Справа № 212/3202/21
2/212/140/22
20 червня 2022 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Ваврушак Н. М., за участі секретаря судового засідання - Кушнарьової К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кривий Ріг, в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності осіб, які беруть участь у справі та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
14.04.2021 акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №501112450 від 18.02.2019.
В обґрунтування позовних вимог послався на те, що 18.02.2019 року АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 уклали Оферта на укладання Угоди про надання кредиту №501112450 (надалі за текстом Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язується надати відповідачеві кредит в сумі 81840,00 грн., а відповідач зобов'язується в порядку та на умовах Договору повертати Кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором та Додатком № 1 до нього - Графіком погашення кредиту. Позивач умови Договору виконав у повному обсязі, надавши відповідачеві кредит в зазначеній сумі, тоді як відповідач в порушення умов Договору, взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, в зв'язку з чим станом на 23.03.2021 утворилася заборгованість в сумі 109755,92 грн., з яких заборгованість за кредитом - 68122,37 грн., заборгованість по відсотках - 15253,95 грн., заборгованість по комісії - 25779,60 грн., штраф - 600 грн.. Просять стягнути суму заборгованості на витрати по справі по сплаті судового збору 2270,00 грн.
05 травня 2021 року ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
01 червня 2021 року відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав та зазначив, що при підписанні оферти (кредитного договору №501112450 від 18.02.2019) сторонами було оговорено всі умови та правила надання банківських послуг. Таким чином, відсутні підстави вважати, що при укладанні договору сторони дотримались вимоги, передбачені ч.2 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем в разі прострочення погашення кредиту, які нараховуються відсотки за користуванням кредиту, комісії за обслуговування кредиту та штрафу, а тому проценти, комісія та штраф нараховані безпідставно. Крім того на думу відповідача заборгованість за тілом кредиту становить 21 261,08 грн., а не 62 894,63 грн. Тому просив відмовити у задоволення позову. Також просив стягнути з позивача витрати зі сплати юридичних послуг 10000 грн.
26 січня 2022 Акціонерне товариство «Альфа-Банк» подали заяву про зменшення витрат на правову допомогу та письмову пояснення зазначивши, що при укладанні кредитного договору №501112450 від 18.02.2019 року були дотримані всі вимоги встановлені чинним законодавством України. Підпис позичальника свідчить про те, що він ознайомився та прийняв умови договору. Жодних зауважень та застережень подано не було, що свідчить про намір відповідача ОСОБА_1 прийняти на себе права та обов'язки, зазначені в договорі. Крім того невід'ємним додатком до Кредитного договору є графік погашення заборгованості за кредитом, із детальною розшифровкою сукупної вартості кредиту. Зазначеним графіком позивач та відповідач погодили всі платежі по кредиту в тому числі нарахування відсотків та комісії. Відмова боржника від виконання кредитного договору в односторонньому порядку законодавством не передбачено.
У судове засідання представник позивача не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 звернувся з клопотанням про розгляд справи за його та відповідача ОСОБА_1 відсутності, в задоволенні позовних вимог просили відмовити на підставах викладених у відзові.
Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що 18.02.2019 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір шляхом підписання оферти на укладення угоди про надання кредиту №501112450, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, що містить підпис відповідача про отримання акцепту пропозиції на укладення зазначеної угоди (далі - оферта); анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк»; додатку № 1 до угоди про надання кредиту №5011112450 від 18.02.2019 року - графіка платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг (далі - графік платежів).
Оферта - публічна пропозиція АТ «Альфа-Банк» на укладання договору про надання послуги.
В п. 1, п. 2, п. 3 оферти на укладання угоди про надання кредиту №5011112450 від 18.02.2019 року зазначені умови споживчого кредиту: сума кредиту - 81840,00 гривень, фіксована процентна ставка - 18,99 % річних, а також комісійної винагороди за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в Банку згідно діючих Тарифів позивача. Строк кредиту - 48 місяців, дата повернення кредиту - 18.02.2023 року. Кредит надано позичальнику для власних потреб.
Графіком платежів відповідачу визначено мінімальний щомісячний платіж у сумі 4288,00 гривень, який підлягає сплаті відповідачем щомісячно.
В підписаній Оферті зазначено, що відповідач згідний із Тарифами банку, які є невід'ємною частиною Договору та розміщені на сайті банку.
В Оферті відсутні відомості про те, які саме тарифи щодо штрафу підлягають до застосування відповідно до укладеного договору.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 23.03.2021 утворилася заборгованість в сумі 109755,92 грн., з яких заборгованість за кредитом - 68122,37 грн., заборгованість по відсотках - 15253,95 грн., заборгованість по комісії - 25779,60 грн., штраф - 600 грн.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з того, що відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ Альфа-Банк ).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Оскільки фактично отримані та використані позичальником ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку АТ «Альфа-Банк» не повернуті, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача прострочену суму заборгованості за тілом кредиту в сумі 68122,37 гривень та заборгованість за відсотками, розмір яких було передбачено Офертою, в сумі 15 253,95 гривень.
Доказів на спростування отримання кредитних коштів у розмірі, зазначеному в розрахунку банку, відповідач суду не надав.
На підставі вищенаведеного і враховуючи, що існування заборгованості за тілом кредиту відповідачем не спростовано та зазначена заборгованість не погашена, суд вважає, що вимоги банку про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у сумі 62 894,63 грн. та заборгованість за відсотками -25 779 грн. є обґрунтованими та такими, що відповідають умовам кредитного договору та ст.1050 ЦК України, а тому суд задовольняє позов в цій частині.
В той же час, у стягненні суми штрафу та комісії слід відмовити виходячи з наступного.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У Оферті від 18.02.2019 року, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (штрафу) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник) та передбачених Офертою процентів, стягнути заборгованість за штрафом.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 18.02.2019 року, посилався на Тарифи, які містяться на сайту банку.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень про вказані Тарифи та про те, що саме ці Тарифи розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Оферту на укладання угоди про надання кредиту № 501112450.
Крім того, роздруківка вказаних Умов надання банківських послуг або їх огляд на сайті позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки відповідачу не були відомі Умови надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, які могли бути змінені банком в односторонньому порядку.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови банківських послуг, відсутність у Оферті домовленості сторін про сплату штрафу за несвоєчасне погашення кредиту, надана банком Публічна пропозиція на укладання договору про банківське обслуговування фізичних осіб не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Відповідна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного суду від 03 липня 2019 року за № 342/180/17, яка є обов'язковою для виконання судами України.
Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Таким чином, у задоволенні позову в частині стягнення суми штрафу слід відмовити за безпідставністю.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 09 грудня 2019 року, справа № 524/5152/15-ц, провадження № 61-8862сво18, дійшов висновку про те, що положення спірного кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій у вигляді винагороди за додатковий моніторинг погашення кредиту та за резервування ресурсів є нікчемними, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України Про банки і банківську діяльність, частиною четвертою статті 11 Закону України Про захист прав споживачів, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок.
Також, у постанові КЦС ВС від 19 серпня 20202 року у справі № 641/11984/15-ц міститься положення про те, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг. Зазначена винагорода є платою за послуги, що супроводжують кредит, тому пункти договору, які передбачають її сплату, є нікчемними.
Офертою на укладання угоди про надання кредиту № 501112450 від 18.02.2019 року передбачено, що комісія є винагородою за обслуговування кредиту, переказ коштів та приймання готівки, а тому суд приходить до висновку, що вона є платою за послуги, що супроводжують кредит, тому дані пункти договору, які передбачають її сплату, є нікчемними, у зв'язку із чим позовні вимоги банку у частині стягнення заборгованості за комісією є необґрунтованими з вищевказаних підстав і до задоволення не підлягають.
Згідно до ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Частиною 3 статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Однак, в матеріалах справи відсутні, тобто представником позивача адвокатом Гореліковим М.М. не були надані, докази, які б підтверджували склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат пов'язаних із наданням правової допомоги та відсутній акт приймання-передачі послуг при наданні правової допомоги.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
З огляду на вищезазначене у позовних вимогах щодо стягнення відшкодування судових витрат необхідно відмовити у повному обсязі.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги АТ «Альфа Банк» підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 1724,41 грн. із розрахунку (розмір заявлених вимог 109755,92 грн., розмір вимог, що підлягають задоволенню 83376,32 грн. розмір судового збору, що підлягав сплаті при звернення до суду з цим позовом 2 270,00 грн. (2 270,00 грн. х 83376,32 грн. : 109755,92 грн. = 1742,41 грн.).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 207, 526, 549, 551, 598, 599, 610, 611, 612, 614, 626, 628, 634, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором №501112450 від 18.02.2019 року в сумі 83376,32 грн.(вісімдесят три тисячі триста сімдесят шість гривень 32 копійки), з яких заборгованість за кредитом - 68122,37 грн., заборгованість по відсотках - 15 253,95 грн..
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Альфа-Банк» судові витрати по справі у виді сплаченого судового збору пропорційно до задоволеної суми позову в розмірі 1724,41 грн. (одна тисяча сімсот двадцять чотири гривни сорок одна копійка).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Акціонерного Товариства «Альфа-Банк», МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714, юридична адреса: 03150м. Київ, вул.Велика Васильківська, 100.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено і підписано без його проголошення 20 червня 2022 року.
Суддя: Н. М. Ваврушак