Справа № 182/8021/21
Провадження № 1-кп/0182/478/2022
14.06.2022 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі
головуючого -судді: ОСОБА_1
при секретарі: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі об'єднані кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021041340001002 від 04.11.2021 року та №12021046340000461 від13.08.2021 року стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Покровське, Нікопольського району, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, неодруженого, особою з інвалідністю не являється, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
30.11.2021 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст. 289, ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі,
обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України та кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України,
з участю сторін судового провадження
прокурора ОСОБА_4 ,
законного представника
малолітнього потерпілого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 03.11.2021 року, приблизно о 13.20 годині, перебуваючи на прилеглій території до будинку АДРЕСА_2 (територія Нікопольської Гімназії №14), звернув свою увагу на малолітнього гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який знаходився на вищевказаній території та при собі мав мобільний телефон, котрий тримав в правій руці.
В цей момент у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, належного малолітньому потерпілому ОСОБА_7 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна повторно, ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_7 і, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, будучи особою фізично сильнішою, схопив малолітнього потерпілого ОСОБА_7 за плечі, упереджаючи можливий опір останнього, відкрито з правої руки потерпілого, шляхом ривку, заволодів мобільним телефоном «SAMSUNG, SМ-А015F/DS, 2/І6GB» синього кольору, вартість якого згідно висновку експерта №391 від 04.11.2021 року становить 2706 грн. 55 коп., чим спричинив своїми діями матеріальний збиток потерпілому на суму 2706 грн. 55 коп.
Довівши злочинний умисел до кінця ОСОБА_3 з місця вчинення злочину з викраденим мобільним телефоном втік. При цьому, вимоги малолітнього потерпілого ОСОБА_7 повернути мобільний телефон проігнорував.
Умисні дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.
Крім того, 05.08.2021 приблизно о 02.30 год. гр. ОСОБА_3 , 1995 р.н. незаконно проник до житла та іншого володіння особи, розташованого на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , власником якого є гр. ОСОБА_8 .
Так, ОСОБА_3 , в порушення ст. 30 Конституції України, згідно якої кожному гарантується недоторканість житла (чи іншого володіння особи), не маючи визначених законом підстав та відповідного дозволу володільця житла - ОСОБА_9 , переліз через паркан, пройшов по території домоволодіння, де скориставшись незачиненими на замок вхідними дверми, проник до будинку, а саме пройшов до приміщення коридору, який з'єднує будинок та гараж, за вищевказаною адресою, де був виявлений власником будинку ОСОБА_10 , який зачинив ОСОБА_3 в приміщенні коридору та викликав поліцію.
Таким чином ОСОБА_3 умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, незаконно проник до іншого володіння особи та житлового будинку. Однак його злочинні дії були виявлені та припинені власником - ОСОБА_10 та співробітниками СРПП №3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області.
Умисні дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.1 ст. 162 КК України - незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи.
Обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою провину та повідомив, що точної дати не пам'ятає, але він проходив на п. Сєвєрний і проходив повз гімназію № 14. Побачив хлопчика, який стояв майже біля сходів у школу і він запитав у нього котра година, оскільки у хлопця в руках був мобільний телефон. Але хлопець, йому відповів грубо, як йому здалося, тому він вирішив викрасти у нього мобільний телефон. Хлопчик утримував телефон, тому він його вихопив з рук хлопчика і втік. При цьому коли він тікав з телефоном, хлопчик крикнув «Віддай». Телефон був сенсорний марки «Самсунг» модель він не пам'ятає. Він одразу ж заклав його в ломбард «Гарант» на своє ім'я. Потім його затримали співробітники поліції і він зізнався, вказав місце куди заклав викрадений телефон, сам його викупив і видав співробітникам поліції, щоб ті повернули потерпілому. Крім того, на початку серпня він відпочивав на міському пляжі з компанією малознайомих людей. Та коли вони розійшлися, хтось почав його переслідувати, а він відповідно почав тікати. Таким чином він перестрибнув паркан, пройшов по території домоволодіння і опинився в приміщенні гаражу, т.я. двері туди були відчинені. Потім він пройшов у коридор і опинився в приміщенні самого будинку, де його виявила собачка та господар, який не розумів мову і те, що він пояснював йому про небезпеку, яка йому загрожує. Тому господар викликав поліцію. З приводу його переслухання він в поліцію не звертався і йому особисто будь-яку шкоду спричинено не було. А те, що він проник до чужого житла сталося випадково. В скоєному він щиро розкаюється і просить йому призначити покарання з урахуванням попереднього вироку суду.
Представник малолітнього потерпілого ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що мобільний телефон, який був викрадений обвинуваченим її сину подарував дідусь, який важко хворий, тому для хлопчика його викрадення стало справнім горем. Того дня її син пішов до школи №14, де навчається, щоб забрати зошити, т.я. навчання відбувалося дистанційно. Це було приблизно о 12 годині. Через хвилин 20 син повернувся додому у супроводі директора і вчителя фізкультури, які повідомили, що у сина викрали телефон прямо на подвір'ї школи, є відеозапис цієї події і тому радили одразу ж звернутися до поліції. Що вона і зробила. У сина був шок він лише повідомив, що у нього дядько позаду відібрав телефон. При цьому син не розповідав їй про те, що його били або погрожували іншим чином. Зі слів сина їй відомо, що злодій спитав котра година і коли хлопчик не захотів відповідати, той сказав «Дай телефон», але син не віддавав, тоді злодій вихопив телефон з рук сина і втік. Одразу його не здогнали. На даний момент співробітники поліції повернули мобільний телефон і претензій матеріального характеру до обвинуваченого вони не мають, тому цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений. Під час призначення покарання, вона як представник малолітнього потерпілого покладалася на розсуд суду і підтримала позицію прокурора.
Потерпілий ОСОБА_11 в судове засідання не з'явився. Прокурором від його імені надано заяву про розгляд кримінального провадження у його відсутність. Цивільний позов потерпілим не заявлений. Під час призначення покарання потерпілий покладався на розсуд суду.
За згодою сторін кримінального провадження, відповідно до п.3 ст.349 КПК України суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин, не оспорюють їх та докази, зібрані під час досудового розслідування і у суду немає сумнівів у добровільності позиції сторін кримінального провадження.
З огляду на викладене, вважаю, що дії обвинуваченого мають правильну правову кваліфікацію за епізодами викрадення майна ОСОБА_7 за ч.2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, за епізодом проникнення до житла ОСОБА_12 за ч.1 ст. 162 КК України як незаконне проникнення до житла чи іншого володіння особи.
Призначаючи покарання, суд приймає до уваги ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень. Однак враховує спосіб та обставини вчинення корисливого злочину стосовно малолітньої особи, що потягло настання негативних наслідків у вигляді завдання матеріальної шкоди та стресової ситуації для дитини. Враховує як обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття обвинуваченого, який повністю визнав свою вину у вчинених кримінальних правопорушеннях, сприяв органам слідства у викритті вчиненого ним викрадення мобільного телефону, вказавши місце його збуту, викупивши його за власні кошти і видавши співробітникам поліції для повернення потерпілому. При цьому обвинувачений давав правдиві покази, як під час досудового розслідування так і в суді. Обвинувачений ОСОБА_3 посередньо характеризується за місцем постійного проживання, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, але на даний час він відбуває покарання за попереднім вироком суду, за вчинення аналогічного корисливого злочину. Враховуючи усі обставини справи, думку законного представника малолітнього потерпілого - ОСОБА_5 , вважаю, що необхідним для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів, а також відповідним до вчиненого та його наслідків буде мінімальне покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.186 КК України та ч.1 ст. 162 КК України, з застосуванням положень ч. 1, 4 ст. 70 КК України. Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого є вчинення злочину щодо малолітньої дитини. Обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття, сприяння органам досудового розслідування у викритті злочину.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, які складають 170 гривень.
Керуючись ч.3 ст. 349 КПК України, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчинені кримінального проступку за ч.1 ст. 162 КК України та кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання:
за ч.1 ст. 162 КК України у вигляді обмеження волі строком на два роки,
за ч.2 ст. 186 КК України у вигляді позбавлення волі строком на чотири років.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням призначеним за вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30.11.2021 року, остаточно призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на п'ять років.
Строк покарання рахувати з моменту набрання вироком законної сили.
Стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 у зазначеному кримінальному провадженні запобіжний захід не обрано. Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Зарахувати в строк відбуття покарання повністю строк відбутого покарання обвинуваченим ОСОБА_3 за вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30.11.2021 року до дня набрання зазначеним вироком законної сили.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта у сумі 170 (сто сімдесят) гривень.
Речові докази: мобільний телефон «SAMSUNG, SМ-А015F/DS, 2/І6GB» синього кольору, який передано законному представнику малолітнього потерпілого - ОСОБА_5 - залишити в користуванні власника.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення шляхом подачі апеляції через Нікопольський міськрайонний суд.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили з моменту проголошення рішення судом апеляційної інстанції.
Негайно після проголошення вироку його копію направити обвинуваченому ОСОБА_3 і вручити прокурору.
Головуючий суддя: ОСОБА_1