Справа № 352/2280/21
Провадження № 2/344/1419/22
07 червня 2022 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Бабій О.М.
секретаря Підхомної Н.М.,
за участі представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набути коштів, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, -
ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набути коштів в розмірі 32040 гривень, 5671,08 гривень інфляційних збитків та 2736,13 гривень - 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що 30.11.2018 року ОСОБА_2 було виявлено, що відповідач безпідставно набув вносячи в несправний термінал поповнення за адресою АДРЕСА_1 (магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») кошти в сумі 32040,00 гривень. Позивач вказує, що під несправним мається на увазі, що термінал сприймав номінал 100,00 грн. як 500,00 грн. На підтвердження того, що ОСОБА_3 безпідставно набув у позивача 32040,00 (тридцять дві тисячі сорок) гривень ОСОБА_3 16.12.2018 року власноручно була написана розписка, в якій він підтвердив, що безпідставно набув кошти в сумі 32040,00 грн., які зобов'язався повернути позивачу до 27 грудня 2018 року. Однак відповідач взяті на себе зобов'язання про повернення безпідставно набутих коштів не виконав і кошти не повернув. Таким чином станом на 01.11.2021 року за відповідачем рахується заборгованість у виді : 32040,00 грн. заборгованості, 2 736,13 грн. - 3% річних та 5 671,08 грн. - інфляційні збитки.
Представник позивача в судовому засіданні не заперечив щодо заочного розгляду справи, позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві. Надав пояснення про те, що позивач є власником платіжного терміналу, докази в обґрунтування вказаної обставини надати не можливо, оскільки з слів його довірителя він самостійно зібрав термінал та встановив в приміщенні магазину.
Відповідач не забезпечив явки представника в судове засідання, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, за його клопотанням розгляд справи було відкладено. Причину неявки в судове засідання не повідомив, клопотань щодо реалізації прав та відзиву на позов не подано.
З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
В матеріалах справи наявна копія розписки від 16.12.2018 року наступного змісту: ОСОБА_3 зобов'язався повернути ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 32040 гривень, які були внесені ним в несправний термінал поповнення за адресою: АДРЕСА_1 . Під несправним мається на увазі, що термінал 100 гривень сприймав як 500 гривень. Зобов'язався повернути вказану суму до 27.12.2018 року.
Відповідно до ч.1,2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до змісту ст. 1212 ЦК України ця норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковими для неї. Виконання цивільного обов'язку забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, яка встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 14 ЦК України).
Орієнтовний перелік способів захисту порушених прав наведений в ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес також іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України, частин першої та другої статті 509 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто, вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року №6-88цс13.
Отже, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого ст.1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.
Також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України».
Так, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівелює можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тому, з врахуванням принципів змагальності та диспозитивності до обов'язку позивача належало по-перше обґрунтувати, що він є власником майна; по-друге обґрунтувати, що відповідач є володільцем майна та зберіг його без відповідної правової підстави.
Натомість в обґрунтування правової підстави звернення до суду з позовом на підставі ст. 1212 ЦК України позивачем надано розписку, тому суд приходить до висновку, що зміст правовідношення сторін суперечить фактичним обставинам справи, що викладені позивачем.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За загальними положеннями ЦПК України, обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Крім того, важливим є визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин. Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Доказів щодо підтвердження обставин, що входять предмет доказування зокрема: факту розміщення платіжного терміналу за вказаною в розписці адресою, факту його належності позивачу (тобто, що термінал перебуває в правомірному володінні позивача), факту його несправності, а також факту перерахування коштів в сумі на яку позивачем пред'явлено на розрахунковий рахунок належний відповідачу, матеріали справи не містять.
З змісту наданої позивачем розписки взагалі не вбачається факт передачі грошей, остання містить зобов'язання відповідача повернути кошти. Однак, позивач звернувся до суду саме на підставі збереження відповідачем майна за відсутності правової підстави.
Згідно п.7 статті 1 Закону України «Про платіжні послуги» держатель платіжного інструменту - фізична особа, яка на законних підставах використовує платіжний інструмент для ініціювання платіжної операції з відповідного рахунку для виконання платіжних операцій або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного платіжного інструменту. Згідно п.65 ст. 1 вказаного Закону платіжний пристрій - технічний пристрій (банківський автомат, платіжний термінал, програмно-технічний комплекс самообслуговування, програмно-апаратне середовище мобільного телефону, інший пристрій), що дає змогу користувачу ініціювати платіжну операцію, а також виконати інші операції згідно з функціональними можливостями цього пристрою.
Згідно п. 7.7 Положення «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів», затвердженого постановою Правління НБУ від 30.04.10 р. № 223 квитанція (або сліп) повинна містити такі обов'язкові реквізити ідентифікатор еквайра та торговця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати; ідентифікатор платіжного пристрою; дату і час здійснення операції; суму і валюту операції; суму комісійної винагороди; реквізити платіжної картки, що допускаються правилами безпеки платіжної системи (зазвичай - назва платіжної системи і чотири останні цифри номера картки); вид операції (оплата або повернення), код авторизації.
Позивачем не надано жодних письмових матеріалів в підтвердження обставини, що він є власником платіжного терміналу за адресою АДРЕСА_1 (магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), відсутні докази в обґрунтування обставини його встановлення за вказаною адресою. Позивачем не доведено, що він є держателем платіжного інструменту, що здійснює діяльність з виготовлення та встановлення платіжних терміналів. Матеріали справи не містять ні квитанції про здійснення операції на суму 32040 гривень, ні її дублікату. В матеріалах справи відсутні звіти про проведені транзакції через термінал, відсутні ідентифікуючі відомості терміналу чи будь-яка інша релевантна інформація на підставі якої можливо було бвстановити, що транзакція з перерахування коштів відбулась.
Окрім цього, за умови проведення транзакції та отримання коштів, матеріали справи не містять доказів недобросовісності з боку набувача зазначених коштів.
Відсутні акти огляду, чи заключення/висновки експерта в підтвердження обставини несправності платіжного терміналу 30.11.2018 року, однак доказування вказаної обставини не може ґрунтуватись виключно на поясненнях позивача. Та однозначно потребує володіння спеціальними знаннями, необхідними для з'ясування відповідної обставини справи.
Позивач не звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за розпискою, суд зазначає, що встановлення договірних умов щодо подальшого повернення коштів є самостійною правовою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Однак, враховуючи встановлені обставини, позов не підлягає до задоволення з підстави недоведеності заявлених вимог.
З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст.ст. 13, 15, 16, 177, 1212 ЦК України, ст.ст. 13, 19, 81, 211, 247, 259, 263, 265, 354 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набути коштів, трьох відсотків річних та інфляційних втрат - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Бабій О.М.
Повний текст судового рішення складено та підписано 13 червня 2022 року.