Справа №348/929/22
Провадження № 1-кс/348/206/22
21 червня 2022 року слідчий суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Надвірна Івано-Франківської області клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов"язання у кримінальному провадженні №12022091200000006 щодо підозрюваної у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.191, ч. 3 ст.191 КК України
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та зареєстрованої у АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, одруженої, має на утриманні одну неповнолітню дитину, підозрюваної у вчиненні злочинів, ч.1 ст.191, ч. 3 ст.191 КК України,
за участю: слідчого ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 ,
встановила:
Слідчий за погодження з прокурором подав клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов"язання підозрюваній ОСОБА_3 . В обгрунтування клопотання наведено таке. Відповідно до трудового договору від 2 грудня 2019 року ФОП ОСОБА_6 прийняла на роботу ОСОБА_3 на посаду касира торгового залу торгового центру « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що в АДРЕСА_2 . Крім того, між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_6 02.12.2019 укладено договір про матеріальну відповідальність, згідно якого ОСОБА_3 прийняла на себе повну відповідальність за забезпечення збереження ввірених товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів. ОСОБА_3 працюючи на посаді касира торгового центру « ІНФОРМАЦІЯ_2 », упродовж дня 5 березня 2021 року, 6 березня 2021 року, 10 березня 2021 року, 11 березня 2021 року, 13 березня 2021 року, 17 березня 2021 року, 19 березня 2021 року, 20 березня 2021 року, 27 березня 2021 року, 3 квітня 2021 року, 7 квітня 2021 року, 14 квітня 2021 року, 16 квітня 2021 року, 19 квітня 2021 року, 1 травня 2021 року, 12 травня 2021 року, 14 травня 2021 року, 19 травня 2021 року, 22 травня 2021 року, 23 травня 2021 року, 26 травня 2021 року, 25 червня 2021 року, 26 червня 2021 року, 27 червня 2021 року, 1 липня 2021 року, 2 липня 2021 року, 3 липня 2021 року перебуваючи у приміщенні вказаного торгового центру, вносила хибні дані в програмне забезпечення касового апарату, занижуючи вартість проданих нею товарів, в результаті чого привласнила грошові кошти на загальну суму 19626,83 гривень, які належать ФОП ОСОБА_6 . Після вчинення злочинів ОСОБА_3 привласненими грошовими коштами розпорядилася на власний розсуд. Таким чином, ФОП ОСОБА_6 було заподіяно майнову шкоду у розмірі 19626,83 гривень. 10 січня 2022 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.191, ч.3 ст.191 КК України. Обгрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_3 вказаних злочинів підтверджується доказами, зібраними у кримінальному провадженні. 01.03.2022 постановою слідчого у кримінальному провадженні досудове розслідування було зупинено. 20.06.2022 постановою слідчого у кримінальному провадженні досудове розслідування відновлено. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме підозрювана: може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, оскільки вона підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України за який, відповідно до КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, усвідомлює неминучість покарання за нього. Крім того, ОСОБА_3 може незаконно впливати на потерпілу, свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки вона знає їх анкетні дані, знайома з ними безпосередньо, намагаючись уникнути покарання за вчинення тяжкого злочину об'єктивно матиме можливість вчиняти вплив на них.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав.
Підозрювана у судовому засіданні не заперечила щодо застосування відносно неї запобіжного заходу та вказала, що 01.03.2022 виїхала за межі України в зв"зку з введенням в Україні воєнного стану. У червні 2022 року добровільно повернулася на територію України, коли зникла небезпека для життя. Не мала наміру ухилятися від органу досудового розслідування. До початку війни вона не мала жодного запобіжного заходу, на виклики слідчого з'являлася. На свідків чи потерпілу тиску не чинила, вину визнає тому і не планує чинити на них тиск.
Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи на яких ґрунтуються вимоги прокурора, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду клопотання і вирішення його по суті, суд встановив такі обставини та надав їм оцінку.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам забезпечення дієвості кримінального провадження.
Згідно зі ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У ході розгляду клопотання учасники не оспорювали обгрунтованість підозри.
Що стосується ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає за доцільне вказати, що ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. На такій позиції неодноразово наголошує і ЄСПЛ. Сторона обвинувачення обгрунтовує вказаний ризик неминучістю покарання у виді позбавлення волі за тяжкий злочин, а також тим, що підозрювана, виїхала за межі України і таким чином ухилялася від органу досудового розслідування. Як пояснила сама підозрювана, вона має на утриманні неповнолітню дитину, коли почалася війна, вони з дитиною виїхали за межі України у зв'язку з існуванням загрози їх життю. Коли небезпека зникла, вони повернулися додому добровільно. Зважаючи на наведене, слідчий суддя вважає недоведеним ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки підозрювана не мала на меті переховуватися від органу досудового розслідування чи суду, а рятувала своє життя та життя своєї дитини.
Слід також зазначити, що підозрювана у повному обсязі визнала свою вину, відомостей про спроби протиправного впливу на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні немає. До матеріалів клопотання долучено копії протоколів допиту свідків та представника потерпілого з відмітками про те, що вони попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань та за відмову від дачі показань. З цих підстав слідчий суддя вважає недоведеною наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до ч.3 ст.194 КПК України слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.
Враховуючи те, що прокурор не довів обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої статті 194 КПК України, суд доходить висновку, що у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов"язання слід відмовити та зобов'язати підозрювану прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора чи слідчого судді, суду у вказаному кримінальному провадженні.
Керуючись ст.194КПК України, суд,
постановив:
У задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов"язання щодо ОСОБА_3 , відмовити.
Зобов'язати ОСОБА_3 прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора чи слідчого судді, суду у вказаному кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1