Справа № 203/980/22
Провадження № 2-зз/203/9/2022
16 березня 2022 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в м. Дніпрі у складі:
головуючого судді - Ханієвої Ф.М.,
за участі секретаря судового засідання - Ноторової Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову в цивільній справі № 2-18/2006 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільно нажитого майна,
встановив:
04 березня 2022 року представник ОСОБА_1 (заявник, позивач) - ОСОБА_3 (далі - представник заявника, представник позивача) звернулася до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2002 року в цивільній справі № 2-18/2006 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільно нажитого майна, в якому заявник просить суд:
- зняти арешт та заборону відчуження з квартири АДРЕСА_1 .
В обґрунтування вимог клопотання представник заявника зазначила, що в провадженні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська перебувала справа № 2-18/2006 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільно нажитого майна. У вказаній справі позивачем ОСОБА_1 було заявлено клопотання про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно - квартиру АДРЕСА_1 , яка задоволена ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06.08.2002 року.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.06.2006 року по справі № 2-18/2006 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільно нажитого майна та зобов'язання вчинити певні дії було задоволено частково, та визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в рівних частинах, а в іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено. Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.06.2006 року набрало законної сили 13.06.2006 року та станом на даний час виконано, а тому на теперішній час відпала необхідність в забезпеченні позову.
Як зазначив заявник, накладений на квартиру арешт перешкоджає проведенню реєстраційних дій з метою здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за їх донькою - ОСОБА_4 , яка звернулась до приватного нотаріуса із заявою для проведення державної реєстрації права власності на квартиру, але отримала відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 09.02.2022 року.
З огляду на викладене, заявник звернувся до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову для скасування арешту, накладеного на квартиру ухвалою суду.
Учасники справи у судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду заяви, причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до ч. 3 ст. 131 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд, враховуючи, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду заяви, а також те, що відсутні перешкоди для розгляду заяви по суті, розглянув заяву про скасування заходів забезпечення позову в порядку, визначеному ст. 158 ЦПК України, за відсутності учасників справи.
Суд, вивчивши доводи заявника, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, дійшов таких висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2002 року (суддя - Журавльов А.В.), справа № 2-18/2006, в забезпечення позову ОСОБА_1 про розподіл майна з ОСОБА_2 був накладений арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 , заборонив її відчуження в будь-який спосіб (продаж, дарування, передача у заставу, міна) (а.с.12).
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2006 року (суддя - Присяжна Ж.І.), № 2-18/2006, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного нажитого майна та зобов'язання вчинити певні дії було задоволено частково, та визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в рівних частинах; в іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено (а.с.155-156).
Суд зазначає, що згідно з ч. 1, ч. 7, ч. 8, ч. 9, ч. 10 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Аналіз встановлених в ході судового засідання обставин клопотання та норм чинного законодавства України дає суду підстави для висновку про те, що з дня набрання законної сили рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2006 року, яке не оскаржувалося та набрало законної сили, минуло понад дев'яноста днів, тому відпала потреба в забезпеченні позову, та вжиті ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2002 року заходи забезпечення позову підлягають скасуванню шляхом скасування арешту із забороною відчуження в будь-який спосіб (продаж, дарування, передача у заставу, міна) квартири АДРЕСА_1 .
Тобто на момент розгляду клопотання позивача (заявника) про скасування заходів забезпечення позову відпала потреба в забезпеченні позову, бо судове рішення, яким частково задоволені позовні вимоги, набрало законної сили, виконано, а застосовані заходи забезпечення позову унеможливлюють здійснення заявником (позивачем) правомочностей власника.
Тому у суду наявні визначені ст. 158 ЦПК України правові підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що посилання заявника в клопотанні на наявність ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2002 року про забезпечення позову є помилковими, оскільки в матеріалах справи міститься ухвала суду від 16 серпня 2002 року, якою судом і були застосовані заходи забезпечення позову під час судового розгляду цивільної справи № 2-18/2006 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільно нажитого майна.
З огляду на викладене вище, суд, враховуючи, що заходи забезпечення позову не були скасовані, дійшов висновку про те, що клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову в цивільній справі № 2-18/2006 є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі, а заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 16 серпня 2002 року в цивільній справі № 2-18/2006 підлягають скасуванню шляхом скасування арешту із забороною відчуження в будь-який спосіб (продаж, дарування, передача у заставу, міна) квартири АДРЕСА_1 .
Керуючись ст. ст. 131, 158, 223, 260-261, 263, 353 ЦПК України, суд,
Клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову в цивільній справі № 2-18/2006 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільно нажитого майна - задовольнити повністю.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2002 року в цивільній справі № 2-18/2006 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільно нажитого майна.
Скасувати арешт із забороною відчуження в будь-який спосіб (продаж, дарування, передача у заставу, міна) квартири АДРЕСА_1 , накладений ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2002 року в цивільній справі № 2-18/2006 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільно нажитого майна.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.
Суддя Ф.М. Ханієва