17.06.2022 Єдиний унікальний номер 205/1874/22
17 червня 2022 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
по кримінальному провадженню, внесеному 24.03.2021 року у Єдиний реєстр досудових розслідувань за №22021020000000030
про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Семиківці Теребовлянського району Тернопільської області, українця, громадянина України, який має середню освіту, офіційно непрацевлаштований, неодружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимий, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.2583 КК України,
за участю прокурорів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5
захисника - адвоката ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі в порядку спеціального судового провадження вказане кримінальне провадження,-
24.08.1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 року вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
Статтями 1-3 Конституції України, яка прийнята Верховною Радою України 28.06.1996 року, визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Відповідно до ч.1 ст.17, ч.1 ст.65 Конституції України, захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов'язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація.
Згідно з п.п.1,2 Меморандуму про гарантії безпеки, у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994 року, Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні їх зобов'язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов'язались утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
31.05.1997 року відповідно до положень Статуту ООН і зобов'язань по Заключному акту Наради з безпеки і співробітництва в Європі Україна та Російська Федерація уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (ратифікований Законом України від 14.01.1998 року №13/98-ВР та Федеральним Законом Російської Федерації від 02.03.1999 року №42-ФЗ). Відповідно до ст.ст.2-3 зазначеного договору Російська Федерація зобов'язалась поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та будівництво відносин на основі принципів взаємної поваги суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або загрози силою, включаючи економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов'язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 року №36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями від 16.12.1970 року №2734 (XXV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, від 21.12.1965 року №2131 (XX), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та обмеження їх суверенітету та від 14.12.1974 року №3314 (XXIX), що містить визначення агресії, установлено, що ні одна з держав не має право здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Закріплено обов'язок держав утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації; здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
Упродовж 2013 року у окремих представників влади та Збройних Сил Російської Федерації (далі - ЗС РФ) виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону, на порушення порядку, встановленого Конституцією України. Своїх злочинних цілей представники влади РФ і ЗС РФ вирішили досягти, зокрема, шляхом створення і фінансування терористичної організації на території України.
Так, 07 квітня 2014 року в м. Донецьку Донецької області під безпосереднім керівництвом та контролем невстановлених на цей час представників влади РФ та ЗС РФ створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»). Координація діяльності цієї терористичної організації, як і її фінансове, матеріальне забезпечення, у тому числі зброєю, боєприпасами, військовою технікою, здійснюється невстановленими на цей час представниками влади та ЗС РФ, окремими іноземними громадянами, а також окремими суб'єктами господарської діяльності та громадянами України, лояльно налаштованими до ідей та діяльності «ДНР».
Указана терористична організація має конкретних лідерів, які підтримують між собою тісні взаємозв'язки; чітку ієрархію та структуру, яка складається з політичного та силового блоків, керівники та учасники яких підпорядковуються лідерам організацій; а також розподіл функцій між її учасниками, на яких покладені відповідні обов'язки згідно з єдиним планом спільних злочинних дій.
Так, на учасників силового блоку терористичної організації «ДНР» покладаються наступні обов'язки:
- систематична організація та здійснення актів застосування збройної сили проти держави України у особі представників сил АТО та Операції об'єднаних сил (ООС), зокрема ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями Збройних Сил України та інших військових формувань, задіяними у проведенні антитерористичної операції та операції об'єднаних сил;
- створення непередбачених законом озброєних підрозділів та участь у їх діяльності;
- вербування нових учасників до складу силового блоку терористичних організацій «ДНР» та організація їх у групи, навчання, озброєння та керівництво їхніми діями;
- захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об'єктів на території Донецької області;
- вчинення терористичних актів та диверсій на інший території України;
- захоплення чи заволодіння у інший спосіб зброєю, боєприпасами, вибуховими речовинами, військовою технікою, транспортними засобами, а також будівництво укріплень з метою протидії діяльності осіб, задіяних у ході проведення АТО та операції об'єднаних сил та забезпечення власної злочинної діяльності;
- викрадення осіб з метою отримання матеріальної вигоди та залякування мешканців, які підгримують діючу владу в Україні;
- силова підтримка учасників політичного блоку незаконних утворень «ДНР», захоплення, а також укріплення та охорона зайнятих ними будівель та споруд;
- організація поставок зброї, боєприпасів, вибухових речовин, військової техніки та їх розподіл серед учасників терористичної організації.
Водночас на учасників політичного блоку терористичної організації «ДНР» покладаються обов'язки:
- створення так званих «органів державної влади «ДНР» та організація їх діяльності;
- видача документів, які мають ознаки нормативно-правових актів, від імені нелегітимних «органів державної влади «ДНР»;
- організація та проведення незаконних референдуму та виборів на територіях, підконтрольних «ДНР»;
- проведення агітаційної роботи серед населення Донецької області щодо діяльності терористичної організації «ДНР» з метою схиляння їх до участі у вказаній терористичній організації та отримання підтримки власної діяльності серед мешканців східних регіонів України;
- організація збору, отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичної організації та осіб, лояльно налаштованих до їх діяльності, а також її розподілу;
- налагодження взаємодії між лідерами «ДНР», представниками влади та ЗС РФ з метою координації дій щодо застосування актів збройної сили проти держави України, а також дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;
- налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності, що перебувають за кордоном, з метою координації дій, отримання матеріальної і гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для здійснення актів застосування збройної сили проти держави України, зокрема протидії правоохоронним органам, силам АТО та операції об'єднаних сил;
- налагодження взаємодії з місцевими та закордонними засобами масової інформації з метою їх використання для агітацій, висвітлення діяльності «ДНР», дискредитації діяльності органів державної влади України і осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції, та формування думки серед населення про законність власних дій, а також вчинення за їх допомогою дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;
- надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам силового блоку «ДНР» та для забезпечення їх протиправної діяльності;
- забезпечення учасників «ДНР» транспортом, символікою та агітаційними матеріалами.
На керівників блоків покладається керівництво, організація дій та контроль за діяльністю підлеглих їм співучасників злочину за допомогою керівників груп, що входять до складу вказаних блоків.
Одним із основних завдань учасників вказаної терористичної організацій є зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вплив па прийняття рішень, вчинення та не вчинення дій органами державної влади України, шляхом застосування зброї, вчинення вибухів, підпалів та інших дій, які створюють небезпеку для життя та здоров'я людини, заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків.
Враховуючи викладене, так звана «Донецька народна республіка» є стійким об'єднанням невизначеної кількості осіб (більше трьох), яка створена з метою здійснення терористичної діяльності, у межах яких здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, а тому у відповідності до абз.19 ст.1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» є терористичною організацією.
07.04.2014 року за поданням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із Головою Служби безпеки України, на території Донецької і Луганської областей розпочато проведення антитерористичної операції (далі - АТО) із залученням Збройних Сил України та інших військових формувань, яка тривала до 30 квітня 2018 року та надалі відповідно до указу Президента №116/2018 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 30 квітня 2018 року отримала формат «операції Об'єднаних сил» із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій і Луганській областях.
З квітня 2014 року по теперішній час учасники терористичної організації «ДНР», реалізуючи злочинний умисел представників влади РФ і ЗС РФ щодо досягнення зазначених завдань, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади і місцевого самоврядування, зокрема щодо визнання легітимності діяльності «ДНР» та влади її керівників, здійснюють захоплення адміністративних будівель і ключових об'єктів інфраструктури на території Донецької області, акти застосування збройної сили проти держави України, чинять збройний опір військовослужбовцям Збройних Сил України та правоохоронним органам України, задіяним у відновленні територіальної цілісності України та забезпеченні правопорядку, вчиняються інші злочини.
Як наслідок, частина території Донецької області опинилась під контролем представників терористичної організації «ДНР» та відповідно до постанови Верховної Ради України №254-VІІІ від 17.03.2015 року «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», постановою Верховної Ради України №252-Л/111 від 17.03.2015 року «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування», Закону України від 18.01.2018 року «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» набула статусу тимчасово окупованої території.
Численні злочини, вчинені представниками терористичної організації «ДНР» або за їх участі, знайшли своє відображення у зверненнях Верховної Ради України до міжнародних організацій та іноземних держав щодо визнання «ДНР» терористичною організацією. Зокрема, у Зверненні ВРУ до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затвердженому Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року за №129-VIІІ, та Зверненні до Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав-членів ЄС, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженому Постановою ВРУ від 14.01.2015 року за №106-VІІІ, Постанові ВРУ «Про Заяву Верховної Ради України «Щодо протидії поширенню підтриманого Російською Федерацією міжнародного тероризму» від 22.07.2014 року за №1597-VІІ, Постанові ВРУ «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21.04.2015 року за №337-VІІІ, Постанові ВРУ «Про Заяву Верховної Ради України «Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України» від 22.07.2014 року за №1596-VІІ, Постанові ВРУ «Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організації «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» від 04.02.2015 року за №145-VІІІ.
Факт створення «ДНР» за підтримки та під контролем Російської Федерації визнано Резолюцією ПАРЕ від 12.10.2016 року. При цьому в Резолюції зазначено, що «ДНР» та всі її «установи» не мають будь-якої легітимності у відповідності з українським або міжнародним правом.
З метою сприяння насильницькій зміні меж території України, на виконання завдань силового блоку терористичної організації «ДНР» з квітня 2014 року на частині території Донецької області групами осіб, які здійснювали захоплення адміністративних будівель органів державної влади України та правоохоронних органів України на території Донецької області, після незаконного заволодіння зброєю та бойовими припасами із зазначених будівель, утворено ряд підрозділів, що увійшли до складу силового блоку терористичної організації «ДНР», зокрема «1 мотострелковый батальйон 3 отдельной мотострелковой бригады 1-го армейского корпуса Министерства обороны ДНР» (в/ч 08803 «Беркут»)».
Навесні 2014 року ОСОБА_3 , перебуваючи на тимчасово окупованій території у Донецькій області, усвідомлюючи, що діяльність терористичної організації «ДНР» та її підрозділів є незаконною, спрямована на зміну меж території України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, діючи умисно, з ідеологічних та корисливих мотивів, добровільно вступив до складу одного з підрозділів її силового блоку - розвідувальної роти «1 мотострелкового батальйона 3 отдельной мотострелковой бригады 1-го армейского корпуса Министерства обороны Д11Р» (в/ч НОМЕР_1 «Беркут»)» з метою безпосередньої участі в злочинній діяльності щодо дестабілізації суспільно-політичної обстановки та втрати авторитету органів державної влади України, зокрема, шляхом ведення спостереження з пунктів розвідки та застосування зброї проти Збройних Сил України, зобов'язавшись дотримуватися встановлених правил поведінки та виконувати визначені йому функції на посаді старшого розвідника 1-го розвідувального взводу розвідувальної роти у «1 мотострелковом батальйоне 3 отдельной мотострелковой бригады 1-го армейского корпуса Министерства обороны ДНР» (в/ч НОМЕР_1 «Беркут»)».
Гак, з весни 2014 року по теперішній час ОСОБА_3 , використовуючи позивні «Сталкер», «Петруха» та отримавши камуфльовану форму та вогнепальну зброю з бойовими припасами до неї, у складі зазначеного підрозділу терористичної організації «ДНР» дислокувався в Центрально-Міському районі м. Горлівка Донецької області, с. Зайцеве, шахта «Кондратівка», околицях м. Горлівка Донецької області, де брав участь в розвідувальних виходах, а також брав участь у бойових діях проти ЗСУ в районі АДРЕСА_2 .
При цьому в коло обов'язків ОСОБА_3 входило здійснення спостереження, фіксація ділянок фронту, на яких проходили бойові дії проти ЗСУ та сил АТО, здійснення охорони спеціалістів технічної розвідки, а також охорони інших захоплених об'єктів інфраструктури.
ОСОБА_3 , вступаючи до терористичної організації «ДНР», а саме до її вищевказаного структурного підрозділу, був достовірно обізнаним, що вона має організаційну структуру військового типу (поділяється на структурні підрозділи (групи, пости) з визначенням особового складу кожного з них, який носить формений одяг військового типу), характеризуються наявністю єдиноначальності та субординації (невстановленими органами досудового розслідування особами здійснюється єдине керівництво зазначеними збройними формуваннями), використанням знаків розрізнення (нарукавних шевронів та інших предметів), мають воєнізований характер завдань та методів (здійснення з використанням вогнепальної зброї та військової техніки збройного опору підрозділам Збройних Сил України й інших військових формувань України, задіяних у проведенні АТО на території Донецької та Луганської областей України) та ставлять перед собою специфічні завдання (утримання території окремих районів Донецької області, тимчасово непідконтрольних органам державної влади України, встановлення на території цих районів Донецької області військового стану (перевірка документів у осіб, чергування з вогнепальною зброєю на підконтрольних об'єктах, обладнання на території зазначених районів Донецької області так званих «блок-постів» для здійснення збройного опору Збройним Силам України й іншим військовим формуванням України) та мають для цього відповідні матеріальні засоби (вогнепальну зброю - автомати, бойові припаси (патрони) та військову техніку).
Таким чином, з кінця весни 2014 року по теперішній час ОСОБА_3 , перебуваючи на тимчасово окупованій території у Донецькій області, діючи умисно, з корисливих та ідеологічних мотивів, приймає участь у терористичній організації «ДНР», забезпечуючи реалізацію цілей та завдань її силового блоку.
Обвинувачений ОСОБА_3 будучи обізнаним, що відносно нього розпочато кримінальне провадження, щодо перебування його в розшуку та про те, що відносно нього винесено повідомлення про підозру, із спрямуванням обвинувального акту до суду, в судові засідання неодноразово не з'явився. На судові повістки (оголошення в засобах масової інформації), зокрема поданих до газети «Урядовий кур'єр» з викликом на 14:00 годин 16 червня 2022 року не прибув без поважної причини, у зв'язку з чим судом у відповідності до вимог ст.323 КПК України згідно з ухвалою від 11 травня 2022 року кримінальне провадження було розглянуто в порядку спеціального судового провадження.
Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні не заперечувала проти розгляду даного кримінального провадження за відсутності її підзахисного у порядку спеціального судового провадження, так як останній був повідомлений про час і місце судового засідання з розгляду кримінального провадження у встановленому чинним кримінально-процесуальним законодавством України порядку.
В судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_7 , який суду пояснив наступне.
Так, у 2014 році він був у складі незаконних збройних формувань на території Донецької області, а саме так званої «ДНР», при цьому у нього був позивний « ОСОБА_8 ». Під час проходження військової служби у зазначеному збройному формуванні він і інші військовослужбовці були забезпечені організаторами форменим одягом, зброєю, харчуванням, їм платили грошові кошти за несення служби у складі збройних сил так званої «ДНР», при чому спочатку виплати здійснювали в українській гривні, а через деякий час виплати почали здійснювати у доларах США.
У жовтні 2014 року він, перебуваючи на чергуванні на одній із позицій, що була розташована на шахті у тимчасово окупованому місті Горлівка Донецької області, познайомився із обвинуваченим ОСОБА_3 , у якого на той час були позивні «Сталкер» і « ОСОБА_9 ». При цьому він ( ОСОБА_7 ) не бачив безпосередньої участі ОСОБА_3 у бойових діях, однак знав, що останній проходить службу у м. Вуглегірськ Донецької області, за яку йому платили грошову винагороду.
Як йому ( ОСОБА_7 ) відомо, ОСОБА_3 перебував на посаді заступника командира взводу, і в його обов'язки входило здійснення нагляду за м. Горлівка, лінією фронту, яка знаходилася неподалік від зазначеного міста, здійснення розвідувальних виходів до с. Зайцеве та шахти «Кондратівка», яка знаходяться поблизу з м. Горлівка, а також і на позиції ЗСУ.
Під час спілкування з ОСОБА_3 останній не називав йому свого прізвища, так як у збройних формуваннях так званої «ДНР» прийнято звертатися один до одного за позивними. Однак він ( ОСОБА_7 ) дізнався про ОСОБА_3 від інших військовослужбовців зі свого підрозділу, які і розказали йому його справжні анкетні відомості, а також і те, що останній родом не з Донеччини, а з Тернопільської області, і таких людей серед військовослужбовців було дуже мало, оскільки інші військові у переважній більшості були з Донецької області.
Крім того, він пояснив, що востаннє особисто бачив ОСОБА_3 у лютому 2015 року у м. Вуглегірськ під час несення служби, а в 2017 році його знайомі розповідали, що також служили разом з обвинуваченим в одному підрозділі.
Крім показання свідка, вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч.1 ст.2583 КК України знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду та підтверджується дослідженими по кримінальному провадженню доказами, зокрема:
- відповідно до повідомлення т.в.о. начальника ВКР УСБУ у Вінницькій області ОСОБА_10 про вчинення кримінального правопорушення від 23.03.2022 року, начальникові СВ УСБУ у Вінницькій області повідомлено про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.2583 КК України, а саме - участь у терористичній організації «ДНР», починаючи з 2014 року;
- згідно з актом огляду від 15.03.2021 року, об'єктом огляду є інтернет-сторінка сайту « ІНФОРМАЦІЯ_2 », відповідно до скріншоту з якого ОСОБА_3 є старшим розвідником із позивним «Сталкер» 3-го ОМСБр 1-го АК «ДНР»;
- із постанови слідчого в ОВС слідчого відділу 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_11 від 01.12.2021 року слідує, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оголошено в державний, міждержавний та міжнародний розшук в зв'язку з вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.2583 КК України;
- відповідно до протоколу огляду від 05.04.2021 року, об'єктами огляду є скріншоти з інтернет-сторінки «Вконтакте» з іменем профілю « ОСОБА_12 », на якій знаходяться фотографії ОСОБА_3 з іншими учасниками терористичної організації «ДНР» під час несення військової служби у даній організації; крім того, встановлено, що ОСОБА_3 перебував на посаді старшого розвідника з позивним «Сталкер»;
- згідно з протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.04.2021 року, свідок ОСОБА_7 серед 4 пред'явлених для впізнання фотознімків на знімку №2 за рисами обличчя, кольором волосся, віком впізнав ОСОБА_3 , який починаючи з 2014 року бере участь у терористичній організації «ДНР» і був заступником командира взводу 3-ї окремої мотострілкової бригади 1-го армійського корпусу збройних сил так званої «ДНР», з яким він перебував у складі вказаного армійського формування та брав участь у бойових діях проти ЗСУ;
- із протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.06.2021 року, свідок ОСОБА_13 серед 4 пред'явлених для впізнання фотознімків на знімку №3 за рисами обличчя і зовнішності впізнав ОСОБА_3 , який починаючи з 2014 року бере участь у терористичній організації «ДНР» і був заступником командира взводу 3-ї окремої мотострілкової бригади 1-го армійського корпусу збройних сил так званої «ДНР» (військова частина НОМЕР_1 ), з яким він перебував у складі вказаного армійського формування та брав участь у бойових діях проти ЗСУ;
- згідно з протоколом огляду від 18.06.2021 року, об'єктом огляду є скріншоти з інтернет-сторінки «Вконтакте» з іменем профілю « ОСОБА_12 », на якій містяться фотографії ОСОБА_3 з іншими учасниками терористичної організації «ДНР» під час несення військової служби у даній організації; крім того, встановлено, що ОСОБА_3 перебував на посаді старшого розвідника з позивним «Сталкер»; свідок ОСОБА_7 , який був присутній під час огляду вказаної сторінки, підтвердив, що на фото відображений саме обвинувачений ОСОБА_3 ;
- відповідно до протоколу огляду від 22.06.2021 року, об'єктом огляду є скріншоти з інтернет-сторінки «Вконтакте» з іменем профілю « ОСОБА_12 », на якій містяться фотографії ОСОБА_3 з іншими учасниками терористичної організації «ДНР» під час несення військової служби у даній організації; крім того, встановлено, що ОСОБА_3 перебував на посаді старшого розвідника з позивним «Сталкер»; свідок ОСОБА_13 , який був присутній під час огляду вказаної сторінки, підтвердив, що на фото відображений саме обвинувачений ОСОБА_3 ;
- із протоколу проведення слідчого експерименту від 15.11.2021 року та фото-таблиці до нього слідує, що свідок ОСОБА_7 розказав і показав на інтернет-картах сайту «Google Maps» місцевості м. Горлівка та м. Вуглегірськ Донецької області, де в період часу 2014-2015 року він під час свого перебування у складі незаконного збройного формування - збройних сил так званої «ДНР», познайомився з обвинуваченим ОСОБА_3 , неодноразово зустрічався з останнім і разом проходив військову службу;
- згідно з протоколом огляду речей та документів від 15.11.2021 року, об'єктом огляду є файл з таблицею, який містить інформацію щодо з'єднань номеру НОМЕР_2 (оператор телекомунікацій ПрАТ «ВФ Україна»), яким користується обвинувачений ОСОБА_3 ; протягом періоду з 01.11.2018 року по 03.09.2021 року, вказаний абонент знаходився в межах дії базових станцій, розташованих на території, що тимчасово не контролюється органами влади України, а саме у м. Донецьк, м. Горлівка, м. Світлодарськ, с. Новолуганське, м. Жданівка, смт. Зайцеве, м. Авдіївка, м. Макіївка, м. Харцизьк, м. Залізне Донецької області, а також на території, що контролюється органами влади України, а саме в м. Бахмут, м. Торецьк, смт. Курдюмівка, смт. Верхньоторецьке, смт. Миронівський Донецької області;
- відповідно до висновку експерта №26 від 26.01.2022 року, на фотозображенні в завіреній копії облікової картки особи (заява про видачу паспорта) - ОСОБА_3 , та на фотоматеріалах у кількості 18 зображень (додаток до протоколу огляду від 05.04.2021 року) що записані на оптичному компакт-диску DVD-R, марки «Axent», зображена одна і та ж особа;
- згідно з протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.10.2021 року, свідок ОСОБА_14 серед пред'явлених для впізнання фотознімків за рисами обличчя і зовнішності впізнала ОСОБА_3 , який є її колишнім чоловіком і який знаходиться у складі терористичної організації «ДНР», починаючи з 2014-го року, що їй стало відомо з чуток і розмов зі спільними знайомими.
Таким чином, суд, заслухавши свідка, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена повністю, і його умисні дії, що виразилися в участі в діяльності терористичної організації «Донецька народна республіка», за ч.1 ст.2583 КК України кваліфіковані правильно.
Статтею 17 Закону України від 23.03.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.) Європейський Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». Крім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) Європейський Суд встановив, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».
Конвенцією Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 року зобов'язано держави-учасниці криміналізувати участь в організованій злочинній групі. При цьому відповідно до пункту «а» ст.2 цієї Конвенції, організована злочинна група означає структурно оформлену групу в складі трьох або більше осіб, що існує протягом визначеного періоду часу і діє узгоджено з метою здійснення одного або декількох серйозних злочинів або злочинів, визнаних такими відповідно до цієї Конвенції, для того, щоб одержати, прямо або посередньо, фінансову або іншу матеріальну вигоду.
Поняття терористичної організації визначено в ст.1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року, відповідно до якої це є стійке об'єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Визначальним для визнання організації терористичною є те, що хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.
Також, відповідно до ст.1 вищезазначеного Закону, терористична діяльність - діяльність, яка охоплює планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об'єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму.
Тобто, терористичні організації створюються для вчинення діянь, передбачених ч.ч.1-3 ст.2583 КК України, а також інших злочинів терористичної спрямованості, тобто діянь, спрямованих на залякування населення з метою спонукання держави, міжнародної організації, фізичної чи юридичної особи до прийняття чи відмови від прийняття будь-якого рішення. При цьому саме фактором цілеспрямованого залякування населення як засобу досягнення поставленої мети злочини терористичної спрямованості відрізняються від інших споріднених злочинів.
При цьому, суд враховує також Звернення Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затверджене Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року №129-VIII, в якому «ДНР» та «ЛНР» визначено терористичними організаціями.
Пленум Верховного Суду України в п.4 Постанови «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями» від 23 грудня 2005 року №13 роз'яснив, що утворення (створення) організованої групи чи злочинної організації слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного об'єднання для зайняття злочинною діяльністю. В частині ж участі у злочинній чи терористичній організації - то відповідно до п.13 даної Постанови, вступ особи до організованої групи чи злочинної організації (участь у ній) означає надання цією особою згоди на участь у такому об'єднанні за умови, що вона усвідомлювала факт його існування і підтвердила певними діями реальність своїх намірів.
Таким чином, державним обвинуваченням доведено, що «ДНР», у складі якого діяло незаконне збройне формування «1 мотострелковый батальйон 3 отдельной мотострелковой бригады 1-го армейского корпуса Министерства обороны ДНР» (в/ч 08803 «Беркут»)», є терористичною організацією.
При цьому, під час судового розгляду справи, суд враховує, що державним обвинуваченням було доведено, що ОСОБА_3 усвідомлював, що так звана «ДНР» та інші незаконні збройні формування, які структурно входить до силового блоку терористичної організації «ДНР», діють на території України саме як терористичні організації, діють на території України незаконно та що її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров'я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також чинять збройний опір, незаконну протидію та перешкоджають виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів України й військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції, і обвинувачений сприяв у діяльності вищевказаних терористичних організаціях.
Суд також враховує правові позиції, викладені в рішенні ЄСПЛ у справі «Броуґан та інші проти Сполученого Королівства», відповідно до яких розслідування терористичних правопорушень, безсумнівно, ставить перед органами влади особливі проблеми. Забезпечення справедливої рівноваги між інтересами суспільства, яке страждає від тероризму, та інтересами конкретної людини є надзвичайно складним завданням. Беручи до уваги факт посилення тероризму в сучасному світі, визнана необхідність, яка випливає із самої суті системи Конвенції, забезпечення належної рівноваги між захистом інститутів демократії в інтересах суспільства і захистом прав окремої людини. У контексті статті 5 Конвенції, саме суд має визначити значимість таких обставин, а також з'ясувати, чи було забезпечено в цій справі рівновагу між застосовними положеннями цієї статті у світлі її конкретного формулювання та її загальним предметом і метою.
Вважаючи належно забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
Дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.
Судом під час судового розгляду справи вживалися всі заходи для виклику обвинуваченого ОСОБА_3 до суду та повідомлення про дату і час розгляду справи для забезпечення права на захист.
Обговорюючи питання про вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд керується ст.65 КК України і враховує ступінь тяжкості скоєного ним діяння, яке, відповідно до положень ст.12 КК України, належить до категорії особливо тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше несудимий, на обліку у лікаря-нарколога і лікаря-психіатра не перебуває.
Обставин, які пом'якшує або обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , у відповідності до ст.ст.66,67 КК України, судом не встановлено.
Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004 року зазначив, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Враховуючи викладене, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливе виключно в умовах ізоляції від суспільства, з реальним відбуванням покарання у виді позбавлення волі, з додатковим покаранням у виді конфіскації майна, оскільки саме таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_3 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Процесуальні витрати, пов'язані із проведенням судової експертизи, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Керуючись ст.ст.368-371,373-376, 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.2583 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років з конфіскацією майна.
Строк покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його фактичного затримання в порядку виконання даного вироку після набрання ним чинності.
Обрати відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою після набрання чинності цим вироком.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати, пов'язані із залученням експерта при проведенні фотопортретної експертизи №26 від 26.01.2022 року в сумі 5 663 гривні 01 копійка.
Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше.
Суддя ОСОБА_1
З оригіналом згідно: Суддя -
Секретар -