрити; перевіривши матеріали справи, переглянувши відеозаписи з нагрудних знаків поліцейських та додані документи, суд вважає, що АС слід залишити без задоволення, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог ст. 129 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розгляд справ про адміністративні правопорушення відбувається в судах відкрито, що гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності своєчасно дізнатись про результати судового розгляду та оскаржити постанову суду у встановлений законом строк.
Правом на апеляційне оскарження постанови судді по справі про адміністративне правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, розпоряджається на власний розсуд в межах процесуального закону.
Згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її представником, захисником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Крім цього, право на апеляційний розгляд беззаперечно є важливим елементом, визначеного у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, права на доступ до суду.
Як вбачається з матеріалів справи апелянт та його підзахисний не були присутні при розгляді справи місцевим судом та проголошенні оскаржуваної постанови.
Приймаючи до уваги, вищевказані обставини, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя та права на апеляційне оскарження рішення суду, апеляційний суд вважає за необхідне поновити захиснику Пасічнику А.З.. строк на апеляційне оскарження постанови суду.
Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таких вимог закону суддя при розгляді справи дотримався в повній мірі.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст.130 КУпАП. Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР , водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР , передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 названого Кодексу особа, яка керує транспортним засобом не може відмовитись від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, мотивуючи свої відмову тим, що не довіряє лікарю, який проводить медичний огляд. Згідно ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Однак, у цьому випадку водій транспортного засобу зобов'язаний пройти огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння в закладах охорони здоров'я.
Пункт 1.3 ПДР зобов'язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Суддя першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доводиться матеріалами справи про адміністративне правопорушення: а саме: даними, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 499142 від 05.09.2021 року, який складений уповноваженою на те особою, поліцейським СРПП відділення поліції №5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області лейтенантом поліції Дужиком Я.О, з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП (а.с. 2); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів за виявленими ознаками у ОСОБА_1 , а саме: запаху алкоголю з порожнини рота, тремтінням пальців рук, у якому зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від огляду на стан сп'яніння (а.с. 5); направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції у Івано-Франківському ОНД від 05.09.2021 року, у якому зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я (а.с. 4), письмовими поясненням ОСОБА_1 , згідно яких він 05.09.2021 року об 11год. 05 хв. їхав автомобілем Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 з дому до м.Івано-Франківська, і в с.Нижнів був зупинений працівниками поліції. В ході перевірки документів працівники поліції запропонували пройти йому огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» на місці або в медзакладі. Проте він відмовився, оскільки святкував день народження дитини та вживав спиртні напої ( а.с.6).
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.
З вищевказаних відеозаписів, які були досліджені апеляційним судом, вбачається, що під час перевірки документів працівники поліції виявили у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння. Працівник поліції пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу “Драгер”, однак останній безпідставно відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, а на пропозицію працівника поліції проїхати в медичний заклад - теж відмовився (а.с. 8). Крім того, ОСОБА_1 чітко вказав що проживає у м.Бучач їде до Івано-Франківська, вказав своє прізвище, ім'я, по батькові. Отже, доводи апелянта, що машина стояла в нерухомому стані та на відео зображена невідома особа, апеляційний суд вважає безпідставними та критично відноситься до них і вважає їх такими, які зазначені з метою уникнення відповідальності ОСОБА_1 .
В результаті перевірки вищевказаних доводів АС не було встановлено порушень, передбаченого ст.266 КУпАП порядку проведення огляду на стан сп'яніння та приписів Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858, та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103.
Апеляційний суд вважає, що вищевказані доводи апелянта є неспроможними, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам та повністю спростовуються сукупністю доказів, які були досліджені апеляційним судом.
Щодо недопустимості відеозапису як доказу винуватості ОСОБА_1 , позаяк такий записаний не безперервно, то такі твердження не заслуговують на увагу суду, оскільки це не є істотним порушенням і не впливає на висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення.
Так, згідно з приписами пункту першого частини першої статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02 липня 2015 року поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою виявлення та фіксування правопорушення.
Даний відеозапис сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, так як не містить ознак фальсифікації .
Отже, відеозапис події є належним та допустимим доказом. А тому, місцевий суд обґрунтовано поклав його в основу доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці та в закладі охорони здоров'я.
Апеляційний суд визнає, що накладене судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.
Апеляційний суд приходить до висновку, що вина водія ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП доведена поза всяким розумним сумнівом.
З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається, а тому АС захисника Пасічника А.З. не підлягає до задоволення.
На підставі наведеного та керуючись ст.294 КУпАП, -
Поновити строк на апеляційне оскарження захиснику Пасічнику А.З.
Апеляційну скаргу захисника Пасічника А.З. залишити без задоволення, а
постанову судді Тлумацького районного суду від 14 квітня 2022 року щодо ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду Ю.Д. Шкрібляк