Справа №718/576/22
Провадження №2/718/170/22
21.06.2022 року м. Кіцмань Чернівецька область
Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі:
головуючої-судді Скорейко В.В.,
секретаря судових засідань Гайдей А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кіцмань цивільну справу № 718/576/22 за позовною заявою ОСОБА_1 (жительки АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (жителя АДРЕСА_1 ) про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням, -
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позивачка ОСОБА_1 21.03.2022 звернулася до Кіцманського районного суду Чернівецької області із позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що відповідно до договору купівлі-продажу від 22.04.2003 року, посвідченого державним нотаріусом Кіцманської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за №1464, вона є власником житлового будинку та господарських будівель в АДРЕСА_1 .
Вказує на те, що в будинку проживає вона, а відповідач по справі зареєстрований в належному їй будинку, однак з дня реєстрації місця проживання фактично не проживає та добровільно знятися з реєстраційного обліку не бажає.
Така реєстрація відповідача перешкоджає їй користуватися і розпоряджатися своїм майном.
Таким чином, з посиланням на відповідні правові норми, просить суд усунути перешкоди в користуванні житловим будинком та господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Вказана справа №718/576/22 за вищезазначеним позовом 21.03.2022 передана на розгляд судді Скорейку В.В. згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями (а.с.17).
На виконання вимог ст. 165 ЦПК України судом зроблено запит до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача по справі.
26.04.2022 судом отримано інформацію про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача (а.с.18).
Ухвалою судді Кіцманського районного суду Чернівецької області від 27.04.2022 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 23.05.2022 (а.с.19).
23.05.2022 підготовче судове засідання не відбулося, у зв'язку з неявкою сторін.
Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 06.06.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.06.2022. Відповідача ОСОБА_2 викликано через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет. (а.с. 26).
Заходів щодо забезпечення доказів, забезпечення позову по справі не вживалося, зупинення і поновлення провадження не здійснювалося.
В судове засідання 21.06.2022 позивачка ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлена про дату, час і місце його проведення, не з'явилася, 23.05.2022 скерувала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Не заперечила проти винесення заочного рішення у справі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до положень ст.ст.128-131 ЦПК України, що підтверджується оголошенням про виклик відповідача, яке розміщене на офіційному сайті Судова влада України.
Статтею 280 ЦПК України передбачено, що у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, а також якщо відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України, про що судом постановлено відповідну ухвалу.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо, відповідно до положень Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Дослідивши подані матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власником житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується даними копії договору купівлі - продажу ВАЕ/535849/ від 22.04.2003 року, посвідченого державним нотаріусом Кіцманської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за №1464 (а.с.11).
Зазначене підтверджується і даними копії Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 690418 від 03.06.2003 (а.с.12).
Відповідно до даних Довідки №83 від 07.02.2022, виданої виконкомом Кіцманської міської ради Чернівецького району Чернівецької області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований в АДРЕСА_1 з 15 січня 2018р. по даний час (а.с.13)
Згідно з даними Акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї №18 від 07.02.2022, ОСОБА_1 зареєстрована та мешкає за адресою АДРЕСА_1 , а також зареєстрований ОСОБА_2 , 1967 р.н., проте за вказаною адресою не проживає з 15.01.2018р. (а.с.14).
Також досліджені в судовому засіданні письмові пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , стверджують, що ОСОБА_2 дійсно з січня 2018р. не проживає в господарстві, що належить ОСОБА_1 та не являється її родичем (а.с.15-16).
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, а згідно до ч.1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною 1 статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
При цьому відповідно до ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Статтею 391 ЦК України та ст.150 ЖК УРСР передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Аналіз положень глави 32 ЦК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов'язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.
Відповідно до частини другої статті 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до частини п'ятої статті 403 ЦК України сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.
Згідно приписів пункту 4 частини першої статті 406 ЦК України сервітут припиняється у разі припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.
Частиною другою статті 406 ЦК України визначено, що сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Верховний Суд вказав також і на те, що вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв'язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи та правил статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінка Суду.
За змістом зазначених норм матеріального права право користування житлом, що знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть спільне господарство.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушенні і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.
Крім того,відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Судом встановлено, що житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності позивачці - ОСОБА_1 .
Також, встановлено, що відповідач зареєстрований у вищезазначеному будинку, тобто набув право користуванням чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом.
Оскільки відповідач спільним побутом із позивачем не пов'язаний, не проживає у вказаному будинку більше року без поважних причин, підстава згідно якої останній отримав право користування (сервітут) відпала, та його право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі частини другої статті 406 ЦК України.
Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Саме такий висновок зроблений Верховним Судом у складі колегії суддів Другої цивільної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 січня 2019 року в справі № 243/7004/17-ц (провадження № 61-25371св18).
Аналогічний по суті висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 15 травня 2017 року в справі № 734/387/15-ц, що користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна відповідно до положень частини другої статті 406 ЦК України, Верховним Судом у складі колегії суддів Другої цивільної палати Касаційного цивільного суду у постановах від 16 жовтня 2019 року у справі 243/9627/16-ц (провадження № 61-34009св18), від 23 жовтня 2019 року у справі № 766/12748/16-ц (провадження № 61-31405св18).
Виходячи з викладеного та зважаючи на те, що згідно наданих суду документів відповідач ОСОБА_2 не проживає в господарстві позивача, з січня 2018 року, не вчиняє жодних дій, спрямованих на утримання будинковолодіння, однак зареєстрований у ньому, а позивач згідно ст.391 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ними права користування та розпорядження своїм майном, та, на підставі частини другої статті 406 ЦК України, як власник має право вимагати припинення користування його майном, а тому суд знаходить, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Крім того, суду не надано жодного доказу того, що відповідач відсутній та не проживає у будинку з поважних причин. Позивач не зазначає, про наявність будь-якої домовленості між ними чи укладеної угоди щодо користування будинком.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», ст.321ЦК України закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.41,45 Конституції України, ст. ст. 150, 156 ЖК УРСР, ст.ст.16,316-317,319,321, 386, 391, 405, 406 ЦК України, ст.ст. 12, 76-83, 223, 247, 258, 259, 263- 265, 268, 273, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: житловим будинком з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Судове рішення у відповідності до ч.4 ст. 268 ЦПК України не проголошувалося.
Заочне рішення може бути переглянуте Кіцманським районним судом Чернівецької області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд-якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не будуть подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Кіцманський районний суд Чернівецької області до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серія НОМЕР_1 виданий Кіцманським РВУМВС України в Чернівецькій області 10.12.1996р., жителька АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_2 виданий Шевченківським РВ в Чернівецькій області від 11.04.2014, житель АДРЕСА_1 .
Суддя Василь Скорейко